37 Хлороформ

(трихлорметан, фреон-20, хладон-20);

Молекулярна формула: СНСl₃ . М=119,37.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Х. зберігається у цистернах, ємкостях, резервуарах, скляних бутлях; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Х. рухлива, безбарвна рідина з різким характерним запахом, солодкувата і пекуча на смак. Т. плавл. мінус 63,5 ⁰С. Т. кип. 61,2 ⁰С. Т. крит. 263 ⁰С. Густина 1483 кг/м³ при 20 ⁰С. Густина крит. 0,516 кг/м³ [8]. У воді Х. практично не розчиняється. Розчинність води в Х. при 31 ⁰С - 0,11 %, при 17 ⁰С - 0,061 %. З водою утворює азеотропну суміш (вміст води у суміші 2,6 %) із т.кип. 56,2 ⁰С. Коеф. розч. парів у воді 8,91 (20 ⁰С); 4,67 (37 ⁰С). Технічний продукт містить стабілізатор (0,6-1 % абс. спирту). Х. розчиняється в більшості органічних розчинників. На світлі окиснюється киснем повітря, утворює при цьому СОСl₂, НCl і Сl₂. Пари важчі за повітря.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Негорюча речовина.

Основна небезпека. На світлі Х. повільно окиснюється киснем повітря, при цьому утворюються СОСІ₂, НСІ, СІ₂. Пари Х. важчі за повітря; високотоксична речовина; наркотик, небезпечна при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру, в очі, на слизові оболонки. При отруєнні можлива смерть.

Поріг сприйняття запаху: 0,3 мг/м³, чітко відчувається солодкуватий запах при 20 мг/м³.

Дія на шкіру: при потраплянні на шкіру у вигляді рідини або пари викликає подразнення, дерматити, екземи.

ГДК р.з.: ГДК в колишньому СРСР не встановлена, в США -120 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові“, “кров’яні”, “подразнюючі”.

Л.Д. _{50 шл} : 18 мл або 44 г при масі 70 кг (людина); смертельна доза. 50 мл.

Л.К. ₅₀: 2120 мг/м³ (миші); 10000 мг/м³ (собаки).

Токсична дія. Х. наркотик, токсично діє на обмін речовин і внутрішні органи, особливо на печінку. Дія його подібна до дії ССl₄, але слабша, що, можливо, пов’язано з меншою здатністю до утворення вільних радикалів.

Небезпечний при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру, в очі, на слизові. Спостерігаються біль у горлі, слинотеча, кашель, рясні слизові виділення із носа, блювота, пронос, запаморочення, головний біль, стан сп’яніння, можливі психічні порушення, при вдиханні концентрованої пари швидко настає стан наркотичного сну. Внаслідок отруєння Х. можлива смерть.

Наркотична концентрація Х., яка викликає зміни швидкості розвитку рефлекторного порушення м’язів (при колінному рефлексі), 0,25-0,5 мг/л при 40 -хвилинному вдиханні. Концентрації, близькі до тих, що досягають у венозній крові в умовах наркозу, викликають зміни в культурі клітин печінки. Навіть одноразовий наркоз викликає досить глибокі зміни обміну речовин, шлунково-кишкові розладнання, іноді жовтяницю, розладнання серцевої діяльності (аритмія), яка переходить в олігурію, появу сахару в сечі. У більш легких випадках відбуваються блювота, запаморочення, слабкість, біль у шлунку, збуджений стан, у крові - анемія, лейкоцитоз. Описано також випадок гострого отруєння після приймання 113 мл Х. Навіть у відносно невеликих концентраціях Х. може викликати професійне хронічне отруєння, передусім, з ураженням печінки.

Ознаки отруєння. Біль у горлі, слинотеча, кашель, рясні слизові виділення з носа, блювота, пронос, запаморочення, головний біль, стан сп’яніння. Можливі психічні порушення, слабкість, біль у шлунку, збуджений стан. При вдиханні концентрованої пари Х. швидко настає стан наркотичного сну.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Шляхи потрапляння в організм - інгаляційний, через шлунок, через шкіру. При вдиханні парів у перші 30 хв. Х. абсорбується з повітря людиною у кількості 74-80 % від початкової концентрації, потім абсорбція падає до 60 %. Вміст Х. у крові відповідає його концентрації в головному мозку, у жировій тканині концентрація приблизно у 10 разів вища. Від 30 до 50 % від дози, що потрапила в організм, метаболізується. У процесі метаболізму утворюються хлорвміщені метаболіти, але є дані про те, що єдиним метаболітом є СО₂, виділення якого становить 50 % одержаної дози Х. Біля 10 % незміненого Х. виділяється через годину після експозиції, в подальшому виділення на низькому рівні може тривати до 10 діб, при цьому вміст хлор-іону в сечі у декілька разів перевищує норму. Трансформації підлягає від 30 до 50 % Х., що потрапив в організм. Сечею і калом виділяється 0,003 % від дози, яка введена. Можливе виведення Х. через шкіру і з потом, але загальна кількість отрути, що виводиться цим шляхом, досить мала.

Наслідки дії у майбутньому. Зміни в печінці, жовтяниця, аритмія, олігурія, у крові анемія, лейкоцитоз, токсичний гепатит, дерматити і екзема шкіри, ураження Ц.Н.С., поліневрити, серцево-судинні розладнання, дистрофічні зміни печінки, нирок, серця, що можуть призвести до смерті.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно дати потерпілому свіже повітря, чистий одяг, спокій, тепло. Рекомендується тривале вдихання зволоженого кисню із використанням носових катетерів, карбоген в разі пригнічення дихання - неодноразово по 5-10 хв. Роблять штучне дихання “рот у рот” із переходом на кероване в разі різкого послаблення або зупинки дихання. У тяжких випадках застосовують екстракорпоральний гемодіаліз.

У випадку приймання Х. всередину необхідно швидко промити шлунок (при розладнаннях чутливості - тільки після інтрубації), потім призначити вазелінове масло, сульфат натрію і активоване вугілля (по 2 ст. ложки на 0,5 л води). Протипоказані рослинна олія, касторове масло, молоко, алкоголь. Подальша терапія симптоматична. У випадках приймання Х. всередину і виразного порушення свідомості потрібна негайна госпіталізація.

Уражену шкіру слід ретельно промити водою з милом, лікувати як при опіках.

Уражені очі негайно протягом 10-15 хв. промивають проточною водою при широко розкритих щілинах очей, у виключних випадках накладається пов’язка із стерильним парафіновим маслом, а при сильному болі - з дикаїном. У подальшому рекомендується на догляд окуліста за рогівкою і оболонкою очей. При потраплянні Х. в шлунок треба промити його через зонд 15-20 л води з введенням вазелінового мастила або касторової олії, а також застосувати сифонні клізми. В/в вводяться глюкоза 5 % - 500,0; 10 % - 500,0 з інсуліном 16 -20 одиниць, аскорбінова кислота 5 % - 5,0, кокарбоксилаза 100 мг. В/м - вітаміни В₁ - 6 % - 2,0; В₆ - 5 % - 2,0, п/ш - кордіамін 2,0; ефедрин 5 % - 1,0. При подразненні верхніх дихальних шляхів рекомендуються содові інгаляції з димедролом 1 % - 1,0; ефедрином, при кашлі - кодеїн (1 таблетка).

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий протигаз марки А. Захисні окуляри, у випадку небезпеки утворення продуктів деструкції Х. (гасіння пожежі тощо) - ізолюючі прилади. Захисний костюм Яж, захисні рукавички, нарукавники, фартухи із покриттям з поліхлорвінілу (текстовиту), полівінілового спирту тощо.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Х. розчиняє лакофарбові матеріали.

Нейтралізація (дегазація). Невеликі розливи Х. слід засипати негорючими матеріалами і зібрати в ємкість, місце витікання промити водою.