26 Сірководень

(сірчистий водень; сірководнева вода – насичений водний розчин Н₂S)

Молекулярна формула: H₂S. М=34,08.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: С. зберігається в залізничних цистернах, ємкостях; перевозиться в зрідженому стані під тиском.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ із характерним запахом тухлих яєць. Легко зріджується в безбарвну рідину. Т. плавл. мінус 85,54 ⁰С, т. кип. мінус 60 ⁰С, т. крит. 100,4 ⁰С. Густина газу при 25 ⁰С 1,538 кг/м³. Густина рідини 964 кг/м³ при мінус 60 ⁰С. Густина крит. 2860 кг/м³. Тиск крит. 90,1 МПа. Розчинність у воді 291 мл/100 г (20 ⁰С), 186 мл/100 г (40 ⁰С), коеф. розч. 2,86 (20 ⁰С), 2,03 (40 ⁰С). Стійкий до 400 ⁰С, розкладається при 1690 ⁰С. Сильний відновник. Трохи важчий за повітря. На повітрі горить голубуватим полум’ям і утворює діоксид сірки і воду. При 20 ⁰С в одному об’ємі води розчиняється 2,5 об’єми сірководню. Розчин С. у воді називається сірководневою водою і є слабкою двоосновною кислотою. На повітрі, особливо на світлі, розчин мутніє від сірки, яка виділяється внаслідок окиснення С. повітрям. Сильними окисниками С. окиснюється до діоксиду сірки або до сульфатної кислоти, глибина окиснення залежить від умов: температури, рН розчину, концентрації окисника. При взаємодії з хлором С. утворює сульфатну кислоту.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Безбарвний горючий газ. Т. самозайм. 246 ⁰С; конц. межі пош. полум’я, % (об.): у повітрі 4,3-46, в кисні 4-88,5, в оксиді азоту 20-55; макс. тиск вибуху 500 кПа, мін. енергія запал. 0,068 мДж; нормальна швидкість пош. полум’я 0,41 м/с; БЕМЗ 0,89 мм; МВВК 14 % (об.) при розведені газо - повітряної суміші діоксидом вуглецю.

Засоби гасіння: застосовують об’ємне гасіння, охолодження водою.

Основна небезпека. Горючий газ; високотоксичний; сильна нервова отрута, викликає опіки шкіри і очей.

Поріг сприйняття запаху. 0,012-0,03 мг/м³. Незначний, але явно відчутний запах відзначається при 1,4-2,3 мг/м³; сильний запах для людей, які звикли до нього, не заважає при 3 мг/м³; значний запах відчувається при 4 мг/м³; при 7-11 мг/м³ - запах тяжкий навіть для тих хто звик до нього.

Поріг подразнювальної дії на очі. При 6 мг/м³ спостерігаються сльозотеча, світлобоязнь, нежить, біль в очах, при 200-280 мг/м³ - печія в очах, повнокрів’я кон’юнктиви;

Дія на шкіру. Розчини С. у воді можуть викликати почервоніння шкіри, екземи папульозного або пухирчатого типу. Гіперемія, опіки шкіри проходять легко і без гострозапалювальних явищ, але з утворенням струпів.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,08 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,008 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група токсичності - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “припікаючі”.

Л.К. ₅₀: 2800мг/м³ для людини (30 хв.); 1200 мг/м³ (миші, 2год.).

Токсична дія. Сильна нервова отрута, викликає смерть від зупинки дихання. Подразнює дихальні шляхи та очі. Внаслідок окиснення в тканинах можливе утворення пероксидних сполук (в тому числі Н₂О₂), які порушують гліколіз. Особлива чутливість Ц.Н.С. до С. може бути пов’язана з відсутністю в тканині мозку глутатіонпероксилази, яка відновлює пероксидні сполуки в інших тканинах, і низькою активністю каталази, яка захищає клітини від їх дії.

При 4-годинному вдиханні С. у концентрації 6 мг/м³ спостерігаються головний біль, сльозотеча, світлобоязнь, нежить, біль в очах, зниження повітряної і кісткової звукопровідності, за концентрації 200-280 мг/м³ - печія в очах, повнокров’я кон’юнктиви, подразнення в носі і зеві, металевий присмак у роті, стомленість, головний біль, стиснення в грудях, нудота. Дія С. в концентрації 700 мг/м³ протягом 15-30 хв. викликає хворобливе подразнення кон’юнктиви, нежить, нудоту, блювоту, холодний піт, коліки, пронос, біль при сечопусканні, задишку, кашель, біль у грудях, серцебиття, головний біль, відчуття стиснення голови, слабкість, запаморочення, непритомний стан або збудження з потьмаренням свідомості. Більш тривале вдихання С. може призвести до бронхіту або запалення і набряку легенів. При вдиханні С. в концентраціях 1000 мл/м³ і вище майже миттєво настають судоми і втрата свідомості, що закінчуються швидкою смертю від зупинки дихання (апоплектична форма отруєння), а іноді від паралічу серця. Якщо потерпілого негайно після втрати свідомості винести на свіже повітря, можливе швидке відновлення свідомості. Можуть виникати клонічні судоми, синюшність, слабка реакція зіниць на світло, глухі тони серця, підвищений пульс, сильне зниження артеріального тиску, спітнілість, хрипи в легенях, збільшення печінки і біль у ній, підвищення температури. Повне поліпшення стану можливе протягом перших днів, іноді розвивається запалення легенів. Якщо концентрація С. у повітрі, яке вдихається, менша за концентрацію, що викликає апоплектичну форму, але все ж таки велика, отруєння відбувається в судомно-коматозній формі спостерігаються звуження зіниць і в’яла реакція їх на світло, блювота, синюшність, потьмарення або втрата свідомості, коматозний стан, можлива смерть. Кома іноді змінюється рухомим збудженням, трапляються галюцинації, потім настає сон. Після сну відчуваються апатія, сонливість, розладнання пам’яті. Одночасно розвиваються запалення легенів, набряк легенів. Чим вище концентрація і триваліша дія, тим слабкіші симптоми асфіксії і тим більше на перший план виходить подразнювальна дія С.

При хронічних отруєннях спостерігаються захворювання очей, відчуття печії, почервоніння і припухлість кон’юнктиви, біль в очних яблуках, відчуття “піску в очах”. Сильна фотофобія, сльозотеча - перші ознаки захворювання. Відзначаються катари верхніх дихальних шляхів, бронхіти, головний біль, погіршення слуху, загальна слабкість, запаморочення; порушення травлення, блювота, пронос, схуднення, малокрів’я, судинно-вегетативні порушення; зеленувато-сірий наліт на зубах, свербіння шкіри, висипи по шкірі, фурункульоз, зниження опору шкіри до інфекцій. У крові збільшується кількість вітально - зернистих еритроцитів, виявляються зменшення кольорового показника, анізоцитоз, відносна нейтрофілія. Звикання відбувається тільки до запаху, тому робітники можуть отруїтися, не помічаючи небезпечних концентрацій. Звикання до подразнювальної дії на дихальні шляхи та очі не відбуваються. Захворювання кон’юнктиви і рогівки трапляються за концентрації С. 20 мг/м³.

Ознаки отруєння: головний біль, сльозотеча, фотофобія, нежить, біль і печія в очах, повнокров’я кон’юнктиви, подразнення в носі, металевий присмак у роті, стомленість, стиснення в грудях, нудота.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Надходить в організм через дихальні шляхи, в незначних кількостях може поглинатися крізь шкіру. Непошкоджена шкіра людини гарно пропускає недисоційовані молекули С., сульфід-іони просочуються тільки крізь пошкоджену шкіру. В організмі С. швидко окиснюється до сульфатів, які виводяться з сечею у вигляді полісульфидів, сульфатів, тіосульфату. Через легені виділяється 7 % С., який потрапив в організм. Детоксикація відбувається в печінці під дією сульфоксидази або завдяки утворення дисусьфідних зв’язків з глутатіоном.

Наслідки дії у майбутньому. З пізніх ускладнень відзначаються пневмонія, астенічний синдром, нерідко ускладнений енцелофалопатією, розвиток кератокон’юнктивіту протягом декількох годин або днів після ураження, головний біль (іноді через кілька років після отруєння), схильність до підвищення температури і жару, зниження інтелекту аж до недоумства, психози, паралічі, невроретиніт, хронічний менінгіт, шлунково-кишкові захворювання, запалення легенів, дистрофія міокарду тощо.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який стискує; дати спокій, тепло, провести інгаляцію киснем. В разі порушення дихання слід зробити тривале штучне дихання з киснем. Рекомендується п/ш введення лобеліну (1 мл 1 % розчину), вливання 0,25-0,5 % метиленового синього в 40 % розчині глюкози (20-30 мл), вдихання хлору (хустка змочується розчином хлорного вапна). При судинній недостатності (слабкий пульс, гіпотонія, блідо-сіре забарвлення губ і шкіри обличчя) в/в вводять норадреналін (0,2 % розчин 2-3 мл в 200- 300 мл 5 % розчину глюкози). При набряку легенів в/в вводять хлорид кальцію, суфілін, гангліоблокатори, діуретики, преднізолон. Для профілактики і лікування пневмонії застосовують антибіотики. У легких випадках при подразненні верхніх дихальних шляхів рекомендуються теплі вологі лужні інгаляції, тепле молоко з содою або боржомом, кодеїн, при захворюваннях очей - темне приміщення, введення дикаїну з адреналіном в кон’юнктивальний мішок.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючі промислові протигази марок М, КД, при високих концентраціях С. - ізолюючі шлангові протигази з примусовим подаванням чистого повітря, кисневі прилади, спецодяг. Для захисту очей придатні герметичні окуляри типу ПО-1 тощо. Для протирання очей використовують марлеві серветки.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: при взаємодії з водою С. утворює слабку кислоту, яка може спричинювати корозію металів.

Нейтралізація (дегазація). Застосовують воду у великій кількості, суспензію ДТСГК з витратою 3 т на 1 т С, а також 1-20 % розчин гіпохлориту натрію- ВХВ хімічних реактивів.