9 Бромбензол

(Фенілбромід)

Молекулярна формула: С₆Н₅Вr. М=157,02.

Агрегатний стан за н. у.:рідина.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина, т. плавл. мінус 30,6 ⁰С, т. кип. 156,2 ⁰С, т.крит. 397 ⁰С, густина 1495 кг/м³, густина крит. 486 кг/м³; тиск парів 0,66 кПа (27,8 ⁰С), тиск крит. 4,52 МПа, теплота утворення 81,6 кДж/моль.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина. Теплота утворення 81,6 кДж/моль, т. спал. 51 ⁰С, т. самозайм. 565 ⁰С, нижня конц. межа пош. полум’я 1,57 % (об.) (розр.).

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком. У приміщеннях доцільно застосовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека: легкозаймиста рідина; високотоксична; уражає печінку, викликає некроз у центральних частинах печінки; просочується крізь шкіру.

Дія на шкіру: просочується крізь шкіру.

ГДКр.з.: 3 мг/м³.

ГДКс.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 2,7 мг/кг (миші), 3,2 мг/кг (щури).

Л.Д. _{50 шк.}: занурення хвостів щурів у Б. на 2 год. викликало смерть 4 із 6.

Л.К. ₅₀: 0,021 мг/м³ (миші), 0,041 мг/м³ (щури).

Токсична дія. Уражає печінку, викликаючи цим некроз у її центральних частинах. Діють метаболіти бромбензолу (можливо, бромбензолепоксиди), які утворюються при ферментативному окисненні його в печінці і які є попередниками n-бромфенілмеркаптурової кислоти. Блокує SН-групи амінокислот: введення останніх запобігає пригніченню росту і загибелі тварин. У тварин при вдиханні пари або введенні всередину спостерігається нерізке подразнення слизових оболонок, в’ялість, послаблення або зникнення реакції на подразнення, клоніко-тонічні судоми. При одноразовому вдиханні парів Б. в концентрації 250 мг/м³ порушується у щурів сумаційна здатність Ц.Н.С. і підвищується кількість нейтрофілів у крові. Введення одноразової дози 0,75 г/кг (всередину) дає через 48 год. центролобулярний некроз у печінці з інфільтрацією джерел некрозу макрофагами. У випадках інгаляції або введення Б. в шлунок у щурів виявлено порушення обміну біогенних амінів - зміни активності моноаміноксидази і рівня серотоніну. Вдихання щурами парів Б. в концентрації 20 мг/м³ по 4 год. на день 6 разів на тиждень через 1,5 місяці призвело до лейкоцитозу з наступною лейкопенією; пригнічення Ц.Н.С. відзначено через 3 місяці; відбувається порушення білковоутворювальної функції печінки; зниження вмісту SН - груп у сироватці крові і зменшення маси тіла спостерігались після 4-4,5 місяців затравок. Мікроскопічно виявлено помірні дистрофічні зміни в нервових клітинах, дегенеративні зміни епітелію сім’яників.

Ознаки отруєння: явних ознак не визначено, характерними є зміни у внутрішніх органах (печінка, кров, Ц.Н.С.).

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. В організмі тварин (кролі, щури) Б. перетворюється на фенол прямим гідроксилюванням. Феноли в подальшому перетворюються на n-бром фенілмеркаптурову кислоту і в такому вигляді виводяться із сечею. Попередньо введення барбітуратів (фенобарбіталу) стимулює метаболізм Б. і виділення метаболітів. При парентеральному введенні Б. накопичується у внутрішніх органах, особливо в жировій тканині. Зниження вмісту Б. у тканинах і плазмі відбувається паралельно.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження печінки, пневмонія, набряк легенів, порушення функцій Ц.Н.С., зміни у крові.

Засоби індивідуального захисту. Фільтруючий промисловий протигаз марки А (за наявності аерозолю - з фільтром). Захист шкіри. Припинення можливості виділення Б. у повітрі і контакту зі шкірою.