39 Хлорпікрин

(трихлорнітрометан, нітрохлорофрм)

Молекулярна формула: ССl₃NО ₂. М= 164,37.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування. Відповідна тара при транспортуванні і зберіганні Х. із попереджаючими надписами. транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Чистий Х. – безбарвна масляниста рідина, з різким запахом. Т. плавл. мінус 64 ⁰С. Т. кип. 112 ⁰С; конц. насичених парів 164 мг/л (20 ⁰С). Коеф. розч. парів у воді 10,0 (25 ⁰С). Добре розчиняється в спирті. Легко сорбується зерном, деревиною, цеглою, бетоном, одягом і дуже повільно десорбується. Стійкий до багатьох хімічних реагентів. У воді і водних розчинах лугів практично не гідролізує.

Вибухо- і пожежонебезпечність: негорюча речовина.

Основна небезпека. Легко сорбується одягом; пари сильно подразнюють слизові оболонки очей, шкіру, легені, слабше - верхні дихальні шляхи. Смерть настає від набряку легенів.

Поріг сприйняття запаху: 0,6 мг/м³.

Дія на шкіру: сильно подразнює шкіру.

ГДК р.з.: в колишньому СРСР не встановлена. У США 0,7 мг/м³.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “серцеві”, “печінкові”.

Л.К. ₅₀: небезпечна концентрація 50 мг/м³.

Токсична дія. Пари Х. сильно подразнюють слизові оболонки очей, легені, слабкіше - верхні дихальні шляхи. Х. притаманна загальна токсична дія (на капіляри). Через 45 хв. після початку роботи в забрудненій зоні (концентрація 839-2321 мг/л, робочі в протигазах) вміст Х. в сухому одязі становив 2782 мг/кг, у вологому - 5425 мг/кг. У потерпілих спостерігались: сльозотеча, подразнення верхніх дихальних шляхів, кашель, іноді з кров’яним харкотинням; нудота, блювота, біль у шлунку, пронос, головний біль; слабкість у м’язах, частий, слабкий та нерівний пульс. Чутливість до Х. поступово підвищується і при вдиханні парів навіть у невеликих концентраціях призодить, як правило вночі, до стиснення у грудях, відчуття задухи. Смерть настає від набряку легенів.

Ознаки отруєння. Пари сильно подразнюють слизові оболонки очей, легені, слабше - верхні дихальні шляхи. Спостерігаються сльозотеча, подразнення верхніх дихальних шляхів, кашель, іноді з кров’яним харкотинням; нудота, блювота, біль у шлунку, пронос, головний біль; слабкість у м’язах.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Х. потрапляє в організм крізь дихальні шляхи.

Наслідки дії у майбутньому. Дегенеративні зміни в м’язах серця, нирках, печінці; дрібні крововиливи у головний мозок, інфекція легенів; можлива смерть від набряку легенів.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на чисте повітря, змінити одяг і білизну, дати спокій і тепло, промивати слизові оболонки очей, носа, порожнини рота водою, закапати в очі по 1 краплі 0,5 % розчину дикаїну з адреналіном (0,1 %), у ніс - 2 % розчин ефедрину. Для заспокоєння кашлю слід прийняти 0,015 мг кодсину або 0,1-0,2 мг лібексину. Рекомендується зрошування слизових оболонок носа і горла сумішшю, що складається із 30 мг гідрокортизону, 2 мл 1 % розчину димедролу і 1 мг 5 % розчину ефедріну. У м’язи вводять 1-2 мл 2,5 % розчину піпольфену або 1 мл 1 % розчину димедролу. При тяжкому отруєнні необхідна госпіталізація, транспортувати хворого слід неодмінно в лежачому стані.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, при високих концентраціях Х. - ізолюючі шлангові протигази або кисневі прилади (для спеціально підготовлених людей), захисні герметичні окуляри, захисний спецодяг із непроникної тканини, що своєчасно провітрюється і дегазується.

Нейтралізація (дегазація). Використовують водно-спиртові розчини сульфіду натрію або полісульфідів натрію з витратою 0,75 т на 1т Х., а також 1-20 % розчин гіпохлориту натрію - ВХВ хімічних реактивів.

МАРКУВАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ

Згідно з ГОСТ 19433-88 “Грузы опасные. Классификация и маркировка” кожна одиниця вантажу (балони, контейнери, балони-бочки) і транспортний засіб (залізничні вагони, вагони-цистерни), що містить небезпечний вантаж, повинна мати маркування, яке характеризує небезпеку вантажу, що транспортується. Контейнер або транспортний засіб, завантажений небезпечними вантажами різних найменувань, повинен мати маркування, яке характеризує вид небезпеки кожного вантажу. Якщо вантажі перевозяться в окремих відсіках цистерн, маркують кожний відсік. Ці вимоги не розповсюджуються на відправки небезпечних вантажів у збірних вагонах.

Маркування повинне містити:

- на упаковці і (або) транспортному пакеті - знак небезпеки, транспортне найменування вантажу, серійний номер ООН, класифікаційний шифр;

- на крупногабаритній тарі або контейнері, залізничному транспортному засобі знак небезпеки, серійний номер ООН, а також номер аварійної картки при транспортуванні в межах країни;

- на автотранспортному засобі - інформаційну таблицю, яка містить знак небезпеки, серійний номер ООН, код екстрених заходів.

Знаки небезпеки поділяються на:

- основні, які характеризують основний вид небезпеки і відповідає класу (підкласу), до якого належить вантаж;

- додаткові, які характеризують вид додаткової небезпеки.

Знаки небезпеки повинні мати форму квадрата, який повернуто на 45⁰, зі стороною не менше 100 мм (для балонів, контейнерів) і не менше 250 мм для залізничних цистерн.

Всередині квадрату, на відстані 6-15 мм від краю, наноситься рамка чорного кольору.

Знак небезпеки умовно розділяється горизонтальною діагоналлю на два трикутники. У верхньому трикутнику зображено символ небезпеки. Вздовж умовної горизонтальної діагоналі наноситься напис, який характеризує вид небезпеки вантажу. В нижньому куті зображено номер класу, підкласу вантажу, висота цифр - не менше 50 мм.

Наприклад, для хлору згідно ГОСТ19.433-88 знак небезпеки (рис. 6а) має такий вигляд: колір фону - білий;

символ небезпеки - чорний череп і дві схрещені кістки;

напис – "отруйний газ";

номер класу, підкласу - 2.2;

- написи і символи наносяться чорним кольором.

Табличка маркування небезпечного вантажу уявляє собою поділений навпіл трикутник оранжевого кольору розмірами: 120 х 145 мм для контейнерів і балонів, 250 х 300 мм для залізничних цистерн, із чорною рамкою завширшки 5- 10 мм. Висота цифр на табличці повинна бути не менше 25 мм. Засоби і матеріали для нанесення маркування, яке характеризує небезпеку, - згідно з ГОСТ 14192-77.

ЗАГАЛЬНИЙ ПОКАЖЧИК ЛІТЕРАТУРИ

1. ГОСТ 12.1.007-76. ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности.

2. Макаров Г.В. и др. Охрана труда в химической промышленности. -М.: Химия, 1989. -496 с.

3. Пилипенко А.Т. и др. Краткий справочник по химии. -К.: Наукова думка, 1987. -496 с.

4. ГОСТ 22.0.002-86. Система стандартов Гражданской обороны СССР. Термины и определения.

5. Правила безопасности и порядок ликвидации аварийных ситуаций с опасными грузами при перевозке их по железным дорогам. -М.: Транспорт, 1984. -390 с.

6. Бережковский М.И. Хранение и транспортировка химических продуктов. -М.: Химия, 1979. -320 с.

7. Кнунянц И.Л. и др. Химическая энциклопедия в пяти томах. -М.: Советская энциклопедия, 1990.

8. Джон Г. Пери. Справочник инженера-химика, том 2. Под ред. Жаворонкова Н.М. -Л.: Химия, 1969. -505с.

9. Баратов А.Н., Корольченко А.Я., Кравчук Г.Н. и др. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов и средства их тушения. Справ. изд. в 2-х книгах. - М.: Химия, 1990.

10. Пряников В.И., Родионова А.И. Техника безопасности и промышленная санитария. -М.: Химия, 1979. -320с.

11. Беспамятнов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде. -Л.: Химия, 1985. -528 с.

12. Буковский М.И. и др. Безопасные уровни содержания вредных веществ в окружающей среде. -Северодонецк: ГосНИИТБХП, 1994. -570 с.

13. Предельно допустимые концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны. Справочник под редакцией проф. Измерова Н.Ф. -М.: Промедэк, 1991. -331 с.

14. Руководство по контролю вредных веществ в воздухе рабочей зоны. Справ. изд. в 6 томах. / Составители: М.И. Буковский, А.Б. Бордяковский и др. - Северодонецк: ГосНИИТБХП, 1996.

15. Лазарев Н.В. (ред). Вредные вещества в промышленности. Справочник в трех томах. -Л.: Химия, 1976.

16. Левина Е.Н., Гадаскина И.Д. Вредные вещества в промышленности. -Л.: Химия, 1985, -464с.

17. Филов В.А. Вредные химические вещества. -Л.: Химия, 1990. -732с.

18. Филов В.А. Вредные химические вещества. -Л.: Химия, 1989. -592с.

19. Гадаскина И.Д., Филов В.А. Превращение и определение промышленных органических ядов в организме. -Л.: Медицина, 1971. -303 с.

20. Коток В.О. Помощь при отравлениях. Справочник. Изд. 2-е. -Ташкент: 1968. -360 с.

21. Беляков А.А., Гронберг Е.Ш. (ред.) Определение вредных веществ в воздухе производственных помещений. -Горький: Волго-Вятское изд-во, 1970. -250с.

22. Гадаскина И.Д. и др. Определение промышленных неорганических ядов в организме. -Л.: Медицина, 1975. -288 с.

23. Измеров Н.Ф. и др. Параметры токсикометрии промышленных ядов при однократном воздействии. -М.: Химия, 1977. -240 с.

24. Неотложная помощь при острых отравлениях. Справочник по токсикологии / Под ред. Голикова С.Н. -М.: Медицина, 1978. -312 с.

25. Владимиров В.А. Сильнодействующие ядовитые вещества. М.: Воениздат, 1989. -176с.

26. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Справ. изд. в 2-х томах. - Харьков: Торсинг, 1998.

27. ГОСТ 19433-88. Грузы опасные. Классификация и маркировка.

28. Державний нормативний акт України щодо охорони праці. ДНАОП 0.00-1.24-93. Правила безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні і використанні хлору (ПБХ-93). -К.: 1993. -70с.

29. Стенин Б.Д. Применение международной системы единиц физических величин в химии. -М.: Высш. шк., 1990. -96с.

30. Корнілов М.Ю. та ін. Термінологічний посібник в хімії. -К.: ІЗМН, 1996. 256с.

31. Тюпа В.М. та ін. Короткий російсько-український пожежно-технічний словник. -К.: Основа, 1996. -122с.

32. Єрмоленко С.Я. та ін. Новий російсько-український словник-довідник. -К.: Довіра, 1996. -798с.

33. Вассер С.П. та ін. Російсько-український словник наукової термінології. -К.: Наукова думка, 1996. -660с.

34. Гайдук О.В. Довідник експрес-інформації у символах. -К.: Чорнобильінформ, 1998. -640с.

ЕКСПРЕС-ІНФОРМАЦІЯ У СИМВОЛАХ ЩОДО ОСНОВНИХ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН (СДОР),

ЯКІ ОБЕРТАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ

ЗМІСТ

		Стор
	ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	140
	1 АМІАК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	151
	2 АНГІДРИД ОЦТОВИЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	151
	3 АНГІДРИД СІРЧИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	152
	4 АНІЛІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	152
	5 АЦЕТОНЦІАНГІДРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	153
	6 БЕНЗИЛ ХЛОРИСТИЙ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	153
	7 БЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	154
	8 БРОМ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	154
	9 БРОМБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	155
	10 БРОМИСТИЙ ГЕПТИЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	155
	11 ГІДРАТ ГІДРАЗИНУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	156
	12 ДИМЕТИЛАМІН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	156
	13 ДИХЛОРЕТАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	157
	14 МЕТАНОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	157
	15 МЕТИЛАКРИЛАТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	158
	16 МЕТИЛБРОМІД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	158
	17 МЕТИЛХЛОРИД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	159
	18 НІТРАТНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	159
	19 НІТРИЛ АКРИЛОВОЇ КИСЛОТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	160
	20 ОКСИД ЕТИЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	160
	21 ОКСИД ПРОПІЛЕНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	161
	22 ОЛЕУМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	161
	23 ОЦТОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	162
	24 ПЕРОКСИД ВОДНЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	162
	25 ПЕРХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	163
	26 СІРКОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	163
	27 СІРКОВУГЛЕЦЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	164
	28 СОЛЯНА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	164
	29 ТОЛУОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	165
	30 ТРИХЛОРЕТИЛЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	165
	31 ТРИХЛОРСИЛАН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	166
	32 ФОСГЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	166
	33 ФТОРОВОДЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	167
	34 ФУРФУРОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	167
	35 ХЛОР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	168
	36 ХЛОРБЕНЗОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	168
	37 ХЛОРОФОРМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	169
	38 ХЛОРСУЛЬФОНОВА КИСЛОТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	169
	39 ХЛОРПІКРИН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	170