10 Бромистий гептил

(1-бромгептан)

Молекулярна формула: Н₃С(СН₂)₆Вr. М=179,1.

Агрегатний стан : рідина.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна легкозаймиста рідина; т. плавл. мінус 58,9 ⁰С; т. кип. 178,8 ⁰С. Густина 1139,8 кг/м³ при 20 ⁰С; густина парів за повітрям 6,2; у воді не розчиняється. Достатньо розчиняється в етанолі, діетиловому ефірі, СНСl₃. На світлі розкладається з виділенням брому.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горюча рідина. У воді не розчиняється. Т. спал. 65 ⁰С; т. займ. 105 ⁰С; т. самозайм. 210 ⁰С; т. межі пош. полум’я: нижн. 59 ⁰С, верхн. 76 ⁰С.

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком, у приміщеннях використовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека: горюча рідина; надзвичайно токсична; діє на внутрішні органи (Ц.Н.С., печінка, кров).

ГДК м.р. : 0,03 мг/м³.

ГДК с.д. : 0,01 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: (в очеревину) 4700 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 12000 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Спочатку збуджує, а потім пригнічує Ц.Н.С. Бромистий гептил (Б.г.) викликає порушення фагоцитарної активності нейтрофїлів, що корелює з вмістом сполуки в крові, а також неорганічних бромідів у сечі і сироватці крові.

При інгаляційній 4-год. дії 2-бромпентану на щурів протягом всієї вагітності (0,5; 5,0; 50 мг/м³) встановлені рівні за ембріотропним і тератогенним ефектами на рівні 5 мг/м³. Спостерігалось прискорення збудженості Ц.Н.С., а також ураження печінки у нащадків самок, які випробувалися дією 2-бромпентану в період ембріогенезу.

Ознаки отруєння: збуджує, а потім пригнічує Ц. Н. С.; викликає структурні та функціональні зміни у внутрішніх органах.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Б.г. потрапляє в організм через органи дихання, через стравохід у шлунок. Розподіляється у печінці, накопичується у внутрішніх органах, справляє цитотоксичну дію на клітини кісткового мозку щурів. Виводиться з сечею у вигляді бромідів.

Наслідки дії у майбутньому. Порушення фагоцитарної активності нейтрофілів. Підвищення збуджуваності Ц.Н.С., ураження печінки у нащадків.

11 Гідрат гідразину

(гідразин гідрат)

Молекулярна формула: N₂H₄ ^. H₂O. М = 50,06.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Г. г. зберігають у ємкостях, цистернах; перевозять в рідкому стані у цистернах.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина; запахом схожа на аміак. Димить на повітрі. Т. плавл. мінус 51,6 ⁰С, т. кип. 120 ⁰С при 0,098 МПа; густина 1030 кг/м³. За своїми кислотно-основними і окиснювально-відновлювальними властивостями Г. г. аналогічний безводному гідразину. Добре розчиняється в полярних розчинниках, не розчиняється у неполярних. Використовується як добре іонізуючий розчинник для багатьох солей. Сильний відновник, легко розкладається під дією каталізаторів при нагріванні, освітленні. При контакті Г. г. з оксидами деяких металів, азбестом або вугіллям можливе самозаймання. Водні розчини мають основні властивості.

Вибухо-і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина, т. спал. 59 ⁰С (в. т.), т. займ. 59 ⁰С, т. самозайм. 267 ⁰С.

Засоби гасіння. При значних виливах застосовуються розпилена вода, піна, порошок. У приміщеннях використовувати об’ємне гасіння, невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. Легкозаймиста рідина, надзвичайно токсична. При контакті з оксидами деяких металів, азбестом або вугіллям можливе самозаймання; сльозотечія, ураження шкіри.

Дія на шкіру. В наслідок контакту з Г. г. можливе ураження шкіри. Відомі випадки алергічного контактного дерматиту, що супроводжується сенсибілізацією до похідних сполук гідразину. Можливе ураження нігтів. В разі потрапляння на шкіру треба негайно промити вражене місце водою або слабким розчином кислоти.

ГДК р.з.: 0,1 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 1 клас небезпеки - “надзвичайно небезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”, “подразнюючі”.

Л.Д. _{50 шл.}: 83 мг/кг (миші), 129 мг/кг (щури), 55 мг/кг (кролі).

Л.Д. _{50 шк.}: до 100мг/кг.

Л.К. ₅₀: до 500 мг/м³.

Токсична дія. Токсичний при будь-яких шляхах надходження до організму. Характерні значні зміни в печінці, схожі з тими, які викликають сполуки фосфору. Порівнюють отруєння гідразином зі станом, що виникає після оперативного видалення печінки. Порушується вуглеводний, жировий обмін. Г. г. має гемолітичні властивості, гемоліз розвивається через 1,5-2 год. після гострого отруєння. За концентрації 0,05-0,1 мг/м³ у повітрі виробничих приміщень у робітників виявлено зменшення кількості еритроцитів, рівня холестерину в крові, зміни кров’яного тиску. Виявлено захворювання, які пов’язані з ураженням Ц.Н.С., печінки і системи крові, а також запалення очей і верхніх дихальних шляхів.

Порогова концентрація, що призводить до мінімальних порушень вищої нервової діяльності - 20 мг/м³. При гострому отруєнні Г. г. викликає ураження Ц.Н.С., що призводить до смерті. Концентрація 3 мг/м³ переноситься протягом 60 хв.,13 мг/м³ - 10 хв., смертельна доза: 1-2 мл (всередину).

Ознаки отруєння: запалення очей і верхніх дихальних шляхів; захворювання внутрішніх органів (печінка, кров).

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Г. г. потрапляє в організм через органи дихання, стравохід, уражає кров, печінку, нирки, внутрішні органи, виводиться з сечею.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження Ц.Н.С., що призводить до смерті; порушення діяльності печінки і системи крові.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При подразненні слизових шляхів застосовують тепловологі лужні інгаляції, кодеїн, діонін, мікстуру для відхаркування. При кон’юнктивіті рекомендується закапування очей 30 % розчином альбуциду. Як протиотруту слід використовувати кетокислоти, в тому числі альфа-кетоглутарову, вони хімічно зв’язують Г. г. і утворюють менш токсичні солі гідразонію.

Засоби індивідуального захисту. Потрібен особливо ретельний захист шкіри шляхом використання вогнезахисного одягу з фільтрувального й ізолювального матеріалу БЦУ-Т. Г. г., який потрапив на шкіру негайно змивають водою з наступним промиванням слабким розчином органічної кислоти. Можливе використання промислового протигазу марки А або БКФ, КД, слід одягати захисні окуляри, рукавички, щільний одяг, який забезпечує непроникливість Г. г. Рекомендується повна герметизація апаратури, негайне змивання розлитого Г. г., провітрювання приміщень.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Г. г. є сильним відновником. Необхідно забезпечити постійний контроль над засобами захисту і обладнанням, не допускати контакту Г. г. з металевими поверхнями обладнання.

Нейтралізація (дегазація). Г. г. слід розчиняти в великій кількості води, в інших полярних розчинниках до нешкідливої концентрації. Можна використовувати кубові залишки, що містять хлор - відходи виробництва метилхлорсилану, дихлоретану, а також суспензію ДТС-ГК з витратою 48 т на 1 т Г. г.