14 Метанол

(метиловий спирт, карбінол)

Молекулярна формула: СН₃ОН. М=32,04.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: М. зберігають у залізничних цистернах, металевих ємкостях, скляних бутлях; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Прозора рідина з характерним для спирту запахом. Т. плавл. мінус 97,8 ⁰С, т. кип. 67,7 ⁰С; т. крит. 240 ⁰С, густина 792 кг/м³; густина крит. 272 кг/м³ тиск парів 0,0127 МПа (20 ⁰С), тиск крит. 7,97 МПа, розчинність у воді необмежена. При окисненні послідовно утворюється формальдегід, мурашина кислота і СО₂.

Вибухо- і пожежонебезпечність. М. - легкозаймиста речовина. Тепл. згор. 763,8 кДж/моль; т. спал. 6 ⁰С, т. займ. 13 ⁰С; т. самозайм. 440 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 6,98-35,5 % (об.); т. межі пош. полум’я : нижн. 5 ⁰С; верхн. 39 ⁰С; мін. флегматизуюча конц. % (об.) : СО₂ 32; N₂ 49; Н₂О 38,6; мін. енергія запалювання 0,14 мДж при 20 ⁰С; макс. тиск вибуху 620 кПа; макс. швидкість наростання тиску 39 МПа/с; швидкість вигоряння 2,59 ^. 10^-2 кг/(м²с).

Засоби гасіння. При значних витіканнях слід використовувати розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою, порошками.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина; сильно токсична; сильна, переважно нервова і судинна отрута з різко визначеним кумулятивним ефектом. В разі приймання всередину смертельна доза для людини становить 30 мл.; смерть настає від зупинки дихання.

Поріг сприйняття запаху: від 4,1 до 11 мг/м³.

Дія на шкіру. Отруєння при потраплянні на шкіру частіше відбуваються при одночасному вдиханні парів. Описано випадок отруєння маляра, який розлив М. на ноги (змочив одяг і чоботи) і не припиняв роботу в цьому одязі, внаслідок чого втратив зір через кілька днів. Чистий М. діє слабко, забруднений М. із деревини подразнює шкіру через наявність у ньому домішок ненасичених спиртів, альдегідів тощо.

ГДК р.з.: 5 мг/м³.

ГДК м.р.: 1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,5 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 30 мл смертельна для людини.

Л.Д. _{50 шк.}: 0,5 мл/кг мінімальна смертельна доза для мавпи при нанесенні 4 р. на день.

Л.К. ₅₀: 50000-60000 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Сильна, переважно нервова і судинна отрута з кумулятивним ефектом. При отруєнні через шлунок викликає циркуляторний колапс; недостатня насиченість крові киснем і ацидоз відіграють важливу роль в картині отруєння. Особливу токсичність М. пов’язують з утворенням із нього формальдегіду і мурашиної кислоти. При будь-яких способах введення типовими є ураження зорового нерву і сітківки очей, які можуть відбуватися як при гострих, так і при значних хронічних отруєннях. Формальдегід, який утворюється в організмі, порушує окиснювальне фосфорування в сітківці і гальмує анаеробний гліколіз, внаслідок чого, виникає недостатність аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Навіть короткочасне порушення синтезу АТФ у клітинах сітківки може призвести до втрати зору. Пари М. сильно подразнюють слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Синтетичний М. діє схоже з М., який виготовлений сухою перегонкою деревини. М. було визначено в повітрі, що видихається деякими здоровими людьми, які не мали з ним контакту; є міркування, що М. може бути продуктом нормального обміну в організмі.

Отруєння зафіксовано внаслідок вживання М., денатурату і різних політур. М. небезпечний навіть в разі приймання 5-10 мл, а доза 30 мл може бути смертельною. Чутливість до М. навіть у однієї й тієї ж людини дуже непостійна. Симптоми отруєння (нудота, блювота) можуть розпочатися як відразу після випитої отрути, так і через декілька годин, днів або пізніше. В тяжких випадках спостерігаються різка синюшність, глибоке і утруднене дихання, судоми, слабкий пульс, відсутність реакції зіниць. Смерть настає від зупинки дихання. Потерпілі, які знаходяться при пам’яті, скаржаться на головний біль, сильні болі по всьому тілі, у шлунку, мерехтіння в очах, неясність зору. Часто тимчасово настає поліпшення, за яким відбувається нове погіршення стану. Розширені зіниці вказують на можливість рецидиву або стійких порушень зору. Функціональна неповноцінність печінки не проходить з початком клінічного одужання, яке відбувається протягом тривалого часу. Отруєння при вдиханні парів незначне. Симптоми: запаморочення, нудота, відчуття ”сірої мряки” перед очима, різке зниження гостроти зору, збільшення печінки. Клінічне одужання відбувається після 20 днів інтенсивного лікування. Звичайно вдиханню високих концентрацій М. перешкоджає подразнення дихальних шляхів і кон’юнктиви. Отруєння частіше розвивається протягом тижня. Основні симптоми: головний біль, нудота, сп’яніння і ранні послаблення зору, бувають непритомності.

Ранні симптоми хронічного отруєння: концентричне звуження межі кольорового зору, зміни електроретинограми, блідість або атрофія зорового нерву, набряк, звуження артерій, розширення вен сітківки, гіперемія судинної оболонки ока, послаблена реакція зіниць на світло, у крові - тромбопенія, зміни рівня холестерину. Спостерігаються швидка стомлюваність, головний біль у другій половині дня, дратівливість, плаксивість, біль у правому боці. За невеликих доз М. отруєння розвивається поступово і характеризується подразненням слизових оболонок, частим захворюванням дихальних шляхів, головним болем, дзвоном у вухах, невритами і порушенням зору. Порогова концентрація, за якої М., діє рефлекторно на електричну активність головного мозку, нижче порогу сприйняття запаху: перша - 1,46 мг/м³, а друга - від 4,1 до 11 мг/м³ .

Ознаки отруєння. Нудота, блювота, які можуть розпочатися як відразу після випитої отрути, так і через декілька годин і днів або пізніше; різка синюшність, глибоке дихання, судоми, слабкий пульс, відсутність реакцій зіниць; відчуття “сірої мряки” перед очима; головний біль, дзвін у вухах; неврити і порушення зору.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Концентрація М. в крові у 23 смертельних випадках коливалась від 51 до 27 мг %. Розподіл в тканинах залежить від вмісту в них води: найменша концентрація - в кістковому мозку і жирі. Окиснення М. каталізує алкогольдегідрогеназа, каталаза і мікросомальні ферменти печінки. Схема окиснення: М. = формальдегід = мурашина кислота = СО₂ + Н₂О. Швидкість окиснення М. 25 мг/кг/год. Виведення М. з організму відбувається з видиханням повітря (50 - 70 %) і з сечею (1-10%). Мурашина кислота виводиться з сечею в кількості 5 - 9 % від дози.

Наслідки дії у майбутньому: раннє послаблення зору; функціональна неповноцінність печінки.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Завдання полягає в виведенні М. з організму, затримці його окиснення і в боротьбі з ацидозом. При гострих отруєннях М. через рот рекомендується промивання шлунку протягом двох годин, для чого потрібно прийняти всередину 2-4 літри 5% розчину харчової соди. Для подальшої боротьби з ацидозом кожні 30 хв. слід приймати по 5 г соди, пити рідину в великих кількостях, або вводити рідини через зонд, пити 3-4% розчин соди і молочнокислого натрію (до 4-х літрів на добу). Доцільне крапельне в/в введення трисаміну у вигляді 0,3 М розчину по 500 мл на годину. Рекомендується ввести контроль за рівнем бікарбонатів у плазмі і рН сечі, лікування лугами протягом 4 днів, при цьому спостерігати за вмістом калію в крові і при його зниженні вводити калій всередину, у вигляді калію хлориду або парентерально під електрокардіографічним контролем.

Протиотрута в разі отруєння М.- етиловий спирт (внаслідок конкуренції між обома спиртами за ферменти, які їх окиснюють). 1 л 5 % етанолу в 5 % розчині глюкози у воді, або у фізіологічному розчині вводять в/в негайно. Після цього щогодини дають пити невелику кількість етилового спирту або вводять розчин, який було вказано раніше, в/в по 20 мл; рекомендують таку схему лікування: 0,75 г/кг негайно і по 0,5 г/кг через кожні 4 год. протягом 75 год. з контролем вмісту етилового спирту в крові (максимально 10 г/кг) і буферної ємкості плазми.

За показаннями застосовуються інгаляція кисню, карбогену, штучне дихання, аналептики, серцеві глікозити, при збудженні з маренням - барбаміл, хлоралгідрат. Обов’язково потрібне зігрівання тіла (грілки, гірчичники до ніг), при почервонінні обличчя - високе положення голови, холод на голову, в ускладнених випадках – гемодіаліз, при ураженні зору - додатково повторні люмбальні пункції через кожні 5-6 днів до стійкого поліпшення зору. Гарний ефект отримано при повторних ін’єкціях хлористого кальцію через кожні 6 год. у першу добу і при використанні вітаміну В₁. Рекомендується також ретробульбарна ін’єкція атропіну.

Засоби індивідуального захисту. При високих концентраціях парів (вище ГДК) використовують фільтруючий промисловий протигаз марок А, М, БКФ. Ізолюючі костюми Л-1, ЛГ-4, ЛГ-5, гумові чоботи, рукавички. Попереджувати всіх робітників про високу отруйність М. при вживанні.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: М., як розчинник, пошкоджує лакофарбові покриття.

Нейтралізація (дегазація): застосовується вода, вапняне молоко.