16 Метилбромід

(бромметил, бромметан, метил бромистий)

Молекулярна формула: СН₃Вr. М = 94,95.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування. М.б. зберігається в балонах, ємкостях, скляному посуді; перевозиться в зрідженому стані під тиском. При цьому необхідно здійснювати відповідне маркування з написом “отрута” на посуді і ємкостях із М.б. Пофарбування їх, а також комунікацій у визначені кольори, одорація М.б. або додавання до нього подразнюючих речовин (хлорпікрин тощо). Перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ. Т. пл. мінус 93,6 ⁰С. Т. кип. 3,6 ⁰С. Густина 1732 кг/м³ при 0 ⁰С, коеф. розчинності парів у воді 2,95 (23 ⁰С). Один об’єм етилового спирту поглинає 14 об’ємів М.б При високих температурах М.б. розкладається з утворенням НВr. Легко гідролізується спиртовим розчином лугів до метанолу; метилює аміни, з Н₂S дає меркаптан і тіоефір.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Горючий газ. Т. самозайм. 530 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 10-15 % (об.). Вибухонебезпечні концентрації в суміші із повітрям 13,5-14,5 %.

Засоби гасіння: тонкорозпилена вода, піна.

Основна небезпека. М.б. – горючий газ. З повітрям утворює вибухопожежонебезпечні суміші; надзвичайно токсична речовина; викликає опіки очей і шкіри. Нерідко розвивається набряк легенів, а також анурія, що часто закінчується загибеллю. Смертельна концентрація становить 30000 - 35000 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі: 4000 мг/м³ - почервоніння слизових оболонок очей.

Дія на шкіру. Пари М.б. викликають опіки з утворенням пухирів. Відомі випадки опіку обличчя при просочуванні М.б. крізь маску протигаза. Можливий дерматит (с початку ділянки місцевої еритеми, на яких виникають пухирі). Потрапляючи на шкіру, М.б. викликає відчуття сильного охолодження. Після зникнення еритеми можливе утворення телеангіектазій. Загоювання настає через 1-2 тижні зі злущенням і пігментацією.

ГДК р.з.: 1 мг/м³

ГДК м.р.: 0,2 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “надзвичайно небезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”; “подразнюючі”; “припікаючі”. “кров’яні”.

Л.К. ₅₀: 30000-35000 мг/м³ (людина); 1540 мг/м³ (миші); 2250 мг/м³ (щури).

Токсична дія. М.б. відносно слабкий наркотик, сильно діє на нервову систему. Більш за все вражає кору головного мозку і мозочок. Викликає розширення зіниць, які не реагують на світло. При отруєннях, що менш гостро протікають, типовими є розладнання зору (особливо часто подвійне бачення), крововилив у сітківку. Розладнання зору проходить дуже повільно. За концентрації М.б. 0,14 мг/л відбувається ускладнення фокусування зору. Отруєння проявляється після деякого прихованого періоду. Розладнання нервової системи і захворювання нирок залишаються після отруєння надовго. Дію М.б. пояснюють утворенням в організмі метилового спирту і формальдегіду, але введення еквівалентної кількості метанолу не дає того ефекту, як вдихання М.б. М.б., подібно іншим алкілбромидам, потрапляє в клітини, де гідролізується, а звільнені іони брому просочуються крізь клітинну мембрану і, зупиняючись усередині клітин, пошкоджують їх. Але концентрація іонів брому при отруєнні значно нижча, ніж це необхідно, щоб викликати картину отруєння. М.б. також втручається в процеси метилювання; як метилюючий агент інактивує SH - групи ферментів гексокінезу та, можливо, порушує обмін серотину).

Навіть найбільш тяжкі отруєння М.б. починаються з деякого прихованого періоду. Так, після вибуху балона з М.б., захворювання почалися через декілька годин і навіть через 2-3 дні. При вдиханні високих концентрацій перші симптоми з’являються швидше. Іноді отруєні ще можуть продовжувати працювати, ознаки захворювання в цей час відсутні або виражаються у в’ялості, запамороченні, загальній слабкості, сонливості, що переходить у подвійне бачення, головний біль, нудоту, блювоту, розладнання рівноваги. Потім можуть швидко розвинутися посмикування, епілептиформні судоми, частіше тризм, втрата свідомості. Дихання глибоке, на губах часто піна, зіниці розширені, не реагують на світло; з’являються патологічні рефлекси Бабинського тощо. Втрата свідомості може тривати від декількох годин до кількох діб. Іноді спостерігаються підвищення температури тіла, ністагм, розладнання мови і слуху, а також чутливості; кров’яний тиск підвищується. Нерідко розвивається анурія, набряк легенів, який закінчується загибеллю. При отруєнні 8 підлітків через витікання М.б. з вогнегасника, крім важкого ураження Ц.Н.С. (втрата свідомості, судоми тощо), протягом 12 год. встигли розвинутися набряк легенів і анурія. Смерть після набряку настає досить швидко (2-3 доби), більш пізня загибель настає від розладнання кровообігу або від уремії. Був випадок паралітичної непрохідності кишечнику. Найбільш чутливими до М.б. є старі і діти. При менш гострих отруєннях виникають типові розладнання зору (особливо часто подвійне бачення), крововилив у сітківку. Спостерігаються також напади збудження, недоумство, біль у ногах, оніміння кінцівок, повне розладнання координації руху і мови, стійкі парези деяких нервових стволів, ураження нирок з уремічними явищами. Отруєння характеризується як токсична енцефалопатія з переважним ураженням екстрапірамідної системи. У більш легких випадках захворювання може проявлятися головним болем , блювотою, ознобом. Особливо типовими є сонливість, повна апатія. У крові гостроотруєних визначаються броміди - від 7 до 50 мг %, відомі випадки отруєння і за концентрації бромідів 2,8 мг %. У спинномозковій рідині знаходили 4 - 6 мг % бромідів. Одужання після гострих отруєнь повільне, часті рецидиви; протягом декількох місяців і років можуть залишитися порушення руху, підвищена стомленість, порушення пам’яті, підвищена рефлекторна збудливість, парези периферійних нервів. Дуже мляво зникають розладнання зору і психічні порушення. Гіперкінези виникають і через 9 років. Тяжкі мозочкові і пірамідні розладнання зберігалися в одному випадку 5 років; атаксія 3 - 8 місяців; неврити (сідального, зорового нервів) - протягом кількох місяців; хронічна пневмонія - 7 місяців тощо. Відомі ускладнені і смертельні отруєння при потраплянні М.б. крізь шкіру. Навіть після перебування в мокрому від М.б. одязі протягом 2 - 3 хв. і наступному обмиванні водою у потерпілого через 2 год. розвинулася характерна картина інтоксикації; вміст бромідів у сироватці крові був 55 мг %. Ще через 6 місяців з’явились епилептиформні припадки, утруднена депресія, але не було ніяких ознак ураження дихальних шляхів. Концентрації М.б., за яких відбуваються смертельні отруєння, у відомих випадках становили 30000 - 35000 мг/м³.

При вмісті у крові 0,4 - 1,8 мг % бромідів симптомів отруєння не спостерігалося; при 5,5 - 8,0 мг % бромідів - запаморочення, головний біль, погіршене фокусування зору, слабкість у м’язах. Описано тяжкі отруєння і при нетривалих роботах (упаковка прокурених фруктів), коли концентрація М.б. у повітрі становила 0,4 мг/л, але на окремих ділянках досягала 2 мг/л, при цьому робітники періодично заходили до приміщення, де концентрація М.б. досягала 4 мг/л. Спостерігались відчуття жару на обличчі і набряк, хрипота в голосі, почервоніння обличчя і слизових оболонок очей, шуми у вухах. Розширення судин шкіри тривається стійко, хоча після припинення роботи із М.б. настає помітне покращання.

При хронічному отруєнні М.б. атаксія виявляється у 8 % випадків; порушення зору у 57 %; наявність патологічних рефлексів і симптоми Ромберга у 43%; прискорення кров’яного тиску і розладнання чутливості - більше ніж у третини потерпілих. Порушення слуху, слабкість у м’язах відзначалися у 26 % досліджених. Вміст бромідів у сироватці крові робітників, які працювали на окурюванні М.б., коливався в межах 15-30 мг %. Найбільш високі цифри були отримані після припинення роботи. Навіть через кілька місяців після припинення роботи з М.б. (але за наявності симптомів отруєння) у крові визначалися 6,5 мг % бромідів, а при хронічній інтоксикації 3 - 10 мг %. Як і при гострому отруєнні, одужання проходить мляво. Іноді за наявності тільки початкових симптомів негайно розвивається тяжка картина із судомами, втратою свідомості і швидкою смертю.

Ознаки отруєння. В’ялість, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, що переходить у подвійне бачення, головний біль, нудоту, блювоту, розладнання рівноваги. Потім можуть швидко розвинутися епілептіоформні судоми, частіше тризм, втрата свідомості. Дихання глибоке, на губах часто піна, зіниці розширені, не реагують на світло.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. В організмі М.б. піддається метаболічним реакціям (механізм не з’ясовано) з відщепленням неорганічного брому, вміст якого у тканинах звичайно тривалий час значно перевищує норму. Незмінений М.б. швидко видихається з повітрям. Неорганічний бром виводиться через нирки; у щурів екскреція з сечею становить 21-45 % від адсорбованої дози.

Наслідки дії у майбутньому. Розладнання слуху, зору, пам’яті, маніакальний стан, симптом Ромберга, порушення психіки, смерть від серцевої недостатності.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При високих концентраціях М.б. у повітрі треба надіти на потерпілого протигаз і винести його із забрудненої зони, зняти протигаз, одяг, надати повний спокій, обкласти грілками; негайно розпочати інгаляцію зволоженого кисню із використанням носових катетерів, чергуючи її кожні 30 -40 хв. із вдиханням карбогену по 5-10 хв. Ввести в/в 10 мл 30 % розчину тіосульфату, 30-40 мл 40 % розчину глюкози з 1 мл 5 % розчину тіаміну і 5 мл аскорбінової кислоти; 10 мл 10 % розчину глюконату кальцію або хлориду кальцію.

Рекомендується приймати серцеві засоби: кофеїн (10 %), кордіамін (25 %) по 1-2 мл п/ш, заспокійливі і седативні препарати (препарати валеріани, пустирнику, димедрол, седуксен тощо). При блювоті ввести 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину.

В разі пригнічення дихання слід ввести в/в 10-20 мл 0,5 % розчину бемегріду, в разі зупинки дихання робити штучне дихання методом “рот у рот” з послідовним переходом на кероване (РО-5, ДР-1 тощо). У випадках розвитку колаптоїдного стану вводять в/в 0,5 мл 0,05 % розчину строфантіну в 10-20 мл 20 % розчину глюкози; за показаннями додається 3-4 мл 1 % розчину мезатону, а також 60-120 мг преднізолону. В усіх випадках інтоксикації потрібна негайна госпіталізація, при необхідності - транспортування у реанімаційний центр.

Засоби індивідуального захисту. Для захисту органів дихання застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, а за підвищених концентрацій М.б. - обов’язково ізолюючі протигази з примусовою подачею повітря, в особливих випадках (гасіння пожеж тощо) - кисневі, ізолюючі прилади (тільки для спеціально навчених і тренованих). Слід мати на увазі, що поріг сприйняття запаху звичайно вище за токсичні концентрації. Для захисту шкіри використовують спецодяг, рукавички, захисний костюм типу ТоЯа, гумові чоботи.

Нейтралізація (дегазація): застосовують спиртові розчини лугів.