- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії 11
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •1. Зародження і розвиток політичної економії. Розвиток економічної думки в Україні
- •2. Предмет, закони й категорії політекономії
- •3. Функції політекономії і її місце в системі економічних наук
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
- •1. Суть і класифікація потреб. Межа виробничих можливостей
- •2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •3. Взаємозв’язок економічних інтересів і потреб
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 3. Економічна система суспільства
- •1. Сутність і структура економічної системи
- •2. Класифікація економічних систем
- •3. Типи економічних систем
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Радянський період історії України (1917 – 1991 рр) інколи називають «великим економічним експериментом», який довів помилковість соціалістичної ідеї. Чи згодні ви з цією точкою зору? Чому?
- •2. Типи, види та форми власності
- •3. Основі тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі
- •Реформування відносин власності в Україні
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь
- •Література
- •Тема5. Форми організації суспільного виробництва
- •Натуральна й товарна форми організації суспільного виробництва. Етапи розвитку товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
- •3. Вартість і ціна: альтернативні теорії
- •4.Функціонування товарного виробництва і його закони
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 6. Гроші
- •Виникнення й сутність грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Сучасна грошова система
- •4. Грошовий обіг і його закон
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання:
- •Література
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва
- •2. Види витрат фірми в короткостроковому періоді часу
- •3. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 8. Ринок: суть, функції та умови формування
- •Сутність ринку. Суб’єкти й об’єкти ринкових відносин
- •Функції ринку
- •Суть попиту і пропозиції. Еластичність попиту за ціною. Ринкова рівновага
- •Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 9. Класифікація ринків
- •Ринок як полісистемне утворення
- •2. Основні принципи класифікації ринків
- •3. Характеристики основних видів ринків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •Ринок ресурсів
- •Ринок товарів та послуг
- •Інформаційні центри Юридичні контори Рекламні агентства Аудиторські фірми
- •Банки, їх роль та функції
- •Суть кредиту та його форми. Економічна природа проценту
- •Капітал у сфері торгівлі
- •Ринок цінних паперів
- •Основні поняття
- •Питання для обговорювання на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 11. Домогосподарства
- •1. Класифікація економічних суб’єктів. Місце домогосподарств в системі ринкових відносин
- •2. Доходи домогосподарства
- •3. Витрати домогосподарств
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Глава 12. Підприємство і підприємництво
- •1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •2. Капітал та масштаби підприємства
- •3. Концентрація та централізація капіталу
- •4. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми
- •Практикум
- •Література
- •Тема 13. Капітал і наймана праця
- •1. Капітал як історична категорія. Первісне нагромадження капіталу
- •2. Капітал як економічна категорія
- •3. Трудові відносини при капіталізмі: сутність і структура
- •4. Власність на робочу силу та її вартість
- •Винагорода за працю. Заробітна плата: її форми й системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері
- •1. Сутність та особливості аграрних відносин
- •2. Рента та орендна плата в сільському господарстві
- •3. Ціна землі
- •Агропромисловий комплекс України. Нові форми господарювання в сільському господарстві
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 15. Держава та її економічні функції
- •Держава як суб’єкт економічних відносин
- •Державний сектор в економіці. Підприємництво в державному секторі
- •3. Економічні функції держави
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Тема16. Форми суспільного продукту у процесі відтворення
- •Суть і види економічного відтворення
- •Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у процесі відтворення
- •Система національних рахунків
- •Основні показники систем національних рахунків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •1. Об’єктивні основи формування доходів населення
- •2. Диференціація доходів населення та проблема бідності
- •3. Споживання та заощадження
- •4. Державне регулювання доходів і соціальний захист населення
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 18. Економічне зростання
- •Поняття, показники та типи економічного зростання
- •Основні чинники економічного зростання
- •Модель Солоу
- •Циклічність економічного зростання
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •1. Зайнятість: сутність і форми. Теорії зайнятості
- •2. Види і форми безробіття. Державне регулювання зайнятості
- •3. Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 20. Господарський механізм в системі регулювання суспільного виробництва
- •Господарський механізм, його сутність, функції і елементи
- •Необхідність, сутність і структура фінансів. Фінансова система і фінансова політика в державі
- •Фінанси населення – це грошові кошти, які отримує населення країни в результаті трудової, господарської та інших видів діяльності.
- •3.Фіскальна політика та фіскальні методи регулювання виробництва
- •Механізм грошово-кредитного регулювання та його вплив на рівень суспільного виробництва
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 21. Закономірності й етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •1. Об’єктивні основи виникнення і розвитку капіталістичної системи
- •2. Роль ринку в становленні економіки капіталізму
- •3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •4. Державно-монополістична стадія еволюції капіталістичної економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму
- •1. Умови формування сучасного капіталізму
- •2. Структура економічної системи сучасного капіталізму
- •3. Механізм регулювання економічної системи сучасного капіталізму
- •4. Сучасні тенденції розвитку економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 23. Соціалістична економічна система і її еволюція
- •1. Теорія й практика економічної системи соціалізму
- •2. Механізм функціонування соціалістичної командно-адміністративної економіки
- •3. Протиріччя одержавленої економічної системи і їхнє загострення. Криза й крах економічної системи соціалізму
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Перехідна економіка: її зміст і риси
- •Формування інституційних та економічних умов переходу до нової системи господарювання
- •Особливості ринкової трансформації економіки України
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 25. Світове господарство
- •1. Світове господарство: його суть та структура
- •Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
- •Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 26. Основні форми світогосподарських зв’язків
- •Міжнародна торгівля і принцип порівняльних переваг
- •Свобода торгівлі і протекціонізм
- •Переміщення факторів виробництва
- •Міжнародні валютні відносини і валютні системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем
- •Сутність, причини й економічні аспекти глобальних проблем
- •2. Екологічна проблема
- •3. Бідність і продовольча проблема
- •4. Міжнародний тероризм
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1.Знайдіть правильну відповідь
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Політична економія
2. Механізм функціонування соціалістичної командно-адміністративної економіки
Марксистсько-ленінське положення про те, що в новому суспільстві всі його члени стануть власниками засобів виробництва, будуть управляти суспільним виробництвом і вести його за суспільним планом, як це вище відзначалося, було істотно скоректоване конкретними подіями, а потім і перекручено сталінським уявленням про сутність соціалізму.
Замість зазначеного В. І. Леніним демократичного централізму, що припускав самостійність й ініціативу трудових колективів, різноманітність шляхів, прийомів і руху до загальної мети, виріс і розвився централізм бюрократичний – формальний, що відображає відомчі інтереси, диктат вищих органів над нижчестоячими, над трудовими колективами. Застосування цих методів (командних) у період індустріалізації й Великої Вітчизняної війни було неминучим (надзвичайні умови) і дало свої позитивні результати. Разом з ними народився й негативний результат: директивна командно-бюрократична система ввірувала в універсальну ефективність твердої централізації, у те, що командні методи - самий короткий, найкращий шлях до рішення будь-яких завдань.
Розвиток радянської економіки, як відомо, визначався п'ятирічними планами, директивами по них, прийнятими на відповідних з'їздах правлячої (і єдиної) партії – КПРС. У директивах указувалися головні завдання чергової п'ятирічки й шляхи її рішення. План був законом, обов'язковим для виконання, планові завдання спускалися «зверху вниз», і для всіх нижчестоящих ланок (підприємств) у силу цього головним завданням ставало виконання плану.
Зовні в радянській економіці були елементи ринкових відносин: товари, ціни, гроші й т.п. У радянській економічній літературі навіть вказувалося на існування й переваги соціалістичного ринку. Однак у силу жорстко централізованого розподілу всіх ресурсів, твердого керування процесом обміну (постачання, торгівля) – гроші й ціни, звичайно ж, не виконували тих функцій, які їм властиві в ринковій економіці, вони грали в основному контрольно-облікову роль, служили показниками планових завдань і звітностей, для виміру сукупного суспільного продукту, національного доходу й ін. Виключення становили тільки оплата праці й сфера споживання – торгівля промисловими й продовольчими товарами для населення.
У свій час становлення радянського господарського механізму було пов'язано з рішенням таких питань: як організувати планування й облік суспільної праці? Як оцінювати результати господарської діяльності трудових колективів?
Одним з найважливіших показників функціонування трудового колективу є дохід. В 20-х роках радянські економісти, статистики, посилаючись на К. Маркса, відзначали, що реальна продукція промисловості є чиста продукція, тобто валова продукція мінус вартість сировини, палива й допоміжних матеріалів. Велика радянська енциклопедія (1927 р.) відзначала необхідність обліку повторного рахунку, необхідність виключати його величину із загального обсягу виробництва. Автори посилалися на статистику Англії й США, де розраховувався показник «чиста продукція».
В 1934 р. дискусія про показники оцінки діяльності підприємства закінчилися: Раднарком зобов'язав Держплан СРСР за основу звітності ввести показник валової продукції. Переміг витратний показник. Він визначив затратність й у плануванні, і весь господарський механізм по суті став витратним. Реформа 1965 року, хоча й замінила показник «валова продукція» на показник «обсяг реалізованої продукції», але він так само був вартісним показником, включав повторний рахунок і залишився витратним, тому що стимулював підприємства шукати шляхи штучного подорожчання продукції в умовах планування «від досягнутого». Економічна реформа 1965 року трохи «удосконалила» господарський механізм, але не в якій мері не похитнула командно-адміністративну систему. Радянська економіка на якийсь час домоглася поліпшення якості продукції, відновлення її асортименту, відбулися деякі позитивні зрушення в застосуванні досягнення НТР для підвищення ефективності виробництва. Але те, що тоді представлялося як символ економічної реформи – «те, що вигідно суспільству, повинне бути вигідно й кожному підприємству», – не спрацювало. Та й не могло спрацювати. Господарський механізм «удосконалювався» практично в умовах заперечення економічної теорії, коли проголошувані гарні цілі досягалися не на основі економічних розрахунків, а на основі командних методів.
Господарський механізм, його дія, повинен був також забезпечити планомірний розвиток економіки, постійну й свідомо підтримувану пропорційність. У якому ж ступені він це забезпечував? Аналіз пропорційності народного господарства СРСР в 70-і – першій половині 80-х років показує, що в дев'ятій, десятій й одинадцятій п'ятирічках виявилося зниження темпів економічного зростання. Так, якщо у восьмій п'ятирічці (1966–70 рр.) темп середньорічного приросту національного доходу склав 7,2% замість 5,7% у сьомій п'ятирічці, то в дев'ятій п'ятирічці середньорічний приріст склав 5,1%, у десятій – 3,8%, в одинадцятій – 3,1%, а по розрахунках члена-кореспондента АН СРСР А. Гранберга – менше 2%. Не випадково в 1982 році приріст реальних доходів на душу населення впав до 0,1 %, тобто підвищення реальних доходів населення фактично призупинилося, що було вперше наочно показане в статистичній збірці «Народне господарство СРСР в 1985 році».
Ці цифри показують, що зниження темпів економічного росту є слідством порушення народногосподарських пропорцій. Найбільш очевидним вираженням цих диспропорцій служить нарощування дефіцитності багатьох ресурсів, насамперед трудових і матеріальних. Власне кажучи будь-який дефіцит – вже диспропорція. Дефіцит трудових ресурсів не що інше, як диспропорція між кількістю робочих місць і кількістю працівників. Дефіцит товарів – диспропорція між виробництвом і пропозицією та попитом.
Проблема дефіциту в радянській економіці вперше була розглянута Б.Р. Новожиловим у статті «Недолік товарів» («Вісник фінансів», 1926, № 2). Автор убачав джерела недостачі споживчих і виробничих ресурсів у самій системі директивного й позаекономічного примуса, а причиною дефіцитності – товарно-грошову диспропорцію: недолік товарів – це не абсолютний недолік товарів, а відносний недолік у порівнянні із грошовим попитом. Ця диспропорція веде до розтрати суспільної праці.
Багато пізніше академік Я. Корнаї (Угорщина) у своїй книзі «Дефіцит», продовжуючи думки В.Новожилова, показав, що сама командно-адміністративна система (на прикладі Угорщини) породжує прагнення підприємств до кількісного росту випуску продукції, незважаючи на витрати, а часом й якість.
Академік Богомолов О.Т. відзначав, що лімітування й фондування змушує «запасатися», підсилюючи дефіцит у народному господарстві. Негнучкість і недосконалість державної системи матеріально-технічного постачання деформує кругообіг продукції в народному господарстві, а це – самий негативний наслідок командно-адміністративної системи. Така економіка не може не бути марнотратною, неефективною й неконкурентоспроможною на світовому ринку. Упевнений у збуті будь-якої продукції, виготовлювач викидає на ринок неякісну продукцію, що застаріла. У нього в такій ситуації немає стимулів до відновлення виробництва, а це неминуче веде до відставання в науково-технічному прогресі. Ринок виробника (продавця), на якому останній займає монопольне положення й диктує свою волю, стає фактором застою. Все так само й у виробництві товарів народного споживання. Державний фінансовий насос по команді (а не по економічній необхідності) перекачує ресурси з галузі в галузь. Так виникають незавершені на роки будівельні об'єкти.
Однієї із причин деформації основних пропорцій у народному господарстві СРСР з'явилося сформоване співвідношення між виробництвом продукту в групі «А» й у групі «Б» у промисловості. Частка групи «Б» в 1928 р. становила 60,5%, в 1940 – 39%, в 1985 – 30%. Якщо в передвоєнні роки упор на групу «А" був викликаний необхідністю індустріалізації й зміцнення обороноздатності країни, то в 80-і роки, коли вже був досягнутий паритет військової міці СРСР і США, коли СРСР уже перевершував США по атомних підводних човнах, бомбардувальникам, артилерії в кілька разів, збереження колишнього підходу й темпів росту груп «А» й «Б» виглядало вже економічним анахронізмом, що мав негативні соціально-економічні наслідки.
СРСР наприкінці 80-х років витрачав на військові цілі не 70млрд. руб. (офіційно), а 250–300 млрд. руб., оскільки в обсяг військових витрат не входили витрати на виробництво устаткування для ВПК. Наприкінці 80-х років питома вага військової продукції в загальному обсязі машинобудівної продукції становила 60%, у тому числі 32% – устаткування для ВПК. І тільки 5% продукції машинобудування становили товари народного споживання.
І пріоритет розвитку в промисловості групи «А», і форсований розвиток ВПК при хронічному відставанні галузей, що виробляють товари народного споживання (та й ще й низької якості), підсилювали диспропорцію між грошовою й товарною масою, приховану інфляцію. До 1988 року внаслідок прихованого росту цін у СРСР один рубль знецінився до 42 копійок.
Зовнішньоекономічні зв'язки СРСР ставали також усе менш ефективними. Економіка СРСР у відомій мері була замкнутою, орієнтувалася в основному на країни соціалістичної співдружності.
В експорті СРСР 60% становили товари сировинної й енергетичної групи, у той час як в експорті Японії машини й устаткування становили 80%. Експорт енергоносіїв дав СРСР в 1980р. 21,7млрд. рублів, більша частина цих коштів – 16 млрд. рублів – була витрачена на імпорт товарів народного споживання, продовольства й продовольчої сировини. За період 1971–88 рр. тільки на закупівлю зерна за рубежем було витрачено 70 млрд. рублів. Доходи СРСР від експорту енергоносіїв поступово зменшувалися, а витрати на закупівлю зерна, устаткування росли, а за другої половини 80-х років СРСР перетворився у великого міжнародного боржника.
Закуповуване встаткування й технології не завжди були останнім досягненням НТР, а вже закуплене встаткування роками лежало на складах підприємств, оскільки вони боролися за виконання плану й не були зацікавлені у впровадженні нової техніки й технології.
Хоча від з'їзду до з'їзду, від п'ятирічки до п'ятирічки ставилися завдання підвищення ефективності «десята п'ятирічка навіть була названа п'ятирічкою «якості й ефективності», радянська економіка багато в чому була неефективної частково через достаток ресурсів. На одиницю кінцевої продукції споживалося в 1,5–2 рази більше сировини й енергії, чим у США. І якщо іноді все-таки підвищувалися темпи росту, то тільки на базі максимізації споживання всіх видів ресурсів.
Виразною ілюстрацією усе більш зростаючої неефективності радянської економічної системи були й надзвичайно тривалі строки капітального будівництва. У середньому промислове підприємство будувалося близько 15 років у порівнянні з менш чим двома роками – у США. У результаті одночасно будувалися понад 200тис. об'єктів й обсяг незавершеного будівництва досягав річної величини капітальних вкладень.
Зростаючі капіталовкладення давали нові об'єкти, які найчастіше «новими» були досить відносно, тому що насичувалися технологією вчорашнього дня, не вкладалися кошти в реконструкцію металургійної й вугільної промисловості. Фізичне зношування основних фондів у промисловості становило в 1988 р. 50–70%, а моральне -90-95%. Важкою ручною фізичною працею в СРСР були зайняті десятки мільйонів людей: у промисловості – близько 40% зайнятих, у будівництві – 60%, у сільському господарстві – близько 70%. Причому темпи витиснення такої праці неухильно падали, склавши в 1975–82 рр. усього близько 0,7%.
Науково-технічний потенціал усе більше відставав від вимог часу й знижувався. Середньорічне число створених зразків нової техніки скоротилося з 4,6 тис. в 1961–66 рр. до 3.6тис. в 1981–85 рр., причому тільки 10% зразків цієї техніки було на рівні або перевищували світові зразки, загальмувалося освоєння принципове нових технологій, намітилося серйозне відставання в розвитку фундаментальних досліджень, де ще недавно радянська наука займала передові позиції.
Положення в економіці й у соціальній сфері погіршувалося. Знизилися темпи промислового й сільськогосподарського виробництва. Замість 41% приросту національного доходу в 1966–70 рр., у дев'ятій п'ятирічці цей показник виріс тільки на 28%. Приріст загального показника ефективності суспільного виробництва впав з 18% у восьмій п'ятирічці до 6% – у дев'ятій. За цей час у півтора разу скоротився приріст суспільної продуктивності праці, упала фондовіддача. По оцінці деяких вітчизняних /радянських/ і закордонних економістів, ріст радянської економіки припинився на початку 80-х років, а відсутність росту й розвитку – це ознаки застою.
У таких умовах не усунення «деяких недоліків» поставили економіку СРСР на грань кризи: недостача сировини, фінансових ресурсів, дефіцит товарів народного споживання, сповільнення зростання доходів населення, прихована інфляція. Колишні методи керівництва економікою, витратний, консервативний господарський механізм себе вичерпали. Прийшов час його не «удосконалювати», а кардинально перебудовувати, змінювати.