- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії 11
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •1. Зародження і розвиток політичної економії. Розвиток економічної думки в Україні
- •2. Предмет, закони й категорії політекономії
- •3. Функції політекономії і її місце в системі економічних наук
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
- •1. Суть і класифікація потреб. Межа виробничих можливостей
- •2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •3. Взаємозв’язок економічних інтересів і потреб
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 3. Економічна система суспільства
- •1. Сутність і структура економічної системи
- •2. Класифікація економічних систем
- •3. Типи економічних систем
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Радянський період історії України (1917 – 1991 рр) інколи називають «великим економічним експериментом», який довів помилковість соціалістичної ідеї. Чи згодні ви з цією точкою зору? Чому?
- •2. Типи, види та форми власності
- •3. Основі тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі
- •Реформування відносин власності в Україні
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь
- •Література
- •Тема5. Форми організації суспільного виробництва
- •Натуральна й товарна форми організації суспільного виробництва. Етапи розвитку товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
- •3. Вартість і ціна: альтернативні теорії
- •4.Функціонування товарного виробництва і його закони
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 6. Гроші
- •Виникнення й сутність грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Сучасна грошова система
- •4. Грошовий обіг і його закон
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання:
- •Література
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва
- •2. Види витрат фірми в короткостроковому періоді часу
- •3. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 8. Ринок: суть, функції та умови формування
- •Сутність ринку. Суб’єкти й об’єкти ринкових відносин
- •Функції ринку
- •Суть попиту і пропозиції. Еластичність попиту за ціною. Ринкова рівновага
- •Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 9. Класифікація ринків
- •Ринок як полісистемне утворення
- •2. Основні принципи класифікації ринків
- •3. Характеристики основних видів ринків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •Ринок ресурсів
- •Ринок товарів та послуг
- •Інформаційні центри Юридичні контори Рекламні агентства Аудиторські фірми
- •Банки, їх роль та функції
- •Суть кредиту та його форми. Економічна природа проценту
- •Капітал у сфері торгівлі
- •Ринок цінних паперів
- •Основні поняття
- •Питання для обговорювання на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 11. Домогосподарства
- •1. Класифікація економічних суб’єктів. Місце домогосподарств в системі ринкових відносин
- •2. Доходи домогосподарства
- •3. Витрати домогосподарств
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Глава 12. Підприємство і підприємництво
- •1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •2. Капітал та масштаби підприємства
- •3. Концентрація та централізація капіталу
- •4. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми
- •Практикум
- •Література
- •Тема 13. Капітал і наймана праця
- •1. Капітал як історична категорія. Первісне нагромадження капіталу
- •2. Капітал як економічна категорія
- •3. Трудові відносини при капіталізмі: сутність і структура
- •4. Власність на робочу силу та її вартість
- •Винагорода за працю. Заробітна плата: її форми й системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері
- •1. Сутність та особливості аграрних відносин
- •2. Рента та орендна плата в сільському господарстві
- •3. Ціна землі
- •Агропромисловий комплекс України. Нові форми господарювання в сільському господарстві
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 15. Держава та її економічні функції
- •Держава як суб’єкт економічних відносин
- •Державний сектор в економіці. Підприємництво в державному секторі
- •3. Економічні функції держави
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Тема16. Форми суспільного продукту у процесі відтворення
- •Суть і види економічного відтворення
- •Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у процесі відтворення
- •Система національних рахунків
- •Основні показники систем національних рахунків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •1. Об’єктивні основи формування доходів населення
- •2. Диференціація доходів населення та проблема бідності
- •3. Споживання та заощадження
- •4. Державне регулювання доходів і соціальний захист населення
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 18. Економічне зростання
- •Поняття, показники та типи економічного зростання
- •Основні чинники економічного зростання
- •Модель Солоу
- •Циклічність економічного зростання
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •1. Зайнятість: сутність і форми. Теорії зайнятості
- •2. Види і форми безробіття. Державне регулювання зайнятості
- •3. Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 20. Господарський механізм в системі регулювання суспільного виробництва
- •Господарський механізм, його сутність, функції і елементи
- •Необхідність, сутність і структура фінансів. Фінансова система і фінансова політика в державі
- •Фінанси населення – це грошові кошти, які отримує населення країни в результаті трудової, господарської та інших видів діяльності.
- •3.Фіскальна політика та фіскальні методи регулювання виробництва
- •Механізм грошово-кредитного регулювання та його вплив на рівень суспільного виробництва
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 21. Закономірності й етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •1. Об’єктивні основи виникнення і розвитку капіталістичної системи
- •2. Роль ринку в становленні економіки капіталізму
- •3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •4. Державно-монополістична стадія еволюції капіталістичної економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму
- •1. Умови формування сучасного капіталізму
- •2. Структура економічної системи сучасного капіталізму
- •3. Механізм регулювання економічної системи сучасного капіталізму
- •4. Сучасні тенденції розвитку економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 23. Соціалістична економічна система і її еволюція
- •1. Теорія й практика економічної системи соціалізму
- •2. Механізм функціонування соціалістичної командно-адміністративної економіки
- •3. Протиріччя одержавленої економічної системи і їхнє загострення. Криза й крах економічної системи соціалізму
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Перехідна економіка: її зміст і риси
- •Формування інституційних та економічних умов переходу до нової системи господарювання
- •Особливості ринкової трансформації економіки України
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 25. Світове господарство
- •1. Світове господарство: його суть та структура
- •Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
- •Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 26. Основні форми світогосподарських зв’язків
- •Міжнародна торгівля і принцип порівняльних переваг
- •Свобода торгівлі і протекціонізм
- •Переміщення факторів виробництва
- •Міжнародні валютні відносини і валютні системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем
- •Сутність, причини й економічні аспекти глобальних проблем
- •2. Екологічна проблема
- •3. Бідність і продовольча проблема
- •4. Міжнародний тероризм
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1.Знайдіть правильну відповідь
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Політична економія
Система національних рахунків
Системи національних рахунків почали розвиватися в другій половині ХХ сторіччя, коли задача комплексного макроекономічного аналізу і прогнозування, яку можна вирішити з їх допомогою, стала однією з першорядних.
Зростаюча інтернаціоналізація економіки різних країн і, особливо, перспективи європейської інтеграції, послужили причиною створення міжнародної системи національного рахівництва як найважливішого інструмента координації статистичних міжнародних рекомендацій в області економіки. У 1950 р. Організацією європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) була опублікована «Спрощена стандартна система національних рахунків», перетворена в 1958 р. у «Стандартну систему національного рахівництва» (СНР). Це було викликано необхідністю уніфікувати розробку СНР у різних країнах.
СНР неодноразово переглядалася і її удосконалювання привело до створення сучасної Системи Національного Рахівництва Об'єднаних Націй (SNA – System of National Accounts). У ній представлений план рахунків по обліку основних товарних і грошових потоків у виробництві, споживанні, нагромадженні і зовнішній торгівлі, рахунки інституціональних секторів, включений міжгалузевий баланс, виділяються фінансові сектори і потоки фінансових активів, запроваджений баланс майна. Таким чином, система національного рахівництва являє собою міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни: валового внутрішнього продукту, валового національного продукту та ін. [5,с.331].
Функції СНР визначаються тим, що національне рахівництво є інструментом, по-перше, економічної політики, по-друге, економічного прогнозування, по-третє, оцінки рівня життя різних груп населення і порівняння його з рівнем життя в інших країнах, по-четверте, зв'язку економічної теорії з практикою. За допомогою національних рахунків можна оцінювати структуру економіки, розробляти економічну політику і складати економічні прогнози на короткостроковий і тривалий періоди, а також – порівнювати окремі концепції економічної теорії. Показники СНР на практиці використовуються міжнародними організаціями (наприклад, ООН); державними установами (національними банками, міністерствами); науковими установами, громадськими організаціями; окремими приватними товариствами (наприклад, підприємців, споживачів).
Слід зазначити, що частина показників СНР ООН ще не запроваджена в статистику країн СНД, зокрема України. Система національних рахунків ООН для України є орієнтиром для вдосконалення національного обліку .
Основні показники систем національних рахунків
Національні рахунки є балансовими побудовами чи системою взаємозалежних показників, що характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл і використання кінцевого продукту і національного доходу. Найважливіші показники СНР: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід і дохід, яким розпоряджаються.
Статистична служба ООН рекомендує використовувати валовий внутрішній продукт (ВВП) як основний показник для складання системи національних рахунків. ВВП являє собою сукупну вартість кінцевої продукції і послуг, зроблених протягом року підприємствами, розташованими на території даної країни, незалежно від їхньої національної приналежності. Таким чином, це продукт, створений у межах географічних границь даної держави протягом певного періоду. Так, номінальнийВВП, створений в Україні у 2004 році, дорівнює 345,9 млрд. грн [6].
Для виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП необхідно враховувати тільки кінцеву продукцію, для чого треба виключити вартість проміжного споживання. Кінцева продукція – це товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання. Проміжна продукція – товари та послуги, що придбані виробниками і проходять подальшу переробку, або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти кінцевому споживачеві.
Якщо враховувати проміжну продукцію на кожній стадії виробництва, то це приведе до багаторазового подвійного рахунку і спотворення реальної величини ВВП. Реальна ж вартість, що створена на кожній стадії виробництва, є доданою вартістю до тої, що була створена на попередній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створену всіма виробниками і резидентами за певний період часу. Додана вартість розкладається на: вартість спожитого основного капіталу (амортизацію); заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування; прибутки підприємств; відсоток на позичковий капітал; ренту; непрямі податки на бізнес [4, с.296].
Важливе місце займає також показник валового національного продукту (ВНП). ВНП являє собою сукупну вартість кінцевих (готових) товарів і послуг, зроблених за рік національними підприємствами як у країні, так і за її межами (незалежно від їхнього місцезнаходження).
Взаємозв'язок між ВВП і ВНП можна представити так:
ВВП = ВНП – сальдо розрахунків із закордонними країнами. Різниця між ВВП і ВНП для розвинутих країн складає в основному ±1% від ВВП. Багато країн як основний показник використовують ВВП, вважаючи його найбільш точним сумарним вимірником товарів і послуг, зроблених країною.
ВВП може обчислюватися в поточних ринкових цінах, що представляє його номінальне значення. Для одержання дійсної величини цього показника потрібно очистити ціни від впливу інфляції, тобто застосувати індекс цін, що дає реальне значення ВВП. Такий розрахунок називається дефліювання. Відношення номінального ВВП до реального ВВП показує збільшення ВВП за рахунок росту цін і називається ВВП-дефлятором.
У світовій практиці використовуються два методи виміру ВНП та ВВП.
Метод розрахунку за витратами. Величина ВНП, або ВВП представляється як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, зроблених за рік. Це значить, що потрібно підсумовувати усі витрати на придбання (споживання) кінцевого продукту. У показник ВНП входять:
Споживчі витрати населення (С).
Валові приватні внутрішні інвестиції (I).
Державні закупівлі товарів і послуг (G).
Чистий експорт (Хn), що представляє різницю між експортом і імпортом країни.
Усі ці витрати показують ринкову вартість річного виробництва:
GNP = C + I + G + Xn.
Метод розрахунку за доходами. ВНП, або ВВП, з іншого боку, складає суму доходів окремих осіб і підприємств (зарплата, відсоток, доходи від власності, прибуток корпорацій і рента) і визначається як сума винагород власників факторів виробництва. У цей показник також включені непрямі податки на підприємства і амортизація. Обидва методи вважаються рівноцінними і дають однакову величину ВНП.
Чистий національний продукт. У ньому не враховуються амортизаційні відрахування (вартість засобів виробництва, зношених у процесі випуску продукції):
ЧНП = ВНП – Амортизація
ЧНП – це ринкова вартість річного обсягу виробництва за винятком спожитого капіталу.
Національний дохід. Це зароблений дохід суспільства, дохід усіх власників економічних ресурсів:
НД = ЧНП – непрямі податки на підприємців
Зміст відрахування непрямих податків у тому, що держава, стягуючи непрямі податки, нічого не вкладає у виробництво і тому її не можна розглядати як постачальника економічних ресурсів.
Особистий дохідявляє собою отриманий дохід на відміну від НД, що є заробленим доходом. Особисті доходи обчислюються шляхом вирахування з НД сум, що не надходять у розпорядження населення і додавання трансфертних платежів, не зв'язаних з виконанням робіт, але поповнюючих доходи громадян. Тому з НД віднімають внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додають суми всіх трансфертних платежів.
Дохід, яким розпоряджуються,знаходиться в особистому розпорядженні членів суспільства. Його величина може бути отримана шляхом відрахування індивідуальних податків (прибуткового, на особисте майно, на спадщину) з особистого доходу.
Взаємозв'язок розглянутих вище макроекономічних показників можна представити в такий спосіб:
Валовий національний продукт
амортизація =
Чистий національний продукт
непрямі податки на підприємців =
Національний дохід
внески на соціальне страхування
податки з прибутку корпорацій
нерозподілені прибутки корпорацій
+ трансфертні платежі =
Особистий дохід
податки на особистий дохід =
Дохід, яким розпоряджуються
Знання цих взаємозв'язків допоможе краще зрозуміти фінансову систему і соціальну політику держави в «змішаній економіці», де через податки перерозподіляється значна частина національного доходу.
Вчені пропонують також використовувати узагальнюючий показник, який охоплює усю сукупність матеріальних благ та споживчих вартостей, природних ресурсів – національне багатство. Національне багатство створене працею громадян суспільства за весь попередній період часу. Його складовими є виробничі та невиробничі фонди країни, товарні запаси народного господарства, домашнє майно населення, природні ресурси країни, а до нематеріальної форми національного багатства відносять накопичений виробничий досвід людей, їхні здібності, творчі обдаровання, культурні цінності.
В останні роки фахівці Всесвітнього банку обґрунтували розширювальну концепцію національного багатства, згідно якої у національне багатство обов'язково варто включати людський капітал. Відома теорія Т.Шульца про людський капітал як про накопичені в країні витрати на відтворення робочої сили (сімейні бюджети, витрати виробництва, державні витрати на соціальні потреби). Результатами таких інвестицій є нагромадження здатностей людей до праці, підтримка їхнього життя, здоров'я й т. ін. Виходячи з такого розширювального трактування національного багатства фахівцями проведені експериментальні розрахунки сукупного показника національного багатства світу, що показують результати нагромадження загального обсягу багатства й основних форм капіталу (табл.16.1) [3, с.103-110].
Таблиця 16.1 – Національне багатство світу на початок ХХІ ст.
Країни |
Національне багатство |
У тому числі по видах капіталу, трлн. дол. | |||
усього, трлн. дол. |
на душу населення, тис. дол. |
людський |
природний |
відтворений | |
Світовий підсумок Країни «сімки» й ЄС Країни СНД Інші країни |
550 275 80 100 |
90 360 275 30 |
365 215 40 65 |
90 10 30 15 |
95 50 10 20 |
Але слід відзначити, що вагомий вплив на розширене відтворення і на підрахунки макроекономічних показників здійснює наявність в країні тіньової економіки. З точки зору обчислення тіньового сектору під ним розуміють створення офіційно незареєстрованої вартості товарів і послуг та відсутність її відображення в системі національних рахунків. До складових тіньової економіки входять: кримінальна економіка, нерозривно пов’язана з неконтрольованим грошовим обігом (незаконні валютні операції, наркобізнес, розкрадання, шахрайство, рекет, проституція, та ін.); ухилення від сплати податків; «паралельна економіка», тобто діяльність у домашніх господарствах та у сфері послуг; прихований сектор – діяльність підприємств, у т. ч. банків, у офшорних зонах, приписки, також зловживання службовим становищем посадових осіб, хабарництво, вимагання, корумпованість тощо.
Обсяги тіньової економіки в середині 90-х років були найнижчі в Японії (3%), Норвегії (5%), США (11%), Греції (20%), у країнах Східної Європи вище – в Угорщині та Польщі – 31%, Чехословаччині – 34%. В економіці України частка тіньового сектору у кінці 90-х рр. становила більш 40% ВВП (у 1990р. – 14%). До зростання тіньового сектору в цей період призвели такі незаконні види діяльності, як незаконні валютні операції, масове розкрадання державного майна в процесі приватизації, шахрайська діяльність багатьох інвестиційних компаній, корупція [2, с.492-493].
Наявність тіньової економіки суттєво впливає на розширене відтворення: зменшує фінансові можливості суспільства щодо стимулювання сукупного попиту та пропозиції за рахунок зниження податкових надходжень до державного бюджету, зменшення грошових надходжень на банківські депозити (що веде до зменшення інвестицій) та приводить до відтоку капіталів за рубіж. Вплив на відтворення найманої робочої сили є двояким: хоча незареєстрована діяльність зменшує фактичний рівень безробіття, але одночасно погіршує технологічні та соціально-економічні умови праці робітників, тому що не забезпечує їх належного соціального захисту – умов безпеки праці, тривалості робочого часу, гарантій оплати праці, виплат у зв’язку з непрацездатністю та ін. Таким чином, щодо України, послідовне проведення економіко-правових перетворень (реформування податкової системи, усунення суперечностей законодавства), подальше адміністративне реформування дозволять суттєво знизити рівень тінізації української економіки і розширити фінансові можливості подальшого суспільного відтворення у країні.