2. Основні принципи класифікації ринків

У сучасній економічний теорії існує багато підходів до визначення критеріїв відокремлення видів ринків та їх групування в підсистеми. Розглянемо тільки декілька головних з них.

1. Ринки по співвідносності покупця й продавця (по кон'юнктурі) підрозділяються на:

• Ринок продавця - це такий ринок, коли попит перевищує пропозицію. Він характеризується обмеженим асортиментом товарів, постійним дефіцитом товарів; узкопрофильні обсяги й масштаби виробництва; повна відсутність конкуренції.

• Ринок покупця (перевищення пропозиції над попитом): велике асортиментне різноманіття пропонованих товарів; стійкі обсяги й масштаби виробництва цих товарів; високий рівень конкуренції.

• Ринки не продавця й не покупця – стан ринку, на якому фірма-виготовлювач може збувати продукцію в достатньому обсязі, якщо буде здійснюватися стимулювання попиту. Відправним моментом діяльності фірми при цьому є вивчення ринків, на яких реалізується продукція фірми, які розрізняються за формою їх регулювання.

• Регульовані ринки, вони підпадають під дію товарних угод, а також державних нормативних актів, спрямованих на їхню стабілізацію.

• Регіональні товарні ринки – це ринки, в основі виділення яких лежить регіональна або державна приналежність об'єктів товарно-грошового обміну, ринки конкретних товарів і товарних груп, товари певної галузі, окремої країни.

2. Залежно від того, хто є суб’єктами ринкових відносин, можуть бути виділені наступні види ринків: споживчий ринок; ринок підприємств (ринок товарів промислового призначення; ринок проміжних продавців; ринок державних установ); міжнародний ринок.

Споживчий ринок – це окремі особи й домогосподарства, що купують або здобувають іншим способом товари й послуги для особистого споживання. Цей ринок складається з безлічі субринків, які розрізняються як віком, так і статтю споживачів.

Ринок підприємств — це сукупність осіб й організації, що закуповує товари для використання їх надалі у виробництві, для перепродажу або перерозподілу. Він має три різновиди:

• Ринок товарів промислового призначення – це сукупність окремих осіб й організацій, що закуповують товари й послуги, які використовуються або при виробництві інших товарів і послуг (сировина, матеріали), продаваних або здаваних в оренду, або як складова частина інших товарів і послуг, що поставляють споживачам (наприклад, що комплектують вироби). Основні характеристики ринку товарів промислового призначення наступні: менше число покупців; при їхній нечисленності покупці крупніше; покупці сконцентровані географічно; попит на ці товари різко міняється (наприклад, попит на споживчі товари може привести до росту попиту на встаткування для їхнього виробництва);

• Ринок проміжних продавців — це сукупність окремих осіб й організацій (посередників, дилерів, дистриб'юторів), що здобувають товари для перепродажу або здачі в оренду іншим споживачам з вигодою для себе. Товари придбаються проміжними продавцями як для перепродажу, так і для забезпечення безперебійного функціонування їхніх власних підприємств. Закупівлі для себе здійснюються проміжними продавцями в ролі виробників.

• Ринок державних установ становлять федеральний уряд і регіональні органи влади, що закуповують або орендують товари, необхідні для виконання своїх основних владних функцій. Характерною рисою державних закупівель є скорочення витрат платників податків, тобто придбання товарів по найнижчих цінах. Особливістю здійснення державних закупівель є необхідність оформлення великої кількості документів (численність підписів), у результаті чого затягується процес видачі замовлення.

Міжнародний ринок складається із всіх покупців товарів і послуг, що перебувають за межами даної держави, включаючи окремих фізичних осіб, виробників, проміжних продавців і державні установи.

3. Класифікація ринків з погляду характеру взаємин між продавцями й покупцями:

• закритий ринок – це товарний ринок, де взаємодіють виробники й споживачі, зв'язані різними формами некомерційних відносин: юридичною залежністю, системою участь на паях і фінансовому контролі, спеціальними договорами, які не носять сугубо комерційний характер;

• відкритий ринок – сфера звичайної комерційної діяльності необмеженого кола незалежних продавців і покупців.

4. Якщо розглядати ринок як сукупність покупців, об'єднаних їхнім географічним положенням, то можна виділити:

• Світовий ринок - ринок, що включає країни всього світу;

• Регіональний ринок - ринок, що охоплює всю територію даної держави;

• Місцевий ринок - ринок, що включає один або кілька районів країни.

5. З погляду особливостей і змісту маркетингової діяльності виділяються наступні ринки:

• Цільовий – ринок, на якому фірма реалізує або збирається реалізовувати свої мети;

• Марний – ринок, що не має перспектив для реалізації певних товарів;

• Основний – ринок, де реалізується основна частина товарів підприємства;

• Додатковий, тобто ринок, на якому забезпечується продаж деякого обсягу товару;

• Ростучий – ринок, що має реальні можливості для росту обсягу продажів товару;

• «Прошарковий» – ринок, на якому комерційні операції нестабільні, але є перспективи перетворення його в активний ринок за певних умов. Однак такий ринок може стать і марним.

Виниклі ще в епоху класичного капіталізму різні види ринків, які торгували своїми особливими товарами, нині повністю розвилися в цілісну ринкову систему, що складається з ринків споживчих (продовольчих і промислових) товарів, послуг, засобів виробництва, робочої сили, наукових розробок, інвестицій, ринку цінних паперів, грошей і валюти, ринку інновацій, ринку духовного(інтелектуального продукту). Розглянемо ці основні види ринків.