- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії 11
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії
- •1. Зародження і розвиток політичної економії. Розвиток економічної думки в Україні
- •2. Предмет, закони й категорії політекономії
- •3. Функції політекономії і її місце в системі економічних наук
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
- •1. Суть і класифікація потреб. Межа виробничих можливостей
- •2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •3. Взаємозв’язок економічних інтересів і потреб
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 3. Економічна система суспільства
- •1. Сутність і структура економічної системи
- •2. Класифікація економічних систем
- •3. Типи економічних систем
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Радянський період історії України (1917 – 1991 рр) інколи називають «великим економічним експериментом», який довів помилковість соціалістичної ідеї. Чи згодні ви з цією точкою зору? Чому?
- •2. Типи, види та форми власності
- •3. Основі тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі
- •Реформування відносин власності в Україні
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь
- •Література
- •Тема5. Форми організації суспільного виробництва
- •Натуральна й товарна форми організації суспільного виробництва. Етапи розвитку товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
- •3. Вартість і ціна: альтернативні теорії
- •4.Функціонування товарного виробництва і його закони
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 6. Гроші
- •Виникнення й сутність грошей
- •2. Функції грошей
- •3. Сучасна грошова система
- •4. Грошовий обіг і його закон
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання:
- •Література
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва
- •2. Види витрат фірми в короткостроковому періоді часу
- •3. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 8. Ринок: суть, функції та умови формування
- •Сутність ринку. Суб’єкти й об’єкти ринкових відносин
- •Функції ринку
- •Суть попиту і пропозиції. Еластичність попиту за ціною. Ринкова рівновага
- •Конкуренція і монополія у ринковій економіці
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 9. Класифікація ринків
- •Ринок як полісистемне утворення
- •2. Основні принципи класифікації ринків
- •3. Характеристики основних видів ринків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •Ринок ресурсів
- •Ринок товарів та послуг
- •Інформаційні центри Юридичні контори Рекламні агентства Аудиторські фірми
- •Банки, їх роль та функції
- •Суть кредиту та його форми. Економічна природа проценту
- •Капітал у сфері торгівлі
- •Ринок цінних паперів
- •Основні поняття
- •Питання для обговорювання на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 11. Домогосподарства
- •1. Класифікація економічних суб’єктів. Місце домогосподарств в системі ринкових відносин
- •2. Доходи домогосподарства
- •3. Витрати домогосподарств
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Глава 12. Підприємство і підприємництво
- •1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •2. Капітал та масштаби підприємства
- •3. Концентрація та централізація капіталу
- •4. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми
- •Практикум
- •Література
- •Тема 13. Капітал і наймана праця
- •1. Капітал як історична категорія. Первісне нагромадження капіталу
- •2. Капітал як економічна категорія
- •3. Трудові відносини при капіталізмі: сутність і структура
- •4. Власність на робочу силу та її вартість
- •Винагорода за працю. Заробітна плата: її форми й системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері
- •1. Сутність та особливості аграрних відносин
- •2. Рента та орендна плата в сільському господарстві
- •3. Ціна землі
- •Агропромисловий комплекс України. Нові форми господарювання в сільському господарстві
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 15. Держава та її економічні функції
- •Держава як суб’єкт економічних відносин
- •Державний сектор в економіці. Підприємництво в державному секторі
- •3. Економічні функції держави
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Тема16. Форми суспільного продукту у процесі відтворення
- •Суть і види економічного відтворення
- •Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у процесі відтворення
- •Система національних рахунків
- •Основні показники систем національних рахунків
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •1. Об’єктивні основи формування доходів населення
- •2. Диференціація доходів населення та проблема бідності
- •3. Споживання та заощадження
- •4. Державне регулювання доходів і соціальний захист населення
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 18. Економічне зростання
- •Поняття, показники та типи економічного зростання
- •Основні чинники економічного зростання
- •Модель Солоу
- •Циклічність економічного зростання
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •1. Зайнятість: сутність і форми. Теорії зайнятості
- •2. Види і форми безробіття. Державне регулювання зайнятості
- •3. Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 20. Господарський механізм в системі регулювання суспільного виробництва
- •Господарський механізм, його сутність, функції і елементи
- •Необхідність, сутність і структура фінансів. Фінансова система і фінансова політика в державі
- •Фінанси населення – це грошові кошти, які отримує населення країни в результаті трудової, господарської та інших видів діяльності.
- •3.Фіскальна політика та фіскальні методи регулювання виробництва
- •Механізм грошово-кредитного регулювання та його вплив на рівень суспільного виробництва
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 21. Закономірності й етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •1. Об’єктивні основи виникнення і розвитку капіталістичної системи
- •2. Роль ринку в становленні економіки капіталізму
- •3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •4. Державно-монополістична стадія еволюції капіталістичної економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 22. Економічна система сучасного капіталізму
- •1. Умови формування сучасного капіталізму
- •2. Структура економічної системи сучасного капіталізму
- •3. Механізм регулювання економічної системи сучасного капіталізму
- •4. Сучасні тенденції розвитку економічної системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 23. Соціалістична економічна система і її еволюція
- •1. Теорія й практика економічної системи соціалізму
- •2. Механізм функціонування соціалістичної командно-адміністративної економіки
- •3. Протиріччя одержавленої економічної системи і їхнє загострення. Криза й крах економічної системи соціалізму
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Перехідна економіка: її зміст і риси
- •Формування інституційних та економічних умов переходу до нової системи господарювання
- •Особливості ринкової трансформації економіки України
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 25. Світове господарство
- •1. Світове господарство: його суть та структура
- •Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
- •Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Литература
- •Тема 26. Основні форми світогосподарських зв’язків
- •Міжнародна торгівля і принцип порівняльних переваг
- •Свобода торгівлі і протекціонізм
- •Переміщення факторів виробництва
- •Міжнародні валютні відносини і валютні системи
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум
- •Література
- •Тема 27. Економічні аспекти глобальних проблем
- •Сутність, причини й економічні аспекти глобальних проблем
- •2. Екологічна проблема
- •3. Бідність і продовольча проблема
- •4. Міжнародний тероризм
- •Основні поняття
- •Питання для обговорення на семінарському занятті
- •Практикум Вправа 1.Знайдіть правильну відповідь
- •Вправа 2. Виконайте завдання.
- •Література
- •Політична економія
2. Капітал як економічна категорія
Теорія капіталу й донині є найбільш складною й дискусійною. Існують різні альтернативні теорії капіталу. Це відноситься й до визначення самого поняття капітал, і до його структури, і до доходу, породженому капіталом. А. Сміт, Д. Ріккардо, К. Маркс розглядали капітал як основу економічних відносин буржуазного ладу, ці відносини одержали назву «капіталізм» (К. Маркс). У вітчизняній і закордонній літературі даються різні визначення категорії капіталу залежно від тих теоретичних поглядів, які сповідають автори. Один з перших тлумачів цієї категорії А. Сміт вважав, що капітал – це накопичений запас (засобів виробництва, грошей), від якого розраховують дістати прибуток (натуралістична концепція). У навчальній літературі й донині існують загальні, нейтральні, поверхневі формулювання, що не розкривають сутнісну природу капіталу (наприклад, дається таке визначення капіталу, як цінність, що приносить потік доходу). C таким широким трактуванням вільно сполучається монетаристська концепція капіталу – гроші, що приносять відсоток. Починаючи з 60-х рр. ХХ ст. все більшої ваги здобуває теорія «людського капіталу». Під «людським капіталом» розуміється потенціал людини, накопичений у результаті теоретичної й практичної підготовки, його енергія, що дозволяє виконувати висококваліфіковану роботу. Нинішнє століття більш динамічне, ніж століття двадцяте. Тому підвищується попит на високоосвічених, культурних людей, тому що все більша частина національного багатства створюється за рахунок нетрадиційних видів діяльності, пов'язаних з використанням нетрадиційних технологій.
У цілому й донині закордонна економічна література виділяє в капіталі лише його речовинний зміст. Так у популярному підручнику «Економікс» К. Макконнелла й С. Брю дається таке трактування капіталу: «Створені людиною ресурси, використовувані для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосередньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари, засоби виробництва». Аналогічного трактування дотримується видний американський економіст П. Самуельсон.
У марксистській політекономії капітал розглядається як з боку його речовинного змісту, так і суспільної форми. Маркс відзначає, що ні гроші, ні засоби виробництва самі по собі не є капіталом, а перетворюються в капітал тоді, коли використовуються для присвоєння чужої неоплаченої праці: «Бавовно-прядильна машина є машина для прядіння бавовни. Тільки при певних відносинах вона стає капіталом. Вихоплена із цих відносин вона так само не є капіталом, як золото саме по собі не є грішми». Тому, по-перше, «капітал не річ, а певні суспільні відносини, що представлені в речі, і надає цій речі специфічний суспільний характер». По-друге, капітал можна зрозуміти як постійний рух всіх його елементів. Тільки перебуваючи в обігу гроші перетворюються в капітал. По-третє, капітал – це самозростаюча вартість, створювана найманими робітниками. Ці три моменти характеризують сутнісне визначення капіталу.
Формула Г-Т-Г’ одержала назву загальної формули капіталу тому, що вона властива будь-якому виду капіталу – промисловому, торговельному, позичковому, а також «допотопним формам» – купецькому й лихварському.
Пануючою формою руху капіталу в ринковій економці виступає промисловий капітал. Нагадаємо, що в процесі свого кругообігу він з’являється у вигляді моделі, описуваною формулою: Г-Т…В…-Т´-Г´, де Т – засоби виробництва й робоча сила; В – процес виробництва; Т´– готова продукція.
Звичайно капітал у структурному відношенні прийнято ділити на основний й оборотний. Уперше такий розподіл по функціонально-виробничій ознаці було уведено Ф. Кене (1758 р.) і далі розвинене А. Смітом.
При дослідженні ринку капіталу проводять розходження між категоріями запас і потік. Капітал як запас – це нагромадження блага виробничого призначення на певний момент часу. Інвестиції – це потік, завдяки якому відбувається збільшення капітальних благ за певний відрізок часу. У сучасній літературі розглядають три сегменти ринку капіталу:
ринок капітальних благ, де продаються й купуються виробничі фонди;
ринок послуг капіталу, де ці фонди (верстати, устаткування, земля й т.і.) можуть бути здані в оренду, лізинг за певну плату;
ринок позичкового капіталу, дохід від якого називається відсотком.
У марксистській політичній економії категорія капітал наповнена класовим змістом. Щоб показати, що нова вартість створюється тільки найманими робітниками, Маркс ділить фактори виробництва на особистий (робоча сила) і речовинний (засоби праці й предмети праці). У повсякденному розумінні робоча сила – суть трудові ресурси, економічно активне населення. Під робочою силою в марксистській економічній теорії розуміється здатність до праці, сукупність інтелектуальних і фізичних здатностей людини. Робоча сила не існує без працівника. Тому стан його здоров’я, психофізичні якості, розвиток інтелекту, рівень освіченості, професійних знань, сукупність соціальних якостей (контактність, відповідальність, дисциплінованість, відношення до праці, система ціннісних орієнтацій і т.д.) – все це входить у зміст поняття робоча сила. Маркс вважав, що різні фактори процесу праці – засоби виробництва й робоча сила – відіграють неоднакову роль у створенні вартості товару. Виходячи із цього, Маркс уперше розділив капітал за структурою на постійний і змінний. Ту частину капіталу, що втілена в засобах виробництва й при споживанні яких вартість не міняється, а вроздріб переноситься на продукт, Маркс назвав постійним капіталом і позначив буквою «с» (від лат. сonstans – постійний). Другу частину капіталу, що затрачається на придбання робочої силий у процесі виробництва і змінює свою величину (вона зростає) Маркс назвав змінним капіталом – «v» (від лат. variables – змінний). Додаткову вартість він позначив буквою «m» (від нім. mehrwert). Таким чином, нова вартість, що створювана робітником, містить у собі еквівалент вартості робочої сили (набір життєвих коштів, необхідних для життєдіяльності робітника і його родини) і доодаткову вартість, що капіталіст безоплатно привласнює. Вартість створеного товару Маркс представляє у вигляді формули: W = c + v + m, де W – вартість товару. У знову створеній вартості (v + m) еквівалент вартості робочої сили – v також називають необхідною вартістю (для відтворення робочої сили).
Прагнучи одержати якнайбільше додаткової вартості, капіталісти застосовують два шляхи: а) подовжують робочий дінь або підсилюють інтенсивність праці працівників; б) знижують вартість робочої сили за рахунок підвищення продуктивності праці в галузях, де провадяться життєві блага.
Поряд з марксистським підходом у визначенні сутності капіталу (експлуатація робітників), що у цілому розділяють ряд вітчизняних економістів (Мочерний С., Симоненко В., Секретарюк В. Ілюхін В., Чупахин О. та інші), значне поширення в закордонній літературі набув багатофакторний підхід у створенні вартості благ (див. підручники з «Економіксу»). Основоположником такого підходу став французький економіст початку ХІХ ст. Ж.-Б. Сей, що затверджував, що в створенні вартості блага на рівноправній основі беруть участь всі основні фактори виробництва – праця, капітал, земля. Пізніше А. Маршалл і Й. Шумпетер до числа основних факторів додали четвертий – підприємництво як спробу виправдання одержання прибутку (підприємницького доходу). Строго говорячи, немає сутнісних підстав виділяти підприємництво в окремий фактор, тому що це – та ж робоча сила, що застосована в сфері менеджменту.
Неокласик Дж.-Б. Кларк на основі теорій факторів виробництва Сея й спадної родючості ґрунту Т. Мальтуса створює теорію граничної продуктивності факторів виробництва. Кларк затверджував, що кожен фактор має свою чисту продуктивність, у тому числі й капітал. При цьому виключається яка-небудь експлуатація. Власник кожного фактору одержує свою частку в знову створеній вартості, відповідно до граничної продуктивності фактору. Такий підхід, передбачуваний «Економікс» і викладений у дусі неокласики, зазнає критики професором С.В. Мочерним: «Насправді, при взаємодії праці й засобів виробництва в результаті синергетичного ефекту виникає нова продуктивна сила, що і представляється на поверхні продуктивною силою самих засобів виробництва».
Таким чином, на рівні поверхневого аналізу й щоденної практики капітал трактується як цінність, що приносить потік доходів. У марксистській економічній теорії застосований класовий підхід (тобто з позицій інтересів найманих робітників) у розкритті глибинної сутності капіталу: у який би формі не виступав капітал (виробничої, товарної, грошової), суть його одна – експлуатація (від французького exploitation) найманих робітників, тобто присвоєння частини чужої неоплаченої праці капіталістами. У сучасній літературі слово експлуатація дається в розширеному тлумаченні як витяг вигоди.
В економіці проблема експлуатації практично не розглядається. Хоча деякі судження по цьому питанню є у Е. Чемберліна й Дж. Робінсон Е. Чемберлін затверджував, що ринкова (капіталістична) експлуатація може торкнутися кожного з факторів виробництва, тому пошуки визискувача взагалі не мають змісту. Дж. Робінсон навпаки, аналізуючи монопсонічний ринок праці, затверджувала, що компанія-монопсоніст нав’язує неорганізованим робітникам умови угоди, при яких заробітна платня нижче граничного продукту праці робітника. На думку Дж. Робінсон, це означало б експлуатацію праці. Факторами протидії експлуатації Робінсон вважала законодавство про мінімальну заробітну платню й політику профспілок.
У вітчизняній літературі з’явилися оригінальні спроби розглянути цю проблему не тільки з боку інтересів найманих робітників (як по Марксу), а й в цілому. Раніше ми з’ясували, що засоби виробництва є необхідною матеріальною умовою створення додаткової вартості, а робоча сила – її безпосереднім джерелом. Тому Маркс вважав, що безпосереднім об’єктом отримання вигоди для підприємця (тобто безпосереднім об’єктом експлуатації) є робоча сила, хоча її не можливо експлуатувати без експлуатації засобів виробництва. Ще в XVII ст., коли лімітуючим фактором виробництва була земля, перший економіст У. Петі влучно помітив: «Труд – батько й активний фактор багатства, земля – його мати».
Теоретично експлуатація найманого робітника капіталістом може відбуватися при дотриманні еквівалентності в їхніх відносинах (коли підприємець купує робочу силу за її вартістю, а не нижче цієї величини). Однак найманий робітник також витягає з роботодавця, на чому не акцентував уваги Маркс. Експлуатація роботодавця, тобто отримання вигоди найманим робітником, укладається в тім, що він одержує роботу, використовуючи засоби виробництва, яких у нього немає й привласнює дохід у вигляді заробітної платні. Практично всі економічні контакти (угоди) носять взаємовигідний (у контексті наших міркувань взаємоексплуататорський) характер. Але констатація взаємної експлуатації не знімає проблему експлуатації в змісті гноблення, попрання інтересів одного іншим через порушення еквівалентності контактів на базі володіння якою-небудь власністю – ринковою, адміністративною або просто фізичною владою. Так в умовах безробіття й безправ’я робітників у ХІХ в. зарплата була часто нижче вартості робочої сили. Можливо тому Маркс писав про експлуатацію найманих робітників капіталістами, але не згадував про експлуатацію капіталістів найманими робітниками.
Аналогічні явища спостерігаються зараз у пострадянських країнах, особливо у 90-і рр. ХХ ст., коли реальна заробітна плата впала в 3 рази, не говорячи вже про затримки виплати заробітної плати. Але навіть якщо між роботодавцем і найманим робітником є еквівалентний обмін, то і у цьому випадку зберігається нерівність у доходах і соціально-економічному статусі контрагентів. А якщо капітал нажитий нечесним шляхом (наприклад, шляхом «прихватизації»), то нерівність здобуває форму взаємин між грабіжником й пограбованим. Але навіть тоді, коли капітал нажитий чесним шляхом (за рахунок власної праці), його капіталістичне використання (тобто із застосуванням найманої праці) породжує додаткову вартість. Через ряд років вона компенсує капіталістові первісні витрати, але при цьому капітал у нього залишається. Звідси, по Марксу, наймані робітники вправі позбавити роботодавця власності.
З таким підходом не згодний український економіст А.І. Бутук. Його аргументи: 1) Маркс ігнорував роль підприємця у виробництві, що пов’язана з ризиком вкладення капіталу, керування їм, без чого неможливо відтворювати блага; 2) Маркс не брав до уваги, що в ті роки, коли авансована сума грошей перетворювалася в капіталізовану вартість, найманий робітник мав роботу й джерело існування (зарплату). Тому в акті експропріації капіталіста, затверджує Бутук, немає ні соціальної справедливості, ні економічної доцільності. У СРСР незважаючи на успіхи індустріалізації, певні соціальні досягнення, мали місце подавлені ініціатива й стимули економічної ефективності. Вихід Бутук бачить у перетворенні найманих робітників у реальних співвласників капіталу через розвиток самоврядування, викупу паїв й акцій підприємства. У такому випадку найманий робітник, маючи частку в капіталі, працює не тільки за заробітну платню, але й за частину прибутку, тим самим сприяючи підвищенню ефективності виробництва.