4. Сучасні тенденції розвитку економічної системи

Сучасні реалії розвитку економіки західних країн відображають різні теоретичні моделі. Найбільш поширеними з яких є - соціально-орієнтована ринкова економіка і змішана економіка. Відмінність цих моделей полягає у домінуючому використанні тих чи інших форм та методів державного регулювання.

Соціально орієнтована ринкова економіка– модель соціально-економічного розвитку, що передбачає переважання приватної власності та ринку в процесі їх поєднання з державною власністю та державним регулюванням й систему соціального захисту населення. Проте таке регулювання повинно використовувати переважно непрямі методи регулювання, які перш за все впливають на розвиток виробництва (сукупної пропозиції).

Змішана економіка – це модель, яка також будується на різноманітних формах власності, ринковій саморегуляції на макрорівні з метою узгодження приватних, колективних і загальнонаціональних інтересів. У цій моделі для забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку держава повинна вдосконалювати перерозподіл доходу і здійснювати у певних формах національне економічне планування. У цій моделі перевага надається стимулюванню сукупного попиту. Виходячи з цих моделей сучасний напрямок розвитку капіталістичної системи визначається дезінтеграцією прав власності, планомірністю економічного розвитку, державним регулюванням економіки. Ці процеси в основі своїй мають тенденцію до усуспільнення виробництва, зумовлену розвитком продуктивних сил.

Дезінтеграція прав власності означає, що право володіння, розпорядження й користування, яке раніше (при індивідуальній приватній власності) належало одній особі, тепер усе більше розподіляється за функціональною ознакою між широким колом осіб, кожна з яких тією чи іншою мірою стає причетною до використання сукупного капіталу. Відбувається це у вигляді широкого розповсюдження власності: акціонерної, пайової, партнерської, кооперативної та різних форм їх поєднання на основі одиничного, часткового та загального поділів праці.

Перехід до колективних форм власності, а також існування державної власності мають важливе значення для функціонування всього капіталістичного господарського механізму тому, що в рамках цих _{процесів капітал як власність і капітал як функція розділяються. Стосовно сучасного} капіталістичного господарювання це означає демократизацію відносин управління - процес прийняття господарських рішень переходить від власників капіталу до тих, хто безпосередньо керує підприємством.

Планомірність розвитку капіталізму починалася з управління окремим підприємством (планомірність індивідуальної власності), яке повністю підпорядковувалося законам ринку. Потім затвердилося внутрифірмове планування (планомірність колективної власності), яке впливало й на ринок. Далі розвивається свідоме державне регулювання ринкової економіки (планомірність загальнонаціонального господарства), яке охоплює мікрорівень, макрорівень і ринок. Сьогодні починає формуватися усвідомлена міждержавна координація розвитку світової економіки. Таким чином, державне регулювання, як історичний процес становлення усвідомленого і централізованого впливу суспільства на економічний розвиток, виступає закономірністю розвитку сучасної економічної системи капіталізму і є суспільною формою вирішення існуючих протиріч її розвитку.