4. Грошовий обіг і його закон
Життєдіяльність ринкового суспільства цілком базується на безперервному суспільному обміні речовин у вигляді обігу ресурсів, товарів і послуг. Незамінними й унікальними коштами переміщення цих речовин від виробників до безпосередніх споживачів є гроші. У цій своїй якості їхня роль можна вподібнитися кровообігу, що харчує живлющим киснем всі органи й кінцівки живого організму людини. Регулярний суспільний обмін речовин в організмі ринкового суспільства відбувається у формі постійного товарного обігу, безперервність якого забезпечується зустрічним потоком грошей.
Для того, щоб цей суспільний обмін у вигляді кількісно певного по своїх масштабах товарного обігу відбувався безперебійно й за належною швидкістю, у ринковому суспільстві потрібна певна кількість грошей, цієї «суспільної крові». Наукою встановлено, що в організмі людини залежно від її віку й маси необхідно певна кількість крові, недолік або надлишок її шкідливо позначається на стані здоров'я людини. Щось подібне спостерігається й в організмі ринкового суспільства: недостача або надлишок «суспільної крові» - грошей, породжує свої, особливі хвороби.
Кількість грошей необхідна для нормального, рівноважного функціонування ринкової економіки, визначається різноманітними факторами: обсягом й асортиментом виробленої продукції, середніми цінами на кожен її вид, характером розрахунків (безготівковий, наявний), ступенем розвитку кредиту, середньою швидкістю обороту грошової одиниці й ін.
Закон необхідної кількості грошей є найважливішим законом ринкової економіки. В умовах -металевого товарного обігу він реалізується автоматично: надлишок металевих грошей мимовільно випадає зі сфери активного товарного обігу й осідає у вигляді скарбу, недостача грошей також автоматично поповнюється за рахунок запасів грошей, що осіли у вигляді скарбу.
Значно складніше справа при грошово-кредитній системі товарного обігу, коли як наявні гроші функціонують паперові банкноти й розмінні монети, а як безготівкові розрахунки фігурують вклади до запитання, формою руху яких є чеки. Таким чином, закон необхідної кількості грошей відображає в основному динаміку агрегату М1. Його формула, представлена рівнянням обміну І. Фішера, має такий вигляд:
,
де
М - пропозиція грошей;
V - швидкість обігу грошової одиниці в рік;
Р - середня (рівноважна) ціна;
Q - фізичний обсяг виробничих товарів і послуг.
Ліва частина рівняння (MV) виражає загальну суму грошей, витрачених покупцями на придбання благ, а права частина (PQ) представляє загальний виторг продавців цих благ.
Паперові гроші не мають внутрішньої вартісної основи; на відміну від золотих грошей, вони поглинаються товарним обігом у будь-якій кількості. Купівельна спроможність грошової одиниці в цьому випадку цілком залежить від їхньої кількості й співвідношення із сукупною вартістю реалізованих благ (ВНП). У цьому суть кількісної теорії грошей.
Закон необхідної кількості грошей в обігу є науковою основою, що ставить межу кількості паперових грошей в обігу. У випадку надмірного переповнення грішми каналів обігу наступає інфляція, тобто підвищення загального рівня цін. Розрізняють інфляцію витрат й інфляцію попиту. Перше означає, що внаслідок збільшення вартості факторів виробництва (устаткування, сировини, робочої сили, енергії й ін.) ціни підвищуються. Така інформація об'єктивно обумовлена. Друга, інфляція попиту, означає наявність надлишкового попиту, що внаслідок посилення конкуренції серед покупців підвищує ціни на товари й послуги. Переповнення каналів обігу грішми незабезпеченими відповідною пропозицією товарів, по справедливій думці монетаристів, лежить цілком на совісті державних органів, відповідальних за стабільність купівельної спроможності грошової одиниці.
Справа в тому, що у держави досить часто з'являється непереборна спокуса за рахунок надмірної емісії зашити ті або інші діри у видатковій частині державного бюджету. Емісія паперових грошей у виді незначності витрат на неї (наприклад, 100 доларова купюра обходиться всього в 20 центів) дає норму прибутку в десятки тисяч відсотків. При строгому дотриманні названого закону купівельна спроможність паперової грошової одиниці носить більш-менш стабільний характер. У противному випадку доводиться застосовувати антиінфляційні міри. До числа цих мір ставляться: обмеження емісії паперових грошей, регулювання випуску кредитних грошей шляхом маніпулювання розмірами обов'язкового резерву й, нарешті, проведенням операцій на відкритому ринку.
Нарешті, надзвичайним заходом упорядкування грошового господарства є грошові реформи, які означають перетворення в сфері грошового обігу з метою зміцнення грошової системи. Історії відомі наступні види грошових реформ:
Перехід від одного грошового товару до іншого (від срібла до золота).
Заміна неповноцінної монети повноцінною або нерозмінних грошових знаків розмінними.
Зміна в системі емісії грошей.
Стабілізація валюти або часткові заходи щодо впорядкування грошового обігу.
Утворення нової грошової системи у зв'язку з державною перебудовою країни.
Найбільш типовими методами стабілізації або впорядкування грошового обігу є:
Дефляція - зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу паперових грошей.
Нуліфікація - ліквідація старих грошових знаків і випуск нових у значно меншій кількості.
Деномінація - зміна номінальної вартості грошових знаків з їхнім обміном по певному співвідношенню на нові, більші грошові одиниці, з одночасним перерахуванням у такому ж співвідношенні цін, тарифів, заробітної плати й інших видів доходів.
Девальвація - зменшення металевого змісту грошової одиниці або зниження курсу паперових знаків стосовно металу або до іноземної валюти.
Ревальвація - підвищення металевого змісту грошової одиниці або підвищення курсу паперових знаків стосовно металу або до іноземної валюти.