- •Тема 1. Теоретико-методичні основи формування мовної
- •Тема 1.
- •§ 1. Лінгводидактичні основи методики
- •§ 2. Філософські основи методики
- •§ 3. Природничі основи методики
- •§ 4. Психологічні основи методики
- •§ 5. Предмет та завдання курсу
- •§ 6. Закономірності та принципи навчання дітей рідної
- •Тема 2.
- •§1.Становлення методики в пожовтневий період.
- •§ 2. Розвиток методики навчання дітей рідної мови
- •§ 3. Є.І.Тихєєва — основоположник методики
- •§ 4. Внесок в.О.Сухомлинського в розвиток
- •Тема 3.
- •§ 1. Завдання з розвитку мови дітей
- •§ 2. Зміст і завдання роботи з розвитку мовлення
- •§ 3. Засоби навчання дітей рідної мови
- •§ 4. Мова вихователя – засіб навчання дітей рідної
- •Тема 4.
- •§ 1. Заняття як основна форма навчання дітей рідної
- •§ 2. Класифікація занять залежно від дидактичної
- •Тема 5.
- •§ 1. Характеристика методів розвитку та
- •§ 2. Прийоми розвитку мови у дітей
- •§ 3. Умови успішного розвитку мови дітей
- •Тема 6.
- •§ 1. Поняття зв'язного мовлення і розвиток
- •§ 2. Розмова вихователя з дітьми
- •§ 3. Методика проведення
- •§ 4. Види дитячих розповідей
- •§ 5. Методика навчання дітей
- •§ 6. Методика роботи дидактичною картиною
- •§ 7. Методика навчання розповідей з власного
- •§ 1. Закономірності становлення слова у дітей
- •§ 2. Особливості словника дітей 1 завдання
- •§ 3. Принципи словникової роботи
- •§ 5. Бесіда за картинами
- •§ 6. Методи опосередкованого ознайомлення
- •§ 7. Дидактичні ігри та вправи
- •Тема 8.
- •§ 1. Становлення граматичної будови мови у дітей раннього віку.
- •§ 2. Закономірності засвоєння граматичних
- •§ 3. Типові помилки в мовленні дітей
- •§ 4. Дитяче словотворення
- •§ 5. Шляхи формування граматичної правильності
- •§ 6. Методи формування граматичної правильності
- •Тема 9.
- •§ 1 Поняття звукової культури мови.
- •§ 2. Поняття звукової культури мови
- •§ 3. Методика виховання звукової
- •Тема 10.
- •§ 1. Особливості сприймання дітьми художніх
- •§ 2. Методика художнього читання і розповідання
- •§ 3. Методика проведення бесід на морально-етичні
- •§ 4. Методика роботи з поетичними творами
- •Тема 11.
- •§ 1. Методика роботи з ілюстраціями в дитячому садку
- •§ 2. Методика показу діафільмів і кінофільмів .
- •§ 3. Драматизація та інсценування художніх творів.
- •§ 1. Методика роботи з ілюстраціями в дитячому
- •§ 2 Методика показу діафільмів і кінофільмів
- •§ 3. Драматизація та інсценування художніх творів
- •Тема 12.
- •§ 2. Роль завідуючого та методиста в організації
- •§ 3. Робота з розвитку мови у відділах народної
- •Тема 13.
- •§ 1. Методика навчання дітей звуковому аналізу слів.
- •§ 2. Методика навчання читання.
- •§ 3.Новітні методики навчання грамоти дітей на сучасному
- •§ 1. Методика навчання дітей звуковому аналізу слів
- •§ 2. Методика навчання читання
- •§ 3.Новітні методики навчання грамоти дітей на
§ 2. Особливості словника дітей 1 завдання
СЛОВНИКОВОЇ РОБОТИ
Словник поділяють на активний і пасивний. Пасивний словник –
це слова, які людина розуміє, але сама ними в активному мовленні
не користується. Активний словник – це слова, які мовець не тільки
розуміє, а й використовує в своєму мовленні. Багатство й культура
мови визначаються характеристикою активного словника. У людини
пасивний словник завжди більший, ніж активний.
Методику цікавить насамперед особливість розвитку і
становлення активного словника на різних вікових етапах.
Розгляньмо специфіку активного словника дітей різного віку.
Словник дітей раннього віку розвивається нерівномірно. За
даними Ф. І. Фрадкіної, у 10 міс. 1 – 5 слів, у 11 міс. – 3–8 слів, у 12
міс. – 7–16 слів, в 1 рік 6 міс. – 30–40 слів. Починаючи з другого
півріччя другого року життя швидко зростають темпи збагачення
словника. Так, в 1 рік 7 міс. у словнику дитини вже 75 слів, в 1 рік
8 міс. – 100 слів, в 1 рік 9 міс.™ 175 слів, у 2 роки –300 слів.
Найбільший приріст слів в 1 рік 8 міс. – 1 рік
9 міс. – 75 слів за один місяць. Дитина раптово робить
«стрибок» і стає особою, що говорить. Це мовне явище вперше
описав німецький вчений В. Штерн у монографії «Дитяче мовлення»
ще в 20-х роках XX ст.
У три роки в словнику дитини нараховується 1000 – 1200 слів. З
таким запасом дитина вступає в дошкільний вік. До чотирьох років
словник збільшується до 1500 – 1600 слів. У словнику дітей
четвертого року життя переважають іменники (вони становлять 50 %
всіх слів), дієслова (28—30 %). Прикметники становлять лише 12 %,
прислівники – 6 %, а числівники – лише 1,5 % слів. У словнику дітей
ще багато полегшуючих слів (типу моня, киця, ляля, коко),
універсалізмів. Іменники замінюють займенники ось, цей. Для
чотирирічних дітей характерна неточність у вживанні слів. За даними
В. І. Коник, 33 % помилок – це неточне вживання різних частин мови.
Пасивний словник значно перебільшує активний.
У середній групі продовжується зростання словника. До п'яти
років активний словник дитини зростає до 2 – 2,5 тис. слів.
Характерною особливістю слів (просторових, часових, абстрактних
понять), діти рідко користуються прислівниками, дієприслівниками,
числівниками. В той же час слід відмітити, що дітей середнього
дошкільного віку називають «чомучками». Діти надзвичайно балакучі
та допитливі. Ось два приклади:
Мама прийшла з роботи, готує обід на кухні. Сашко (4 роки 3
міс.) поруч, його все цікавить.
60
- Мамо, а чому ніж зветься ножем? А хто зробив картоплю? А
чому її назвали картоплею? А якби не було ножа, чим бн ти різала?
А чому буряк – це буряк, а не морква? А хто його пофарбував? А в
космосі є буряки? А ножі? А чи можуть побудувати таку драбину,
щоб без ракети в космос піднятись?
На середній дошкільний вік припадає розквіт дитячого
словотворення (див. К. І. Чуковського «От двух до пяти»).
На кінець старшого дошкільного віку словник дітей збагачується
до 4 – 4,5 тис. У словнику є вже всі частини мови. Швидкими
темпами зростає вживання простих прикметників, прислівників,
числівників.
Завдання словникової роботи визначають, виходячи з
особливостей словника дітей. Виділяють загальні і спеціальні
завдання словникової роботи. До загальних завдань відносяться:
збагачення, розширення словника різними частинами мови;
активізація словника, перехід слів із пасивного словника в активний,
уточнення словника, заміна діалектизмів, місцевих говорів словами
літературної вимови.
Спеціальні завдання: збагачення словника дітей народними
образними виразами, прислів'ями, приказками, антонімами,
синонімами, метафорами, епітетами, засвоєння дітьми узагальнень,
понять, основного та переносного значення слова; засвоєння
значення слова; формування навичок словотворення тощо.
Першочерговість завдання словникової роботи по-різному
визначається в кожній віковій групі. Так, у молодшій групі в першу
чергу висувається завдання збагачення й уточнення словника, в
середній – уточнення і збагачення, а в старшому дошкільному віці –
уточнення, активізація і збагачення словника.
Зміст словникової роботи в кожній віковій групі визначено
програмою виховання в дитячому садку,
Зміст словникової роботи ускладнюється від однієї вікової групи
до іншої в трьох напрямах. Це: 1) розширення словника на основі
ознайомлення з новими предметами та явищами оточуючого життя;
2) введення слів, що означають якості, властивості, відношення
предметів і явищ, на основі поглиблення знань про них; 3) введення
слів, що означають елементарні поняття, на основі розрізнення й
узагальнення предметів за суттєвими ознаками.