§ 3. Методика виховання звукової

КУЛЬТУРИ МОВИ В РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ

Завдання і зміст роботи по вихованню звукової культури

мови викладені у програмі виховання та навчання в дитячому

садку.

Методами виховання звукової культури мови є дидактичні

ігри, дидактичні вправи, рухливі ігри, розповіді із

звуконаслідуванням оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки,

лічилки, розглядування картин, настільно- друковані ігри).

Провідними методами виховання звукової культури

мовлення є дидактичні ігри та вправи, у процесі яких удо-

сконалюються ВСІ компоненти звукової культури мовлення. Щоб

навчити дітей правильно і чітко вимовляти звуки, слід

проводити такі ігриї «Вимов так, як я», «Оркестр», «Назви і

відгадай», «Магазин», «Комар», «Прокатаємось на конику»,

«Жуки», «Літаки», «Що сказав (взяв) Петрушка?», «Виправ

Незнайку», «Допоможемо Буратіно», «Чого не вистачає?»,

«Луна», «Паровоз», «Підкажи Петрушці звук», «Ось так

вимовляються звуки».

Розвитку фонематичного слуху сприяють ігри: «Тиша»,

«Телефон», «Зіпсований телефон»,

«Титап'Чттлосна музика»,

«Що як звучить», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це», «Тук-тук»,

«Зозуля», «Про що говорить кімната (вулиця, ліс)?»,

«Доручення», «Хто краще чує?»

Для розвитку мовного дихання пропонують ігри: «Сні-

жинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі»,

«Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай

79

сильніше». Для вироблення інтонаційної виразності мовлення

(сили голосу, темпу, логічних наголосів, інтонації, ритму)

ефективними є ігри: «Мавпочки», «Хто що почув», «Тихо —

голосно», «Пішли-поїхали», «Вимов так, як я», «Допоможемо

Незнайці».

З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий

аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення доцільно

проводити1такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи

слово»,'«Чи подібно звучать слова?», «Слова забули своє

місце», «Упіймай м’яч», «Живі слова», «Як Мишко вчився

говорити», «Про Сашка і сніговика», «Що написав нам

Петрушка?», «Ведмедик дізнається», «Що таке наголос», «Як

звати друзів?».

Для підготовки правильної вимови шиплячих звуків (ш, ж,

ч) виконують відповідні вправи. Наприклад2

:

В п р а в а 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити

на нижню і повернути його у вихідне положення.

В п р а в а 2. Висунути язик якомога вужче і потім широко

його розпластати.

В п р а в а 3. Для того щоб язик був широкий і спокійний,

треба притиснути його губами п’ять-шість разів, вимовляючи

пя-пя-пя, а потім відкрити рота і потримати широкий язик у

спокійному положенні. Вихователь у цей час лічить від одного

до десяти.

Для розвитку мовного дихання доцільно провести

дидактичні вправи на здування з долоні пелюсток, шматочків

паперу, кульок, вати, пушинок кульбаби. Слід також виконати

вправи на: перекочування силою видихуваного повітря ватної

кульки по столу, підтримування пушинок у повітрі силою видиху,

утворення бульбашок на воді (дитина дмухає з такою силою,

щоб на воді утворилися бульбашки), пускання паперових і

пластмасових корабликів у мисці або у ванні з водою;

прокочування олівців силою видихуваного повітря, дмухання в

порожню пляшку.

Крім того, можна використати вправи: «Дмухай на

метелика», «На гойдалці», «Гарячий чай», «Рубання дров»,

«Мильні бульбашки».

Доцільно використовувати також художні оповідання, які

містять матеріал для звуконаслідування

Рухливі ігри із звуконаслідуванням, словами, піснями слід

використовувати тоді, коли діти вже вміють вимовляти важкі

80

звуки, але звуковимова ще не стійка. Під час рухливих ігор діти

без утоми співають, імітують звуки машин, голоси тварин,

птахів. Наприклад, у грі «Хто тут живе?» три і чотирирічні діти

групами імітують квохтаиня курей, гелготання гусей, гарчання

собак; вихователька стежить за правильною артикуляцією.

Дітям старшого віку подобаються хороводні ігри, які варто

проводити не лише під час музичних занять, а й на прогулянках,

зранку під час прийому, увечері. В них діти спокійно рухаються,

співають знайомі пісні (ігри «Галя по садочку ходила»,

«Калина», «Каравай», «Бубон»). Рухливі ігри проводяться

щодня, це дає змогу систематично вправляти мовно-руховий

апарат, мовний слух та увагу дітей.

Розповіді на звуконаслідування відрізняються від інших

видів роботи з розвитку мови. Це спільна розповідь дітей і

вихователя, якому належить провідна роль у передачі змісту;

імітаційні звуки, звукосполучення, слова промовляють діти всієї

групи або підгрупи (п’ять- шість дітей) або одна дитина.

Розповіді із звуконаслідуванням використовують переважно в

молодшій і середній групах.

Широко використовують ігрові вправи на вправляння дітей

у виразній мові на заняттях з розвитку мови та художньої

літератури. Так, показуючи різні види театрів, вихователь вчить

дітей передавати образ дійових осіб з допомогою міміки, жестів,

постави. Треба вчити дітей голосом передавати настрій, стан

того чи іншого героя художнього твору. Длн цього дітям

пропонують прочитати нірш радісно, весело або сумно;

поставити запитання від імені хитрої лисички, злого вовка,

доброго крокодила Гени або веселого Чебурашки.