§ 5. Предмет та завдання курсу

Методика розвитку рідної мови та ознайомлення дітей з

навколишнім у дошкільних закладах – це педагогічна наука, яка

вивчає закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах,

специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування

мовних навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання

дітей рідної мови.

Предметом вивчення методики є процес оволодіння рідною

мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання.

Об'єктом вивчення - є мова.

Методика як педагогічна наука відповідає на запитання: чого

навчати? як учити? кого вчити? для чого вчити? Під словом чого?

розуміють предмет та зміст навчання, який визначається програмою

виховання та навчання в дитячому садку.

Як учити? У відповідності з цим запитанням розробляють

форми, засоби, методи і прийоми розвитку та навчання рідної мови,

створюють методичні розробки і посібники на допомогу вихователю

дитячого садка, а також діагностичні контрольні завдання,

спрямовані на з'ясування якості мовних навичок дітей.

Кого вчити? Відповіддю на це запитання є дитина, її анатомо-

фізіологічні, психічні та вікові особливості. В дошкільному закладі

виховуються діти від трьох шести місяців до шести років. Кожний

віковий період потребує специфічних методів і прийомів розвитку

мови дітей.

Для чого вчити? Під цим запитанням розуміють визначення мети

та завдань, принципів відбору змісту, методів та прийомів навчання.

Кінцевою метою навчання дошкільників рідної мови е прищеплення

їм практичних мовних навичок усного спілкування з людьми, що їх

оточують.

Знаючи методику навчання дітей рідної мови, володіючи

системою методів і прийомів, апробованих на практиці, педагог тим

самим уникає застосування в своїй роботі науково не

обґрунтованих, а іноді й шкідливих прийомів навчання.

Методика навчання дітей рідної мови в дошкільному закладі –

перший етап у розвитку загальної мовної культури, який вимагає

14

забезпечення наступності в роботі з розвитку мови між дитячим

садком та першим класом школи.

§ 6. Закономірності та принципи навчання дітей рідної

МОВИ

Процес засвоєння дитиною рідної мови є закономірним.

Закономірність засвоєння мови – це об'єктивно існуюча залежність

результату засвоєння мови від розвиваючого потенціалу мовного

середовища. Л. П. Федоренко описує закономірності засвоєння

дитиною рідної мови .

Перша закономірність: мова засвоюється, якщо дитина

навчиться управляти мускулами мовного апарату (артикулювати

звуки), координувати мовно-рухові (промовляння звуків, слів) та

слухові (сприймання на слух, розуміння мови) відчуття. Дитина

повинна навчитися розрізняти звуки рідної мови на слух,

диференціювати їх, правильно вимовляти, артикулювати кожний

звук. Для цього потрібна активна мовна практика, під час якої

відбувається постійне тренування органів мови (язика, губів, зубів)

шляхом наслідування мови дорослих.

Друга закономірність – розуміння смисла мови – залежить від

засвоєння дитиною лексичних і граматичних значень різного ступеня

узагальнення.

Третя закономірність –• засвоєння виразності мови – залежить

від розвитку у дитини сприйнятливості до засобів інтонації, тобто

вміння відчувати виразність чужої мови, її внутрішній світ. Уже в

ранньому віці діти добре розуміють і відчувають різні інтонаційні

відтінки мови (оклик, запитання, наказ, радість, сум, гнів,

незадоволення), це відбивається на поведінці дитини, її реакціях.

Діти вчаться розуміти синоніми, епітети, метафори, які вживаються в

рідній мові.

Четверта закономірність – засвоєння норми літературної мови.

Українська мова має свої орфоепічні, лексичні, граматичні норми.