Тема 10.

МЕТОДИКА ХУДОЖНЬОГО ЧИТАННЯ І РОЗПОВІДАННЯ

ДІТЯМ .

План

1. Особливості сприймання дітьми художніх творів

2. Методика художнього читання і розповідання

3. Методика проведення бесід на морально-етичні теми

4. Методика роботи з поетичними творами в дитячому

садку

5. Робота в куточку книги

81

Література

1. Богуш А.М., Орланова Н.П., Зеленко Н.І., Лихолетова В.К.

Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у

дошкільному закладі. – К.: Вища школа,1992.- С. 288 -325.

2. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо

– мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах.

Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів

дошкільної освіти. – К.: Видавничий Дім „ Слово‖,2006.- С. 103 – 217.

3. Бородич А.М. Методика развития речи. – М.,1984.- С. 99-

100.

4. Виготский Л.С.Развитие устной речи // Собр. Соч.: В 6т.-

М.198з-Т.3.-//С.176.

5. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного

віку / Наук. кер. О.В.Проскура.- К.: Освіта, 1993. - 270 с.

6. Дитина в дошкільні роки / Наук. кер. К.Л.Крутій.- Запоріжжя:

ЛІПС. Лтд, 2000. -268 с.

7. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія. Навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів.// Упорядник

Богуш А.М. Частина 1 та 2. – К.: Видавничий Дім „Слово‖, 2005.С.612

- 646.

8. Карпинская Н.С. Художественное слово в воспитании детей.

-М.Просвещение, 1972. –183 с.

9. Тихеева развитие речи детей. –М.,1981.-С.28.

10. Чуковский К.Й. От двух до пяти : книга для родителей. – М.,

1990.

11. Ушакова О.С., Гавриш Н.В. Знакомим дошкольников с

литературой. – М.,1998.

§ 1. Особливості сприймання дітьми художніх

ТВОРІВ

На заняттях з художньої літератури перед вихователем стоїть

завдання – навчити дітей сприймати художнї твори, викликати в

свідомості дитини образи героїв, предметів та явищ, про які йдеться

в оповіданні, казці.

Сприймання змісту художнього твору складається з таких

процесів, як слухання, уявлення, усвідомлення прослуханого та

розуміння його.

У дітей чотирьох-п'яти років, за даними Н. О. Циванюк,

починають формуватися як первинні моральні категорії такі

моральні поняття, як «добре», «погано», «хороший», «поганий». Діти

починають оцінювати вчинки героїв, виходячи із змісту цих

82

моральних понять, аналізують їх взаємостосунки, критично

ставляться до негативних вчинків, позитивні ж наслідують.

Дійовість, активність сприймання художнього твору, вміння

оцінювати вчинки героїв відмічає і Н. С. Карпінська. Вона

спостерігала, що своє ставлення до героїв діти виявляють швидко і в

більшості випадків правильно. Зрозумілі і близькі приклади

поведінки героїв казки діти зіставляють з особистим досвідом і

переносять на себе або на своїх товаришів деякі якості діючих

персонажів. Перенесення казки на свій побут не обмежується

власним досвідом. Діти, критикуючи поведінку своїх товаришів,

зіставляють їх з героями казки. Співчуття героям, моральні оцінки

їхніх вчинків набувають усвідомленого характеру.

Своєрідним є сприймання казки дітьми дошкільного віку. Казка –

це усний народний твір розповідного характеру з вигаданим змістом.

Народна казка є прекрасним засобом виховання, вона

використовувалася в народній педагогіці з давніх часів. У народній

казці наочно показані хороші й погані вчинки, добро й зло на основі

яскравих контрастних протиставлень. При цьому позитивні вчинки,

як правило, віддячуються, негативні засуджуються, позитивний

герой перемагає.

Діти дошкільного віку добре розуміють мораль казки,

диференціюють добро і зло й активно приймають сторону добра.

Доступні для сприймання дошкільників різні види казок: про

тварин, чарівні, соціально-побутові, казки-билини, «надоїдливі»

казки.

Казки про тварин використовують в усіх вікових групах. Вони

захоплюють навіть дітей раннього віку. Легкому сприйманню змісту

казок про тварин сприяють їх художні особливості. Цим казкам

властивий реалізм у зображенні героїв, подій. У них діють близькі

знайомі дітям лисичка, зайчик, котик, півник, ведмедик, сірий вовк,

дід, баба, дівчинка. І. Франко з цього приводу писав: «Говорячи про

звірів, казка однією бровою підморгує людям: та чого ви, братчики,

смієтесь? Адже це не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про

вас самих, з вашими лінощами, звірячими примхами та забавами.

Адже я навмисно даю їм ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб

якнайкраще зрозуміли не їх, а себе».

Чарівні казки, за даними досліджень О. І. Соловйової, доступні

дітям старшого дошкільного віку. Це пригодницький жанр казки.

Позитивними героями, в них виступають люди (Іван-царевич,

старший син Іван, Снігуронька, Попелюшка), негативними – злі сили

(Баба-Яга, Змій-Горинич, Дракон). Обов'язкова наявність чарівних

предметів (люстерко, гребінець, горбоконик, чоботи-скороходи).

83

У чарівних казках добро завжди перемагає зло. Діти засуджують

негативних героїв, приймають сторону позитивних,

співпереживають, співчувають їм.

Доступні дітям старшого дошкільного віку і соціально-побутові

казки («Язиката Хвеська», «Мудра дівчинка»). Дія відбувається в

умовах дожовтневого села, казкове оточення відсутнє. Героями

казок виступають звичайні люди й олюднені абстрактні поняття;

Правда, Кривда, Добро, Зло; вони показані, як живі істоти. Ці казки

містять у собі гострий гумор, висміюють негативні риси людини,

кінець завжди позитивний: добро перемагає зло.