§ 2. Філософські основи методики

Тривалий час учені намагалися довести, що мова розвивається

за біологічними законами: народжується, живе, вмирає незалежно

від людського суспільства. Замислювалися люди і над тим, хто був

творцем мови. На ранніх етапах розвитку суспільства люди вважали

творцем мови Бога. Пізніше склалася думка, що мову створила сама

людина. Виникли такі основні теорії походження мови: договірна,

звуконаслідувальна, вигукова.

8

Представники договірної теорії вважали, що мова виникла в

результаті певної домовленості між людьми.

За звуконаслідувальною теорією, мова виникла в результаті

копіювання первісною людиною звуків які вона чула навколо себе.

Почуті звуки людина начебто поступово перетворювала у назви

предметів.

Вигукова теорія пов'язувала виникнення мови з вигуками,

криками людини, які поступово усвідомлювалися, перетворювалися

на слова. Жодна з цих теорій не змогла науково правильно пояснити

причину виникнення мови у людини. Основною хибою цих теорій

було те, що вони не враховували суспільного характеру мови.

Мова виникла разом з виникненням суспільства. Розвиваючись,

вона стала засобом не тільки повідомлення думок, а й їх

формування. Володіючи мовою і здійснюючи мовну діяльність, люди

обмінювалися досвідом, знаннями, передавали їх нащадкам,

розуміли один одного й мали можливість спільно працювати в усіх

галузях людської діяльності. Поза людським суспільством мова

розвиватися не може.

Мова є специфічно людським засобом спілкування. Проте не

будь-яке людське середовище позитивно впливає на розвиток мови

дітей.

Виникнення і розвиток мови тісно повязані з виникненням і

розвитком мислення . Мова така ж давня, як і свідомість. Єдність

мови і людського мислення корениться в спільній основі їх

виникнення – в трудовій діяльності людей. Без мови немає

людського мислення, як без мислення не може бути мови.

Мова – засіб спілкування, обміну думками між людьми. Це

основна функція мови, без якої людина не змогла б існувати.

§ 3. Природничі основи методики

Природничого основою методики навчання дітей рідної мови є

вчення фізіологів про умовно-рефлекторний характер засвоєння

мови (І. М. Сеченов, І. П. Павлов, А. Г. Іванов – Смоленський, Н. І.

Красноярський та ін.).

Усю складну умовно-рефлекторну. діяльність кори великих

півкуль головного мозку І. П. Павлов назвав сигнальною діяльністю.

Завдяки їй встановлюється точний і тонкий зв'язок живого організму

з навколишнім середовищем. Є два види сигнальної діяльності: на

конкретні подразники у вигляді предметів та явищ навколишнього

середовища і на слово. За вченням І. П. Павлова першою

сигнальною системою є безпосереднє відображення в мозку людини

9

властивостей, якостей предметів та явищ об'єктивної реальності, які

діють на органи чуттів. Перша сигнальна система є спільного у

людини і тварини.

У ході історичного розвитку в людини в процесі праці

виробились такі форми вищої нервової діяльності, яких немає у

тварин. На основі першої сигнальної системи і у взаємозв'язку з нею

у людини виникла і розвинулась друга сигнальна система. Це –

система тимчасових нервових зв'язків, утворених за участю мови як

засобу спілкування людей. Слово склало другу, специфічно

людську, сигнальну систему дійсності, воно стало, за І. П. Павловим,

«сигналом сигналів».

У зв'язку з розвитком другої сигнальної системи у людини

змінилась і її перша сигнальна система. Сприймаючи предмети і

явища об'єктивної дійсності, людина спирається при цьому на

людський досвід, зафіксований у мові, якою вона користується. І

перша, і друга сигнальні системи зумовлені суспільним життям.

Перша і друга сигнальні системи в людини перебувають у

нерозривному зв’язку, вони не можуть існувати одна без одної.

Перша сигнальна система є носієм образного, понятійного

мислення. Розвиток другої сигнальної системи можливий лише на

основі першої. Кожне слово повинно мати чуттєву основу.

Фізіологічною основою оволодіння дитиною мовою є спадкові

анатомо-фізіологічні передумови будови мовних центрів та мовних

органів. У корі головного мозку людини є три мовних центри, які

дістали назву по імені тих вчених, які їх відкрили. Центр Верніке –

центр сприйняття мови на слух, розуміння мови. Його ушкодження

веде до мовної афазії – нерозуміння людської мови.

Центр Брока мовно-руховий центр, який забезпечує артикуляцію

звуків. Його ушкодження веде до мовної алалії – німоти.

Центр Дежеріна – це центр управління письмовою мовою,

діяльністю руки, пальців як органу письма. Всі три мовні центри тісно

взаємодіють між собою.

Особливості утворення безпосередньо мовних рефлексів

дослідив фізіолог М. І. Красногорський . За його даними, до шостого

місяця в дітей з'являються перші мовні шуми – глоткові, гортанні,

піднебінні, ланкові, губні та інші, які поступово пертворюються на

мовні звуки. У другій половині першого року окремі звуки зливаються

в склади, а наприкінці першого року склади поєднуються в

найпростіші слова. При утворенні слова великого значення набуває

сила подразника. Так, дитина насамперед уловлює перший,

останній і найсильніше наголошений склад у слові, яке вона чує.

Надалі вона приєднує до цього складу другий за силою складовий

10

подразник і вже тільки після цього вводять у слово відносно слабкий

склад, який раніше пропускався.

Другий рік життя, на думку М. І. Красногорського, е періодом

бурхливого розвитку словника, оволодіння граматичною будовою

мови. Трирічна дитина вже правильно вживає відмінки, особи,

дієслівні форми, які становлять матеріальну основу дитячого

мислення. На четвертому році життя розвивається діалогічне

мовлення, збагачується словник, удосконалюється граматична

будова.

М. І. Красногорський. виділяє такі етапи розвитку мови в дітей:

Перший перед мовний період (перший рік життя): 1) підготовка

дихальної системи до реалізації голосових реакцій, утворення

недиференційованнх голосових шумів і звуків (від 3 до 6 міс.); 2)

гуління, утворення голосових недиферєнційованих гортанних,

глоткових, ротових, губних шумів і окремих непевних мовних звуків;

3) лепет як первинна форма мовного потоку, що складається з не-

диференційованих голосових звуків, породжених наслідуванням.

Другий період – утворення мовних – звуків і їх диференціювання

(другий рік життя): 1) синтез складів (6 - 12 міс.), утворення перших

слів.

Третій період (третій рік життя): 1) збагачення словникового

фонду до 500 і більше слів;

Четвертий період (четвертий рік життя): 1) збагачення

словникового фонду до 1000 і більше слів; поява простих

підпорядкованих словникових низок або підрядних речень.

П'ятий період (п'ятий рік життя): 1) дальше збагачення

словникового фонду; 2) вироблення відповідної гучності вимови; 3)

розвиток підпорядкованих складних речень.

Дані фізіологів є основою для підбору методів і прийомів

розвитку мови та розробки методики навчання дітей рідної мови на

різних вікових етапах.