4. Історичний та сучасний аспекти формування етичних норм діяльності журналіста

Термін «етика» ввів Аристотель, у 4 ст. до н. е. «Велика етика» Аристотеля; «Ендемові етика» - визначали етику як внутрішню природу людини, як постійність явищ.

«Етос» - з грецького звичай.

Мораль – синонім етики, латинське слово, ввів Цицерон.

Існувала релігійна етика, рицарський кодекс.

Переходячи до журналістської етики, слід сказати, що Теофраст Ренодо, засновник «Ла Газетт» (1631 р) у своїх щотижневих газетах і щорічних збірках складав передмови:

- треба уникати брехливих чуток, які зазвичай, розпалюють заворушення і суперечки.

Нормативна етика, як зведення етичних правил почала формуватися у другій половині 19 ст, внаслідок прийняття професіонального статусу для журналістики. У Франції її розвиток стає відчутнішим після заснування перших професійних спілок, а також у ході дискусії у Палаті Парламенту про закон 1881 р., який визнавав свободу преси.

Цей розвиток також спостерігався в США та Британії.

Сьогодні існують кодекси журналістської етики, які відповідають трьом основним критеріям:

- забезпечувати людей точною, достовірною інформацією

- захист журналістів від усіх форм тиску

- забезпечення поширення інформації у суспільстві

Перші кодекси зявилися на світ на початку 20 ст, водночас були засновані перші Ради з преси.

5. Аксіологічний та нормативний аспекти журналістської етики

Аксіологія журналістики вивчає документи, що містять професійні етичні цінності. Нормативний аспект більше тяжіє до права.

7. Відмінність етичного і правового регулювання діяльності змі

Етика журналістики – сукупність правил і норм поведінки і професійної діяльності журналістів, які не зафіксовані в законодавстві, але мають статус звичаєвого права, добровільно прийняті в мас-медіасередовищі й підтримуються силою громадської думки, обєднаннями журналістів та викладені у схваленими ними етичних кодексах. Кожен працівник медіа зацікавлений у дотриманні журналістської етики, оскільки вона відіграє роль професійної совісті, править за основи безпеки у його роботі. Недотримання норм професійної етики загрожує втратою повани з боку колег, але більшість норм етики перегукуються з нормами права, за недотримання яких чекає відповідальність на судовому рівні.

8. Правова основа свободи слова та зловживання нею.

Конституційне право визначає індивідуальні свободи, свободу преси та режими радіо і телебачення. Воно затверджує основу діяльності ЗМІ і місію журналістів

Адміністративне право регламентує запровадження прав і свобод. Завдяки йому держава забезпечує необхідний контроль, розподіляє дозволи, надає ЗМІ допомогу, робить обмеження. Положення адміністративного права визначають уадіо-візуальний режим, регламентують поширення преси, обґрунтовують за потреби, обмеження в комерційній рекламі.

Кримінальне право визначає відповідальність і перелічує порушення, що стосуються преси – наклеп, обмова, проти суспільної моралі, особистих таємниць

Цивільне право гарантує захист від протизаконних дій ЗМІ в усіх сферах.

Конституція як основоположний акт прямої дії гарантує право на свободу слова (ст.. 34), заборону цензури (ст..15).

Міжнародні документи

Загальна Декларація прав людини ООН: право на свободу переконань і їх вільне висловлювання (ст. .19)

Європейська Конвенція про права людини : свобода висловлювання і її межі (ст.. 10), інформаційна безпека держави

Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права – ст.. 19 – свобода думки, поглядів, вільне висловлення переконань.

Цивільний Кодекс Україниправо на інформацію

Кримінальний Кодекс України – «Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста»

Нормативно-правові акти =- Закони України «Про інформацію», «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні), «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агенції», «Про рекламу», «Про захист суспільної моралі», «Про порядок висвітлення органів державної влади і місцевого самоврядування», «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів», «Про авторське право та суміжні права», «Про державну таємницю»

Але інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу;

• закликів до порушення територіальної цілісності України

• пропаганди війни, насильства, жорстокості

• розпалювання расової, релігійної чи національної ворожнечі

• зазіхання на права та свободи людини (посягання на честь і гідність, втручання в особисте життя, лікарська таємниця, грошові вклади, усиновлення, листування, нерозголошення державних таємниць).

Економіка і організація ЗМІ

1. Бізнесова діяльність редакції ЗМІ. Форми комерційної діяльності. Редакційні та при редакційні структури.

Щоб бути самостійними і незалежними, редакційним колективам доводиться сьогодні – в умовах становлення ринкових відносин – розраховувати здебільшого на власні сили, на ініціативу і творчий хист журналістів. Вони намагаються за рахунок підприємницької діяльності заробити додаткові кошти на видання друкованих засобів масової інформації та на доплати працівникам.

Підприємницька діяльність редакційних колективів спрямована на отримання прибутку.

Переважна більшість редакцій сьогодні додаткові кошти на своє існування отримує за рахунок активного ведення рекламної діяльності. І один із засобів одержання прибутку – реклама. Адже мета реклами – пряме чи опосередковане отримання прибутку. Грошові надходження від реклами мають значну питому вагу в доходній частині бюджету редакції.

Є два основні методи збільшення доходів від реклами. Перший – підвищення ціни на рекламу, на вартість її підготовки в редакції та публікації в газеті. Другий – збільшення газетної площі, яку посідає реклама в газетному номері. Аби повністю використовувати усі можливості, пов’язані з публікацією реклами, будь-яка редакція повинна визначати і проводити рекламну політику. Насамперед це визначення ціни, вартості реклами у газеті. Дуже важливо встановити оптимальну ціну реклами для конкретної газети – в даний момент, залежно від ситуації на ринку реклами. Завищення ціни відштовхне рекламодавців, а зниження може обернутися втратою доходів.

Ціна залежить:

• від тиражу – чим більший тираж, тим більше видання приваблює рекламодавців. Але чим більший тираж, тим більше рекламних текстів потрібно видання на покриття видатків.

• Рейтингу читабельності – важливим при цьому є показник вартості реклами у перерахунок на тисячу читачів

• Аудиторія видання – вік, стать, заможність. Тому, не стільки соціологічний інтерес, скільки комерційна потреба змушує газети анкету вати лекторат декілька разів на рік

• Від місця у газеті, від частоти розміщення – постійним клієнтам – знижки

• Найдорожче оплачується прихована реклама.

Але вважається, що крайнє збільшення рекламної площі у газеті – це ¾ всього обсягу номера.

В редакціях стимулюють журналістів та інших співробітників до пошуку реклами, виплачуючи їм 10-15 відсотків від вартості оголошень.

Іноді шпальти ніби віддають в оренду певній громадській організації.

Важливим видом комерційної діяльності є додаткова видавнича діяльність. Одна з її форм – випуск додатків до газет і журналів. Додатки вимагають чималих витрат: необхідно забезпечити їх папером, зростає вартість поліграфічних послуг, розповсюдження і т. н. Але водночас видання додатку збільшує аудиторію головної газети чи журналу, зростає їх престиж і конкурентоспроможність, збільшуються можливості для публікації реклами.

Не менш активно розвивається і книжковий напрям додаткової видавничої діяльності газетних і журнальних редакцій. Вони випускають твори класиків художньої літератури, сучасних українських та зарубіжних письменників, детективи та наукову фантастику.

Газетні та журнальні редакції можуть випускати буклети, брошури, календарі, теки.

Перспективним напрямом в журналістській діяльності є надання послуг місцевому населенню. Насамперед, інформаційних послуг. Це написання текстів виступів у газеті чи на радіо для авторів, які не досить вправно володіють пером, підготовка рекламно-інформаційних заміток, довідок про тварин у крамницях міста.

Редакційне інформагентство займається підготовкою матеріалів про події, що відбуваються у тому регіоні, який обслуговує газета. Цю інформацію агентство продає усім, хто її потребує – редакціям інших ЗМІ, фірмам, підприємствам, адміністративним органам.

Створення рекламної агенції.

Працівники редакцій займаються підприємницькою, посередницькою діяльністю, беруть участь у фінансових операціях на біржах, організовують концерти чи туристичні подорожі.

При редакціях працюють майстерні, фотоательє, кафе. Журналістські колективи створюють специфічні школи.

Відповідно до характеру й мети комерційної діяльності створюються редакційні й при редакційні комерційні структури – відділи маркетингу, реклами та оголошень, інформації агенції, редакції додатків.

У зв’язку з тим, що більшість періодичних видань не здатна себе окупити, чиста журналістська діяльність стає неможлива без діяльності комерційної.