2. Жанрові різновиди замітки

Замітка – це найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Головними рисами є стислість тексту при подачі новини.

Виділяють тверду і м’яку замітку. Тверда замітка передбачає суворе дотримання жорстких вимог до подачі новин, тобто вона має містити відповідь на 6 головних запитань: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Для чого? Об’єм тексту не має перевищувати 35-40 рядків.

М’яка замітка передбачає ще й присутність у тексті подробиць, цитат, супроводжуючих деталей.

Аналітичні жанри

1. «Публіцистика думки» і «публіцистика факту» - їх співвідношення

В прежние времена в русской журналистике очень жёстко разводились понятия "журналист" и "публицист". "Журналистами" называли всех, кто имел отношение к производству массовой информации, это слово имело либо нейтральную, либо слегка ироническую эмоциональную окраску.

Словом "публицист" обозначали человека, который действительно влияет на общественное сознание, предоставляя ему собственные, незаёмные объяснения, мнения и оценки по волнующим общество проблемам.

Потом появилась точка зрения, что публицистика - это всё, что предлагается публике, общественности, а следовательно, каждый журналистский текст есть публицистика и каждый пишущий есть публицист. Понятие "журналистика" скукожилось до технического обеспечения массовых информационных процессов.

2. Особливості аргументації в газетно-жанровій публіцистиці.

Аргументом вважають доказ, який використано для доведення істинності тези.

Аргумент може бути не ітільки словесним: Ісус Христос дивами доказував, що він син Божий.

Але у медіа використовують, здебільшого, текстові аргументи:

1. Фактологічні – посилання на поточні події і випадки

2. Наукова аргументація – емпіричні дані і теорії, що підтверджують закономірності

3. Юридичні аргументи – пов’язані з діючими нормами

4. Морально-етичні

Отож, у реальному недійному дискурсі виділяють три пласти впливу: фактологічний, недійний, образний.

Із структурного погляду аргумент становить собою ланцюжок розгортання послідовних суджень (перехід від загального явища до конкретного факту чи від сукупності фактів до дійсності)

Іноді, аргументи можуть вводити в оману.

Художньо-публіцистичні жанри

1. Динаміка розвитку художньо-публіцистичних жанрів

2. Порівняльна характеристика художньо-публіцистичних жанрів: нарис та замальовка; фейлетон та памфлет, есе

Замальовка	Нарис	Фейлетон	Памфлет	Есе
В основі замальовки лежить подія. Характеризується локальним завданням і, як правило, невеликого обсягу. Якщо порівнювати нарис і замальовку, то нарис постає як картина, а замальовка, які підготовка до неї Замальовка – це замітка, в якій образність постає виразною стійкою ознакою. Це картина того, що відбулося в певний час і в певному місці. Образне відбиття окремої події, яскрава визначна ланка з ланцюга взаємопов’язаних подій. Факт-епізод історія розкриваються через словесний малюнок Замальовка може бути Пейзажною – головне виразність, експресивність, спостережливість, асоціативне мислення. портретною – в основі декілька фактів, чи, як варіант, декілька епізодів із життя. Найвиразніші біографічні деталі подорожньою подієвою – пишеться по слідах подій – спогад, річниця Жорстких рамок між замальовкою та есе не існує	Серія подій До нього наближені коротке оповідання та новела, характеризується поєднанням художніх і публіцистичних елементів Нарисовець прагне виділити типове в характеристиці реальних людей. Основу нарису становлять факти і вони обмежують авторський вимисел. Нарис може бути дорожнім, економічним, сільськогосподарським, педагогічним, фізіологічний, етнографічний, пейзажний і моральний Але виділяють три основні різновиди: з хронікальним викладом побудований на причинно-наслідкоих зв’язках на асоціаціях Нарис це єдність репортажного та образного начал, у ньому можуть бути присутніми вкраплення живої мови, інформаційних жанрів, професіоналізмів. Інформаційними вузлами тексту зазвичай постають опис суб’єкта (постать автора) об’єкта – герой уточнення обставин (місце, час дії) причини, наслідки явищ. Переходи здійснюються за допомогою авторської репліки, порівняння чи протиставлення, прямого звертання автора до читача, запитання задане автором, пейзажна замальовка, розгорнутий діалог, епізод, ліричний відступ, роздуми автора. Кінцівка – короткий, місткий, іноді філософський висновок. Можна закінчення закільцювати з початком.	Іронія, гумор і контексті подій (обмежується кпинами над об’єктом насмішки, жартами) Гумористична розповідь про типізовану подію чи явище, за якими автор вбачає небезпечну тенденцію. Завдання – переконати читача у неприйнятності подібних ситуацій через демонстрацію помилковості чи абсурдності дій правопорушників. Фейлетон може прикидатися високим жанром, копіювати стиль і структуру новелли, нарису, гуморески, рецензії, інтерв’ю. Шляхом узагальнення і типізації автор намагається продемонструвати суспільний зміст наведених фактів. Смислове навантаження перебуває в підтексті, тому сюжетний принцип- іносказання, гра, несподіванка, пародійність, багатозначні обмовки, асоціації, комічні уточненя Структурними компонентами фейлетону можуть бути розповідні історії, розвиток комічної гіпотези, роздуми з теми	Сатира і заперечення у контексті певних подій (використовує сарказм, його завдання відкинути, знищити, заперечити). Зазвичай цей жанр використовують в полемічному запалі. Його відрізняє межова експресивність, знижена сюжетність, різка конкретика, лаконізм, гостра саркастичність.	суб’єктивізм, авторське начало Есе близьке до притчі, сповіді. Автобіографії, щоденника, мемуарів. Відміна нарису і есе – пропонуючи цілісне висловлювання щодо конкретної проблеми, есе на перше місце висуває особистість автора, його бачення цієї проблеми. В ньому поєднується життєва вірогідність щоденника, розумова узагальненість філософії, образна конкретність і пластичність літератури. Орієнтація не на опис реального факту і навіть не на думку, для якої цей факт послужив приводом, а на моделювання автономної художньої реальності – реальності мислення індивіда. Присвячений осмисленню того, що хвилює автора в цій темі. Підкреслена мозаїчність, де структурні частини схоплені головною думкою, ілюзія спонтанності, хаотичність викладу. Невимушений потік думок, особистісний характер сприйняття. Існують три види композиційної побудови: лінійний – послідовний запис думок «на очах» читача, публічний роздум циклічний – будується за принципом каталогу, автор починає з твердження, вислову. Цитати. Перевіряє на правильність фрагментарний – представлено творами, де автори не розвивають своїх нотаток у завершені твори, а збирають їх у тематичні підбірки. Відправна точка в есе мистецький твір, особистість, факт, афоризм Підвидами жанру есе можуть бути есе-рецензія есе-замальовка есе-лірична мініатюра есе-замітка есе-щоденниуковий запис есе-лист

3. Проблематика газетних виступів

1. Висвітлення соціальної проблематики у ЗМІ

Існує таке поняття як соціальна журналістика. Його вживають на позначення журналістики як діяльності, предметом якої є соціальні хвороби, або на позначення журналістики як соціальної політики, яку здійснює держава, і яка виникає з офіційної ідеології і моралі суспільства.

ЗМІ повинні:

1. Забезпечувати достовірну інформацію

2. Формувати громадську думку

3. Реалізовувати освітню функцію

4. Функцію соціалізації

5. Функцію критики і контролю між різними соціальни групами.

Об’єкт соціальної журналістики:

• дотримання балансу між суб’єктами між секторної взаємодії в здійсненні соціальної політики

• висвітлення у ЗМІ ефективних шляхів ефективних соціальних технологій, що сприятимуть найбільш раціональному вирішенню соціальних проблем

• суспільний контроль за здійсненням соціальної політики і вирішення соціальних завдань.

Традиційно під соціальними проблемами розуміють деякі об’єктивні соціальні умови, небажані, небезпечні, які протидіють поняттю суспільного здоров’я, нормального суспільства

ЗМІ в першу чергу висвітлюють соціальні проблеми,

• які пов’язані з певною драмою

• пов’язані з глибокими міфічними темами

Теми актуальні для ЗМІ

1. Досвід роботи громадських організацій – благодійні акції, роботи центрів, телефонів довіри.

2. Проблеми незахищених верств населення – безробітні, мігранти, неповні родини, люди з обмеженими можливостями

3. Проблеми молоді

4. Екологічні проблеми і природоохоронна діяльність

5. Пропаганда здорового способу життя

6. Соціально-трудові відносини

7. Моральне виховання, екологічні проблеми – сімейні і моральні цінності

8. Роль журналіста у формуванні інформаційного поля щодо значущих соціальних проблем

Чималій кількості соціальних проблем можна запобігти (наприклад, торгівлі людьми) якщо ЗМІ будуть виконувати функції попередження та інформаційної допомоги, тобто буть друкувати необхідні телефони, за якими можна звернутися, організації, які б могли допомогти.

Наприклад, функції ЗМІ при протидії торгівлі людьми це

1. Інформувати суспільство про проблему торгівлі людьми

2. Поширювати інформацію про механізми і методи торгівлі людьми

3. Розповідати, про об’єктивні умови працевлаштування за кордоном

4. Інформувати громадян про соціальні організації і соціальні проблеми

5. Формувати толерантне ставлення до потерпілих.

Але часто замість цього ЗМІ тиражують соціальні стереотипи

При висвітленні проблем недотримання прав дитини ЗМІ повинні:

1. Викривати дискримінацію

2. Викривати відсутність рівних прав при отриманні освіти, охороні життя.

3. Але часто роль преси не лише позитивна, а й негативна. Так, більшість молоді дізнається про наркотики саме з преси.

4. Дуже часто журналісти роблять таку помилку, як відносять проблему до вдживання-невживання, у своїх матеріалах вводять поділ наркотиків на легкі і важкі, описують, наскільки великі прибутки наркобізнесу, зображують наркомана як героя, дискредитують словами наркоманів наркологів, пробують зануритися у суб-культуру наркоманії, щоб викликати інтерес до теми.

До слизьких тем у цьому плані належать:

1. Наркомани серед зірок, тут спрацьовує паралель наркоманія-успіх, наркоманія-розвага

2. Легкість відвикання

3. Історія наркоманії

4. Персональна історія наркомана

5. Про позитивний вплив наркотиків на організм людини

6. Легалізація

7. Рецептура