Прибутки

1. Грошові надходження від реалізації тиражу видання роздрібна і передплатна ціни нерідко видання нерідко бувають нижчими за собівартість. Проте, слід мати на увазі, що преса є об’єктом подвійної торгівді. Газета продається двічі – один раз рекламодавцю, котрий визначає її як вигідне місце для повідомлень про свою діяльність, і вдруге – читачеві. Потужний вплив рекламних інвестицій, постійна мінливість фінансової ситуації видань зумовлюють цілковиту унікальність пресового продукту у порівнянні з іншими.

Дохід від реалізації газет, журналів залежить від реалізованого тиражу періодичного видання і ціни на номер. В свою чергу тираж і ціну номера періодичного видання визначають значною мірою творчі аспекти, ефективність друкованого слова. Публікації мають бути ефективними, цікавими, мають привертати увагу читача. Однією з найцікавіших тем є економіка.

2. Необхідно постійно досліджувати аудиторію, її смаки. Необхідно слідкувати за газетою, оцінювати її сильні і слабкі сторони. Одне з завдань редакції – визначення оптимального тиражу, реалізація якого принесла б редакції максимальний дохід. Редакції зазнають великих збитків через нереалізовану частину тиражу.

3. Доходи від підприємницької діяльності.

Самоокупність, прибутковість, збитковість як фактори економічної діяльності змі

Якщо витрати редакції перевищують її грошові надходження – виникає збиток. Щоб уникнути цього, необхідно використовувати усі можливості зменшення витрат редакції і зростання її грошових надходжень.

Джерела покриття збитку:

• дивіденди, одержані від зберігання фінансового резерву чи зберігання придбаних за його рахунок акцій на банківському депозитному рахунку

• фінансова підтримка спонсора

• фонд виживання друкованого періодичного видання

• дотація газеті чи журналу з фінансового фонду засновника (співзасновника) і видавця

• отримання банківського кредиту.

Прибуток редакції – це кошти, що залишаються після вирахування її витрат із суми доходів. Його називають балансовим прибутком. Після виплати податку на прибуток одержується остаточний, або чистий прибуток. Частину його редакція переказує засновникам газети і видавництву, що її обслуговує, відповідно до укладених з ним угод.

Решта прибутку спрямовується на забезпечення існування газети та на посилення соціальної захищеності її співробітників. Більша його частина вкладається у зміцнення матеріально-технічної бази редакції. Відрахування прибутку в Резервний фонд редакції зміцнюють її фінансову базу. Прибуток, що залишився використовують на підвищення платні працівникам, збільшення гонорару.

У зв’язку з тим, що нині чимала кількість газет не може себе окупити, журналістська діяльність стає неможливою без діяльності комерційної.

4. Джерела фінансування періодичних видань у ринкових умовах

1. Статутний фонд, стартовий капітал та грошові надходження від реалізації тиражу періодичного видання.

Засновником періодичного видання може бути державний орган, відомство громадська організація, партія, політичний рух, профспілка, підприємство, заклад, фірма тощо, а також члени журналістського чи всього трудового колективу редакції, які прагнуть порятувати своє видання і зберегти його незалежність.

Утворюючи статутний фонд, засновники нової газети чи журналу тим самим формують початковий капітал, наявність якого необхідна для функціонування редакції і випуску перших номерів. Цей початковий, або стартовий, капітал забезпечує діяльність редакції в перший період існування періодичного видання. Надалі, в процесі постійної роботи редакції, формується її обіговий капітал, необхідний для забезпечення редакційних і видавничих витрат.

Одним з основних джерел грошових засобів, потрібних для діяльності редакції, є сама газета чи журнал. Гроші, що надходять від її продажу – внаслідок передплати чи роздрібного розповсюдження – відразу включаються в обіг, спрямовуються на оплату безперервного виходу видання.

Проте в умовах економічної та фінансової кризи в нашій країні, інфляції і росту цін цих коштів вистачає лише на покриття невеликої частини редакційних і видавничих витрат. Доводиться шукати додаткові джерела надходжень.

2. Державна підтримка періодичних видань та дотації засновників.

Кабінет Міністрів України видав постанову «Про державну підтримку творчих спілок, преси та книговидавничої справи» (1993), а згодом Президент україни підписав Указ «Про додаткові заходи щодо державної підтримки періодичних видань» (1994). А 1 січня 1998 р. набрав чинності Закон України «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів».

Державна дотація стала для багатьох газет і журналів одним із джерел, за допомогою якого вони зберігають своє існування. Деякі з них без державної дотації змушені були б набагато скоротити свої тиражі. Розмір дотацій встановлюється залежно від тиражу видання, його обсягу та періодичності виходу.

Значення дотації зростає з підвищенням вартостиі паперу, друкарських витрат і розповсюдження тиражу тиражу періодичних видань. Дотація зазвичай видається регулярно, і газета чи журнал можуть з її допомогою гарантовано покривати певну частину своїх витрат. А для урядових та інших державних органів дотування перетворилося на ефективний засіб впливу їх на періодичну пресу, регулювання її політики.

Проте в нинішніх умовах, коли навантаження на бюджет зростає, питання про самофінансування для ЗМІ, що мають державне підпорядкування, стоїть однаково гостро, що і для тих, хто працює на комерційній основі та формально незалежний. Пов’язано це з тим, що статус державних не дає стопроцентного державного фінансування.

Дотують свої періодичні видання і засновники, надаючи їм засоби із свого фінансового фонду. Допомагають виданням утриматися на поверхні також пресові групи – складні фінансово-виробничі системи, розподіляючи сумарний прибуток. Однак і засновники, і жодна пресова група не згодяться утримувати безнадійно збиткове і непопулярне видання.

4. Спонсорська підтримка. В ролі спонсора найчастіше виступають підприємці, великі фірми, концерни, банки, біржі та інші фінансові та комерційні структури.

Спонсорська підтримка дає можливість редакції компенсувати збитки, звести без дефіциту баланс газети, реалізувати комерційні та видавничі проекти, які обіцяють прибуток. Спонсор може надати допомогу редакції, безпосередньо передаючи її ЗМІ. Вид спонсорства – надання великої кількості реклами, переоснащення.

Але знайшовши спонсора, що підтримує періодичне видання, редакція втрачає значну частину своєї незалежності.

5. Банківські кредити – до цього джерела варто звертатися лише у тому випадку, якщо у керівників видання є певність, що вони зможуть вчасно повернути борг і проценти.

6. публікація реклами

7. Реклама власного підприємства – її позитивний вплив, якщо кількість споживачів продукту збільшилася

8. Бізнесова діяльність.

5. Реклама як комерційна діяльність

Вже було.

6. Роздержавлення ЗМІ, форми державної підтримки періодичних видань. Висвітлення діяльності органів державної влади на договірній основі.

Вже було, дивитися державна підтримка

Історія української журналістики

1. Передумови виникнення та національні джерела української журналістики

Журналістика як явище духовної культури існувала не завжди, а виникла на певному етапі історичного розвитку людства, коли потреба потреба в масовій інформації стала самодостатнім атрибутом суспільства.

Цьому передували такі обов’язкові об’єктивні передумови.

1. Економічні передумови. Розвиток капіталістичного виробництва в ренесансній Європі призвів до руйнування феодальної замкнутості й роз’єднаності земель. Відійшло в минуле натуральне господарство, яке виключало потребу в інформації про виробництво товарів навіть у сусідніх містах. Унаслідок розвитку торгівлі в європейських країнах почав складатися внутрішньо національний ринок, а самі вони перетворювалися на централізовані національні держави. Зростала господарська активність населення, яке дедалі ширшими колами втягувалося у виробництво товарів та торгівлю ними. Розросталися міста, які набували статусу центрів промислового виробництва і культурного життя. У містах активно формувався третій стан, що в майбутній перспективі розщепиться на буржуазію й пролетаріат.

Сам спосіб буття суспільства поступово змінювався. Потреба в інформації стала важливою нагальною необхідністю багатьох громадян. Від повідомлень про ціни на товари залежав їх рух шляхами економічних комунікацій, визначення в їх кількості та асортименті. Від інформації про фінансові справи залежали обмінні курси валют у лихварів. Від повідомлень про наукові й технісні відкриття та винаходи залежали виробничі успіхи перших промислових підприємств і здатність товарів конкурувати між собою.

А відтак, в епоху раннього капіталізму різко зросла кількість людей, зацікавлених в отриманні достовірної інформації. Сама інформація перетворилася на товар, стала предметом торгівлі. У суспільній свідомості вироблялася думка, що володіння новинами створює підстави для матеріального добробуту, допомагає у веденні господарства і дає можливість мати стабільні прибутки.

Усе це разом узяте і породило попит на інформацію, що спричинило виникнення спершу рукописної перед журналістики, а потім і друкованих газет та журналів.

2. Політичні передумови. Ренесанс призвів до розкріпачення людини, підніс культ людської особистості, творчості, індивідуальності. Усе більше число громадян втягувалося у політичну діяльність. Творення історії, прийняття державних рішень перестає бути прерогативою лише монархів та їх найближчого оточення. У ряді країн виникають парламенти як представницькі органи усіх верств суспільства. До числа державних діячів, не кажучи вже про урядовців у провінції, все більше втя гуються нижчі суспільні прошарки, включаючи представників третього стану.

А відтак, розширилося коло споживачів політичної інформації, тих , кому необхіднго бути добре обізнаних з подіями в столицях сусідніх держав, новинами при дворах можновладців, перебігом бойових дій під час воєн, наявністю збройних сил у розпорядженні тієї чи іншої особи. Інформація поступово перетворилася з усної на письмову, з принагідної – у періодичну, з передаваної конфіденційними каналами – на поширювану публічно. Так народилася журналістика.

3. Технічні передумови. Головною технічною передумовою виникнення журналістики є наявність друкарського верстат і вже розвиненого книгодрукування. Усі спроби усних оголошень за допомогою окличників чи рукописного поширення інформації слід розглядати як передісторія журналістики.

Точна дата народження книгодрукування невідома, але добре відоме імя його засновника. Це Йоган Гутенберг, який відкрив спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер, створив ручний словолитний пристрій, сконструював друкарський прес. Відомо, що вже в 1438 р. він відкрив першу друкарню в Страсбурзі.

З Німеччини книгодрукування швидко поширилося на інші країни Європи – Італію, Швейцарію, Францію, Угорщину, Польщу. На 1500 р. друкарні були в 250 містах Європи.

4. Культурні передумови. Сутність цієї передумови полягає в тому, що у суспільстві має бути певний рівень освіченості, що, з одного боку, висуває певну групу літераторів-журналістів, а з іншого формує досить розвинуту читацьку аудиторію, яка складається з осіб, що мають навички щоденного читання й готові витрачати кошти на придбання періодичної преси.

На час пізнього Ренесансу в Європі вже склалася розгалужена система освіти, а вміння читати і писати стали звичайними атрибутами громадян, особливо у містах. Як тип вищого навчального закладу сформувалися університети, спершу в Італії (9-12 ст.), далі у Франції, Іспанії, Англії. Батьки охоче віддавали своїх дітей вчитися, бо це було запорукою успішної кар’єри.

Величезного поштовху розвиткові освіти надало винайдення книгодрукування, завдяки якому книга стала важливим чинником суспільно-політичного життя і розвитку культури. Книга перестала бути доступною лише королівським дворам.

Ще задовго до появи друкованих періодичних видань у Європі склалася стійка традиція збирання і поширення (в тому числі й продажу) інформації. Комунікаційні канали з обміну інформацією склалися в усіх країнах, але особливого значення набуло в Римі та Венеції з огляду на їх унікальне географічне положення. У цих містах збиралася надзвичайної ваги міжнародна інформація. Саме тут виникає своєрідне ремесло – створення рукописних листків найсвіжіших інформаційних повідомлень, які вже були товаром – газетта. Традиція торгувати новинами швидко поширилася по Англії і Німеччині, де також у 16 ст. виникають численні рукописні газети. Появу періодичної преси повязують з 23 червня 1588 р. – в Ангії вийшов Англійський вісник. Регулярні газети починають виходити з 1609 р., коли в Німеччині були засновані відразу 2 тижневики Релатіон в АдлерСтрасбурзі та Авізо-Релатіон в Аутсбургзі.

Журнальний тип виданняч виник як додаток до газет, які вміщуючи оперативну інформацію, не могли друкувати фундаментальні аналітичні матеріали. Прабатьком сучасних журналів є французьке періодичне видання «Журналь де Саван» (журнал науковців). Видання висвітлювало досягнення науки і літератури і літератури.Після цього почали зявлятися журнали і в інших країнах Європи.

Нова епоха в історії журналістики розпочалася з виникнення в Англії на початку 18 ст. моральних тижневиків Р. Сітта та Дж. Аддісона (Балакун, Спостерігач, Гардіан – Сторож, блюститель).

Такі найголовніші етапи пройшла світова журналістика до її виникнення в Україні. Зрозуміло, що для різних народів залежно від історичних умов, які об’єктивно склалися для їх розвитку, зародження журналістики відбулося в різний час.

На момент зародження журналістики на території України не існувало української держави, український народ перебував у стані культурної спаралізованості й провінційної заблокованості. Східна части України увійшла до складу Російської імперії, а Західна – до Речі Посполитої, а з її занепадом – до Австрії. Вплив цього чинника виявився у таких особливостях становлення української преси:

1. українська журналістика і журналістика в Україні започаткувалася значно пізніше, ніж преса народів з глибокими традиціями державного будівництва, де вона, безумовно, виступає як частина державотворчої чи й націобудівної традиції цих народів

2. преса в Україні зароджується не українською мовою, а державними мовами тих країн, до складу яких увійшли різні частини України, або міжнародною мовою, уживання якої було узвичаєне європейською традицією того часу для освіченого дворянства.

За таких обставин не існувало умов для виникнення української національної журналістики. Хоча з часом українська місцева стихія й прорвалася на зовні і проявила себе в наполегливих спробах української творчої інтелігенції не тільки друкувати окремі твори українською мовою, не тільки видавати українські книжки, а й мати свою періодику.

З дугого боку, попри існування несприятливих суспільно-політичних умов українська журналістика все ж виникла як наслідок титанічної духовної праці не одного покоління діячів. Її зародження і становленню сприяли національні традиції збирання, обробки і поширення інформації та створення актуальних, дієвих, публіцистичних творів. Воний склали національні джерела української преси. Найважливішими серед них були:

1. Першим твором, у якому була зібрана історико-політична інформація та ще й відповідним чином прокоментована, був «Літопис Руський», що складався з 3 частин: «Повість минулих літ», «Київський літопис» та «галицько-волинський літопис». Повіствуваня в ньому починалося зі стародавніх, легендарних часів, а першою фіксованою датою був 852 р. Завершується розповідь 1292 р.

Багато ознак споріднює його з журналістикою:

• тяжіння до періодичних записів, що робилися відразу після подій

• вміщення в літописних текстах інформації не лише про події, а й етнографічних деталей, описів політичної боротьби, епізодів і фактів з церковного життя, народження та смерті князів

• численні публіцистичні фрагменти, коментування тих чи інших явищ

2. «Слово про закон і благодать» Митрополита Іларіона (обґрунтовується думка про рівноправність українського народу серед інших християнських народів, як духовний подвиг підноситься прийняття християнської релігії Володимиром Великим, відстоюється незалежність від Візантії), «Повчання Володимира Мономаха дітям» (проповідує християнські чесноти: смиренність перед Богом, гуманізм, допомагати убогим, любити рідну землю, поважати людину).

Ці твори відкривають історію української публіцистики, насаджують її високими імперативними завданнями, створюють традицію розробки патріотичної, загальнолюдської проблематики.

3. Усна творчість . Зібрати інформацію про видатну людину чи подію, зафіксувати її в слові, відповідним чином прокоментувати, висловити своє ставлення – усе це було звичним для кобзаря Саме кобзарі розносили у своїх творах інформацію про перемоги Богдана Хмельницького.

4. Полемічна література, що особливого розмаху набула з середини 16 ст й особливо після Брестської унії. У памфлетах, посланнях і трактатах українських письменників Герасима і Мелетія Смотрицьких, Стефана Зизанія, Острозького клірика, Христофора Філарета, Петра Могили, Іоаникія Галятовського та Івана Вишенського давалася глибока оцінка релігійним та політичним проблемам того часу, відстоювалася ідея української самобутності і самодостатності, вироблявся публіцистичний стиль, освоювалися прийоми полеміки, а в читачів вироблявся смак до читання подібного роду творів

5. Козацькі літописи Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, а також анонімний твір «Історія Русів». З одного боку це монументальні історичні пам’ятки, присвячені козацькій війні з поляками. Здутого, це твори, пройняті любов’ю до України, повагою до козацького народу, його волелюбності та демократизму, уболівання за тяжкі наслідки внутрішньо національної роз’єднаності, спрямовані на захист від принижень з боку Московського уряду.

6. У 18 ст. важливою складовою українського культурного життя стала феноменальна творчість мандрівних дяків. Вони працювали в площині побутової тематики. Їх сатирична творчість, короткі комічні сценки були спрямовані на пошук соціальної справедливості, утвердження правди як торжества морального закону.

Не можна не відзначити, що саме у полі тяжіння й розвитку мандрівного дяківства постала велична творчість Григорія Сковороди, який створив свою філософську систему

Можна сміливо говорити, що українська журналістика при своєму виникненні формувалася під впливом двох різнобічних чинників: загальних передумов виникнення журналістики, спільних для європейського культурного простору, і українських національних традицій збирання, обробки й поширення інформації та пристрасної публіцистичної творчості.

Оскільки українська журналістика зароджувалася не українською мовою, то на її початковий етап розвитку справили вплив і пресові традиції інших європейських народів.