Билет №9

1. Дати характеристику чинникам, які визначають вплив фізичних вправ.

Фізичні вправи надають на людину багатобічну і глибоку дію. При виконанні фізичних вправ в організмі що займається відбувається цілий ряд фізіологічних, психічних, біохімічних і інших процесів, які викликають відповідні зміни як в руховому, так і у вегетативному середовищі. Систематичне застосування фізичних вправ удосконалює діяльність всіх органів і систем, сприяє позитивним перебудовам в роботі організму. Крім того, фізичні вправи є важливим засобом попередження багатьох захворювань і боротьби з ними.

Але фізичні вправи, якщо вони застосовуються без урахування закономірностей фізичного виховання можуть дати негативний результат. Тому педагог повинен знати і враховувати чинники, що визначають вплив фізичних вправ на організм тих, що займаються.

Найбільш загальними чинниками, обуславливающими раціональна дія фізичних вправ є педагогічно правильне керівництво заняттям, доцільність методики навчання і виховання. Крім того велику роль грають індивідуальні особливості того, що займається (вікові, статеві, стан здоров'я і фізичного розвитку і так далі). Одна і та ж вправа залежно від індивідуальних особливостей тих, що займаються викликає різний ефект. Так, рівень фізичної підготовки у спортсменів різної кваліфікації не однаковий, тому навантаження, середнє для майстра спорту, буде максимальним для спортсменів нижчих розрядів.

• Особливості самих фізичних вправ (їх складність, новизна, емоційність і так далі), а так само характер відношення до них. Вправи, виконані неохоче, недбало, без зусилля не можуть зробити такого ж впливу на того, що займається, як вправи, виконані свідомо і активно.

• Особливості зовнішніх умов (метеорологічних, гігієнічного стану місць занять, якість устаткування, снарядів).

Педагог зобов'язаний знати основні наукові положення про працездатність людини (врабатываемости, впливі на організм навантаження і відпочинку, наслідку фізичних вправ і ін.). Правильний і постійний облік чинників дає можливість педагогові методично раціонально організовувати і проводити заняття, успішно вирішувати завдання фізичного виховання.

Таким чином все різноманіття чинників, що визначають дію фізичних вправ можна об'єднати таким чином:

• особові характеристики вчителя і учнів;

• наукові чинники, характер, міру пізнання законів фізичного виховання;

• методичні чинники;

• метеорологічні;

• матеріальні чинники.

2. Особливості методики проведення уроків фізичної культури у молодшому шкільному віці.

Конкретні завдання: Зміцнення здоров'я, формування постави, профілактика плоскостопості, зміцнення серцево-судинної системи, загартовування; закреплеінем вдосконалення сформованих рухових навичок і навчань, створення школи рухів, розвиток рухових якостей з акцентом на координаційні здібності, на розвиток швидкості, швидкісно-силових якостей, гнучкості, прилучення до систематичних занять ФК ФУ, виховання позитивних рис особистості.

Особливості методики: Провідна завдання - вдосконалення природних рухових дій. Обьяснение з використанням образних порівнянь, емоційне. Показ дзеркальна. При вивчення складних рухів і виправлень ошобок застосовується переважно цілісний метод з акцентом на визначальна ланка техніки. Увагу на правильність і точність виконання. Початковий виконання - в полегшених умовах. Процес ФВ носить виражений характер загальної ФП. Особливе місце в бюджеті часу займають ігри. Увагу на зміцнення постави, профілактику плоскостопості та нарушаніе зору. Виключити: значні статичні завантаження; вправи, пов'язані з напруженням; виси і упори; стрибки з великої висоти і на твердий грунт; однобокі завантаження; постановку складних завдань, що викликають нервово-м'язову напругу і прискорене серцебиття.

Основні засоби: гімнастичні та акробатичні вправи; легкоатлетичні вправи; лижна підготовка; плавання; рухливі ігри; найпростіші едіноборства.

3. Види навчання. Особливості проблемного, розвивального, модульно-розвивального навчання.

Види навчання:проблемно-розвивальне навчання, модульне навчання, особистісно-орієнтоване навчання ,комп’ютерне навчання, дистанційне навчання.

Проблемно-розвивальне навчання

Проблемно-розвивальне навчання — система регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибору і вирішення способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішування навчальних проблем. Навчальна діяльність учня полягає не просто в опануванні знань, а й у здійсненні інтелектуальної пошукової діяльності

(постановці проблемних питань, розв’язанні суперечливих, проблемних ситуацій, творчому формулюванні власних суджень). Завдяки таким старанням він не лише поповнює багаж знань, а й розширює свої пізнавальні можливості, розвивається як особистість. У цьому полягає основна мета проблемно-розвивального навчання.

Модульне навчання

Модульний підхід передбачає організацію процесу навчання на основі створення навчальних модулів, а к центування

на індивідуально-орієнтованому підході до навчальної діяльності учнів. Головним при цьому є процесс цілеспрямованого навчання, а не процес викладання. Це дає змогу: диференціювати та інтегрувати зміст навчання шляхом групування модулів навчального призначення, які забезпечують розроблення змісту дисципліни в скороченому, повному або поглибленому варіантах; самостійно

розв’язувати учням конкретний варіант залежно від рівня успішності навчання та забезпечувати індивідуальний темп вивчення матеріалу; використовувати модулі як сценарії для створення педагогічних програмних засобів; акцентувати роботу викладача на управлінні пізнавальною діяльністю учнів; скорочувати курс навчання, враховуючи повноту викладення і глибину засвоєння навчального матеріалу. Основним засобом модульного навчання є модульна программа (модуль).

Модуль — одиниця змісту навчання, відібрана і дидактично опрацьована для досягнення певного рівня знань, умінь та навичок з продуманою системою контролю як у процесі вивчення модуля, так і по його завершенні.