- •Билет №1
- •Особливості організації
- •Билет №2
- •Билет №3
- •Билет №4
- •Билет №5
- •Билет №6
- •Билет №7
- •1. «Національна спортивна класифікація».
- •2. «Державні тесті і нормативи оцінки фізичної підготовленності населення Україні».
- •Билет №8
- •Билет №9
- •Билет №10
- •3. Класифікація фізичних вправ за значенням для вирішення освітніх завдань.
- •Билет №11
- •Билет №12
- •Билет №13
- •Билет №14
- •Билет №15
- •Билет №16
- •III. Оцінка рівня розвитку рухових якостей
- •IV. Оцінка организаторскіх, інструкторських навичок
- •Билет №17
- •Вербальні засоби спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •Билет №18
- •Билет №19
- •Билет №20
- •Билет №21
- •Билет №22
- •Билет №23
- •Билет №24
- •Билет №25
- •Билет №26
- •Билет №27
- •Билет №28
- •Билет №29
- •Билет №30
Билет №18
1. Сутність й мета навчання у фізичному вихованні. Педагогічні особливості формування рухових навичок.
Прийнято вважати, що метою навчання у фізичному вихованні є формування знань про шляхи, засоби, методи фізичного вдосконалення людини, життєво важливих рухових умінь і навиків і на цій основі умінь і навиків управляти своїм тілом для вирішення різноманітних рухових завдань трудової, оборонної, побутової фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності
Сутність і мета навчання у ФВ. Педагогічні особливості формування рухових якостей.
Обучение - процесс формирования двигательных учений и навыков. Двигательный навык - способность выполнять двигательное действие акцентируя внимание на условиях и результате, а не на отдельных движения. Метою навчання у фізичному вихованні є формування знань про шляхи, засоби, методи фізичного вдосконалення людини, життєво важливих рухових умінь і навиків і на цій основі умінь і навиків управляти своїм тілом для вирішення різноманітних рухових завдань трудової, оборонної, побутової фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності. У фізичному вихованні навчання специфічне. Суть специфіки в тому, що основна маса нового пізнається при освоєнні різноманітних рухових дій виступаючих у формі фізичних вправ. Особенности обучения двигательным действиям:
2. Педагогічний аналіз уроку фізичної культури, його значення й схема проведення.
Педагогічний аналіз уроку фізичної культури важливий для визначення якості уроку, вивчення і розповсюдження позитивного досвіду, виявлення і усунення недоліків.
Педагогічних аналіз уроку: частий, загальний.
Аналіз припускає оцінку: Особистої підготовки вчителя до уроку:(зовнішній вигляд; конспект; рухова і мовна підготовка). Умов проведення уроку:(підготовка місць занять; підготовка інвентаря; ступінь дотримання санітарно-гігієнічних норм (освітленість, чистота, температурний режим)). Підготовки учнів до уроку:(своєчасне переодягання і прихід до місця занять; наявність відповідної спортивної форми). Підготовка помічників: (уміння здійснювати страховку і допомогу; показувати вправи; виправляти помилки). Безпосереднє проведення уроку.
Підготовча частина: своєчасність і організованість початку уроку; доступність завдань; доступність навантаження зросту; доцільність розміщення; вибір місця вчителем; якість показу і пояснення, уміння давати вказівки і зауваження по ходу виконання; контроль за диханням і поставою; поведінка і відношення до занять учнів; щільність; відповідність змісту підготовчій частині основної; здійснення взаємозв'язку фізичного виховання з етичним і естетичним.
Основна частина: методи організації що вчаться, їх доцільність; доцільність розміщення; вибір місця вчителем; якість показу вчителем, пояснення, уміння бачити і виправляти помилки; стежити за дисципліною; відповідність навантаження особливостям тих, що займаються; облік зовнішніх ознак стомлення, регулювання навантаження; поведінка, відношення, діяльність школярів; перевірка і оцінка успішності, домашнього завдання; щільність уроку; взаємозв'язок з іншими видами виховання.
Заключна частина: відповідність вправ цій частині; підведення підсумків, домашнє завдання закінчення уроку, відхід із залу.
Висновки: ступінь вирішення завдань; оздоровче, виховне і освітнє значення; позитивні і негативні сторони.
3. Поняття про особистість, її розвиток та формування. Акселерація та ретардація. Вікова періодизація дітей.
Младенческий возраст - 0-1 год жизни
Ранний возраст — 1-2 года жизни
Дошкольный возраст — 3—6 лет
Младший школьный возраст — 7—10 лет
Средний школьный, или подростковый, возраст — 11 —14 лет
Старший школьный возраст, или ранняя юность — 15—18 лет
Індивід - людина як представник людської спільноти, соціуму (групи, класу, нації тощо).
Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.
Індивідуальність — цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність психічного складу.
Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього йому необхідно стати особистістю. Це відбувається у процесі розвитку особистості — становлення та формування її під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання. Всі психічні процеси є необхідною умовою формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.
Розвиток особистості залежить від спадковості. У навчально-виховній діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має наслідувальний характер, а людська особистість розвивається в діяльності (всебічний розвиток природних задатків людини відбувається тільки в процесі її життєдіяльності), під впливом середовища. Особливості фізіологічного та психічного розвитку пов'язані з анатомо-фізіологічним дозріванням організму (його органів, центральної нервової системи, залоз внутрішньої секреції). Увесь процес розвитку людини поділяють на певні вікові періоди.
Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.
Темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.
Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.
Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.
Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів, потреб.
Інтерес — спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяльність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.
За змістом інтереси можуть бути матеріальними або духовними, суспільними або індивідуальними. В інтересах особистості закорінені її конкретні потреби.
Потреба — необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні людині предмети.
У процесі реалізації інтересів, потреб розвиваються схильності особистості.
Схильність — стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну працю.
У реаліях життя схильність виявляється як здатність людини до конкретних видів діяльності.
Нехтування індивідуальними особливостями призводить до того, що нерідко навіть здібні учні втрачають інтерес до навчання, праці і потрапляють до категорії так званих важких дітей. Належно організоване виховання передбачає знання особистості кожного учня, тому що без урахування індивідуальності школярів неможливе успішне навчання і виховання.
Акселерація (лат.-прискорення) — прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні. Протилежним акселерації є процес ретардації (лат. - затримання) - фізичне й інтелектуальне відставання дитини в розвитку. Його спричинюють алкоголізм батьків, народження дітей у більш Розвиток людини - процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання й навчання.пізньому віці, спадкова хвороба одного з батьків.
Формування особистості - процес соціального розвитку молодої людини, становлення Ті як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.