Билет №28

1. Загальна характеристика форм організації занять. Структура занять.

Під формами занять фізичними вправами розуміють способи організації навчально-виховного процесу, кожен з яких характеризується певним типом взаємозв'язку (взаємодії) викладача (тренера, судді) та займаються, а також відповідними умовами занять.

За особливостями організації займаються і способам керівництва ними заняття з фізичного виховання поділяються на дві групи - урочні і неурочний (рис. 17).

Урочні форми - це заняття, що проводяться викладачем (тренером) з постійним складом займаються. До них відносяться:

1) уроки фізичної культури, що проводяться викладачами за державними програмами в освітніх установах, де фізична культура є обов'язковим предметом (школа, коледж професійної освіти, вуз і т.п.);

2) спортивно-тренувальні заняття, що проводяться тренерами, з спрямованістю на вдосконалення займаються в обраному виді спорту.

Неурочні форми - це заняття, що проводяться як фахівцями (організовано), так і самими займаються (самостійно) з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров'я, збереження або підвищення працездатності, розвитку фізичних якостей, вдосконалення рухових навичок та ін. До них відносяться:

1) малі форми занять (ранкова гімнастика, ввідна гімнастика, физкультпауза, физкультминутка, мікропауза), використовувані для оперативного (поточного) управління фізичним станом. В силу своєї короткочасності ці форми, як правілр, не вирішують завдань розвивального, тренирующего характеру;

2) великі форми занять, тобто заняття щодо тривалі, одно-і багатопредметні (комплексні) за змістом (наприклад, заняття аеробікою, шейпінгом, калланеті-кою (див. главу 24), атлетичною гімнастикою та ін.) Ці форми занять спрямовані на вирішення завдань тренувального, оздоровчо-реабілітаційного або рекреаційного характеру;

3) змагальні форми занять, тобто форми фізкультурно--спортивної діяльності, де в змагальній боротьбі визначаються переможець, місце, фізична або технічна підготовленість і т.п. (наприклад, система офіційних змагань, відбіркові змагання, першостей, чемпіонати, контрольні прикидки або змагання та ін.)

2. Роль учителя фізичної культури в процесі фізичного виховання школярів.

Роль: педагогічна техніка; педагогічна майстерність; Функції в школі (конструктивна, організаторська, комунікатівна, гностічна - дослідніцька). У практиці роботи фахівців з фізичної культури та спорту виявляється ряд об'єктивних і суб'єктивних недоліків. Відсутність чіткої методики професійного навчання недолік навчальних і методичних посібників, низька кваліфікація методистів знижують ефективність роботи вчителів і тренерів. Все це робить актуальними завданнями теоретичне і практичне обгрунтування проблеми педагогічного майстерності тренерів та вчителів фізичної культури. Діяльність тренера і вчителя пред'являє підвищені вимоги до його здібностям, знанням, навичкам, вмінням. Ефективність діяльності тренера безпосередньо залежить від професійної спрямованості його особистості. Успіх керівництва спортивним колективом, виховання та навчання підлітків залежить від загальних і педагогічних якостей та здібностей тренера і вчителя.

Загальні здібності допомагають фахівцям у цій галузі глибше розібратися в що стоять завданнях, оцінити хід і результати роботи, виробити способи її вдосконалення.

Розумові, організаторські та педагогічні якості та здібності знаходяться в єдності, є загальною умовою ефективної діяльності вчителів і тренерів.

Спираючись на діяльнісний принцип психології, згідно з яким особистість формується в діяльності і всі її характеристики опосередковуються через показники діяльності, і існуюче уявлення про фізичну культуру, ми можемо запропонувати наступну редакцію визначення фізичної культури особистості.

Фізична культура особистості - це соціально обумовлений результат фізкультурної діяльності, спрямованої на формування рухових умінь і навичок, фізичний розвиток, в основі, якої лежить переважне використання фізичних вправ, що забезпечує оптимальну фізичну підготовленість до життєвої практиці.

У теж час дуже важливе розуміння і виділення вчителями структурних компонентів, що складають основу фізичної культури особистості (базисного, поведінкового, соціально-ціннісного), що дозволить диференціювати завдання при реалізації основної мети фізичного виховання.

3. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти.

Система освіти України, її структура

Освіта є найважливішим конструктом цивілізації, визначальним чинником соціально-економічного поступу суспільства. Кожна країна відповідно до свого історичного розвитку, національних традицій, умов, перспектив формує свою систему освіти.

Система освіти — це сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які згідно з Конституцією та іншими законами України здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування системи освіти забезпечується державою. У статті 53 Конституції України визначено: "Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам".

Структура й доцільність створеної в державі системи освіти характеризують її ефективність і перспективність розвитку. На початку XXI ст. структура освіти в Україні така.

1. Дошкільна освіта. її здійснюють дошкільні навчальні заклади: ясла, ясла-садки, дитячі садки, ясла-садки компенсуючого типу, будинки дитини, дитячі будинки інтернатного типу, ясла-садки сімейного типу, ясла-садки комбінованого типу, центри розвитку дитини, дитячі будинки сімейного типу.

2. Загальна середня освіта. Основним видом закладів, у яких здобувається загальна середня освіта, є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший — початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий — основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об´єднань. Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

3. Позашкільна освіта. До позашкільних закладів освіти належать палаци, будинки, центри, станції дитячої та юнацької творчості, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі заклади освіти, бібліотеки, дитячі театри, парки, оздоровчі центри та інші заклади.

4. Професійно-технічна освіта. Професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

5. Вища освіта. Вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет.

Післядипломна освіта. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення; навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти (філії, факультети, відділення та ін.); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

7. Аспірантура.

8.Докторантура.

9.Самоосвіта. Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об´єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

Виходячи зі структури освіти, в Україні встановлено відповідні освітні рівні:

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта.

Законом України "Про освіту" встановлено також освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) кваліфікований робітник;

2)молодший спеціаліст;

3)бакалавр;

4)спеціаліст, магістр.

Основні принципи організації освіти в Україні

§ Доступність для кожного громадянина всіх форм і типів послуг, які надає держава;

§ рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту і всебічного розвитку;

§ гуманізація та демократизація;

§ пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;

§ органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

§ незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;

§ науковий і світський характер освіти в державних навчально-виховних закладах;

§ інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

§ гнучкість і прогнозованість системи освіти;

§ єдність і наступність системи освіти;

§ безперервність і різноманітність системи освіти;

§ відповідність освіти світовому рівню;

§ поєднання державного управління і громадського самоврядування в системі освіти.

Завдання закладів освіти

Дошкільна освіта і виховання є початковою ланкою в системі становлення і розвитку особистості. Вони здійснюються в родині, дошкільних дитячих виховних закладах і ставлять за мету забезпечення оптимальних умов для фізичного і психічного розвитку дитини, підготовки її до школи. Зокрема у процесі дошкільного виховання кожна дитина має оволодіти рідною мовою, мають бути забезпечені умови для формування пізнавальної активності, творчих здібностей і нахилів, виховання культури спілкування, любові до батьків та поваги до старших, започаткування основ трудового, естетичного, розумового, морального і фізичного виховання.

Дошкільне виховання ґрунтується на засадах народної педагогіки, надбаннях національної культури, традиційних основах родинного виховання, сучасних досягненнях вітчизняної і світової психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду.

Загальна середня освіта має забезпечувати подальший процес всебічного розвитку особистості. Головними завданнями середніх загальноосвітніх закладів є: виховання морально і фізично здорового покоління; створення оптимальних умов для здобуття загальної освіти на рівні державних стандартів; розвиток природних позитивних нахилів і здібностей, обдарувань, творчого мислення, оволодіння вміннями самостійної пізнавальної діяльності; досконале володіння рідною мовою; засвоєння знань з базових дисциплін; формування національної гідності й громадянської позиції; виховання соціально-психологічної готовності до набуття професії та активної участі у продуктивній праці; соціально-психологічна підготовка до подружнього життя та відповідальності за свою сім'ю.

Загальна середня освіта здобувається у триступеневій загальноосвітній школі: початковій (І ступінь), основній (II ступінь), старшій (III ступінь), а також навчальних закладах нового типу: гімназіях, ліцеях, спеціалізованих школах (класах) з поглибленим вивченням окремих навчальних дисциплін, колегіумах.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей. Вона здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової середньої освіти з наданням можливості здобути повну загальну середню освіту.

Вища освіта передбачає забезпечення фундаментальної, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу суспільства як його найбільшої цінності, сприяти всебічному розвитку особистості. Вища освіта має виступати могутнім фактором і джерелом успіхів української спільноти у процесі державотворення, соціально-економічного розвитку. Вищими закладами освіти є технікуми (училища), коледжі, інститути, університети, академії, консерваторії.

Позашкільна освіта та виховання спрямовані на забезпечення потреб людини у задоволенні інтересів та схильностей, здобуття дітьми додаткових знань, умінь та навичок, розвиток інтелектуальних потенційних можливостей, сприяння майбутньому професійному вибору особистості.

Позашкільна освіта та виховання здійснюються в палацах, будинках, станціях дитячої, та юнацької творчості, учнівських та студентських клубах, дитячо-юнацьких спортивних школах, школах мистецтв, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах, бібліотеках, оздоровчих та інших закладах.

Система освіти і виховання динамічна і має відповідати перспективам соціально-економічного розвитку суспільства. В Україні відбувається процес державотворення, побудови демократичного суспільства, ідеологічною основою якого має стати національна ідея. Тому і система освіти має ґрунтуватися на національній основі. А, отже, пошуки шляхів удосконалення цієї системи — закономірний процес еволюційного розвитку. Управління і керівництво закладами системи освіти в Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства — Конституції України, Закону "Про освіту", положень про певні навчально-виховні заклади.