Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БИЛЕТ 4ФВ 2013.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
780.29 Кб
Скачать

Билет №23

1.Основи методики виховання витривалості.

Витривалістю розуміють здатність людини тривало виконувати роботу без зниження її ефективності. видів витривалості: загальну і спеціальну. Загальну витривалість можна розвивати за допомогою рівномірного або інтервального методу. Рекомендації для розвитку загальної витривалості з використанням рівномірного бігу зводяться до наступного: тривалість бігу повинна бути не менше 3-5 хвилин, а дистанція – 100 м і більш; швидкість бігу рекомендується субкритична (коли в процесі вправ кисневий запит повністю покривається за рахунок повітря, поглиненого під час дихання); для новачків – 100 м за 6-7 мін, для кваліфікованих спортсменів – 100 м за 4-5 мин. після бігу частота пульсу через хвилину повинна бути близькою до норми; навантаження від одного заняття до іншого слід підвищувати головним чином за рахунок збільшення об'єму вправ.

Спеціальна витривалість представляє поєднання декількох фізичних якостей. Так розрізняють швидкісну витривалість, силову витривалість, витривалість до статичних зусиль, координаційна витривалість.

2. Характеристика структури уроку фізичної культури.

3. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв’язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що досліджує принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою, організації її роботи.

Школознавство охоплює принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, керівництво навчально-виховною роботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, зміст і методи планування та контролю, систему учнівського самоврядування, організацію обліку та звітності.

Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону “Про освіту”, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, спираючись на принципи управління системою освіти, до яких належать:

Принцип демократичності управління школою. Полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі діє педагогічна (дорадча) рада.

Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою базою. Школа постає маленьким “острівцем” правової держави, де все регулюється нормами і правилами.

Принцип гуманізації. Ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів.

Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.

Принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до певного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Центральної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), кожен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, створення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організацію гуртків, фестивалів тощо.Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи.Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі. Принцип компетентності. Вимагає високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, професіоналізму вчителів.

Принцип оптимізації. Спрямований на створення в навчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу.Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальності й персональної відповідальності. Виявляється в персональній відповідальності.

Демократичність керування школою складається в об'єднанні громадського самоврядування з единоначальством директори. Главним органом самоправління є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій выбираютдиректора й рада школи. Осн питання работи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, у школі створюється традиційна педагогічна рада

Гласність керування і його відкритість полягають у тому, щоб рішення пед ради школи, обговорення поточних питань відбувалися не за закритими дверима, а відкрито, щоб у школі не існувало конфліктних ситуацій, усе робилося по нормах соціальної справедливості й педагогичной доцільності

Регіональність Школи складається не тільки в її розташуванні в границях того або іншого населеного пункту, що, безумовно, впливає на стан всього життя школи, перспективи її росширения або звуження, на Фінансування, Постачання, ремонт будинків

Регіональність у границях України розглядається саме як приналежність до того або іншого регіону (Донбас, Слобожанщина, Півдепь, Центральна Укрїна, Галичина, Закарпаття, Буковина), кожний з яких має свою специфічну Організацію Життя, побуту, діалект, особливості міжнаціонального співіснування, возражденные традиції. Все це визначає специфіку тої або іншої школи, созание своєрідних Культурно-освітніх Центрів у школі (інтерьера, музею), організации кружків, хору, фестивалів на-рідної пісні й музики

Цілеспрямованість: необхідність визначення перед шкільним колективом макро - і мікрозавдань, які спричинялися планування, діяльність певних ланок, структурних підрозділів навчально-виховної установи, виступали передумовою створення перспективних ліній

Компетентності, жадає від всіх посадових осіб високого рівня науково-педагогічної підготовки, проффесионализма.

Плановості: припускає чітку систему перспективного й щоденного планування всіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов і соціально-экономичных можливостей конкретної установи; всі плани повинні бути спрямовані на дозвіл магістральних завдань школи

Перспективності, випливає з необхідності гіпотетичного передбачення й прогнозування діяльності школи не тільки на навчальний рік, але й на весь цикл навчання учнів у школі певного рівня

Гуманізації: ґрунтується на усвідомленні того неспростовного факту, що найбільшою цінністю у світі є людина; повага до кожної особистості, захист її прав на волю, всебічний розвиток, щастя, створення оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності кожної людини повинні пронизувати всю систему

Оптимізації спрямований на створення в навчально-виховній установі сприятливих соціально-психологічних і економічних умов для ефективної діяльності всіх учасників

При вивченні драматичних добутків у школі виникають певні труднощі. До них ставляться:

- діти не вловлюють сюжет, тому що п'єса складається з монологів і діалогів

- у п'єсі немає авторських описів і характеристик, тому аналіз доводиться робити самостійно

- драма - добуток, призначений для сцени, але в класі вчитель працює з ними як з літературним текстом, у процесі аналізу якого потрібно враховувати особливості жанру

Необхідно враховувати сценічну природу драми як основного фактора при виборі шляху її вивчення:

- «занурення» у простір тексту, призначеного для постановки на сцені;

- конфлікт, особливості розвитку сценічної дії, аналіз композиції й системи образів;

- створення в класі драматичного образа, фокусирующего в собі знання й розуміння тексту, і власне бачення образа, героя;

- методи й прийоми роботи над створенням власного драматичного образа;

- роль монологів і діалогів у п'єсі;

- удосконалювання навичок виразного читання;

- тема й ідея п'єси, способи вираження авторської позиції