Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БИЛЕТ 4ФВ 2013.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
780.29 Кб
Скачать

Билет №14

1. Принципи та їх значення у сфері фізичного виховання. Дати характеристику методичним принципам фізичного виховання.

Принцип свідомості і активності розкривається в наступних вимогах:

1.Формувати осмислене відношення і стійкий інтерес до загальної мети і конкретних завдань занять.

2. Стимулювати свідомий аналіз, самоконтроль і раціональне використання сил при виконанні фізич них вправ.

3. Виховувати ініціативу, самостійність і творче відношення до завдань.

Активність обумовлена зацікавленістю. Проблема розвитку інтересу вирішується шляхом підбору увлекательного матеріалу для занять і відповідною їх організацією.

Принцип наочності 1. Наочність є необхідною передумовою ступеня – «живого споглядання». Образ рухів, що вивчаються, формується за допомогою органу зору, слуху, рецепторів м'язів і так далі Чим багатше чутливий образ, тим швидше на його основі формуються рухові уміння і навики. Формування зорового образу можна здійснювати за допомогою демонстрації малюнків, схем, фотознімків

Принцип систематичності. 1. Безперервність процесу і оптимальне чергування навантажень з відпочинком. Перше положення принципу систематичності виходить саме з того, що в процесі фізичного виховання недопустимі перерви, які приводять до втрати позитивного ефекту занять і що отже ефект кожного подальшого заняття повинен нашаровуватися певним чином на «сліди» попереднього. У результаті такий суммации виникає кумулятивний ефект – це перебудова в організмі, які складають основу тренованості і стабільності рухових навиків.

Принцип поступовості. Цей принцип полягає в тому, що навантаження в процесі фізичного виховання повинне закономірно мінятися, причому загальна тенденція повинна полягати в поступовому збільшенні навантажень.

Принцип доступності і індивідуалізації

Цей принцип зобов'язує здійснювати навчання і виховання в строгій відповідності з можливостями виховуваних, враховуючи їх вікові, статеві особливості, рівень підготовленості, а також індивідуальні відмінності у фізичних і психічних здібностях. Необхідністю строгого дотримання цієї вимоги в процесі фізичного виховання обумовлена тим, що інтенсивним діям піддаються життєво важливі функції організму. Уміле дотримання принципу доступності і індивідуалізації служить заставою оздоровчої спрямованості фізичного виховання.

Принцип послідовності виражається в двох правилах: від освоєного до неосвоєного і від легкого– до важкого.

2. Значення і сутність планування. Види планування. Вимоги до планування.

Планування – це складання методично обгрунтованого документа в цілях систематизації навчання і виховання на основі закономірностей фізичного виховання.

Планування припускає спрогнозувати результат навчання, отримати результат, проаналізувати його і внести відповідні коректування.

Оперативное (на каждый урок или серию уроков)

Оперативне (на кожен урок або серію уроків)

Вимоги до планування:

  1. Специфіка планування учбової роботи по фізичній культурі обуславливается структурою програми, процесом навчання руховим діям, особливостями рішення, освітніми, оздоровчими і виховними завданнями, фізичним розвитком дітей.

  2. Документи планування повинні спиратися на загальнопедагогічні принципи фізичного виховання.

  3. Бути реальним (облік кліматичних і географічних умов, рівня підготовленості що вчаться, матеріальної бази.

  4. Конкретність – чітко певні учбові завдання, терміни їх виконання, послідовність вивчення фізичних вправ.

  5. Оперативність – забезпечення можливості швидкої заміни матеріалу, його перерозподіли.

  6. Послідовність і перспективність (забезпечення системи уроків, в яких кожен з них спирається на той, що пройшов і є базовим для подальшого.

  7. Наочність – використання графічних форм, таблиць, діаграм.

3. Конфліктні ситуації. Причини їх виникнення. Особливості конфліктних ситуацій у різних вікових групах.

Конфлікт - форма соц. взаємодії між двома і більше суб'єктами (індивід, група, сам учасник) яка виникла у зв'язку нерозуміння. Конфлікт виникає не відразу, зародження конфлікту ми можемо побачити в якому або інцидент. Типові педагогічні конфлікти: конфлікт під час уроку; конфлікт учня з ким сидить; конфлікт з учителем фізкультури; важкі діти в класі; конфлікти позашкільні; конфлікти серед лідерів.

Технологія вирішення конфлікту: 1.устроніть конфліктну ситуацію; 2.ісчерпать інцидент. Дії в конфліктній ситуації 1. Що робити? 2. Де знаходиться причина конфлікту? 3. Коли приступати до дій? 4. Яким чином вести себе? Правила: 1. Конфліктна ситуація це те що треба усунути. 2. Конфліктна ситуація завжди виникає раніше конфлікту. 3. Формулювання повинна підказувати що робити. 4. Ставте собі питання до тих пір поки не дійдете до 1 причини. 5. Сформувати конфліктну ситуацію своїми словами.

По можливості не повторюючи слів з опису конфлікту. Конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи, негативно впливають як на самих конфліктуючих, так і на всіх оточуючих учасників освітнього процесу. Займатися своєчасною діагностикою та профілактикою конфліктних ситуацій, конфліктів вкрай необхідно.

Попередження конфліктних ситуацій, конфліктів, безсумнівно, буде сприяти підвищенню якості навчального процесу. Вчителі, учні та батьки стануть витрачати інтелектуальні та моральні сили не на боротьбу з опонентами, а на свою основну діяльність.