Билет №10

1. Дати характеристику класифікації фізичних вправ.

В даний час існує декілька класифікацій фізичних вправ.

1. класифікація фізичних вправ за ознакою систем фізичного виховання, що історично склалися (гімнастика, гра, туризм і спорт). Відповідно до цієї класифікації використовувані в практиці фізичні вправи діляться на чотири групи: гімнастичні вправи, що характеризуються різноманіттям штучно створених рухів і рухових дій, ефективність яких оцінюється вибірковістю дії на будову і функції організму, а також правильністю, красою і координаційною складністю всіх рухів.

2. Класифікація фізичних вправ за ознакою особливостей м’язової діяльності або ознакою переважного впливу на розвиток рухових якостей.Швидкісно-силові фізичні вправи, які вимагають від тих, що займаються прояву максимальних зусиль за відносно короткий відрізок часу (наприклад, біг на короткі дистанції, метання і так далі)

фізичні вправи, що вимагають прояву витривалості, тобто оптимальних зусиль впродовж відносного тривалого періоду часу (наприклад, біг на середні і тривалі дистанції, ходьба на лижах і тому подібне)

фізичні вправи, що вимагають прояву координації рухів при строгій регламентації умов виконання (наприклад, вправи на гімнастичних снарядах, стрибки у воду і тому подібне).

Фізичні вправи, що вимагають комплексного прояву рухових якостей при постійно змінних рівнях зусиль відповідно до умов, що змінюються (рухомі і спортивні ігри, єдиноборство).

3. Класифікація фізичних вправ за значенням для вирішення освітніх завдань.

Основні (або змагання) фізичні вправи, тобто рухові дії, вивчення (а згодом іноді і предметом змагання), що є предметом, відповідно до освітніх завдань учбових програм (наприклад, опорний стрибок через коня в довжину для хлопців 10 класу).Фізичні вправи, що підводять, тобто рухові дії, що полегшують освоєння основної фізичної вправи завдяки вмісту в них деяких рухів, схожих по зовнішніх ознаках і характері нервово-м’язових напрямів (наприклад, перехід поштовхом ніг з упору лежачи впритул стоячи зігнувшись ноги нарізно є вправою, що підводить, для освоєння стрибка ноги нарізно через козла в довжину).Підготовчі фізичні вправи, тобто рухові дії, сприяючі розвитку тих рухових якостей, які необхідні для успішного вивчення основної фізичної вправи (наприклад, підтягання служитиме підготовчою вправою для вивчення лазіння по канату.4. Класифікація фізичних вправ за ознакою переважного розвитку окремих м’язових груп: для м’язів рук і плечового поясу, для м’язів тулуба і шиї, для м’язів ніг і тазу. Усередині цієї класифікації передбачається ділення вправ на підгрупи: вправ без предметів і з предметами, вправи індивідуальні і парні, вправи для розвитку сили і гнучкості.Крім загальних класифікацій існують так звані приватні класифікації: класифікації фізичних вправ в різних видах спорту, в біомеханіці (статичні, динамічні, циклічні, ациклічні, комбіновані фізичні вправи і ін.).

2. У чому полягає технологія розробки конспекту уроку

Конспект – завершуючий етап планування учбового матеріалу по фізичній культурі.

Конспект - вдає із себе оптимальну програму для практичної діяльності вчителя і учнів,що вчаться на уроці, з метою реалізації завдань.

Конспект розробляється на основі:

річного плану,плану на семестр,підсумків попереднього уроку.

Конспект починається з 1-ої частини. У ній передбачається: номер уроку, завдання уроку, тип уроку, навчально-методичне оснащення, місце проведення.

Структура II частини: частини уроку, зміст учбового матеріалу, дозуваннявправ,ОМУ, зауваження по уроку.

У графі «Частини уроку» позначаються структурні складені частин уроку. Для цього використовуються загальноприйняті термінологічні назви складових частин уроку – підготовча, основна, завершальна або римські цифрові позначення. У педагогічній практиці найчастіше використовуються римські позначення.

У графу «Зміст учбового матеріалу» вносяться в певному порядку ті засоби фізичного виховання, які використовуються для вирішення завдань, поставлених на уроці. До них відносяться теоретичні матеріали, що стосуються розділів «Основи знань» і «Навики, уміння, розвиток рухових якостей», стройові вправи, що загальнорозвивають вправи, основні види рухів (два-три види на один урок), ігри і естафети, домашні завдання по фізичній культурі і інші матеріали. Запис вправ і інших засобів фізичного виховання повинен бути грамотним, акуратним, конкретним, термінологічно правильною і в строгій методичній послідовності.

У графі «Методичні вказівки» висловлюються конкретні і найнеобхідніші методичні рекомендації по формуванню правильної постави і координації рухів, регулюванню дихальної і серцево-судинної функції в процесі занять, вивченню складніших по структурі або важко засвоюваних основних і допоміжних рухів, розвитку рухових якостей, вихованню ідейно-етичних рис особи, естетичних смаків, трудових навиків і розвитку інтелектуальних здібностей учнів. Сюди ж записуються можливі (передбачувані) помилки при виконанні вправ і способи їх виправлення, характер, напрям, інтенсивність, траєкторія, ритм, швидкість рухів, положення тіла, ступінь зусиль при виконанні рухових дій.

У графу «Організаційні вказівки» вносяться найбільш ефективні способи організації що вчаться на уроці. До них відносяться методи організації занять (фронтальний груповий, змінний, потоковий, круг і ін.), способи побудов (шеренга, колона, круг і ін.), способи перестроювань (поворотами, заходженнями і ін.), способи пересувань (обхід, діагональ, змійка і ін.), способи проведення вправ, способи роздачі .

3. Загальне поняття про методи навчання. Різні класифікації методів навчання.

У вузькому значенні метод навчання тлумачиться як спосіб керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має

виконувати навчальну, виховну і розвивальну функції. Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний,

логіко-змістовий (пізнавальний), психологічний, педагогічний аспекти.

Метод навчання — взаємопов’язана діяльність викладача та учнів,

спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Методи навчання класифікують на загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яких навчальних

предметів) і спеціальні (застосовуються для викладання окремих предметів, але не можуть бути використані при викладанні інших предметів). За подачею навчального матеріалу їх поділяють на: методи

готових знань (учні пасивно сприймають подану викладачем

інформацію, запам’ятовують, а в разі необхідності відтворюють її) і дослідницький метод (передбачає активну

самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків), який найбільш

повно реалізується в умовах проблемного навчання. Залежно від походження інформації виділяють: словесні, наочні та практичні методи. З огляду на мету навчання

виокремлюють: методи здобуття нових знань, метод формування умінь і навичок, метод застосування знань на практиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань,

умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.

Розгалуженою є класифікація методів навчання за особливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів:

— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод: викладач організує сприймання та усвідомлення

учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам’ятовування її;

— репродуктивний метод: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком; — метод проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошуку

(учням подається своєрідний еталон творчого мислення); — частково-пошуковий (евристичний) метод: викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднання репродуктивної та творчої діяльності учнів);

— дослідницький метод: викладач ставить перед учнями проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела інформації, прилади, матеріали тощо.