- •2)С.Оріховського ("Про турецьку загрозу", "Про природне право"); 36
- •Тема 13-14 216 передмова
- •Тема № 1. Політична думка княжої доби План
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел Із "Слова про закон і благодать" Їларіона (1037-1050 рр.)
- •З "Повісті минулих літ" Прикликання варягів. Княжіння Аскольда і Діра в Києві (IX ст.)
- •Княжіння Олега в Києві (IX — початок х ст.)
- •Похід Ігоря на древлян і вбивство його (перша половина х ст.)
- •Повість минулих літ
- •З "Повчань" Володимира Мономаха (початок XII ст.)
- •Слово про Ігорів похід (1185р.)
- •З Галицько-Волинського літопису. Початок княжіння великого князя Романа (1201 р.)
- •Про князя галицького Романа Мстиславича (1203-1205рр.)
- •Боротьба князів Данила Романовича і Мстислава Удалого проти нападу Польщі й Угорщини на Галичину (1213-1219 рр.)
- •Битва руських князів з монголо-татарами на річці Калці (1223 р.)
- •Боротьба князів Мстислава Удалого і Данила Романовича проти нападу на Галичину угрів і поляків (1226- 1227рр.)
- •Боротьба князя Галицького Данила з татарами (50-ті роки XIII ст.)
- •Внесок Данила Галицького в розвиток української культури (1259-1260 рр.)
- •Із «Слова» Даниїла Заточника (XI ст.)
- •Із «Галицько-Волинського літопису» (XII ст.)
- •Із «Beликопольської хроніки»
- •Тема № 2. Українська політична думка XVI-початку XVII сторіч.
- •С.Оріховського ("Про турецьку загрозу", "Про природне право");
- •Джерела і література:
- •Термінологічний словник
- •Витяги 3 джерел Магістр Юрій Дрогобич прогностичний погляд на 1483 рік
- •Станіслав Оріховський про турецьку загрозу
- •«Про турецьку загрозу» слово друге
- •Напучення польському королеві сигізмунду августу
- •Як король повинен дбати про прихильності підлеглих?
- •Іbah вишенський послання до єпископів
- •Іван Вишенський
- •Хай буде відомо вам, правовірним, як через це попу-щені ми в ту спокусу, оскільки всі посельці малої русії поєретичилися і далеко відсторонилися від
- •Відлучайть од нього. Отож покаймося самі у своїх гріхах, кожен суд собі учинивши, по тому і блаґочестя правовір'я нашої церкви як виправити порад вам істинну і неблазенну даю
- •Тема № 3-4. Політичні ідеї часів козацько-гетьманської держави. (4 часа)
- •Джерела і література
- •Термінологічний словник
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел
- •Гадяцький трактат (1657)1
- •Вивід прав України 1
- •Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького (1710)
- •Казання про владу... (1646)1
- •Тема № 5-6 Початок національного відродження (перша половина XIX ст.) (4 часа) план
- •Джерела і література
- •Витяги 3 джерел
- •Проект Конституції (1822) другий варіант витяг
- •Книги Битія Українського народу (1846)
- •Записка
- •Тема № 7-8 Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (4 часа)
- •Джерела і література
- •Проект підстав статуту українського суспільства "Вільний союз" - "Вільна спілка" (1884)
- •Програма Галицьких соціалістів (1881)
- •Поза межами можливого
- •Свобода і автономія
- •Тема № 9-10 Політичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині XIX сторіччя (4 години)
- •Джерела і література
- •Витяги з джерел
- •Соціальні науки і право. Нариси за методологією соціальних наук і загальної теорії права
- •Держава і право
- •Культура в захист права
- •Шлях до панування права (Завдання наших правників)
- •Бочковський о. І.
- •1. Рудницький, манчіні та ренан
- •IV. Елементи нації
- •27. Нація як психоволюнтаристична спільнота
- •VI націософія
- •34. Націократія
- •? Визначте за допомогою тексту коли на думку автора завершився націогенез у Західній Європі? .
- •Віза київського генерал-губернатора і.Васильчикова на статтю п. Чубинського, в.Антоновича та і.Житецького про погляди хлопомаиів (1860 р.)
- •Антонович в.Б. Про казацькі часи на Україні. – к., 1991. – с. 17-21, 211-212.
- •Тема № 11-12 Розвиток консервативно-монархічних ідей в політичній думці України (4 години) План
- •Термінологічний словник
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел
- •Нарис програми Української демократичної хліборобської партії (1917)1
- •Листи бо братів-хліборобів (1913)
- •Тема 13-14 Національно-державницький напрямок в українській політичній думці (4 години)
- •Матеріали мережі інтнрнет:
- •Витяги 3 джерел
- •Про Українську державність (1917)1
- •Відродження нації (1920)1
- •1. Наслідок болючого досвіду
- •2. Занадта об'єктивність? Ненависть переконання? Чи тільки тактика?
- •3. Так мусить бути (Після наказу Троцького 1919 р.)
- •4. На порозі нової доби
- •Націократія (уривки)
- •IV. Соціяльно - економічні підстави націократії
- •V. Державний синдикалізм
- •Самостійна Україна (1900)1
- •Конституція унр від 29.04.18р.
- •Конституція Радянської України 1919р.
- •Конституція Радянської України 1929р.
- •Конституція Радянської України 1937р.
- •II. Права Громадян України
- •Iiі. Органи власті Української Народної Республіки
- •V. Всенародні збори Української Народної Республіки
- •VI. Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки
- •VII. Суд Української Народної Республіки
- •VIII Національні союзи
- •Націоналізм , (Фрагменти)
- •Хто такі українці і чого вони хочуть
- •Який повинний бути той новий лад, котрого хочуть українці?
- •Якого добробуту хочуть українці своєму народові?
- •Звідки пішло українство і до чого воно йде переднє слово
- •Наші завдання
- •Вільна україна
- •«Велика хвиля» (1917 р.)
- •«Якої ми хочемо автономії й федерації» (1917р.)
- •«Від слова до діла!» (1917р.)
- •«Чи Україна тільки для українців?» (1917р.)
- •Методичне забезпечення семінарських занять та самостійної роботи студентів з м і с т о в и й м о д у л ь 1
- •Контрольні питання
- •До модульного контролю № 1
- •З дисципліни “ Історія політичної думки України ”
- •Для студентів спеціальності “Політологія”
- •Контрольні питання
- •До модульного контролю № 2
- •З дисципліни “ Історія політичної думки України ”
- •Для студентів спеціальності “Політологія”
- •Методичні рекомендації щодо організації індивідуальної та самостійної роботи студнтів
- •Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
Іменний словник-довідник
Володимир Великий (після хрещення Василій; р. н. невід. - п. 1015) - великий князь Київський (бл. 980-1015; за ін. даними - 978-915), один з найвизначніших державних діячів Київської держави. Син Святослава Ігоровича. В 969-78 князював у Новгороді. В 980, перемігши свого брата Ярополка, який був підступно вбитий варягами з дружини B.C., став великим князем у Києві. Значно розширив і зміцнив кордони Київської Русі. У 981 здійснив похід на Захід проти польських князів, які намагались захопити руські землі та зайняв Перемишль і Червенські міста. За B.C. до складу Київської держави входили також Закарпатська Русь і Тмутаракань. B.C. воював з вятичами (982), ятвягами (983), радимичами (984), волзькими болгарами (985) і хорватами (993). Для захисту від кочівників (печенігів, чорних клобуків) збудував укріплену лінію з містами-фортецями по р. Стугні, Десні, Ірпені, Трубежі й Сулі. Завершив об'єднання всіх руських земель у складі Київської держави. Політичне об'єднання держави вимагало проведення релігійної реформи. Здійснив невдалу спробу запровадити єдиний пантеон язичеських богів і зробити обов'язковим поклоніння Їм. В кінці 987 або на початку 988 охрестився. В 988-89 запровадив християнство як державну релігію Київської Русі. Впровадження християнства сприяло розвиткові культури Русі, поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. За B.C. територія Києва була розширена і захищена новими валами з кам'яними вежами, побудована Десятинна церква, князівський кам'яний палац та інші споруди. B.C. розвивав політичні, економічні і культурні зв'язки з Візантією. Польщею, Угорщиною. Чехією, західноєвропейськими країнами. Намагався зміцнити міжнародні позиції Київської держави. У відповідь на прохання візантійського імператора Василя Н Болгаробійці допомогти придушити повстання полководця Фоки Варди у Малій Азії, вимагав укласти союз з Київською державою і скріпити його шлюбом з дочкою імператора Анною. Коли ж руські війська придушили повстання, Василь II відмовився виконувати свої зобов'язання. У відповідь на це війська B.C. в 989 зайняли Херсонес-Корсунь у Криму і примусили Візантію дотримуватись умов договору. За B.C. Київська держава досягла найбільшої політичної могутності. Діяльність B.C. сприяла розквіту Київської держави і зміцненню її міжнародного авторитету. канонізований церквою.
Володимр Мономах (Володимир-Василій Всеволодович; 1053-1125) - видатний державний і політичний діяч Київської Русі, великий князь київський (1113-1125), воєначальник і письменник. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. В 1078 його батько став великим князем київським, а він отримав у володіння Чернігів. З 1093 вів боротьбу проти половців та їх союзника Олега Святославича, якому змушений був віддати Чернігів (1094). Князь жив у Переяславській землі, яка зазнавала найбільш спустошливих набігів кочівників. Виступав за припинення князівських усобиць і згуртованих сил для відсічі половцям. Став ініціатором Любецького з'їзду 1097, Витечівського з'їзду 7100, Долобського з'їзду 1103. В 1103,1107, 1111 організовував спільні походи князів проти половців, завдав їм ряд поразок, після яких вони надовго припинили напади на руські землі. Запрошений на князювання у Київ піц час Київського повстання 1113. Придушивши повстання, В.М. видав ряд законів (відомі під назвою “Статут Володимира Всеволодовича”), в яких скасовувалося холопство за борги та обмежувалися проценти на позики. В.М. зумів тимчасово об'єднати піц своєю владою більшу частину території Київської держави і припинити князівські усобиці. Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лаврентіївському літописі “Повчання”, адресованого його дітям і чернігівському князю Олегу Святославичу, в якому різко засуджував князівські усобищ і закликав до єдності всіх князівських земель. У літописі є легенда про те, що В.М. отримав від свого діда по матері, візантійського імператора Костянтина Мономаха барми і корону (див. Шапка Мономаха). Похований в Софійському соборі в Києві.
Іларіон (р.н. невід-п. 945) - великий князь київський (913-945). І., будучи, за повідомленням літопису, нащадком Рюрика (сином або онуком), став фактичним засновником династії Рюриковичів. Продовжував політику свого попередника князя Олега, спрямовану на зміцнення Київської держави. Підкорив племена древлян, уличів та ін.. які відокремилися від Києва на початку його князювання. За І. відбулися перші напади печенігів на Русь (915,920), з якими було укладено мирну угоду. В 941 І. здійснив похід проти Візантії, під час якого київський флот був знищений за допомогою т.зв. грецького вогню. В 944 відбувся другий похід І. на Візантійську імперію, який завершився укладенням в 945 договору між Київською державою і Візантією. За умовами договору київський князь зобов'язався не нападати на володіння Візантії у Криму (Корсунь): не утримувати військових гарнізонів у гирлі Дніпра: Київська держава і Візантійська імперія зобов'язувалися надавати одна одній у випадку потреби воєнну допомогу; обумовлювалися правила торгівлі і обміну посольствами (посли повинні були мати золоті печатки, а купці-срібні: спеціальні князівські грамоти мали повідомляти прибуття кораблів з Києва, тощо) та ін. В 913 і 943 І. здійснив два походи на Кавказ, які дозволили київським купцям торгувати на Сході. Загинув під час Древлян повстання 945.
ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ (бл. 1201-1264) - волинський та галицький князь, король - з 1253. Син засновника Галицько-Волинської держави князя Романа Мстиславовича. Після смерті батька (1205) був проголошений князем у Галичині, але під час міжусобної війни змушений разом з матір'ю та братом Васильком Романовичем перебувати у Польщі та Угорщині.Бл. 1213 Д.Р.Г. знову на короткий час був визнаний боярами князем галицьким. Разом з загоном дружинників брав участь у поході проти боярина-узурпатора Володислава Кормильчича. Згодом спільно з братом одержав в управління міста Тихомль та Перемишль, а з 1215 -Володимир-Волинський. У 1219 здійснив похід проти поляків і повернув до Волині Берестя та Забужжя. Д.Р.Г, прагнув зосередити в руках Романовичів усі волинські землі, що йому вдалося зробити у 1234.Спільно з іншими руськими князями взяв участь у битві на Калці (1223), під час якої був поранений. Вів довготривалу боротьбу за Галицьке князівство, яке остаточно здобув у 1238. У 1239 поширив свою владу на Київ, де залишив воєводою тисяцького Дмитра Єйковича, який очолив оборону міста від орд хана Батия у грудні 1240. Приділяв значну увагу зміцненню західних кордонів Галицько-Волинської держави. У 1238 розгромив німецьких рицарів, очолюваних магістром Бруно, які захопили м.Дорогичин. У 1243-44 здійснив походи на Польщу, в ході яких підкорив Люблінську землю.Успішною для Д.Р.Г. була і війна з Угорщиною. 17.8.1245 об'єднані дружини Романовичів завдали поразки під Ярославом військам угорських та польських загарбників і загонам бунтівних галицьких бояр.Напруженими були відносини Д.Р.Г. з монголо-татарами, які після спустошення Батиєм Галицько-Волинського князівства, прагнули встановити тут своє панування. Наприкінці 1245 Д.Р.Г. здійснив поїздку до столиці Золотої Орди м.Сарай, де зустрівся з ханом Батиєм і, завдяки своїм дипломатичним здібностям добився підтвердження своїх прав на князювання у Галичині та Волині. Після повернення готувався до подальшої боротьби з татарами. Для цього прагнув створити широку коаліцію володарів європейських держав: Апостольського Престолу, Тевтонського ордену, Угорщини, Польщі, Литви. Однак ці спроби завершилися невдало. Розпочав воєнні дїї самостійно. У 1254-55 вів війну з загонами татарського темника Куремси, яка закінчилась приєднанням до Галицько-Волинської держави земель по р.Случ, Тетерів та Південний Буг. Однак у 1259 татарський хан Бурундай змусив Д.Р.Г визнати зверхність Золотої Орди і зруйнувати міські укріплення.Активною була дипломатична діяльність Д.Р.Г. 31247 він встановив мирні відносини з Польщею. У цьому ж році уклав договір про дружбу з Угорщиною, який був довершений шлюбом його сина Льва Даниловича з принцесою Констанцією. Впродовж І пол. 50-х років 13 ст. брав участь у боротьбі за австрійські володіння, які хотів закріпити за своїм сином Романом. Напруженими були відносини Д.Р.Г. з литовськими племенами. У 1254-55 було підкорене одне з них - ятвяги. Тоді ж було укладено договір з Тевтонським орденом.Д.Р.Г, сподіваючись одержати від країн Західної Європи необхідну допомогу проти ординців, погодився на укладення церковної унїї з Римським Престолом, прийняв від папи Інокентія IV королівську корону. Коронація відбулася у 1253 в м.Дорогичині. Але сподівання на одержання допомоги не справдилися і згодом зв'язки з Римом були розірвані.Д.Р.Г проявив себе як здібний державний діяч. Реформував військо та державний апарат Галицько-Волинської держави, приборкав бунтівне галицьке боярство. Особливої уваги надавав розбудові міст. Заснував Холм(бл. 1237), Львів (1256) та ін. Переніс столицю держави з зруйнованого татарами Галича до Холма, де і був похований після смерті у 1264.