Держава і право

У минулому держава і право виникли, поза сумнівом, неза-висимо один від одного і відомий час вели як би обособлен-ное існування. Проте поступово держава стала призна-вать одному зі своїх найближчих і найважливіших обов'язків турботу про право. Почавши з охорони права і гарантування незмінного здійснення його приписам, воно природне незабаром сдела-юсь єдиним суддею в питанні про тому, що являється действу-ющим правом. Цим шляхом з простого охоронця права государ-ево перетворилося на його творця. З розвитком законодавчої діяльності остання функція держави по відношенню до права виступила на передній план і стала привертати до себе навіть більше уваги і сил, чим перша (..) Але, підкоряється госу-дарству, право не перетворилося на слухняне знаряддя держави, а, навпроти, поступово само придбало панування над ним (..) Зрештою цього процесу, право перебудовує державу і перетворює його на правове явище або в створення права.

Особливо важливе значення для перетворення конституційної держави в чисто правове має підпорядкування праву пристрою і діяльності усіх органів влади (..) Перебудова на правових началах і підпорядкування правовим нормам законодавчої діяльності (..) Суди набувають.. характеру правових установ.. Підпорядкування усієї урядової діяльності певним правовим нормам (..) Судова перевірка адміністративних актів.

(...) (..) Цілі і інтереси держави при правовому строе завжди визначаються правовим порядком. Отже, в правовій державі доцільним є тільки те, що соответ-ствует меті, що переслідується правом.

(...) (..) Розуміння держави, як організованої сили, може бути розвинене в двох протилежних, різко один одному проти-вопоставленных напрямах. Ці напрями ми можемо оп-ределить як теорію сили і насильства.

(...) (..) У правовій державі влада не повинна являтися і не є самобутньою силою, що може хоч в яких-небудь випадках діяти незгодне з правом або поза його сферою.

(...) (..) Держава і право є не окремо і не-залежно один від одного існуючі явища, а тісно і нераз-рывно між собою пов'язані різні вирази однієї і тієї ж сукупності явищ.

(...) (..) Держава і право - це дві сторони одного і того ж складного явища, а зокрема право і є те почало, з якого складається держава.

Культура в захист права

(Завдання нашої інтелігенції)

(...) (..) З усіх формальних цінностей, право, як найбільш абсолютно розвинена і майже конкретно відчутна форма, грає найважливішу роль. Право в набагато більшій мірі дисциплінує людину, чим логіка і методологія, або чим систематичні вправи волі. Головне ж, в протистав індивідуальному характеру цих останніх дисциплінуючих систем, право - по перевазі соціальна система і притому єдина соціально дисциплінуюча система. Соціальна дисципліна створюється тільки правому; дисципліноване суспільство і суспільство з розвиненим правовим порядком - тотожні поняття.

З цієї точки зору і зміст права виступає в іншому освітленні. Головний і найістотніший зміст права складає свобода. Правда, це свобода зовнішня, відносна, обуслов-ливая громадським середовищем. Але внутрішня, більш безотноситель-ная, духовна свобода можлива тільки при існуванні свободи зовнішньої, і остання є сама краща школа для першої.

Якщо мати на увазі це усебічне дисциплінуюче значення права і усвідомити те, яку роль воно зіграло в ду-ховном розвитку російської інтелігенції, то вийдуть результати украй невтішні. Російська інтелігенція складається з людей, які ні індивідуально, ні соціально не дисципліновані. І до знаходиться у зв'язку з тим, що російська інтелігенція ніколи не шанувала права, ніколи не бачила в нім цінності; з усіх культур-ных цінностей право знаходилося у неї в найбільшій загороді (..)

Основу міцного правопорядку складає свобода особи і її недоторканість (..) Важко знайти більш різносторонню і багату розробку ідеалу особи.. Але саме тут ми конста-тируем найбільший пропуск, оскільки наша суспільна свідомість ніколи не висувала ідеалу правової особи. Обидві сторони цього ідеалу - особи, дисципліновані правом і стійким правопорядком,, і особа, наділена усіма правами і свобод-но що користується ними, чужі свідомості нашої інтелігенції (..)

З трьох головних визначень права за змістом правових норм, як норм, що встановлюють і обмежують свободу.. - норм, що розмежовують інтереси.., і нарешті, - норм, создаю-щих компроміс між різними вимогами.., останнє визначення заслуговує на особливу увагу з соціологічної точки зору. Всякий скільки-небудь важливий новоиздающийся закон в сучасній конституційній державі являється компро-миссом, виробленим різними партіями, виражаючими тре-бования тих соціальних груп або класів, представниками яких вони є. Само сучасна держава заснована на компромісі, і конституція кожної окремої держави є компроміс, що примиряє різні прагнення найбільш впливових соціальних груп в цій державі (..)

( .) Дефекти правосвідомості нашої інтелігенції не так легко усунені (.) Так Г. В. Плеханов, який. виступив на з'їзді (на Іншому з' їзді РСДРП. - Устрій.) з проповіддю відносно усіх демократичних принципів рівносильної запереченню твердого і стійкого правового порядку і самої конституційної держави. На його думку, "кожен цей демократичний принцип має бути розглядаємо не сам по собі у своїй абстрагованості, а в його відношенні до.. принципу, що свідчить, що salus populi suprema lex. У перекладі мовою революціонера це означає, що успіх революції - вищий закон. ".Проголошена в цій мові ідея панування сили і захватної влади замість панування принципів права прямо жахлива (.)

Як би то не було, вище приведена мова Плеханова, поза сумнівом, є показником не лише украй низького рівня правової свідомості нашої інтелігенції, але і схильності до його збочення (..)