Записка
Релігія Христа дала світу новий моральний дух, яким він не був перейнятий до цього часу. Спаситель відкрив людству любов, мир і свободу, рівність для всіх і братство народів — нові цілі, вказані народам для здійснення серед них ідеї людської єдності. Але чи прийняли народи цю блаженну звістку? Чи відчули вони все благо, яке було принесене в їхнє життя новими променями Божественно-го життя? Та чи могло бути по-іншому: народи, як зів'яла квітка, чекали небесної роси, яка б полегшила їхні страждання.
Ті, у чиїх руках знаходиться влада і можливість творити небес-ну правду, чи виконали надію підкорених народів? Покликані до братської любові і свободи, чи прагнули вони до утвердження їх між братами?
Минає XVIII вік, але ми цього не бачимо. Народи так само страждають від неправди, так само пригнічені; щасливі ті, у кого усвідомлення своєї національності настільки сильне і переконане, що жодна зовнішня сила не в змозі покорити духовну силу; тоді народ збереже і свою самостійність, і вільний розвиток: ось мета, до якої повинен прагнути кожен народ, бо горе буде йому!
Очевидно, немає іншого народу, який би пережив більше страждань і поневолень від неправильних, язичницьких форм правління,ніж Слов'янський народ, який, за словами Німця, вартий обожнення усього світу, якби його щастя, його доля були співмірними з йогочеснотами. Ще й нині продовжується той убивчий для слов’янського духу устрій, але Слов'яни вже прокинулися для нового життя, для життя самобутнього і вільного. Але це пробудження відкрило їм нове життя, і гірке становище, яке заважає їхньому розвиткові: ви-ношуючи зародок усього прекрасного, всі вони пригнічуються власними недоладностями. Ні їхня політична самостійність, ні вільне вираження думок і почуттів, ні навіть сама мова не знаходять покровительства закону; все приречене на переслідування, все пригнічується власним свавіллям.У такому ж самому жахливому положенні знаходиться і наша світла Україна, яка заслужила своїми гіркими стражданнями за правду вічну повагу (...)
(...) Єдиний спосіб, на переконання розуму і серця, для поверненя народних прав полягає у поєднанні слов'янських племен в одну сім'ю під покровительством закону, любові і свободи кожного. Поєднавшись руками дружби, вони зможуть захистити себе від будь-якого варвара і повернуть свої права для того, щоб, розвинув-ши у своєму житті ідеї християнської общини, принести у їх житні втрачену головну суспільну настанову — релігію і знову з'явитися в Європі з новим благом, яке їй подароване.
Як раніше, її завданням було поширення мирної землеробної цивілізації, людинолюбних моральних понять; як раніше вона пом'якшила мораль войовничих народів, так і нині вона пом'як-шує збуджені бідами душі народів вирішенням соціальних завдань, поверненням блага, вказаного Спасителем.
До цього повинні прагнути всі наші дії, всі наші побажання, оскільки початком будь-якої зміни повинно бути суспільство, яке тільки і зможе втілити у житія відому ідею, тому ми будемо будувати суспільство на таких основах:
Оскільки метою суспільства буде повернення Слов'янським народам їхньої самостійності і моральної свободи, то кожен член повине прагнути поширювати правильні ідеї про свободу, яка грунтується на християнс ькому вченні і на народному праві.
Оскільки ця свобода можлива для нас та інших поневолених племен тільки за умови об'єднання Слов'ян в одну державу, застосовану на повазі народності кожного, то члени повинні поширювати а) пізнання про Слов'ян і право кожного із їх племені на самостійність. b) пробуджувати любов до Слов'ян та їх народності ы знищувати різними способами будь-яке упередження, що існує між племенами, с) поширювати пам'ятки, які пробуджують народність та усвідомлення взаємного братства.
Якщо член товариства помітить у когось із людей благомислячих прагнення, відповідні прийнятому, то може прийняти його у члени. Але при цьому говорити про існування товариства мож-на тільки тим, хто, усвідомлюючи важливість його дій і напрямку, у душі своїй мають чисті християнські прагнення і совість.
5) Впливати на переконання молоді і жінок з метою, встановленою товариством, і допомагати всіма способами тим із них, хто може бути корисним для приготування до нового порядку, який може прийти (…)
Треба зближуватися з народом, турбуватися про його освіту і добробут, обнадіювати його можливість зміни існуючого ладу.
Підкопувати будь-якими засобами несправедливі права аристократії і говорити більше про тих осіб, які до неї не належали чи діяли згідно з демократичними правами.
Оскільки прагнення нашого товариства основуються на християнській любові і свободі, то слід старатися, щоб і саме досягнення рівності і достоїнства прав людських здійснювалося у дусі покірності і миролюбності. Тому головною метою слід постави-ти собі поширення ідей Христа.
Взаємно знайомі члени товариства повинні намагатися мати хоча б раз на рік (якщо не всі, то принаймні деякі) з'їзд у певному місці, для взаємних порад і звіту про свою діяльність.
Оскільки ціль товариства основується на християнській любові і найблагородніших завданнях, які не містять у собі нічо-го егоїстичного і панського, а навпаки, повинні призвести до по-вернення народних прав і знищення всього, що не відповідає до-стоїнству людини, то кожен член повинен прагнути до здійснен-ня слов'янської ідеї протягом усього свого життя, використовувати всі способи, які можливо, для служіння людству і своєму народові і бути готовим постраждати за праведну справу (...)
Наше місце чекає на нас,
Прийшла доба слов'янського віку.
НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
? Визначте та підтвердить текстом яким, на думку автора, є єдиний спосіб повернення народних прав, і в чому він полягає?
? На підставі вивчення тексту назвіть основи побудови суспільства. Яке значення має дотримання цих основ?