Акушерство для студентов / Запоражан том 1

Вступ

видатний український вчений клініцист, член кореспондент НАН України, АМН СРСР, РАМН, почесний член наукових товариств акушерів гінекологів Болгарії, Угорщини, Югославії, член Європейської асоціації акушерів гінекологів, лауреат Державної премії ім. В. Ф. Снєгірьова (1985) професор Леонід Васильович Тимошен ко. Його по праву можна назвати одним з основоположників сучасного акушерства, перинатології та гінекології в Україні. Палкий вихователь науковців і лікарів, чуй ний лікар, улюбленець студентської молоді, Л. В. Тимошенко спочатку очолював ка федру у Львівському медичному інституті, де також створив наукову школу. Його послідовниками є 16 завідувачів кафедр провідних вузів України, серед яких профе сори Євгенія Вікторівна Коханевич, Станіслав Сергійович Леуш, Юрій Петрович Вдовиченко та інші відомі вчені. Л. В. Тимошенко — автор понад 600 наукових праць, зокрема 20 монографій та навчальних посібників. Під його керівництвом виконано понад 85 кандидатських і 20 докторських дисертацій. Л. В. Тимошенка за участь у розвитку вітчизняної науки нагороджено медаллю Земельвейса.

Створений Український державний науково дослідний інститут охорони материн ства і дитинства (Охматдит) ім. Н. К. Крупської (Київ) у 1936 р. заснував журнал «Педіатрія, акушерство та гінекологія», який об’єднував навколо себе кращі наукові сили України. Згодом Український НДІ Охматдиту, в якому працювали такі відомі вчені і практики як професори Г. Ф. Писемський, В. М. Хмелевський, С. П. Виногра дова, академік А. П. Ніколаєв, був реорганізований в Інститут педіатрії, акушерства та гінекології, який з 1994 р. перейшов під егіду АМН України. У його становленні і розвитку вирішальна роль належить професору А. Г. Папу, академіку НАН і АМН України Олені Михайлівні Лук’яновій, члену кореспонденту АМН України, профе сору Омеляну Трохимовичу Михайленку, автору багатьох монографій з проблем аку шерства і перинатології, підручників «Фізіологічне акушерство», «Патологічне аку шерство», «Ситуаційних задач з акушерства і гінекології».

Основними напрямками творчої діяльності інституту була розробка проблем зне болювання пологів, регуляції пологової діяльності, акушерських кровотеч, гемолітич ної хвороби плода і новонародженого, пізніх гестозів, невиношування вагітності, гіпоксії плода і новонародженого (А. П. Ніколаєв, Л. В. Тимошенко, Г. К. Степанків ська, А. Г. Коломійцева, В. П. Міхедко, Я. П. Сольський, М. Л. Тараховський, С. П. Писарева, А. В. Обухова, Т. Д. Травянко, Л. В. Діденко, Л. Є. Туманова, А. Я. Брату щик та ін.). В. М. Хмелевський одним із перших запропонував для лікування гіпоксії плода введення глюкози, хлориду кальцію, вітамінів груп В і С (суміш Хмелевсько го). Монографія академіка А. П. Ніколаєва «Теорія і практика знеболювання пологів» (1953) перекладена і видана мовою багатьох зарубіжних країн (Франція, Німеччина, Чехословаччина, Італія, Аргентина). Його метод лікування гіпоксії плода з викорис танням 40% го розчину глюкози (20 мл) з кардіозолом та інгаляцій кисню (тріада Ніколаєва) був ефективним і отримав поширення в Україні, СРСР та за рубежем. Академік Анатолій Петрович Ніколаєв (1896–1961), випускник медичного факуль тету Київського університету, працював завідувачем кафедри акушерства і гінеко логії Полтавського медичного інституту, був директором НДІ акушерства і гінеко логії АМН СРСР (Ленінград).

Наукова школа акушерів гінекологів виховувалась у Харківському медичному інституті, де кафедрою керували професори П. Х. Хажинський, Р. Л. Лівшина, а з 1946 по 1972 рр. — заслужений діяч науки СРСР, «патріарх» українських акушерів гіне кологів, професор Іван Іванович Грищенко (1897–1983). Прекрасний хірург і клініцист, І. І. Грищенко велику увагу приділяв відновній хірургії при аномаліях роз витку статевих органів, сечостатевих і кишкових фістулах. Він вперше в Україні

19

Акушерство і гінекологія. Том 1

організував центр з вивчення антропозоонозних захворювань в акушерстві. І. І. Гри щенко очолив групу вчених з вивчення проблем ізоантигенної несумісності крові матері та плода (він перший у СРСР здійснив амніоцентез), виправлення аномалій положення плода за допомогою зовнішнього профілактичного повороту та фізкуль турних вправ; розробляв питання генетики. Він був автором понад 130 наукових праць, у тому числі навчального посібника з акушерства, 4 монографій; відповідаль ним секретарем першого складу редколегії журналу «ПАГ», членом редколегії жур налу «Акушерство і гінекологія». Під керівництвом І. І. Грищенка виконано 7 док торських і 52 кандидатські дисертації; його учні очолили кафедри акушерства і гіне кології у Києві (М. С. Бакшеєв, Р. І. Малихіна), Харкові, Одесі (В. А. Соляник Ши лейко), Запоріжжі, Тернополі.

Кафедрою акушерства і гінекології в Харківському державному університеті за відує заслужений діяч науки і техніки, академік НАН України, лауреат Державних премій СРСР та УРСР професор Валентин Іванович Грищенко, який водночас очо лює й Інститут проблем кріобіології та кріомедицини НАН України. Він зробив значний внесок у вивчення проблем кріохірургії (вперше в колишньому СРСР), пе ринатології, проблеми гестозів вагітних, вивчив роль епіфіза у фізіології і патології жіночої репродуктивної системи. За монографію «Антенатальна смерть плода» він був удостоєний премії ім. В. Ф. Снєгірьова АМН СРСР. Під його керівництвом здійснена перша в Україні ефективна спроба екстракорпорального запліднення. Він є членом редколегії журналів «Педіатрія, акушерство та гінекологія» і «Акушерство и гинекология» (Росія), головним редактором журналу «Проблеми кріобіології», ре дактором і автором Великої Медичної Енциклопедії з акушерства, головою меди ко біологічної секції Північно Східного наукового центру Національної академії наук України.

На кафедрі акушерства та гінекології педіатричного факультету в Харкові плідно працювала професор В. Ф. Матвєєва, завідував кафедрою професор М. Г. Богдашкін

— заслужений діяч науки і техніки України. Традиції харківської школи продовжу ють такі відомі фахівці, як професори О. Я. Гречаніна, О. В. Грищенко, М. О. Щер бина, Л. Г. Назаренко, М. І. Козуб, Ю. С. Паращук та ін.

Перший інститут охорони материнства і дитинства створено в 1923 р. у Харкові; в 1928 р. такі інститути було відкрито в Києві, Одесі, Дніпропетровську, пізніше —

уЛьвові та Мукачевому.

У1936 р. було відкрито кафедру акушерства та гінекології Вінницького медично го інституту, яку очолив проф. С. І. Топузе. Завідувачами кафедри були О. О. Ко ган, Н. П. Верхацький, С. Б. Голубчин, Р. І. Штеренберг, проф. Г. Н. Смірнов. Заслу га створення наукових шкіл на Вінниччині належить професорам Р. А. Варапетову та М. К. Венцківському. З вінницької школи вийшли відомі вчені Я. П. Сольський, П. Г. Жученко, П. П. Григоренко, Б. Ф. Мазорчук, А. Н. Гайструк, які розробляли про блеми гестозів вагітних, септичних ускладнень в акушерстві та гінекології, впливу екологічних чинників на організм матері і новонародженого. Власні наукові школи створили також професори В. К. Чайка (Донецьк), К. В. Воронін (Дніпропетровськ), Л. Б. Маркін (Львів), О. Я. Гречаніна (Харків), А. М. Рибалка (Крим), В. А. Соля ник Шилейко (Одеса).

Вікторія Андріївна Соляник Шилейко — вихованка харківської школи акушер ства і гінекології професора І. І. Грищенка, розробляла проблеми ізоімунізації орга нізму вагітної при несумісності крові матері і плода, реабілітаційної терапії при за пальних захворюваннях жіночих статевих органів з використанням фізичних і сана торно курортних факторів, кріохірургії в гінекології. Вона є автором понад 200 нау

20

Вступ

кових праць, 3 монографій; під її керівництвом захищено 3 докторських, 23 канди датські дисертації.

Представники Одеської школи акушерів гінекологів, академік АМН України, ла уреат Державної премії України В. М. Запорожан, професори О. О. Зелінський, В. Ф. Нагорна, їх учні та послідовники продовжують розробку проблем репродукції людини, перинатології, малоінвазивної та органозберігаючої хірургії в гінекології, лікування передпухлинних і пухлинних захворювань жіночої репродуктивної систе ми, вдосконалюють методи молекулярної та цитогенетичної діагностики в акушерстві та гінекології, медичної генетики, реконструктивної та регенеративної біомедицини.

21

Акушерство і гінекологія. Том 1

ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКО ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ

Стратегія розвитку акушерсько гінекологічної служби в Україні базується на прин ципах, затверджених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ): забезпе чення доступу всіх верств населення до кваліфікованої медичної допомоги, служб планування сім’ї, медико генетичного консультування з метою покращання репро дуктивного здоров’я жіночого населення, зниження рівня материнської та дитячої захворюваності й смертності, ускладнень вагітності і пологів.

Державні заходи щодо здійснення активної демографічної політики, спрямованої на стимулювання народжуваності, збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я населення, визначені Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України, На ціональною програмою «Репродуктивне здоров’я 2001–2005», «Концепцією безпечного материнства», «Комплексними заходами щодо заохочування народжуваності на 2002–2007 рр.», передбачають удосконалення організації діяльності акушерсько гіне кологічної служби.

Органи управління. На чолі акушерсько гінекологічної допомоги стоїть Головне управління медичної допомоги дітям та матерям Міністерства охорони здоров’я (МОЗ)України. Основні законодавчі акти з питань охорони материнства і дитинства приймає відповідна комісія Верховної Ради України. У складі Головного управлін ня є відділ лікувально профілактичної допомоги дітям і відділ акушерсько гінеколо гічної допомоги, які здійснюють організаційно методичне керівництво акушерсько гінекологічною допомогою шляхом реалізації законів Верховної Ради, видання на казів, інструкцій, методичних вказівок і рекомендацій, інформаційних листів, служ бових розпоряджень. Важливі питання акушерсько гінекологічної допомоги обгово рюються на засіданнях Колегії МОЗ України.

Головний акушер гінеколог МОЗ України входить до штату Головного управлін ня. Головні акушери гінекологи працюють згідно з планом, затвердженим начальни ком Головного управління або завідувачем обласного (міського) відділу охорони здо ров’я. Головний акушер гінеколог залучає до виконання своїх обов’язків наукові то вариства акушерів гінекологів, акушерсько гінекологічні заклади, а також терито ріально розміщені кафедри вузів та профільні відділи НДІ.

Основним завданням обласних і міських головних акушерів гінекологів є проведен ня заходів щодо профілактики гінекологічних захворювань і ускладнень гестаційного періоду, виявлення початкових стадій захворювань; покращання якості лікування; впровадження в практику акушерсько гінекологічних закладів новітніх методів діаг ностики і лікування, прогресивних форм і методів роботи з метою зниження материнсь кої та перинатальної захворюваності й смертності, професійної захворюваності, онко гінекологічних та інших хвороб, підвищення ефективності їх лікування.

22

Організація акушерсько#гінекологічної...

Керівництво акушерсько гінекологічною службою в районі здійснюється центральною районною лікарнею, у штаті якої є посада заступника головного лікаря з питань материнства та дитинства. Обласна лікарня, у складі якої є гінекологічні та акушерські відділення, скеровує роботу базових і виїзних жіночих консультацій.

Активну участь у забезпеченні необхідного санітарного стану лікувально профілактичних закладів беруть обласна, міська та районні санітарно епідеміологічні станції.

Амбулаторна акушерсько гінекологічна допомога здійснюється в жіночих кон сультаціях, гінекологічних кабінетах центральних районних лікарень, сільських лікарських амбулаторіях, амбулаторіях загальної практики (сімейної медицини), фельдшерсько акушерських пунктах (ФАПах), центрах планування сім’ї, оглядових кабінетах поліклінік. Амбулаторна акушерсько гінекологічна допомога включає за ходи щодо збереження репродуктивного здоров’я населення, диспансеризацію вагіт них, антенатальну охорону плода, профілактику та лікування акушерсько гінеколо гічної патології, планування сім’ї.

Жіноча консультація — амбулаторно поліклінічний заклад, в якому надається ам булаторна акушерсько гінекологічна допомога населенню. Жіноча консультація може бути також структурним підрозділом пологового будинку або територіального ліку вально профілактичного закладу. Основними завданнями жіночої консультації є: 1) організація і проведення комплексу профілактичних заходів щодо збереження ре продуктивного здоров’я населення; 2) проведення лікувально профілактичних за ходів, для попередження ускладнень вагітності, післяпологового періоду, гінеколо гічних захворювань; 3) раннє виявлення вагітних, диспансерний нагляд за ними; на правлення на госпіталізацію до стаціонару; 4) забезпечення послідовності у роботі з пологовими будинками, станцією швидкої допомоги, поліклінікою і дитячою полі клінікою, спеціалізованими лікувально профілактичними закладами (дерматовенеро логічні лікарні, протитуберкульозний диспансер тощо); 5) профілактика материнсь кої та перинатальної захворюваності й смертності; 6) диспансеризація гінекологіч них хворих; 7) здійснення заходів щодо планування сім’ї; 8) профілактика та вияв лення передракових та онкологічних захворювань; 9) активне відвідування хворих вдома; 10) санітарно просвітня робота; 11) забезпечення правового захисту жінок; 12) організація «Шкіл материнства», «Шкіл відповідального батьківства»; 13) екс пертиза непрацездатності, своєчасне надання відпустки у зв’язку з вагітністю і по логами; 14) організація медико генетичного консультування подружжя, молоді, що збирається до шлюбу та утворення сімей з ризиком народження дітей з природже ними вадами чи спадковими захворюваннями та ін. Жіноча консультація будує свою роботу за принципом дільничного обслуговування населення, яке мешкає у закріп леному за нею районі.

Диспансеризація вагітної починається з її звернення до консультації в ранньому терміні вагітності (бажано до 12 тиж). Після всебічного обстеження (анамнез, умо ви життя, праці, акушерський статус, вимірювання зросту, маси тіла, артеріального тиску (АТ) тощо), огляду терапевтом, офтальмологом, стоматологом, отоларинголо гом, іншими спеціалістами, з’ясовується належність вагітної до групи високого ри зику перинатальної патології, в «Індивідуальній карті вагітної та роділлі» (форма 111/о) складається план ведення вагітної, визначається очікувана дата пологів. Виконують дослідження крові: загальний аналіз (гемоглобін, гематокрит, лейкоцити тощо); до слідження на виявлення сифілісу, ВІЛ інфекції, інфекційного гепатиту; визначають групу крові, резус фактор, виконують біохімічні аналізи — загальний білок крові, білірубін, трансамінази, глюкоза, креатинін. Проводять дослідження виділень з уретри та цервікального каналу (гонорея, трихомоніаз, кандидоз, бактеріальний масіноз тощо), калу на яйця гельмінтів. Досліджують вміст носоглотки на присутність пато

23

Акушерство і гінекологія. Том 1

генного стафілокока. При відсутності ускладнень вагітності візити до лікаря здійсню ють з частотою 1 раз на місяць до 30 тиж, 2 рази на місяць — після 30 тиж (опти мальна кількість відвідувань лікаря на допологовому етапі — 10–12 разів). При кож ному повторному відвідуванні, окрім загального та акушерського обстеження (поло ження, передлежання, серцебиття плода), вимірюють АТ, масу тіла, висоту дна мат ки над симфізом, виконують аналіз сечі на наявність глюкози, білка, лейкоцитів, бак терій (загальноклінічний аналіз). Лікар інформує вагітну щодо фізіологічних змін в її стані, необхідного режиму праці та відпочинку, раціонального харчування і мож ливих симптомів ускладнень. Загальноклінічний аналіз крові виконується 3–4 рази протягом вагітності, аналіз крові на ВІЛ, HBs антиген та реакція Вассермана — двічі, в І та ІІ половині вагітності. Ультразвукове обстеження протягом вагітності вико нують тричі: в 9–11 тиж (визначення товщини шийної складки плода, куприко тім’я ного розміру плода; діаметра внутрішнього зіва шийки матки); в 16–21 тиж (виклю чення вад розвитку плода І та ІІ половини вагітності і в 32–36 тиж — за показання ми (синдром затримки розвитку плода, хронічна фетоплацентарна недостатність, па тологічні зміни кардіотокограми, тяжка акушерська і екстрагенітальна патологія) з метою визначення біофізичного профілю плода.

У разі необхідності вагітних госпіталізують до акушерського стаціонару (полого вого будинку). Звертають увагу на такі скарги, як виділення з піхви, кровотечі, ско рочення матки, набряки, головний біль, запаморочення, безсоння, дратівливість. вагіт на має право переведення на легку працю, звільнення від нічних змін, відряджень, допологову і післяпологову відпустку. В 30 тиж вагітності лікар жіночої консультації видає вагітній «Обмінну карту» (форма 113/о). Спостереження за жінкою після по логів рекомендують починати не пізніше ніж через 10–12 тиж після виписки її з аку шерського стаціонару.

Профілактичним гінекологічним обстеженням (1 раз на рік) підлягають жінки віком від 18 років. Дані обстеження вносять у «Медичну карту амбулаторного хво рого» (форма 025/о). Під час профілактичного обстеження виконують дослідження шийки матки у дзеркалах, пробу Шиллера, онкоцитологічне дослідження, обстежу ють молочні залози. На кожну жінку, яка підлягає диспансерному обстеженню, за повнюють «Контрольну карту диспансерного обстеження» (форма 30/о), в якій вка зують діагноз захворювання і методи обстеження та лікування.

Спеціалізована лікувально профілактична допомога надається лікарями, які ма ють відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консульту вання, діагностику і лікування, ніж лікарі загальної практики. Спеціалізована ліку вально профілактична допомога надається в умовах спеціалізованих лікарняних за кладів із застосуванням сучасної лікувально діагностичної апаратури, інструмента рію та обладнання.

Амбулаторно поліклінічна спеціалізована допомога представлена спеціалізованими прийомами у великих жіночих консультаціях (з проблем неплідності, невиношуван ня, гінекологічної ендокринології, дитячої гінекології, патології шийки матки, плану вання сім’ї, патології періоду перименопаузи); денними стаціонарами. У денних стаці онарах дозволяється виконувати штучне переривання вагітності в ранні терміни ме тодом вакуум аспірації, аспірацію вмісту матки для цитологічного дослідження, гідро пертубацію, метросальпінгографію, гістероскопію, біопсію шийки матки, діатермо та кріодеструкцію, видалення поліпів цервікального каналу, вишкрібання цервікального каналу при видаленій матці, видалення невеликих кіст піхви, лазерну терапію запаль них та передпухлинних захворювань шийки матки та піхви. Ці операції та маніпуляції реєструються в журналі запису амбулаторних операцій (форма № 069/о).

Амбулаторно поліклінічна допомога в сільській місцевості здійснюється у 3 ета пи: 1) на ФАПах, у лікарських амбулаторіях та дільничних лікарнях (без лікаря аку

24

Організація акушерсько#гінекологічної...

шера гінеколога — профілактична робота, спостереження за практично здоровими жінками та вагітними); 2) в районних та центральних районних лікарнях; 3) спеціа лістами обласних лікарень (вагітні високого перинатального ризику тощо).

Сільському населенню комплексну лікарську допомогу також надають виїзні бри гади, до складу яких входять лікар акушер гінеколог, лікар педіатр, лікар терапевт, лікар стоматолог, лікар лаборант.

Стаціонарна акушерсько гінекологічна допомога в Україні є доступною для всіх верств жіночого населення.

Загальні принципи організації стаціонарної акушерсько гінекологічної та неонато логічної допомоги базуються на концепції ВООЗ щодо раціонального ведення пологів (1996), Концепції безпечного материнства, а також на державних заходах щодо здійснення ак тивної демографічної політики.

Територія діяльності пологового будинку (відділення) визначається органами охорони здоров’я. Пацієнтка або її сім’я має право вибирати стаціонар та лікаря за взаємною домовле ністю. Госпіталізація за бажанням пацієнтки узгоджується з адміністрацією акушерського ста ціонару. Стаціонарна акушерсько гінекологічна та неонатологічна допомога на всіх рівнях здійснюється цілодобово. Надання невідкладної акушерсько гінекологічної допомоги здійснюється в лікувально профілактичних закладах незалежно від місця проживання паці єнтки при необхідності з «розгортанням» операційної протягом не більше як 30 хв від мо менту звернення жінки.

Госпіталізація вагітних, гінекологічних хворих до акушерсько гінекологічного стаці онару здійснюється за направленням лікарів швидкої медичної допомоги, амбулаторно поліклінічних лікувально профілактичних закладів, акушерок, фельдшерів або медичних се стер фельдшерсько акушерських пунктів. На всі медичні втручання (діагностичні та ліку вальні заходи) медичні працівники повинні одержати інформовану згоду хворої/вагіт ної.

Госпіталізація вагітних з ускладненим перебігом вагітності до 22 тиж вагітності, а також для переривання вагітності за показаннями у пізніх термінах здійснюється до гінекологічного відділення, після 22 тиж вагітності — у відділення патології вагіт них. вагітні з екстрагенітальною патологією до 22 тиж вагітності госпіталізуються до відділення екстрагенітальної патології або до профільного стаціонару.

Стаціонарна акушерська допомога жіночому населенню надається у полого вих відділеннях районних, центральних районних, міських, обласних лікарень, міських та обласних пологових будинках, спеціалізованих акушерських стаціо нарах, перинатальних центрах, акушерських відділеннях ІПАГ АМН України.

Забезпечення жіночого населення стаціонарною акушерською допомогою здійснюється відповідно до «Нормативів надання стаціонарної акушерсько гінекологічної та неонатологічної допомоги» та рівнів надання акушерсько гіне кологічної допомоги населенню.

Стаціонарна акушерсько гінекологічна та неонатологічна допомога населенню здійснюється на 3 рівнях.

До закладів І рівня належать районні, центральні районні та міські лікарні, в яких відсутні відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Лікувальні закла ди цього рівня забезпечують розродження вагітних з низьким ступенем акушерсь кого та перинатального ризику розвитку ускладнень (І група динамічного спосте реження), надають медичну допомогу гінекологічним хворим.

До закладів ІІ рівня належать районні лікарні, центральні районні лікарні з від діленнями анестезіології та інтенсивної терапії, а також цілодобове чергування неонатолога. Лікувальні заклади цього рівня забезпечують розродження вагітних низького і високого (за сукупністю факторів) акушерського та перинатального ризику (І і ІІ групи динамічного спостереження — вагітні низького та високого

25

Акушерство і гінекологія. Том 1

ступеня акушерського та перинатального ризику). Ці заклади також виконують усі функції установ І рівня, в тому числі надання кваліфікованої допомоги гіне кологічним хворим, окрім спеціалізованої гінекологічної допомоги.

Заклади ІІІ рівня — це міські, обласні пологові будинки, перинатальні центри та центри репродуктивного здоров’я, які є клінічними базами кафедр акушерства та гінекології вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації, а також по логові відділення обласних лікарень, які мають відділення акушерської реанімації та інтенсивної терапії новонароджених, інститут ПАГ АМН України. Лікувальні заклади цього рівня забезпечують розродження вагітних дуже високого і високо го ступеня акушерського і перинатального ризику, з тяжкою екстрагенітальною патологією, надання спеціалізованої допомоги гінекологічним хворим, а також ви конують усі функції установ І–ІІ рівня.

Акушерський стаціонар повинен мати такі відділення: 1) приймально обстежу вальне; 2) пологове фізіологічне (з індивідуальними пологовими залами та передпо логовими палатами); 3) післяпологове фізіологічне відділення з ліжками спільного перебування матері і дитини; 4) відділення неонатального догляду та лікування но вонароджених; 5) обсерваційне відділення; 6) відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для жінок; 7) відділення інтенсивної терапії новонароджених; 8) відділення трансфузіології, пологовий зал сімейного типу, відділення оператив ної та консервативної гінекології; 9) жіноча консультація; 10) лікувально діагностичні відділення з кабінетами ультразвукової діагностики, рентгенологічним кабінетом (відділенням); 11) організаційно методичний відділ; 12) аптека; 13) центральний стерилізаційний блок з відділенням дезінфекції; 14) господарчий підрозділ (праль ня, харчоблок, склади); 15) медичний архів; 16) медична бібліотека.

Гінекологічне відділення рекомендують розміщувати в окремому корпусі, воно повинне мати своє приймальне відділення.

Сумісне перебування породіллі та новонародженого сприяє обмеженню кон такту дитини з медичним персоналом, сприятливо впливає на лактацію матері та перебіг адаптаційного періоду у новонародженого. Протипоказання для сумісно го перебування матері і дитини в післяпологовому періоді включають: прееклам псію, екстрагенітальні захворювання в періоді декомпенсації, оперативні втручан ня під час пологів, стрімкі або тривалі пологи, тривалий безводний проміжок (більше 18 год); підвищення температури тіла протягом пологів; недоношеність, внутрішньоутробну гіпоксію, гіпотрофію ІІ–ІІІ ступеня, асфіксію при народженні, пологову травму, аномалії розвитку, внутрішньоутробне інфікування, гемолітич ну хворобу.

В обсерваційному відділенні перебувають новонароджені, які народилися не в ста ціонарі (вдома), переведені у зв’язку із захворюванням матері з фізіологічного відділення, ті, котрі народились у жінок, які перебувають в обсерваційному акушер ському відділенні, а також діти з проявами внутрішньоутробної інфекції і масою тіла менше 1000 г. Новонароджених з гнійно запальними захворюваннями переводять до дитячих лікарень у день визначення діагнозу.

Якість роботи акушерського стаціонару залежить від рівня організації та злаго дженості в роботі усіх його складових ланок.

У приймальному відділенні, яке складається з фільтра та санітарних пропускників (окремих для фізіологічного та обсерваційного відділень) проводиться опитування, обстеження вагітної (температура, пульс, стан зіва), вирішується питання її госпіта лізації у фізіологічне або обсерваційне відділення. В санітарному пропускнику паці єнтку обстежують чергова акушерка або лікар. Проводиться санітарна обробка, офор млюється медична документація, заповнюється «Історія пологів» (форма № 096/о), «Журнал прийому вагітних та роділь» (форма № 002/о). Після фільтра вагітна над

26

Організація акушерсько#гінекологічної...

ходить у санпропускник того відділення, в якому за станом здоров’я перебуватиме. В обстежувальній проводиться більш ретельний огляд жінки, збирається додатковий анамнез, вимірюється на обох руках АТ, зріст, маса тіла, розміри таза, окружність жи вота, визначається висота стояння дна матки, положення, передлежання плода, вис луховується його серцебиття, визначається група крові, наявність білка в сечі (шля хом кип’ятіння або проби з сульфосаліциловою кислотою).

Увідділення патології госпіталізуються жінки, які потребують відповідного ліку вання, посиленого нагляду або дотримання певного режиму. Обстеження вагітних проводиться в маніпуляційній. У процедурному кабінеті виконують ін’єкції, взяття крові для аналізів, внутрішньовенні маніпуляції.

До складу фізіологічного акушерського відділення входять: пологовий блок, палата інтенсивної терапії, велика та мала операційні, допоміжні приміщення. В пологовому блоці повинні бути необхідні сироватки, водяна баня для ургентного визначення групи крові, резус фактора.

Упередпологовій палаті лікар та акушерка спостерігають за станом роділлі, конт ролюють рівень АТ, слідкують за характером пологової діяльності, просуванням пе редлежачої частини, станом плода, здійснюють знеболювання пологів, контролюють стан навколоплідних вод, характер виділень з пологових шляхів, ведуть партограму

—графічний запис перебігу пологів, стану роділлі та плода.

Медична документація складається з «Історії пологів» (форма № 096/о з вкла дишем — партограмою), «Карти розвитку новонародженого» (форма № 097/о), «Жур налу запису пологів у стаціонарі» (форма № 010/o), «Журналу запису операційних втручань у стаціонарі» (форма № 008/о), «Журналу реєстрації переливання транс фузійних рідин» (форма № 009/о) та інших документів.

Гінекологічні стаціонари можуть функціонувати у складі пологових будинків, бага топрофільних лікарень, у спеціалізованих гінекологічних лікарнях, онкологічних, ендок ринологічних стаціонарах, науково дослідних інститутах акушерства та гінекології.

Гінекологічні стаціонари за своїм призначенням поділяють на дві основні групи: відділення консервативної та оперативної гінекології.

Відділення консервативної гінекології включає санітарно пропускний блок (вес тибюль, гардероб, приймальна, оглядова, кімната санітарної обробки, палати для хво рих, маніпуляційна, мала операційна, допоміжні приміщення, кімната гігієни, сані тарні вузли.

До складу відділення оперативної гінекології, крім цих приміщень, входять опе раційний блок: велика та мала операційні, матеріальна (кімната для зберігання та підготовки до операції білизни й інструментів, передопераційна палата, 1–2 після операційні палати, перев’язочна, ендоскопічна операційна. Поблизу гінекологічного відділення розміщують рентгенівський, фізіотерапевтичний кабінети, кабінет ульт развукової діагностики.

Стаціонарну спеціалізовану допомогу здійснюють спеціалізовані відділення по логових будинків, багатопрофільних лікарень, клінічних баз НДІ, кафедр акушерства та гінекології медичних вузів, Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.

Акушерські стаціонари спеціалізуються за екстрагенітальною патологією, невино шуванням вагітності, інфекційно запальними захворюваннями.

Спеціалізована гінекологічна допомога надається за напрямками: ендокринна гіне кологія, гнійно септична гінекологія, гінекологія дитячого та підліткового віку.

Стаціонарна акушерсько гінекологічна допомога в сільській місцевості здійс нюється у рамках єдиної державної системи охорони здоров’я і надається в централь них районних, районних лікарнях у чіткій взаємодії та послідовності з амбулаторною ланкою акушерсько гінекологічної служби району. Стаціонарна акушерська допомога

27

Акушерство і гінекологія. Том 1

вагітним І і ІІ груп динамічного спостереження надається у пологових відділеннях районних, центральних районних лікарень, в яких відсутні відділення анестезіології та інтенсивної терапії, але забезпечено цілодобове чергування лікаря анестезіолога (чергування на дому). Стаціонарна акушерська допомога вагітним високого ризику виникнення ускладнень перинатального періоду надається в лікувально профілактич них закладах ІІІ рівня.

Основні показники діяльності лікувально профілактичних закладів. При оцінці діяльності жіночої консультації враховуються такі показники, як материнська та пе ринатальна смертність, відсоток невиношування (викидні, передчасні пологи), час тота пізніх гестозів, у тому числі їх тяжких форм, еклампсії; співвідношення вагіт ностей, які закінчилися штучними абортами та пологами. Основними показниками роботи акушерського стаціонару є материнська захворюваність та смертність, пери натальна, неонатальна смертність, захворюваність новонароджених, пологовий трав матизм матерів та дітей.

Материнська смертність (МС) — це всі випадки смерті жінок під час вагітності, пологів та після них протягом 42 днів, за винятком випадків смерті, не пов’язаних з генеративною функцією жінки (травми, пожежі тощо). Показник материнської смерт ності розраховується як співвідношення померлих жінок у період виконання гене ративної функції до 100 000 живонароджених дітей (окрім загиблих під час аварій):

		Кількість жінок, які померли протягом вагітності, пологів
	МС =	і післяпологового періоду до 42 го дня включно	× 100 000.
		Кількість пологів живими новонародженими

Основними причинами материнської смертності є екстрагенітальні захворюван ня, пізні гестози, гнійно септичні ускладнення, маткові кровотечі при пологах і в післяпологовому періоді, в тому числі при розриві матки. В боротьбі з материнською смертністю провідна роль належить правильній організації та якості медичного об слуговування всього жіночого населення. За даними ВООЗ, материнська смертність в економічно розвинутих країнах становить 5–15 на 100 000 новонароджених.

Перинатальна смертність (ПС) — це частота втрати життєздатних плодів, які за гинули внутрішньоутробно до початку пологової діяльності і під час розродження, по чинаючи з 22 тиж вагітності, а також новонароджених, які померли в перші 7 діб (168 год) життя. Життєздатним вважається плід, котрий досягнув при 22 тижневому або більш пізньому терміні гестації маси 500 г і більше і довжини тіла 25 см і більше. Народження плода до 22 тиж вагітності з масою тіла менше 500 г та довжиною менше 25 см вважається викиднем. Але якщо плід народився до 22 тиж вагітності масою мен ше 500 г та довжиною менше 25 см прожив більше 7 днів, тобто більше терміну ранньо го неонатального періоду, він також вважається новонародженим і реєструється в ЗАГСі. Живонароджені масою тіла 500 г і більше підлягають виходжуванню.

Критерієм живонародженості є поява самостійного зовнішнього дихання. Якщо дитина після відділення від матері зробила хоча б один вдих, вона вважається живо народженою. Відсутність позаутробного дихання при народженні або після реаніма ційних заходів є критерієм мертвонародження навіть за присутності у новонароджен ного серцебиття. Реєстрація мертвонароджених проводиться в ЗАГСі протягом 3 діб після народження, а померлого новонародженого — протягом 3 діб після смерті. По казник перинатальної смертності обчислюється на 1000 дітей, що народилися живи ми або мертвими:

ПС =	Кількість мертвонароджених та померлих віком 0–7 діб (168 год)
		× 1000.
	Кількість дітей, які народилися живими або мертвими

28