Акушерство для студентов / Запоражан том 1

Розділ 2. Первинна і профілактична...

Обстеження і консультування

Сексуальність

Поведінка високого ризику

Контрацепція для попередження неба жаної вагітності

Преконцепційне та генетичне консуль тування при бажаній вагітності

ЗПСШ

—відбір партнерів

—використання бар’єрних методів

Сексуальна функція

Натренованість та харчування

Оцінка харчування/дієти та їх розладів

Фізичні вправи: обговорення програми Застосування фолієвої кислоти (0,4 мг/

день до 50 років) Вживання кальцію

Психосоціальне дослідження

Міжособистісні/сімейні взаємовідноси ни

Домашнє насильство Задоволення працею

Планування пенсії

Життєвий стиль Рівень стресу

Розлади сну

Ризик кардіоваскулярних захворювань

Сімейний анамнез Гіпертензія

Дисліпідемія

Ожиріння Цукровий діабет

Життєвий стиль

Поведінка

Гігієна (в тому числі зубів)

Гормонозамісна терапія Профілактика травматизму

—використання ременів безпеки

—небезпека вдома

—під час розваг

—при спорті

—вогнепальна зброя

Слух Самообстеження молочних залоз

Хіміопрофілактика раку молочної зало

зи (групи високого ризику)

Вплив ультрафіолетового опромінення на шкіру

Суїцид: депресивні симптоми

Вакцинація

Періодична:

Грип (щорічно у віці ≥ 50 років) Дифтерія — правець (кожні 10 років)

Групи високого ризику

Кір — паротит — краснуха Гепатит А

Гепатит В

Грип Пневмококова вакцина

Вітряна віспа

Основні причини смерті

ак

Захворювання серця Цереброваскулярні захворювання

Нещасні випадки та несприятливі ефекти

Хронічні обструктивні захворювання

легенів Цукровий діабет

Хронічні захворювання печінки та цироз

Пневмонія та грип

Основні причини захворюваності

Артрит (остеоартрит)

Бронхіальна астма Біль у спині

Кардіоваскулярні захворювання

Синдром зап’ясткового каналу Деформації та ортопедичні порушення

Депресія

Діабет Інфекції вуха, горла, носа та верхніх

відділів дихальних шляхів Головний біль

Гіпертензія Бактеріальні, вірусні та паразитарні

хвороби

Грип

Травми

Менопауза

Ожиріння Шкірні захворювання/дерматити

Зловживання медикаментами Інфекції сечових шляхів

Інші захворювання сечових шляхів, у тому числі нетримання сечі

Розлади зору

59

Акушерство і гінекологія. Том 1

Вік ≥

Скринінг

Анамнез

Причина звернення Стан здоров’я: спадковість, терапев

тичні та хірургічні захворювання Шкірні проби на туберкульоз Оцінка харчування (дієти) Фізична активність Застосування комплементарної або альтернативної медицини

Вживання тютюну, алкоголю, нарко тиків Насильство

Сексуальна активність Нетримання сечі та калу

Об’єктивне обстеження

Зріст

Вага Кров’яний тиск

Порожнина рота Шия (лімфаденопатія, зоб)

Молочні залози, пахви Живіт Гінекологічне дослідження Шкіра

Лабораторні аналізи

Періодичні

РАР тест (після 3 нормальних резуль татів — за бажанням у групі низького ризику)

Аналіз сечі Мамографія

Рівень холестеролу (кожні 3–5 років до 75 років)

Щорічне дослідження калу на прихова ну кров, сигмоїдоскопія кожні 5 років або колоноскопія кожні 10 років, або контрастна рентгеноскопія кожні 5– 10 років + пальцеве ректальне дослі дження (з 50 років)

Рівень глюкози (кожні 3 роки) Рівень гемоглобіну Скринінг на ЗПСШ ВІЛ тест

Шкірні проби на туберкульоз Ліпідний профіль

65 років

Рівень тиреотропного гормону (ТТГ) Тест на гепатит С (ВГС, HCV) Маркери колоректального раку

Обстеження і консультування

Сексуальність

Сексуальна функція Сексуальна поведінка ЗПСШ

—відбір партнерів

—використання бар’єрних методів

Натренованість та харчування

Оцінка харчування/дієти Фізичні вправи: обговорення програми Вживання кальцію

Психосоціальне дослідження

Домашнє насильство Життєвий стиль Депресія Розлади сну

Сімейні взаємовідносини Задоволення працею/пенсією

Ризик кардіоваскулярних захворювань

Гіпертензія

Дисліпідемія

Ожиріння Цукровий діабет

Сидячий спосіб життя

Поведінка

Гігієна (загальна, зубів) Гормонозамісна терапія Профілактика травматизму

—використання ременів безпеки

—профілактика падіння

—небезпека вдома

—під час розваг

—вогнепальна зброя

Гострота зору (глаукома) Слух

Самообстеження молочних залоз Хіміопрофілактика раку молочної зало зи (групи високого ризику)

Вплив ультрафіолетового опромінення на шкіру

60

Розділ 2. Первинна і профілактична...

Суїцид: депресивні симптоми Вживання тютюну, алкоголю, нарко тиків

Вакцинація

Періодична:

Дифтерія — правець (кожні 10 років) Грип (щорічно)

Пневмококова вакцина (одноразово)

Групи високого ризику

Гепатит А

Гепатит В Вітряна віспа

Основні причини смерті

Захворювання серця Рак

Цереброваскулярні захворювання Хронічні обструктивні захворювання легенів Пневмонія та грип Цукровий діабет

Нещасні випадки та несприятливі ефекти Хвороба Альцгеймера

Контрольні питання

Основні причини захворюваності

Артрит (остеоартрит) Біль у спині Рак молочної залози

Хронічні обструктивні захворювання легенів Кардіоваскулярні захворювання

Деформації та ортопедичні порушення Дегенерація сітківки Діабет Розлади слуху та зору Гіпертензія

Гіпотиреоїдизм та інші захворювання щитоподібної залози Інфекції вуха, горла, носа та верхніх відділів дихальних шляхів

Бактеріальні, вірусні та паразитарні хвороби Грип Остеопороз

Хвороби шкіри (дерматити, дерматози) Інфекції сечових шляхів Ожиріння

Інші захворювання сечових шляхів, у тому числі нетримання сечі Запаморочення

1.Охарактеризуйте обсяг профілактичних досліджень залежно від віку хво рих.

2.Що включає загальне консультування лікаря акушера гінеколога на ам булаторному прийомі?

3.Які особливості консультування хворих з приводу контрацепції, медич них абортів, сексуальності при кризових ситуаціях у житті?

4.Назвіть основні можливості амбулаторної допомоги при спеціальних гіне кологічних проблемах

5.Охарактеризуйте можливості надання амбулаторної допомоги при екс трагенітальних захворюваннях.

61

Акушерство і гінекологія. Том 1

3. Базові науки

Розділ 3

РЕПРОДУКТИВНА АНАТОМІЯ

Анатомія жіночих статевих органів

Жіночі репродуктивні органи складаються з внутрішніх та зовнішніх. Зовнішні статеві органи розташовані в ділянці промежини, внутрішні — у порожнині таза (тазові органи). Існують значні індивідуальні варіації в анатомічних структурах жінки, особливо у локалізації великих кровоносних судин та нервів.

Зовнішні жіночі статеві органи

Вульва

До зовнішніх жіночих статевих органів належить вульва (pudendum femininum). Вульва включає анатомічні структури, які розміщуються зовні від лобка спереду до отвору відхідника ззаду. Вони представлені лобком, великими і малими соромітни ми губами, клітором, дівочою перетинкою, присінком піхви, зовнішнім отвором сечів ника, протоками бартолінових (великих присінкових), скенових (малих присінко вих, парауретральних) залоз та іншими різноманітними залозистими і судинними структурами (рис. 3.1).

Лобок (mons pubis, mons veneris) — округле підвищення, утворене жировою сполуч ною тканиною, яке розміщується над лобковим симфізом. Кількість жирової ткани ни в ділянці лобка збільшується в пубертатному періоді і поступово зменшується після менопаузи. Шкіра лобка протягом періоду статевого дозрівання вкривається кучерявим лобковим волоссям, яке рідшає після менопаузи. Верхня межа волосяно го покриву у жінок звичайно утворює горизонтальну лінію, але може варіювати; донизу волосся росте по зовнішній поверхні великих соромітних губ і утворює три кутник з основою біля верхнього краю симфізу — escutheon, щит. Шкіра лобка містить потові та сальні залози.

Великі соромітні губи (labia majora pudendi) — це дві округлі складки шкіри, які простягаються від лобка до промежини по обидва боки від соромітної щілини (rima pudendi). Ембріологічно великі соромітні губи гомологічні чоловічій мошонці. Спере ду вони утворюють передню спайку соромітних губ, ззаду — дещо підвищений над поверхнею шкіри поперечний місточок — задню спайку соромітних губ. Великі со ромітні губи мають довжину 7–8 см, ширину 2–3 см і товщину 1–1,5 см; містять жирову та фіброзну тканину, потові і сальні залози. Венозні сплетення в товщі ве ликих соромітних губ у разі їх розриву при травмі сприяють розвитку гематоми. У

62

Розділ 3. Репродуктивна анатомія

верхній частині великих соромітних губ закінчується кругла зв’язка матки і розміщу ється облітерований піхвовий відросток очеревини, processus vaginalis peritonei (ка нал Нука). В цьому каналі можуть утворюватися кісти вульви.

До періоду статевого дозрівання зовнішня поверхня великих соромітних губ не відрізняється від оточуючої шкіри. Протягом пубертатного періоду великі соромітні губи зовні вкриваються волоссям. У дітей та жінок, які не народжували, великі соромітні губи зазвичай знаходяться у замкненій позиції і повністю закривають со ромітну щілину; внутрішня поверхня їх гладка, стоншена і нагадує слизову оболон ку. Після пологів великі соромітні губи повністю не змикаються, внутрішня їх по верхня стає більш подібною до шкіри (хоча не вкривається волоссям), що більш помітно у жінок, які мали багато пологів. Після менопаузи великі соромітні губи підлягають атрофії, секреція залоз зменшується.

Малі соромітні губи (labia minora pudendi, s. nymphae) — дві маленькі, тонкі, чер вонуваті складки шкіри, які розміщуються медіально від великих соромітних губ і затуляють вхід до піхви і зовнішній отвір сечівника. Малі соромітні губи дуже варію ють за формою та розміром. У жінок, які не народжували, вони звичайно прикриті великими соромітними губами, а у тих, що мали багато пологів, — виступають за межі великих соромітних губ. Малі соромітні губи вкриті багатошаровим плоским епітелієм, не містять волосяних фолікулів, але мають численні сальні залози і кілька потових залоз. Сальні залози збільшуються в пубертатному періоді й атрофуються після менопаузи. У товщі малих соромітних губ міститься сполучна тканина з чис ленними судинами і деякою кількістю м’язових волокон, як у типових еректильних структурах. Наявність численних нервових закінчень у малих соромітних губах сприяє їх надзвичайній чутливості. Зверху малі соромітні губи сходяться (передня вуздечка соромітних губ) і кожна з них розділяється на дві менші складочки, лате ральна частина яких утворює крайню плоть клітора, а медіальна — вуздечку клітора. У нижній частині малі соромітні губи поступово стоншуються і утворюють задню вуздечку соромітних губ, що помітна у жінок, які не народжували. У жінок, котрі мали пологи, малі соромітні губи внизу поступово зливаються з внутрішньою поверх нею великих соромітних губ.

Клітор — маленький, циліндричний орган довжиною зазвичай не більше 2 см, який розміщується у верхній частині присінка піхви між верхніми кінцями малих соромітних губ. Клітор складається з голівки, тіла і двох ніжок і є гомологічним чоловічому статевому члену. Довгі, вузькі ніжки клітора беруть початок від нижньої поверхні сідничо лобкових гілок і з’єднуються під серединою лобкової дуги, утво рюючи тіло клітора. Останнє містить два печеристі тіла, в стінці яких проходять гладкі м’язові волокна. Голівка клітора звичайно не перевищує 0,5 см у діаметрі або 1/3 довжини клітора. Вона утворена веретеноподібними клітинами і вкрита багато шаровим плоским епітелієм, який містить численні чутливі нервові закінчення. При ерекції клітора його судини сполучаються з цибулинами присінка (bulbi vestibuli) — печеристою тканиною, яка локалізується по обидва боки піхви, між шкірою і цибули но губчастим м’язом (m. bulbospongiosus). Клітор є головною ерогенною зоною жінки.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) — простір мигдалеподібної форми між кліто ром зверху і задньою вуздечкою малих соромітних губ знизу, латерально обмежений малими соромітними губами. Присінок піхви є структурою, аналогічною ембріо нальному урогенітальному синусу. В присінок піхви відкриваються 6 отворів: сечів ника, піхви, проток бартолінових (великих присінкових) та, нерідко, скенових (ма лих присінкових, парауретральних) залоз. Задня частина присінка піхви між входом у піхву та задньою вуздечкою соромітних губ утворює човноподібну ямку, або ямку присінка піхви (fossa navicularis s. fossa vestibulis vaginae), що зазвичай помітна у жінок, які не народжували.

63

Акушерство і гінекологія. Том 1

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

І

а	б	в	г
		ІІ

Рис. 3.1. Анатомія зовнішніх жіночих статевих органів (І) та форми дівочої пе ретинки (ІІ):

І. 1 — лобок; 2 — передня спайка; 3 — крайня плоть клітора; 4 — голівка кліто ра; 5 — вуздечка клітора; 6 — отвір сечівника; 7 — протоки скенових (параурет ральних) залоз; 8 — велика соромітна губа; 9 — мала соромітна губа; 10 — отвір піхви; 11 — протока бартолінової (великої присінкової) залози; 12 — дівоча пере тинка (hymen); 13 — присінок піхви; 14 — човноподібна ямка (ямка присінка піхви); 15 — задня спайка; 16 — відхідник (аnus)

ІІ. а — кільцеподібна; б — перетинчаста; в — решітчаста; г — вхід у піхву жінки, яка народжувала

64

Розділ 3. Репродуктивна анатомія

Бартолінові залози, або великі присінкові залози (glandulae vestibulares majore), —

парні маленькі складні структури діаметром від 0,5 до 1 см, що розміщуються внизу присінка з обох боків входу в піхву і є аналогами куперівських залоз у чоловіків. Вони розміщуються під м’язами, що оточують вхід у піхву й інколи частково при криті цибулинами присінка. Протоки бартолінових залоз мають довжину 1,5–2 см і відкриваються в присінок піхви зовні від латерального краю входу в піхву, між дівочою перетинкою і малими соромітними губами. Під час сексуального збудження бартолінові залози виділяють слизовий секрет. Закриття протоки залози інфікуван ня у разі (гонококами або іншими бактеріями) може призвести до розвитку абсцесу бартолінової залози.

Зовнішній отвір сечівника (urethra) розміщується посередині присінка піхви, на 2 см нижче від клітора на дещо піднятій поверхні (сосочкоподібному підвищенні), звичайно має вигляд перевернутої літери V і може розтягуватися до 4–5 мм у діа метрі. Довжина сечівника у жінок дорівнює 3,5–5 см. Нижні 2/3 сечівника розміщу ються безпосередньо над передньою стінкою піхви і вкриті перехідним епітелієм, дистальна 1/3 — багатошаровим плоским епітелієм. Під зовнішнім отвором сечівни ка розміщуються отвори малих присінкових (скенових, парауретральних) залоз (glandulae vestibulares minore), які є аналогами чоловічої передміхурової залози (prostata). Інколи їх протоки (діаметром близько 0,5 мм) відкриваються в задній стінці сечівника, всередині його отвору.

Цибулини присінка. Під слизовою оболонкою присінка піхви з кожного боку роз міщуються цибулини присінка, які мають мигдалеподібну форму довжиною 3–4 см, шириною 1–2 см, і товщиною 0,5–1 см і містять численні венозні сплетення. Ці структури знаходяться в безпосередній близькості до сідничо лобкових гілок і част ково вкриті сідничо печеристими м’язами, а також м’язами, які стискають вхід до піхви. Нижній край цибулин присінка звичайно локалізується посередині входу до піхви, а верхній край досягає клітора. Ембріологічно цибулини присінка відносять до аналогів спонгіозних тіл статевого члена. У дітей ці структури звичайно заходять за лобкову дугу, і тільки їх задній кінець частково оточує піхву. Але у разі травми розрив цих венозних структур може призвести до сильної зовнішньої кровотечі або утворення гематоми вульви.

Вхід до піхви дуже варіює за розміром і формою. У жінок, які не мали статевих зносин (virgo intacta), вхід до піхви оточений малими соромітними губами і майже повністю прикритий дівочою перетинкою.

Дівоча перетинка (hymen) — тонка, васкуляризована оболонка, яка відділяє піхву від її присінка. Існують значні варіації форм, товщини дівочої перетинки, а також форм її отвору: кільцеподібна, перетинчаста, решітчаста тощо (рис. 3.1, ІІ). Зазвичай отвір дівочої перетинки у жінок, які не мали статевих зносин, може пропускати 1, або, рідше, 2 пальці. Неперфорована дівоча перетинка є рідкісною аномалією і при зводить до затримки менструальної крові, утворення гематокольпосу, гематометри, криптоменореї. Дівоча перетинка утворена еластичною і колагеновою сполучною тканиною з невеликою кількістю нервових волокон, не містить залозистих та м’язо вих елементів і вкрита багатошаровим плоским епітелієм.

У новонароджених дівоча перетинка є дуже васкуляризованою; у вагітних епіте лій її стовщується і містить багато глікогену; після менопаузи її епітелій стає тон ким. Під час першого статевого акту дівоча перетинка зазвичай розривається в задній своїй частині, що не завжди супроводжується кров’яними виділеннями, хоча інколи може розвиватися профузна кровотеча. Інколи дівоча перетинка є ригідною і в разі неможливості статевого акту потребує її розтину (хірургічна дефлорація). Після по логів залишаються лише її рештки — сосочки дівочої перетинки (carunculae myr?

tiformes s. hymenales).

65

Акушерство і гінекологія. Том 1

Зміни дівочої перетинки можуть мати не лише медичне, а й юридичне значення при вирішенні деяких проблем судової медицини (сексуальне насильство, наявність пологів тощо).

Кровопостачання вульви здійснюється численними гілками внутрішньої (від внут рішньої клубової артерії) та зовнішньої (від стегнової артерії) соромітних артерій, нижніми прямокишковими артеріями. Вени супроводжують однойменні артерії.

Іннервація вульви здійснюється клубово пахвинними, соромітними, стегновими шкірними і прямокишковими нервами.

Ділянку між задньою вуздечкою соромітних губ і зовнішнім отвором відхідника називають гінекологічною (передньою) промежиною.

Клінічні кореляції. Шкіра вульви може бути уражена місцевими і загальними шкір ними захворюваннями. У вологій ділянці вульви нерідко виникають попрілості, у жінок з ожирінням ця зона є особливо сприйнятливою до хронічної інфекції. Шкіра вульви у жінок у постменопаузі є чутливою до місцевого призначення кортикосте роїдів і тестостерону і нечутливою до естрогенів. Найчастішою кістозною структу рою вульви є кіста бартолінової залози, яка стає болючою при розвитку абсцесу. Хронічні інфекції парауретральних залоз можуть призвести до утворення диверти кулів сечівника, які мають клінічну симптоматику, подібну до інших інфекцій нижніх сечових шляхів: часте, нестримне і болюче сечовипускання (дизурія).

Травма вульви може призводити до утворення значної гематоми або профузної зовнішньої кровотечі, що пов’язано з багатою васкуляризацією і відсутністю кла панів у венах цієї ділянки. З іншого боку, посилена васкуляризація вульви сприяє швидкому загоєнню ран. Тому ранова інфекція в ділянці епізіотомії або при аку шерських травмах вульви розвивається рідко.

Внутрішні жіночі статеві органи

Внутрішні жіночі статеві органи локалізуються у порожнині таза і включають піхву, шийку та тіло матки, маткові (фаллопієві) труби, або яйцепроводи, яєчники та оточуючі їх підтримуючі тазові структури (рис. 3.2).

Піхва

Піхва (vagina, colpos — грец.) — трубчаста, м’язово сполучнотканинна структура між вульвою та маткою, яка розміщується між сечівником та сечовим міхуром спе реду та прямою кишкою ззаду. Довжина піхви становить 6–8 см уздовж передньої стінки і 7–10 см уздовж задньої. Піхва має багато функцій: вона є екскреторним каналом матки (виділення маткового секрету і менструальної крові); жіночим копу лятивним органом і частиною пологового каналу. Верхня частина піхви походить з мюллерових проток, нижня — з урогенітального синуса. Спереду піхва відділяється від сечового міхура і сечівника за допомогою сполучної тканини — міхурово піхво вої (везиковагінальної), а ззаду від прямої кишки — прямокишково піхвової (ректо вагінальної) перегородки. Зазвичай верхня чверть піхви відділена від прямої кишки куполоподібною кишенею очеревини — прямокишково матковою (дугласовою) за глибиною (“cul?de?sac”). Звичайно передня і задня стінки піхви прилягають одна до одної із залишенням лише невеликого простору між її латеральними краями таким чином, що на поперечному розтині піхва має Н подібну форму (рис. 3.3). Під час пологів піхва значно розтягується.

Верхній кінець піхви охоплює шийку матки і утворює переднє, заднє і два боко вих склепіння піхви. Заднє склепіння є більшим, ніж переднє, бокові займають про міжне положення за розмірами. Клінічне значення склепінь піхви полягає у можли

66

Розділ 3. Репродуктивна анатомія

9

8

7

6

5

4

3

2

1

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

Рис. 3.2. Внутрішні жіночі статеві органи:

1 — отвір піхви; 2 — відхідник; 3 — зовнішній сфінктер відхідника; 4 — м’яз підіймач відхідника (m. levator ani); 5 — пряма кишка; 6 — склепіння піхви; 7 — ший ка матки; 8 — задній дуглас; 9 — крижово маткова зв’язка; 10 — мис крижів; 11 — сечовід; 12 — лійкотазова зв’язка; 13 — маткова труба; 14 — яєчник; 15 — зовнішні клубові судини; 16 — власна зв’язка яєчника; 17 — тіло матки; 18 — кругла зв’язка матки; 19 — дно матки; 20 — передній дуглас; 21 — сечовий міхур; 22 — лобковий симфіз; 23 — піхва; 24 — сечівник; 25 — урогенітальна діафрагма; 26 — ніжка кліто ра; 27 — мала соромітна губа; 28 — велика соромітна губа

вості пальпації органів таза через їх тонкі стінки. Заднє склепіння має важливе хірургічне значення як можливий доступ до органів черевної порожнини.

Стінки піхви мають товщину близько 3 мм і складаються з трьох шарів: слизової оболонки, сполучної тканини (перивагінальна внутрішньотазова фасція) і м’язових волокон (внутрішній циркулярний та зовнішній поздовжній шари). Слизова обо лонка піхви дорослої жінки має блідо рожевий колір, вистелена незроговілим бага тошаровим плоским епітелієм, не має залоз і на передній та задній стінках утворює поздовжні складки. Під час вагітності слизова оболонка піхви набуває ціанотичного кольору. У жінок, які не народжували, слизова оболонка піхви має численні попе речні зморшки (rugae), які утворюють стовпи (columnae rugarum). Ці зморшки не виявляються до менархе, зменшуються після пологів і поступово зникають після менопаузи.

67

Акушерство і гінекологія. Том 1

5

6

4

7

3

8

2

9

1

10

Рис. 3.3. Схематичне зображення поперечного розрізу жіночого таза. Н подібна форма піхви.

1 — пряма кишка; 2 — сіднича кістка; 3 — піхва; 4 — сечівник; 5 — лобко ва кістка; 6 — зовнішній затульний м’яз; 7 — внутрішній затульний м’яз; 8 — м’яз підіймач відхідника (m. levator аnі); 9 — сідничо відхідникова ямка; 10 — великий сідничний м’яз

Піхвові виділення складаються з лужного секрету шийки матки, десквамованих клітин епітелію та бактерій. Епітелій піхви багатий на глікоген, який за допомогою лактобацил (домінуючі бактерії піхви, особливо при вагітності) перетворюється на молочну кислоту. В нормі рН піхви дорівнює близько 4,5, що є одним із захисних механізмів щодо розвитку інфекції.

Піхва має багате кровопостачання: верхня третина її постачається шийково піхво вими гілками маткової артерії; середня третина — нижніми міхуровими артеріями; нижня — середніми прямокишковими та внутрішніми соромітними артеріями. Піхво ва артерія може розпочинатися безпосередньо від внутрішньої клубової артерії.

Венозні сплетення, які оточують піхву, також є вираженими, венозні судини по вторюють шлях артерій і впадають у внутрішню клубову вену.

У більшості випадків лімфа від нижньої третини піхви, як і від вульви, відтікає у пахвинні лімфовузли, від середньої третини — у внутрішні клубові лімфовузли, від верхньої — в клубові лімфовузли.

Клінічні кореляції. Назва діагностичних та хірургічних процедур у ділянці піхви походить від грецької назви органа — colpos: кольпоскопія, кольпотомія, кольпора

68