Акушерство для студентов / Запоражан том 1

Організація акушерсько#гінекологічної...

Показник перинатальної смертності до 10 ‰ вважається низьким, 10–15 ‰ — се реднім, більше 15 ‰ — високим. Він залежить від біологічних, соціально економіч них факторів, якості та організації медичної допомоги, що необхідно враховувати при розробці заходів щодо зниження перинатальної смертності.

З метою аналізу причин перинатальної смертності вираховуються такі структурні показники, як антенатальна, інтранатальна, рання неонатальна смертність і мертво народжуваність.

	Антенатальна		Кількість мертвонароджених, які померли до пологової діяльності,
		=	починаючи з 22 тиж вагітності	× 1000.
	смертність
			Кількість дітей, які народилися живими або мертвими

Профілактика антенатальної смертності полягає в покращанні роботи жіночих консультацій, відділень патології вагітності, організації перинатальних центрів для ведення вагітних групи високого ризику; поліпшенні соціально економічних та еко логічних умов життя.

Показник інтранатальної смертності характеризує роботу пологового блоку:

	Інтранатальна	=	Кількість мертвонароджених, які померли під час пологів	× 1000.
	смертність
			Кількість дітей, які народилися живими або мертвими

Показники анте та інтранатальної смертності становлять коефіцієнт мертвонаро джуваності (МН):

	Кількість мертвонароджених, що померли протягом вагітності,
МН =	починаючи з 22 тиж + при пологах		× 1000.

Кількість дітей, які народилися живими або мертвими

Коефіцієнт ранньої неонатальної смертності входить до показника дитячої смер тності і характеризує діяльність усіх родопомічних закладів (жіночої консультації, акушерського відділення стаціонару, відділення новонароджених). Більш правиль но показник перинатальної смертності розраховувати як суму коефіцієнтів мертво народжуваності та ранньої неонатальної смертності.

	Рання	Кількість дітей, які померли протягом перших 7 діб
		(168 год) життя
	неонатальна =		× 1000.
		Кількість дітей, які народилися живими
	смертність

Основні захворювання, що призвели до перинатальної смертності, аналізуються окремо для мертвонароджених та померлих новонароджених. При наявності двох або більше конкуруючих захворювань вибирається одне з них. Назва захворювань повин на відповідати «Міжнародній статистичній класифікації хвороб Х перегляду».

При обчисленні показників захворюваності та летальності новонароджених вра ховують їх доношеність або недоношеність, масу тіла при народженні (низька маса тіла — менше 2500 г, дуже низька — менше 1500 г, надто низька — менше 1000 г) відповідно до кожного захворювання або причини смерті.

Малюкова смертність — це смертність дітей на першому році життя. Показник дитячої смертності є одним із найважливіших критеріїв оцінки стану здоров’я насе лення, що відображує якість життя в цілому та ефективність роботи педіатричної

29

Акушерство і гінекологія. Том 1

служби. Показник дитячої смертності до 10 ‰ вважається низьким, 10–15 ‰ — се реднім і більше 15 ‰ — високим. Найбільша кількість дітей помирає в період ново народженості, тому, крім показника смертності на першому році життя, вираховують показник смертності на першому місяці життя, тобто в перші 27 днів 23 год 59 хв — так звану неонатальну смертність.

				Кількість дітей, які померли на першому році життя
Малюкова	=			протягом року		× 1000.
			Кількість дітей, які народилися живими протягом року
смертність
Неонатальнасмертність =				Кількість дітей, які померли віком 0–27 днів	× 1000.
				Кількість дітей, які народилися живими

Смертність малюків у подальші 11 міс життя вважається постнеонатальною. Ос новними причинами дитячої смертності є хвороби новонароджених, захворювання органів дихання, шлунково кишкового тракту та інфекції.

Основними показниками якості гінекологічної стаціонарної допомоги є оператив на активність, структура хворих за окремими видами патології, частота післяопера ційних ускладнень, післяопераційна гінекологічна летальність та інші. Ці показни ки оцінюються диференційовано для відділень оперативної та консервативної гіне кології.

Контрольні питання

1.Що вивчає акушерство та гінекологія?

2.Назвіть основні етапи розвитку акушерства та гінекології.

3.Охарактеризуйте розвиток акушерства та гінекології в Україні. Ким і коли були створені провідні наукові школи?

4.Як організована система охорони здоров’я матері і дитини в Україні? Охарактеризуйте рівні надання амбулаторної і стаціонарної допомоги.

5.Яка роль належить жіночій консультації в системі акушерсько гінекологічної допомоги населенню?

6.Коли надається спеціалізована акушерська та гінекологічна лікувально профілактична допомога?

7.Як організовані амбулаторна і стаціонарна допомога жінкам сільської місцевості?

8.Яка медична документація використовується в жіночій консультації, пологовому стаціонарі, гінекологічному відділенні?

9.Які основні проказники роботи акушерсько гінекологічної служби?

10.Як можна знизити материнську і перинатальну смертність?

30

Розділ 1

ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ ТА РОЗВИТОК

Професійна етика акушера гінеколога

Акушерсько гінекологічна практика, напевно, найбільше з поміж усіх галузей ме дицини вимагає сполучення як професійного, так і особистісного вдосконалення. Крім необхідності вдосконалювати та поширювати практичні вміння, лікарі повинні знаходити можливість їх застосовувати. Отже, знання етичних принципів, комуні каційних навичок, постійне отримання нової спеціальної інформації є важливими компонентами професійного розвитку. Сьогодні, в епоху бурхливої еволюції, в сис темі охорони здоров’я ефективне управління лікарською практикою є не менш важ ливим, ніж безпосереднє надання медичної допомоги.

Лікар, який спеціалізується в акушерстві і гінекології, зобов’язаний продовжува ти медичну освіту протягом усієї професійної діяльності, впроваджувати найвищі етичні стандарти. Акушери гінекологи повинні нести етичну відповідальність не лише за пацієнтів, а й за лікарів інших спеціальностей, зрештою за самих себе:

1.Демонструвати найвищий ступінь персональної відповідальності шляхом вдос коналення консультацій, дотримання конфіденційності, відповідальності за фізичний та емоційний комфорт пацієнтки.

2.Дотримуватися основних принципів професійної етики: самоврядування, доб родійності, справедливості, ретельності у виконанні службових обов’язків.

3.Застосовувати етичні принципи послідовно і відповідно до щоденної медичної практики в таких ситуаціях, як одержання інформованої згоди, допомога пацієнткам щодо виконання складних призначень та довготривалих повноважень, балансуван ня інтересів конкретної пацієнтки та суспільства в цілому, раціональна організація медичної допомоги.

Враховуючи важливість цих питань, Американська асоціація акушерів гінекологів (ACOG) запропонувала Кодекс професійної етики, який складається з 5 основних підрозділів.

Кодекс професійної етики акушера гінеколога

Взаємовідносини пацієнт — лікар

Взаємовідносини між лікарем та пацієнткою є ключовими з поміж усіх етичних норм, основним принципом яких є благополуччя пацієнтки. Пацієнтки мають право зробити свій власний вибір (право на самоврядування).

31

Акушерство і гінекологія. Том 1

Акушер гінеколог повинен виступати захисником усіх прав пацієнтки і робити все можливе для надання їй відповідної допомоги.

Етика взаємовідносин між лікарем та пацієнткою будується на конфіденційності, довірі та чесності. Якщо між пацієнткою та лікарем такі відносини встановити не вда ється, лікар має право відмовити у наданні медичної допомоги, за винятком невід кладних випадків. І пацієнтка, і лікар акушер гінеколог є вільними як у встановленні, так і у розірванні етичних взаємовідносин між собою. Акушер гінеколог повинен при класти максимум зусиль для уникнення проблем у взаємовідносинах із пацієнткою.

Сексуальні дії з боку акушера гінеколога є зловживанням службовим положен ням і руйнують довіру пацієнтки. Сексуальний контакт або романтичні взаємовідно сини між лікарем і пацієнткою є неетичними.

Акушер гінеколог зобов’язаний отримати інформовану згоду кожної пацієнтки на виконання будь якого терапевтичного або хірургічного лікування. Якщо таку згоду отримано, лікар повинен представити пацієнтці або відповідальній за неї особі у до ступній формі доречні медичні факти або рекомендації, що базуються на успішній медичній практиці. Ця інформація повинна містити дані щодо альтернативних варі антів лікування, його мети, ризику, ефективності, можливих ускладнень і передба чуваних результатів.

Неетичним є призначення, отримання або прагнення компенсації за лікування, яке не поліпшує стан пацієнтки.

Акушери гінекологи повинні поважати права пацієнток, колег та інших осіб, га рантувати конфіденційність інформації щодо пацієнток у межах закону. Якщо про тягом обстеження пацієнток виявляється інформація, яка повинна передаватися до урядових або владних структур, це слід пояснити пацієнтці.

Акушери гінекологи не повинні допускати расової, національної, релігійної та ін ших видів дискримінації (принцип справедливості).

Поведінка і практика лікаря

Акушер гінеколог мусить визначити межі своєї компетентності і впроваджувати лише ті види медичної допомоги і використовувати ті технічні прийоми, в яких він або вона є кваліфікованими за освітою, тренінгом та досвідом. Акушер гінеколог пови нен щиро і правдиво поводитися з пацієнтками та колегами (принцип правдивості). Не слід подавати невірну інформацію щодо своєї медичної компетенції, освіти, ступе ня володіння професійними навичками.

Акушер гінеколог повинен постійно вдосконалювати медичну освіту для підтри мання свого наукового та професійного рівня відповідно до виду його професійної діяльності. Акушер гінеколог повинен опановувати новітні методи медичної допомоги тільки після відповідного навчання та тренінгу.

У разі необхідності призначення лікування, яке не має чітко передбачуваних ре зультатів, лікар акушер гінеколог повинен докласти всіх можливих зусиль для захисту пацієнтки.

Лікар акушер гінеколог не повинен представляти себе в неправдивому вигляді перед пацієнтками, колегами, іншими медичними представниками та суспільством.

Акушер гінеколог, який має причини вважати себе інфікованим вірусом імуноде фіциту людини (ВІЛ) та іншими небезпечними інфекціями, повинен пройти добро вільне обстеження, щоб захистити своїх пацієнтів. У разі інфікування цими хворо бами лікар приймає рішення щодо продовження лікувальної активності, він повинен виконувати професійні обов’язки таким чином, щоб не завдати причинення шкоди пацієнтам.

Акушер гінеколог не має права практикувати у разі наявності алкогольної або нар котичної залежності, фізичної або розумової нездатності. Акушери гінекологи, які

32

Розділ 1. Професійне зростання...

мали фізичні або емоційні проблеми, або вживали наркотичні речовини, повинні от римати відповідну допомогу і обмежити свою практику таким чином, щоб це не впли нуло на якість медичного обслуговування пацієнток. За умови зменшення своїх мож ливостей, лікар мусить змінити вид практики для уникнення ситуацій, пов’язаних з невиконанням службових обов’язків.

Уникнення конфліктів інтересів

Потенційна можливість конфлікту інтересів притаманна медичній практиці, і лікар повинен її передбачувати. Будь які конфліктні ситуації слід вирішувати перш за все згідно з інтересами пацієнтки, її правом на самостійне прийняття рішення відносно надання медичної допомоги. Якщо конфлікт не може бути розв’язаним, акушер гіне колог повинен зробити кроки щодо відмови до ведення пацієнтки. Якщо конфлікт інтересів не розв’язується, лікар повинен звернутися по допомогу до колег або комі тету з проблем етики.

Комерційний компонент надання медичних послуг може відігравати певну роль у конфліктних ситуаціях. Акушер гінеколог мусить уникати таких ситуацій і нада вати відповідну, повну і неупереджену медичну допомогу.

Акушер гінеколог повинен призначати ліки, засоби та інші види лікування, базу ючись лише на медичних показаннях і необхідності лікування пацієнток, незалежно від власної вигоди, прямих і непрямих інтересів фармацевтичних фірм або інших по стачальників.

Якщо акушер гінеколог отримує відшкодування або гонорар від фармацевтичних компаній за призначення медикаментів, цей факт повинен бути відкритий для паці єнток і колег.

Фінансовий та адміністративний тиск може впливати на лікувальні рекомендації, які надає акушер гінеколог. Наявність будь якого тиску повинна бути відкрита па цієнтам.

Професійні зв’язки

Взаємовідносини між лікарями акушерами гінекологами та іншими лікарями, ме дичними сестрами та працівниками повинні грунтуватися на справедливості, чесності заради інтересів пацієнток.

Акушери гінекологи мусять консультуватися та співпрацювати з іншими лікаря ми та організаціями, що надають медичну допомогу заради інтересів пацієнток та до сягнення кращих результатів лікування.

Акушери гінекологи повинні діяти в межах закону, підтримувати честь і гідність професії та професійну самодисципліну. Професійна компетентність лікарів акуше рів гінекологів перевіряється фаховими госпітальними комітетами, професійними асоціаціями, державними медичними ліцензованими установами. Як члени професій них товариств акушери гінекологи повинні виконувати їх закони і дбати про профе сійну честь.

Акушери гінекологи повинні направляти на перевірку професійного статусу тих лікарів, які демонструють сумнівну компетентність, професійні порушення, неетич ну поведінку. Акушери гінекологи співпрацюють з відповідними інстанціями з ме тою попередження поширення такої поведінки.

33

Акушерство і гінекологія. Том 1

Соціальна відповідальність

Акушери гінекологи повинні підтримувати і брати участь у державних програмах, дослідженнях, спрямованих на покращання медичної допомоги, заради інтересів пацієнтів, вдосконалення системи охорони здоров’я, зменшення витрат на медици ну та підвищення добробуту суспільства.

Акушери гінекологи, які проводять експертну оцінку медичної допомоги, повинні подавати правдиві дані і не брати участі в оцінці тих проблем, в яких вони некомпе тентні. Неетичним для лікаря є отримання компенсації, якщо діагноз є непередбаче ним або суперечливим.

Комунікаційні навички

Спілкування з пацієнтами, членами їх родини і представниками професійних ме дичних кіл є однією з найважливіших складових відповідальності лікаря. Клінічні викладачі мають додаткову відповідальність за навчання студентів, інтернів (рези дентів) та лікарів курсантів.

Ефективне спілкування з пацієнтами повинне вестися доступною мовою відпо відно до їх віку, освіти, культури та соціально економічного статусу.

Слід заохочувати довірливі та узгоджені відносини між лікарем і пацієнтом шля хом ефективного співробітництва на міжособистісному рівні, сприяти освіті пацієнтів.

Повинне бути плідне співробітництво на професійному рівні з представниками керівних структур охорони здоров’я.

Надання інструкцій та отримання конструктивних зворотних зв’язків від студентів та резидентів — основа навчання.

Інформаційне забезпечення

Лікарі потребують постійного поновлення та накопичення зростаючої кількості складної медичної інформації, яка представлена в усіх можливих формах. Тому лікарі повинні вміти збирати, представляти й інтерпретувати статистичні дані. Їм також слід навчитися оцінювати і систематизувати дані медичної літератури для вибору най більш корисних доказових рекомендацій та адаптації цих даних для ведення своїх пацієнтів, для чого необхідно вміти:

1.Використовувати комп’ютерні бази даних, пакети прикладних статистичних та аналізуючих програм, ресурси Інтернету.

2.Консультуватися в разі необхідності з іншими професіоналами, які мають не обхідні навички щодо роботи з інформацією (бізнес менеджери, експерти, статисти ки, бібліотекарі, епідеміологи).

3.Використовувати відповідні інформаційні ресурси для знаходження доказових даних літератури, оцінювати якість цих даних, застосовувати новітні рекомендації у лікуванні своїх пацієнтів.

4.Давати оцінку порівняльному науковому значенню мета аналізів, система тичних обстежень, когортних досліджень, рандомізованих контрольованих випробу вань та інших наукових повідомлень.

5.Критично аналізувати та правильно інтерпретувати статистичні дані, подані в журнальних статтях.

6.Знати систему аналізу показників і механізми контролю перинатальної та ма теринської захворюваності та смертності.

34

Розділ 1. Професійне зростання...

7. Вивчати і систематизувати дані сучасної медичної літератури в найбільш зручній формі для їх можливого використання у майбутньому.

Постійна медична освіта

Основною метою постійної медичної освіти є покращання охорони здоров’я су спільства. Постійна медична освіта може здійснюватись як за програмами післядип ломного навчання у вищих навчальних закладах (тематичні та передатестаційні цикли вдосконалення лікарів), так і шляхом індивідуального навчання (вивчення спеціаль ної літератури, відео , аудіо, СD , DVD матеріалів, Інтернет ресурсів). Комісії з ате стації лікарів мусять перевіряти професійну компетенцію лікарів та сприяти покра щанню ефективності надання медичної допомоги. Лікарі інтерни (резиденти) після закінчення навчання складають іспит, на якому викладачі звертають увагу на недо ліки у навчанні, дефіцит певних знань та вмінь і спрямовують зусилля на ліквідацію існуючих проблем. Лікар акушер гінеколог повинен:

1.Постійно вдосконалювати медичну освіту і самоосвіту протягом усього періо ду практичної діяльності.

2.Докладати систематичних зусиль для покращання ефективності та якості на дання медичної допомоги своїм пацієнткам.

3.Брати участь у освітніх програмах, циклах підвищення кваліфікації, які прово дяться акредитованими установами.

4.Розвивати систему аналізу результатів лікування своїх пацієнток для вдоско налення своєї роботи і досягнення прийнятих стандартів.

Прийоми ефективного навчання й режим роботи

Лікарі акушери гінекологи повинні розвивати в собі такі якості, які сприяють здат ності до постійного сприйняття і передавання інформації. Деякі прийоми є корис ними як для ведення пацієнток, так і для організації лікувального процесу, тому слід:

1.Розвивати постійне передавання медичних знань.

2.Прислухатися до порад та інструкцій.

3.Підтримувати ввічливість, чуйність і терплячість у взаємодіях з інструктора ми, колегами та пацієнтками.

4.Розвивати і підтримувати навички пунктуальності та ефективної праці.

5.Вчасно і правильно заповнювати медичну документацію.

6.Послідовно дотримуватись етичних норм ефективної праці: позитивної життє вої позиції, ініціативності й відповідальності.

Допомога у кризових ситуаціях

Акушерсько гінекологічна практика є надзвичайно насиченою стресовими ситу аціями. Лікар акушер гінеколог стикається як з проблемами кар’єрного росту, так і професійної відповідальності, недбалості або потенційних конфліктних ситуацій, фінансового тиску. Нерідко він повинен вирішувати складні клінічні проблеми без сторонньої підтримки або керівництва. Акушер гінеколог мусить надавати необхід ну допомогу роздратованим, ворожо налаштованим хворим або пацієнткам з підви щеними вимогами.

35

Акушерство і гінекологія. Том 1

Особистісні проблеми полягають у частому непорозумінні з членами родини у зв’язку з браком вільного часу, обмеженими можливостями у спілкуванні та вихо ванні дітей, тиском обставин, депривацією сну. Всі ці моменти можуть підсилювати стресові реакції і спричинювати депресивні розлади. Лікарі повинні вміти діагнос тувати ознаки депресії і керувати рівнем стресу.

Профілактика стрес асоційованих розладів повинна включати такі основні моменти:

1)виконання лікарем регулярних фізичних вправ;

2)можливість регулярного відпочинку, розваг і спілкування з членами родини та друзями;

3)необхідність особистих відпусток.

Виявлення у себе та своїх колег ознак стресових розладів, а саме:

1)надзвичайної втоми;

2)поганої концентрації уваги;

3)розладів сну;

4)розладів настрою;

5)відмови від спілкування з членами родини та друзями;

6)зростаючої дратівливості, занепокоєння;

7)поганого апетиту;

8)зловживання медикаментами;

9)деструктивної поведінки по відношенню до себе.

Безпека пацієнтів

Лікарі не повинні робити критичних зауважень щодо безпеки пацієнток, які зна ходяться під наглядом інших практикуючих лікарів. Вимоги безпеки пацієнтів по требують дотримання чіткого розподілу і делегування повноважень молодим лікарям відповідно до рівня їх практичної підготовки та вмінь, встановлення такої робочої обстановки, яка б не допускала можливості стресових розладів і втоми. Навчальна програма для лікарів резидентів (інтернів) повинна передбачати можливість пос тійного контролю за набуванням ними відповідних знань та практичних навичок.

Молоді лікарі зобов’язані:

1.Усвідомлювати, що безпека пацієнток є основним принципом дій лікаря (прин цип «не зашкодь» — primum non noncere).

2.Демонструвати рішучу готовність до обговорення помилок у веденні пацієнток.

3.Приділяти увагу і допомагати молодим лікарям досягти компетентності у ви конанні лікувальних процедур та навичок.

4.Виказувати готовність до проведення додаткових консультацій у складних клінічних ситуаціях, при недостатності своїх знань або у разі конфронтації з пацієнтами.

5.Розуміти, що стрес або втома можуть призвести до прийняття невірних рішень або зменшення технічної майстерності.

6.Чітко і вчасно заповнювати медичну документацію та виписувати рецепти.

7.Демонструвати готовність прагнути вдосконалення, якщо дефіцит знань та умінь може зашкодити веденню пацієнток.

8.Розвивати власну систему попередження помилок в інтерпретації лаборатор них даних.

9.Брати конструктивну участь в організації обстежень і використовувати їх ре комендації для покращання результатів лікування хворих.

10.Демонструвати здатність до співпраці з іншими фахівцями (фармацевтами, медичними сестрами, менеджерами) для вирішення робочих проблем та покращан ня результатів ведення пацієнток.

36

Розділ 1. Професійне зростання...

Організація акушерсько гінекологічної допомоги

Організація охорони здоров’я у світі дедалі ускладнюється. Акушери гінекологи повинні розуміти cоціальні, юридичні, фінансові й етичні основи організації медич ної допомоги, механізми досягнення її якості та складові її вартості.

У США, наприклад, основними методами фінансування охорони здоров’я є:

—самофінансування;

—оплачена система медичної опіки;

—державні страхові компанії;

—приватні страхові компанії;

—планова охорона здоров’я;

—організація охорони здоров’я — системи охорони здоров’я, які працюють за прин ципом групової практики та є альтернативою до платних приватних послуг у меди цині та суміжних сферах. Такі системи передбачають переважно оплачені послуги та повноцінну охорону здоров’я населенню певної географічної зони за контрактом, приділяючи основну увагу профілактичним заходам.

В Україні медична допомога населенню фінансується також різними шляхами:

—державою (планова охорона здоров’я у державних лікувально профілактичних закладах);

—самофінансуванням (госпрозрахункові, приватні лікувальні установи);

—страховими компаніями (на великих підприємствах, організаціях) тощо.

Ці особливості фінансування не можуть не впливати на практикуючих лікарів, які, наприклад у США, працюють в умовах:

—обмеження ресурсів;

—зменшення можливостей звернень по спеціалізовану допомогу;

—дотримання скринінгової системи обстеження пацієнтів;

—підтвердження (друга точка зору — “second opinion”) необхідності у хірургічно му або медикаментозному лікуванні;

—дотримання стандартів надання медичної допомоги;

—юридичного підтвердження взаємовідносин між лікарем та пацієнтом згідно з контрактом.

Крім того, на роботу лікарів впливають прийоми за розкладом, консультування по телефону, ступінь задоволення пацієнтів, самовпевненість, адміністративні та ієрар хічні обов’язки.

Сучасному лікарю необхідно володіти такими діловими якостями, як лідерські на вички, планування, контроль бюджету та функцій лікувальних установ, розуміння корпоративних взаємовідношень, аналіз та інтерпретація основних фінансових до кументів.

Проблеми в лікарській практиці

Практика показує: щонайменше 70 % лікарів акушерів гінекологів підлягали пе реслідуванню з будь яких причин за період своєї лікарської діяльності.

Найчастішими причинами проблем у лікарській практиці є:

—неадекватні взаємовідносини лікаря з пацієнтом та членами його родини;

—помилки в діагностиці захворювань;

—несвоєчасна діагностика захворювань;

—неможливість одержання своєчасної консультації;

—недбале виконання лікарських процедур;

37

Акушерство і гінекологія. Том 1

—недбале призначення медикаментів;

—погане ведення медичної документації.

Для уникнення подібних проблем у лікарській практиці лікар зобов’язаний:

—вдосконалювати медичну освіту і професійну майстерність;

—документувати всі випадки незадоволення хворих;

—ефективно спілкуватися з пацієнтами та членами їх родини;

—бути впевненим, що всі співробітники повною мірою володіють технічними та комунікативними навичками;

—своєчасно проводити лабораторні та інші дослідження й процедури і сповіща ти про їх результати своїх пацієнток.

Досягнення компетентності

Програма підготовки лікарів у зв’язку з прогресом інноваційних технологій у всіх галузях медицини зазнає суттєвих змін. Поряд із теоретичними знаннями особли вого значення набуває своєчасне оволодіння практичним вмінням та технічними навичками відповідно до кожної спеціальності, що допоможе лікарю ефективно пра цювати в компетентному, стресогенному, високотехнологічному зовнішньому се редовищі, яке швидко змінюється. Метою навчання майбутнього акушера гінеко лога є підготовка технічно та інтелектуально компетентного лікаря, який діє про фесійно й етично і постійно доводить пацієнтам своє співчуття, чуйність та чесність.

Отже, професійний кодекс компетентного лікаря акушера гінеколога включає такі основні положення:

Ведення пацієнтів

1.Проводити повне й точне обстеження пацієнтів та вести медичну документа

цію.

2.Оголошувати лише підтверджений діагноз.

3.Приймати рішення щодо лікування, базуючись на принципах доказової меди цини.

4.Призначати медикаменти за принципом раціональності, доцільності та безпеки.

5.Безпечно і коректно виконувати діагностичні та хірургічні процедури в рамках спеціальності «акушерство і гінекологія».

Медичні знання

1.Демонструвати повне розуміння наукових основ репродуктивної медицини і застосовувати ці знання у веденні своїх пацієнток.

2.Виявляти здатність застосовувати методи наукового аналізу при виявленні при чинно наслідкових зв’язків розвитку захворювань.

Навички міжособистісного спілкування

іпрофесійних взаємовідносин

1.Ефективно взаємодіяти з іншими представниками системи охорони здоров’я.

2.Спілкуватися з пацієнтами та членами їх родини доступною мовою з урахуван ням культурних, релігійних та етнічних особливостей.

38