Питання для самоконтролю

1.Які причини отруєння і механізм дії кухонної солі на організм тварини?

2.Які ознаки отруєння кухонною сіллю?

3.Які патологоанатомічні зміни при отруєнні кухонною сіллю, лікування і профілактика?

4.Як класифікують сполуки міді, використання і механізм дії на організм тварини?

5.Які ознаки, пат зміни, лікування і профілактика отруєнь сполуками міді?

6.Як класифікують сполуки ртуті, механізм їх дії, ознаки отруєння?

7.Патзміни, лікування, профілактика отруєнь сполуками меркурію.

8.Випишіть рецепти на лікарські засоби для лікування і профілактики отруєнь кухонною сіллю, сполуками міді та меркурію.

9.Класифікація, шляхи попадання, механізм дії сполук фтору.

10.Які характерні симптоми при отруєнні фтором?

11.Які зміни в органах при отруєнні?

Тема: токсикози, спричинені пестицидами і іншими отрутами План

1.Група фосфорорганічних сполук.

2. Група хлорорганічних сполук.

3. Отруєння карбаматами, гербіцидами, сполуками азоту: сечовиною, амонія сульфатом, діамоній фосфатом

Література: Малінін О. А. ст. 213-274, 439-441

Хмельницький Г А ст.72-82, 108-115

1.Група фосфорорганічних сполук. Інтоксикація фосфорорганічними сполуками характеризується нагромадженням ацетилхоліну, що призводить до порушення функції центральної і автономної ( вегетативної ) нервової системи , внутрішніх органів , та скелетних м'язів.

ФОС - це високомолекулярні ефіри різних кислот фосфору ( фосфорної, пірофосфорної, фосфінової) і їх сіркових і азотистих похідних.

Препарати ФОС поділяються : контактної дії - викликають загибель комах у момент контакту з ними ( хлорофос, дихлофос, метафос, метафос, ціодрин, карбофос, трихлорметафос ) ; системної дії - які всмоктуються через листя та кореневу систему і циркулюють протягом кількох місяців разом з соками , не справляючи шкідливого впливу на саму рослину ( гардона, селекрон, фозалон, антїо, бутифос).

Етіологія. Отруєння тварин виникає при згодовуванні зелених рослин або зерна раніше 6 днів після обробки їх препаратами контактної дії або раніше 6 тижнів - препаратами системної дії, а також при порушенні правил обробки ними тварин.

Патогенез. Фосфорорганічні сполуки - це високомолекулярні речовини , вони швидко всмоктуються через слизові оболонки органів травлення , дихання, через шкіру, нагромаджуються в пецінці, головному мозку, серцевому та скелетних м'язах, нирках. Виділяються з молоком, сечею, калом.

В основі біохімічного механізму токсичної дії ФОС лежить вибіркова блокада ферменту нервової тканини , в результаті чого відбувається нагромадження ацетилхоліну, який підвищує проникність мембран для Иа⁺, К ⁺, що призводить до зниження потенціалу спокою і різкого збудження.

Симптоми. При отруєнні препаратами контактної дії клінічні симптоми виникають через 12-20хв. після попадання отрутохімікату всередину , а при отруєнні препаратами системної дії - через 2-6 год.

Перебіг: блискавичний - характеризується порушення функцій великих півкуль головного мозку та вегетативними розладами ( слинотеча, звуження зіниць, явища бронхоспазму, тремор скелетних м'язів, порушення координації рухів, судоми).Смерть тварини настає від асфіксії.

Гостре отруєння перебігає в легкій формі , середній, та тяжких формах ,що залежить від кількості отрути , яка потрапила в організм.

Легка форма отруєння характеризується відмовою тварин від корму , збудженням, яке змінюється пригніченням, слинотечею, частими актами дефекації та сечовиділенням.

Отруєння середньої тяжкості характеризується відмовою від корму, підвищеною збудливістю і реакцією на зовнішні подразники, звуженням зіниць, посиленою слизотечею, прискореним диханням, яке змінюється явищами бронхоспазму ( кашель , синюшність слизових носа та ротової порожнини ) , тремор скелетних м'язів.

Тяжка форма отруєння характеризується збудженням тварини , різкою реакцією на подразники , яка пізніше змінюється згасанням зорових і слухових рефлексів , зниженням чутливості шкіри. Смерть тварини настає протягом 24-48 год. при явищах клонімо-тонічних судом, коматозного стану , асфіксії та паралічів. При несмертельному отруєнні мають місце парези і паралічі кінцівок, протягом 5-7 діб тварини значно втрачають масу тіла (на 40%) внаслідок анорексії, довготривалої діареї та значної втрати рідини. Видужання настає повільно.

Хронічне отруєння розвивається при довготривалому згодовуванні кормів , які містять залишкову кількість фосфорорганічних сполук вище допустимих норм. Характеризується зниженням апетиту, загальним пригніченням, малорухливістю, зниженням маси тіла, частим сечовипусканням та схудненням. Смерть настає при значному виснаженні та зниженні температури тіла.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині загиблих тварин або вимушено забитих у результаті гострого отруєння тварин відмічають звуження зіниць, яке зберігається протягом 2-год. після смерті, випадання язика та скупчення слини в ротовій порожнині, ціаноз слизових оболонок. Головний мозок набряклий , тканина його гіперемована, з множинними крововиливами. Крововиливи відмічають під ендо- і епікардом , у підшлунковій та щитоподібній залозах. Легені гіперемовані з ознаками набряку. Застійна гіперемія печінки, нирок, селезінки, підшлункової залози. Жовчний міхур переповнений жовчю. Кишечник у стані спастичного скорочення. Судини брижі та кишечнику кровонаповнені. слизова оболонка шлунка, сичуга, тонкого і товстого кишечнику покрита слизом, набрякла, почервоніла (слизовий катар), з наявністю множинних крапчастих і смугастих крововиливів.

При хронічному отруєнні виникають глибокі геодинамічні та дистрофічні зміни в головному мозку і паренхіматозних органах внаслідок значного підвищення проникності стінок судин. У легенях спостерігається хронічна емфізема та вогнищева інтерстеціальна пневмонія. В нирках - вогнищевий інтерстеціальний нефрит, серозний набряк клубочків. У шлунково-кишковому каналі виявляють хронічний слизовий катар.

Діагноз. Враховують анамнестичні данні, характерні клінічні симптоми, результати патолого-анатомічного розтину загиблих тварин та хіміко- токсикологічного дослідження крові, наявність ФОС у пат матеріалі, кормах, воді. Вирішальне значення при діагностиці отруєння має визначення ФОС у кормах і воді, вмісті шкт, органах і тканинах тварин. Диференціюють отруєння від захворювань тварин на правець, сказ, хворобу Ауєскі, енцефаліти.

Лікування. Антидотами при отруєнні ФОС є холінолітичні препарати: атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, тропацин, пентафен, фосфолітин. їх лікувальний ефект ґрунтується на фізіологічному антагонізмі відносно ацетилхоліну, Вони блокують холінорецептори і тим самим запобігають впливові надлишку ацетилхоліну. Антидотну дію має також фосфолітин , який належить до речовин центральної мускарино-холінолітичної дії, його використовують у формі 75%-ної суміші з водою.

Використовують також АХЕОС і АЛЕОС . Препарат АХЕОС використовують у дозі 250 мл дорослим тваринам і 50-70 мл - дрібним.

Крім антидотних препаратів використовують: —10% -ний розчин кальцію хлориду в/в із розрахунку 0,5 мл/кг маси тіла тварини 2-3 дні підряд; — Вітамін Ві у дозі 0,1 мг/кг у комбінації з аскорбіновою кислотою в дозі 1 мг/кг та глюкозу в дозі 0,25г/кг шляхом в/в введення щодня, до припинення судом. Профілактика Правила : дотримання санітарних правил, та інструкцій щодо зберігання, транспортування, та використання пестицидів; дотримання правил згодовування кормів після обробки; не допущення промивання баків, шлангів у водоймищах які використовуються для напування тварин, птиці та розведення риби.