- •Токсикологія
- •Загальні положення
- •2. Практичне значення токсикології в ветеринарній медицині.
- •4.Коротка історія розвитку токсикології.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 1: Класифікація отрут та поняття про них План
- •1.Поняття про отрути і отруєння.
- •2. Закономірності токсичної дії отрут.
- •3. Принципи визначення ступеня токсичності.
- •4. Класифікація отруйних речовин.
- •Етіопатогенетичний
- •4.Видова і індивідуальна чутливість тварин.
- •5. Шляхи надходження отрут в організм.
- •9.Профілактика отруєнь кормами невизначеної якості та оборежне використання кормових посівів, під які вносилась значна кількість мінеральних добрив, гербіцидів і порушувались умови зберігання.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: Отруєння мінеральними речовинами План
- •2. Отруєння кухонною сіллю.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: токсикози, спричинені пестицидами і іншими отрутами План
- •2. Отруєння хлорорганічними сполуками.
- •3.Отруєння карбаматами, гербіцидами, сполуками азоту: сечовиною, амонія сульфатом, діамоній фосфатом.
- •Завдання для самоконтролю
- •Питання для самоконтролю.
- •Тести для самоконтролю на тему: «Токсикози, спричинені пестицидами і іншими отрутами»
- •Тема: зооциди План
- •Тести для самоконтролю на тему: «Зооциди»
- •Залікові питання до модуля №1 Питання на рівень «3»
- •Питання на рівень «4»
- •Питання на рівень «5»
- •Тести з модуля № 1 Модуль № 1
- •Модуль № 2 тема : фітотоксикози. Отруєння рослинами, які містять алкалоїди План
- •2.Рослини, які містить алкалоїди: люпин.
- •Питання для самоконтролю
- •2.Отруєння рапсом та рослинами із родини капусних.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: отруєння рослинами, які містять фотосенсибілізуючі і глікоалкалоїди План
- •1.Рослини які містять фотосенсибілізуючі і глікоалкалоїди, соланін: гречка, гулявник високий, звіробій, просо, якорці, конюшина еспарцет, ячмінь, жовтець, картопля, паслін.
- •Тести до теми „ фітотоксикози"
- •Тема: отруєння рослинами, які переважно діють на нервову систему
- •1. Отруєння рослинами, які переважно діють на нервову систему.
- •2.Отруєння хвощами, горчаком.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: отруєння нітратами, нітритами План
- •1.Нітратно-нітритний токсикоз: етіологія, патогенез, клінічні симптоми, пат зміни, профілактика та лікування.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: мікотоксикози План
- •2. Клавіцептотоксикоз.
- •3.Фузаріотоксикоз.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема: отруєння кормами технічної переробки План
- •1.Отруєння бардою, жомом, мелясою, віджимками сої.
- •Питання для самоконтролю
- •Залікові питання до модуля № 2
- •Залік з модуля № 2
- •Б) конвалією
- •Ситуаційні завдання.
- •Інструктивна картка практичного заняття № 1,2 з дисципліни "Токсикологія"
- •Інструктивна картка практичного заняття № 3 з дисципліни "Токсикологія"
- •Інструктивна картка практичного заняття № 4 з дисципліни "Токсикологія"
- •Інструктивна картка лабораторного заняття № 1 з дисципліни "Токсикологія"
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи.
- •Зміст і послідовність виконання завдання
- •Інструктивна картка лабораторного заняття № 2 з дисципліни "Токсикологія"
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи.
- •Зміст і послідовність виконання завдань.
- •2.Визначення сечовини в кормах та у вмісті рубця.
- •3. Визначення сечовини диметілгліоксильним методом:
- •Інструктивна картка лабораторного заняття № 3 з дисципліни "Токсикологія"
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи.
- •Інструктивна картка лабораторного заняття № 4 з дисципліни "Токсикологія"
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи.
- •Зміст і послідовність виконання завдань.
- •Інструктивна картка до лабораторного заняття № 5 з дисципліни "Токсикологія"
- •Короткі відомості з теоретичної частини роботи.
- •Інструктивна картка лабораторного заняття № 6 з дисципліни "Токсикологія"
- •Зміст і послідовність виконання завдання.
- •Література
- •Інструктивна картка% лабораторного заняття № 2 з дисципліни "Токсикологія"
- •1.4. Якісна проба визначення хлориду натрію
9.Профілактика отруєнь кормами невизначеної якості та оборежне використання кормових посівів, під які вносилась значна кількість мінеральних добрив, гербіцидів і порушувались умови зберігання.
Профілактика отруєнь грунтується на дотриманні технології заготівлі і зберігання кормів, контролю за їх якістю, правильній організації годівлі. Забороняється перевозити корми транспортом без попередньої обробки, використовувати в корм тваринам протруєне зерно, необхідно дотримуватись рецептури при виготовленні комбікормів., підозрілі корми досліджують на токсичність.
Питання для самоконтролю
1.Що означає токсикодинаміка і токсикокінетика отрут?
2. Від чого залежить дія отруйних речовин на організм тварини?
3.Що означає кумуляція , антагонізм і синергізм отрут?
4. Який принцип лікування отруєнь?
5.Складіть план профілактики отруєнь в господарстві.
6 Що таке антидоти, яка їх дія на організм тварин?
Тема: Отруєння мінеральними речовинами План
1.Отруєння мінеральними отрутами. Сполуками фтору, міді та мишяку.
2.Отруєння кухонною сіллю.
3.Отруєння сполуками меркурію.
Література: Малінін О. А. ст. 145-150-, 181-199
Хмельницький Г.А. ст.123-129, 140-150.
1. Отруєння мінеральними отрутами. Сполуками фтору, міді та мишяку. Фтор – мікроелемент , необхідний для організму тварин, приймає участь в мінеральному обміні, підтримує функції кісткової тканини, активізує дію ферментів і таким чином приймає участь у білковому , жировому, вуглеводневому обміні речовин. Надлишок фтору викликає гострі і хронічні отруєння.
Основне джерело попадання фтору в організм – вода. В деяких місцях вміст фтору у воді значно перевищує допустимі норми, а переробка фторсировини ( цементні , хімічні заводи) ішироке використання мінеральних добрив приводить до перевищення рівня фтору у воді і кормах і, як наслідок, в продуктах харчування.
Натрію флюорид (натрію фторид) порошок сірого кольору, погано розчинний у воді, використовують як пестицид для обробки полів проти гусені, сарані, шпал, телеграфних стовпів.
Натрій кремнефтористий - білий, сіруватий чи жовтуватий, погано розчинний уводі порошок, використовують для обробки проти гризунів.
Натрію фторид (натрій кремнефтористий) використовують як антигельмінтик.
Патогенез отруєння.
Велика концентрація фтору проявляє місцеву і резорбтивну дію. При гострих отруєннях вражається слизова оболонка ш.к.т., чим зумовлене різке погіршення його функцій. Фтор зв’язує кальцій в крові, викликаючи гіпокальцемію, пригнічує дію деяких ферментів, що приводить до порушення обміну жирів і вуглеводів
Тривале попадання високих концентрацій фтору з водою і кормом приводить до хронічного отруєння, в основі якого лежить на рушення фосфорно-кальцієвого обміну, зниження мінералізації кісток і зубів, нарушення функції щитовидної залози, зниження відтворювальної здатності у тварин.
Прояви хвороби. Розрізняють гострий, підгострий і хронічний перебіг фтор інтоксикації . При гострому отруєнні відмічають пригнічення, відсутність апетиту, атонія передшлунків, посилення перистальтики, понос із домішками крові, болючість в області черевної стінки. Швидко зростає погіршення серцевої діяльності і дихання, з’являється слабість, дрижання м’язів, атаксія, клонікотонічні судоми. У овець характерними ознаками є скорочення жувальних м’язів – “чавкання”, у свиней- блювота і спрага, у коней- сльозотеча, коліки, адинамія.
Підгострий перебіг- переважають ознаки враження нервової системи.
Хронічний - пігментні плями на зубах, нерівномірна поверхня зубів, запалення ясен, шаткість зубів, утруднене приймання корму.
Флюороз у в.р.х. проявляється блідо-жовтою пігментацією зубів, виснаженням
Друга ступінь характеризується темно-коричневою пігментацією і стиранням зубів.
Третя- розколюванням емалі і оголенням дентину.
При важкому перебігу захворювання – слоновість, скованість рухів, кульгавість, остеомаляція, рахіт у молодняка.
Пат. зміни.- при гострому перебігу гіперемія судин слизових оболонок , крововиливи набряки, в тому числі легень. Спостерігається збільшення печінки, нирок, селезінки, щитовидної залози, наднирників.
Характерна ознака - крихкість колоїда в фолікулах щитовидної залози.
Флюороз характеризується вапняно-білим кольором кісток, неправильним стиранням, пігментацією зубів, виснаженням , дистрофічними змінами внутрішніх органів.
Діагностика – вирішальне значення при постановці діагнозу мають дані анамнезу, аналіз клінічних ознак із обов’язковим підтвердженням хіміко токсикологічним дослідженням.
Для диференційної діагностики виключають хвороби мозку, сказ, гостре отруєння свинцем.
Лікування:
промивання шлунку вапняною водою або 1-2% розчином натрію гідрокарбонату;
введення в середину 1-2% розчину кальцію хлориду;
призначення послаблюючих (магнію сульфату)
для зв’язування фтору в крові внутрішньовенно вводять 10% розчин кальцію хлориду 150-300мл великим, 10- 20 вівцям, 1мл на кг. маси дрібним тваринам. Для лікування і профілактики хвороби застосовують антидот в корм 5-12г дрібним, 30-6-г великим тваринам.
Профілактика – періодично визначати вміст фтору у воді, кормах застосування антидоту.
Сполуки міді є пестициди широкого спектру , переважно фунгіцидної дії.
Неорганічні похідні – міді сульфат, бордоська рідіна, міді хлорокис.
Органічні - міді трихлорфенолят.
Комплексні препарати – купрозан, купроцин, купроніл, купронафт.
Препарати міді стійкі, нагромаджуються в грунті, водоймах, рослинах, тваринних організмах. Мідь – біогенний мікроелемент, нормалізує активність ферментів.
Нестача міді приводить до появи у тварин анемії, безпліддя ,лизухи, резорбції плода.
В сільському господарстві сполуки міді використовують для захисту від шкідників і хвороб садових рослин, для протруювання зерна, обробки тварин проти паразитарних хвороб.
Міді сульфат – кристалічна темно-сіра речовина, добре розчинна у воді, володіє в’яжучою , кровоспинною, подражнюючою, антисептичною, антигельмінтною, фунгіцидною дією. 1% розчин застосовують для обробки фруктових дерев.
Бордоська рідина – суспензія , яка в 100л води містить 1кг міді сульфату і 2кг негашеного вапна.
Міді трихлорфенолят - червоно-бурий порошок із різким запахом, використовують для протруювання зерна.
Патогенез - в організмі тварини сполуки міді подразнюють слизову оболонку шлунку, викликають блювоту. Найбільш чутливі вівці і врх. В шлунку тварин сполуки міді утворюють альбумінати, які добре всмоктуються в кров, проникають в печінку і блокують антитоксичну дію. Надлишок міді руйнує обмінні процеси, відтворювальну функцію, викликає гемоліз еритроцитів, пригнічує активність ферментів, викликає переродження паренхіматозних органів, цироз печінки. Виводяться сполуки міді через кишковик.
Ознаки – пригнічення ,слабість, жовтушність кон’юнктиви, зниження апетиту, калові маси синьо-голубого окрасу. Спостерігається нарушення координації рухів, м’язове дрижання температура в межах норми.
При хронічному отруєнні слабість, відставання в рості й розвитку, зниження продуктивності і плодючості, жовтяничність слизових оболонок і шкіри.
Пат. зміни - катарально-геморагічне запалення слизової оболонки шлунку і кишечника;
Печінка – дещо збільшена, нерівномірно забарвлена.
При хронічному отруєнні слизова оболонка шлунка і кишечника рихла, жовтушна, покрита слизом, з крововиливами.
Печінка горбиста, жовтого кольору, в стані жирової дистрофії і атрофічного цирозу.
Жовчний міхур переповнений жовчю зелено-коричневого кольору.
Нирки збільшені, застійні із крововиливами під капсулою.
Селезінка збільшена, паренхіма темно забарвлена. Калові маси зелено-сині, підшкірна клітковина жовтянична.
Діагноз ставлять на основі анамнезу, клінічних ознак, пат. змін, лабораторного дослідження.
Лікування – при гострому отруєнні для промивання шлунку використовують адсорбенти – палену магнезію, сірку, жовту кров’яну сіль, яєчний білок.
Внутрішньо-венно вводять 40% розчин глюкози, 10% натрію тіосульфату 0,5-1мл/кг маси.
Антидот- молібденово кислий амоній 100-200 мг на одне введення в/в., унітіол і дикаптол в/в 4-6мг/кг протягом 7-10 днів.
Профілактика – слідкувати за дозуванням препаратів, виключити контакт тварин із мідь місткими пестицидами.
Отруєння сполуками миш'яку.
Неорганічні сполуки миш’яку – миш’яковистий ангідрид, натрію арсеніт, кальцію арсеніт, арсенати.
Органічні сполуки – амінарсен, атоксил, осарсол, новарсенол, міарсенол.
В невеликих дозах миш’як стимулює кроветворення, посилює ріст кісткової тканини, сприяє відкладенню жиру.
Натрію арсеніт володіє акарицидною дією, новарсенол застосовують при бронхопневмонії, осарсол – при дизентерії у свиней.
Патогенез: миш’як сильнодіючий, володіє місцевою і загальною дією. При контакті із слизовими оболонками не викликає больових відчуттів , але викликає некроз, при всмоктуванні в кров кумулюється в печінці , нирках, стінках шлунку, кишковика.
Виділяється із організму тварини із сечею, калом.
Невеликі дози миш’яку стимулюють обмін речовин, кровотворення, в токсичних дозах блокують процеси обміну речовин, володіють гонадотропною дією, погіршують транспортування кисню, викликаючи кисневе голодання.
Миш’як збільшує порозність судин, викликає розширення їх.
Ознаки отруєння – при гострому отруєнні виникають зміни шлунковокишкового тракту або нервової системи. У в.р.х. з’являється короткочасне збудження, поліурія, салівація , посилення салівації на фоні гіпотонії передшлунків, далі пригнічення, втрата апетиту, зменшення діурезу, болючість при пальпації органів черевної порожнини.
Калові маси рідкі, на другу добу з домішками крові. Кон’юнктива почервоніла, сильні носові витіки, болючий кашель, пульс прискорений, слабонаповнений, дихання чаксте, поверхневе, зіниці розширені Температура в нормі або нижча.Тонус поперечносмугастої мускулатури знижений, шатка хода,дрижання м’язів, клоніко-тонічні судоми, парез голосових зв’язок.
При хронічному отруєнні погіршення апетиту, слабість, схуднення, зниження продуктивності, нарушення координації, параліч голосових зв’язок, шкіра суха, шерстний покрив скуйовджений.
Пат. зміни: гіперемія слизових оболонок очей, ротової порожнини, глотки. На розрізі легень піниста рідина, серце розширене, серцевий м’яз дряблий , має вид вареного м’яса.
Печінка збільшена, глиниста, дрябла , жовчний міхур переповнений жовчю темно-жовтого кольору. Передшлунки заповнені кормовими масами , слизові оболонки в стані катарально-го і катарально-геморагічного запалення , легко відшаровуються. У вмістимому тонкого відділу кишковика ,домішки крові і ділянки відшарованої некротизованої слизової оболонки. Слизова товстого відділу кишковика потовщена, місцями з крапковими і смугастими крововиливами. Нирки збільшені в об’ємі, малюнок на розрізі зглажений, на поверхні крововиливи.
Мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті, колір блідий чи темносірий. При хронічній інтоксикації печінка в стані жирової дистрофії, селезінка збільшена, дрябла.
Серце збільшене, під епікардом і ендокардом крововиливи.
Діагноз ставлять на основі анамнезу, симптомів, розтину і лабораторного дослідження.
Лікування – заміна корму, води, обволікаючі, адсорбенти.
Антидототерапія - унітіол внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 8-10 днів при гострому отруєнні великої рогатої худоби 10мг. на 1кг. маси тварини, свиням – 25 мг/кг, в першу добу через 5 – 6 год, на другу – 2 ін’єкції, далі 7 – 10 днів по одній ін’єкції на добу.
Дікаптол –в/м (мг/кг) врх 3-5, дрібним тваринам – 2 – 4
Титацин-кальцію – підшкірно мг/кг врх 10, дрібним –20.
Натрію тіосульфат 10% в/в (мг/кг) всім видам тварин 0,5.
Глюкозо-сольовий розчин ( глюкози 50г, кальцію хлориду 10, натрію хлориду 6, магнію сульфату 4, калію хлориду 2, води дистильованої до 1000мл) – внутрішньовенно мг/кг великим тваринам – 1-1,5, дрібним – 2 – 3, в перший день 3-4 введення, наступні 1-2.
Всередину – антидот миш’яку (в 600 мл води 20г окису магнію і 100г сульфату окису заліза).
Профілактика: при обробці тварин препаратами миш’яку виключити із раціону рибо продукти, які можуть нагромаджувати миш’як.
4 Як лікують і запобігають отруєнню сполуками миш’яку