2. Отруєння кухонною сіллю.

Кухонна сіль – кормова добавка в раціон тварин і птиці, сприяє збільшенню маси, але при неконтрольованому використанні є причиною отруєнь. Причиною отруєнь тварин може бути сепарація солі при транспортуванні і тривалому зберіганні комбікормів.

Смертельна доза на 1 кг маси – врх 5-6г, свиней – 1,5-2,5г, курей – 3-4г.

Патогенез – добре розчиняючись у воді, кухонна сіль швидко всмоктується в кров, викликаючи різке зрушення ізотонії, приводить до порушення функцій центральної і периферичної нервової системи. Різке підвищення осмотичного тиску в крові і тканинній рідині викликає зневоднення еритроцитів і клітин життєво важливих органів, що викликає короткочасне посилення обмінних процесів із наступним гальмуванням.

Високі концентрації солі подразнюють слизові оболонки шлунку і кишковика, викликаючи геморагічний гастроентерит.

Ознаки – у врх через 20-30 хв неспокій, часте жування,скрежет зубами,часте сечовиділення, спрага. Далі з’являються слабість, хитка хода, атаксія, тварина робить плавальні рухи.

Серцева діяльність послаблена, судоми, загибель тварини.

У свиней збудження, блювота, спрага, слинотеча, розширення зіниць, послаблення зору. Нервові явища проявляються манежними рухами, неприродною позою ( сидячої собаки), дрижання м’язів переходить в судоми.

У птиці спрага, витіки із дзьоба, пригнічення, атаксія, крила опущені.

Пат. зміни - крапкові крововиливи під ендокардом, набряк легень , брижі, переповнення кров’ю печінки, нирок, лімфовузлів, катаральний чи геморагічний гастроентерит, плямистість печінки.

Діагноз ставлять на основі анамнезу, ознак і патологоанатомічних змін. Підтверджують діагноз хіміко аналітичним дослідженням корму, вмістимого шлунку, стінок шлунку або кишковика.

Лікування – насичення організму водою, нормалізація функцій нервової системи, підтримка серцевої діяльності і дихання.

Тваринам задають воду або роблять глибокі клізми. Специфічний антидот – кальцію хлорид 10% в/в 1-2 мл на кг маси,

При ослабленні серцевої діяльності, дихання призначають кофеїн, кордиамін.1

Для нормалізації роботи травного тракту в середину вводять рослинні масла, слизові і обволікаючі.

Профілактика – контроль за забезпеченням тварин кухонною сіллю, при згодовуванні свиням харчових відходів контролювати вміст натрію хлориду.

3.Отруєння сполуками меркурію. Сполуки меркурію дуже токсичні, над кумулятивні, стійкі, відносяться до глобальних забруднювачів біосфери.

Неорганічні– сулема, каломель, сіра ртутна мазь.

Органічні - етилмеркурхлорид, фенілмеркурацетат, фенілмеркурбромід.

Етилмеркурхлорид використовують для протруювання зерна. На його основі виготовляють гранозан, меркургексан, меркурбензол.

На основі фенілмеркурацетата виготовляють агронал, агрозан, фелізан.

Основна причина отруєння тварин – згодовування протравленого зерна. Високий рівень ртуті виявляють в м ’ясо-кістковому борошні із тушок пушних звірів, які за життя отримували м’ясо морських тварин.

Причиною отруєння свиней і птиці може бути гідропонна зелень, вирощена із протравленого зерна. Можливе отруєння тварин препаратами сіра ртутна мазь, одно- і двохлористою ртуттю .

Патогенез - пари ртуті активно взаємодіють із білками тканин, утворюючи альбумінати. Після всмоктування в кров ртуть накопичується в печінці, нирках, центральній нервовій системі.Органічні сполуки ртуті акумулюються в паренхіматозних органах, після досягнення критичної концентрації перерозподіляються в інші органи. Виділяючись залозами слизової оболонки шлунку, кишечника, ротової порожнини, кон’юнктиви - ртуть діє подразнююче, сприяє розвитку стоматиту, кон’юнктивіту, гастроентериту. Ртуть блокує дію ферментів, нарушує обмінні процеси, проявляє ембріотоксичну, гонадотропну і тератогенну дію.

Більш токсичні органічні сполуки збільшують порозність кровоносних судин, зменшують кількість еритроцитів, викликає розпад лімфоїдних клітин в селезінці і лімфовузлах, що знижує загальну резистентність організму.

Ознаки гостре отруєння частіше буває у свиней, тварина пригнічена, нарушена координація рухів, больова і тактильна чутливість знижена, дихання і пульс прискорені, геодинамічні розлади, на шкірі в області вух, голови, підгрудка , черевної стінки з’являється синюшність.Спочатку токсикозу сечовиділення часте, далі можлива анурія.

Перистальтика кишечника посилена, діарея із домішками слизу і крові, тремор м’язів, судоми, коматозний стан.

Виділяється ртуть слинними, потовими, шлунковими і кишковими залозами.

При хронічному отруєнні – пригнічення, в’ялість, зниження продуктивності,, нарушення функцій центральної нервової системи, серцево-судинної, органів травлення і виділення, слизові оболонки із жовтуватим відтінком.

Пат.зміни – катаральний, катарально-геморагічний гастро ентероколіт, дистрофічні зміни в печінці, нирках, міокарді. Навколо зубів і на язику ерозії, в печінці явища жирової і зернистої дистрофії, жовтушність підшкірної клітковини, фасцій, жиру, наявність під шкірою драглистих інфільтратів. Регіональні лімфовузли геморагічно запалені, легені повнокровні, судини мозку ін’єковані.

Діагноз ставлять на основі анамнезу, клінічних ознак, пат змін, лабораторного дослідження.

Лікування – починають із застосування антидотів

• унітіол в/в на 5% розчині глюкози або ізотонічному врх 10мг/кг, вівцям-30,, дрібним тваринам і птиці –25(перший день тричі, далі одноразово).

• Дикаптол –в/м 4 мг/кг

• Тета цин-кальцію 10мг/кг парентерально

• Натрію тіосульфат всередину великим тваринам 25-40г на прийом, дрібним-6-8г. Всередину сірку, залізний купорос,білкову воду, молоко , активоване вугілля, танін.

Профілактика – не допускати спільного зберігання протравленого зерна із фуражним, проводити хіманаліз продуктів вимушеного забою тварин, не вирощувати гідропонну зелень із протруєного зерна, використовувати транспорт за призначенням.