13. Війна північноамериканських колоній Англії за незалежність та утворення сша.

Британська колонізація Північної Америки розпочалася у XVII ст. двома приватними акціонерними компаніями –Лондонською і Плімутською. Король Англії Яків І надав їм дозвіл на заселення нових територій у Новому Світі, причому власником цих територій повинен бути король, а колоністи – його підданими.

Перше постійне поселення виникло у 1607 р. і було назване на честь короля –Джеймстаун. Першою колонією стала Віргінія, а вже Карл І призначив туди першого губернатора. Виконавча влада англійських королів здійснювалася за допомогою губернаторів, а законодавча – через королівські інструкції.

Можливість переселення на Захід та захоплення земель індіанців сприяли зростанню фермерських господарств. Переважали дрібновласницькі господарства. Товарними вони ставали дуже повільно внаслідок віддаленості від міських центрів, нерозвиненості шляхів сполучень та інших несприятливих факторів. Особливістю аграрних відносин було скваттерство – самозахоплення колоністами цілинних земель. Все це призводило до стихійного і безперервного заселення західних земель.

Значного розвитку отримала в колоніях торгівля. До Європи вивозили листове залізо і чавун у зливках, мідь, руду, хутро, тютюн, індіго. До Вест-Індії - морепродукти, смолу, скипидар, зерно, м’ясо, худобу та інші товари.

У відповідності із законами 1765 і 1766 рр. колоністи були зобов’язані приймати на постій у своїх будинках англійських солдатів. Тоді ж у 1765 р. англійський парламент ухвалив закон про гербовий збір, за яким на будь-яку друковану продукцію, юридичні документи про угоди накладалося мито, про сплату якого свідчила наклеєна гербова марка. Мешканці колоній відмовлялися платити гербовий збір.

Виникає організований антиколоніальний рух. Представники колоній, зібравшись у Нью-Йорку, виступили проти такого оподаткування без представництва американців у англійському парламенті, бо ж за англійською традицією „немає податків без представництва”.

Дуже популярною в колоніях була теза Д.Отіса про рівність природних прав англійців і американців. Б.Франклін всебічно обгрунтував концепцію державного самоуправління північноамериканських провінцій, які він називає державами. Т.Пейн у памфлеті „Здоровий глузд” розвинув дві революційні доктрини: концепцію утворення незалежної американської держави і концепцію республіканізму, яка означала революційний злам старого порядку. Т.Джефферсон засуджував сваволю короля і англійських властей в Америці. Виступи і памфлети цих ідеологів патріотичного руху сприяли різкому зростанню розуміння необхідності радикальних змін в Америці.

В умовах наростання напруги в колоніях у березні 1770 р. сталося т.зв. „бостонське побоїще” – розстріл англійськими військами беззбройного натовпу. Конгрес надіслав королю прохання не вводити податків у колоніях без згоди їх представників і одночасно запропонував колоніям бойкотувати англійські товари.

Проте невдовзі конфлікт переріс у збройну боротьбу. У квітні 1775 р. біля Бостона сталося перше значне збройне зіткнення англійської армії з колоністами. Головнокомандувачем континентальної армії було призначено полковника Д.Вашингтона. 4 липня 1776 р. конгрес прийняв „Декларацію незалежності” – заяву про відокремлення від Англії і повну самостійність колишніх 13 колоній.

Початок війни склався для американців невдало – вони зазнали цілої низки поразок і були втрачені Нью-Йорк, Філадельфія, Бостон. Але у вересні 1777 р біля Саратоги англійські війська були розбиті. Це окрилило американців і схилило Францію до укладення союзу зі США (1778 р.). Пізніше на боці США виступили Іспанія (1779 р.) і Нідерланди (1780 р.). Франція надіслала в Америку 6-тисячний загін, а флоти Франції і Іспанії вели бойові дії в океані. Ця допомога союзних держав виявилася вирішальною і в 1781 р. біля Йорктауна основні сили англійської армії здалися. А в 1783 р. в Парижі було підписано мир. Англія визнавала 13 своїх колишніх колоній вільними і суверенними державами. Крім того, територія від Флоріди до Канади і до Міссісіпі визнавалася юрисдикцією США.

Протягом 1775-1778 рр. всі штати виробили свої конституції. У 1777 р. конгрес виробив першу конституцію Сполучених Штатів, яка отримала назву „Статті конфедерації” і схвалену всіма штатами в 1781 р. За конституцією кожен штат мав майже всю повноту влади, а конгрес США по відношенню до окремих штатів був тільки консультативною установою. Президент конгресу міг здійснювати виконавчу владу тільки через влади штатів.

У травні-вересні 1787 р. у Філадельфії проходив Конституційний конвент, який і виробив нову конституцію держави. Було ухвалено встановити три рівні гілки влади – законодавчу, виконавчу і судову, і врівноважити їх так, щоб якась з влад не могла взяти під контроль інші влади.. Основний закон визнавав принцип загального виборчого права, яке надавалося чоловікам, які повинні мати власність – землю чи капітал.

Разом з тим, Конституція не містила статей про права і свободи громадян і це змусило вперше обраний конгрес в 1789 р. прийняти поправки на захист особи. На кінець 1791 р. десять поправок були ратифіковані 2/3 штатів і ці поправки доповнили текст конституції. Всі вони відомі як „Білль про права”. У поправках йдеться про свободи слова, преси, віросповіданя, мирних зібрань, захист від свавільних арештів, конфіскації майна, належний судовий розгляд справ та ін. Отже, основний закон країни закріплював ті перетворення, які дала незалежність.

Утворення США мало велике міжнародне значення. У результаті війни за незалежність утворилася перша в Америці самостійна держава, існування якої було надихаючим прикладом для піднесення національно-визвольного руху в іспанських колоніях Центральної і Південної Америки. Великий вплив революція справила також і на феодально-монархічну Європу, де передові демократичні і буржуазні кола вітали її та мріяли про здійснення таких перетворень, як і в Америці.