14. Французька революція xviiі ст.: основні етапи, вплив революції на Європу, історичне значення.

Революція 1789-1799 рр. підготовлювалася всім ходом суспільно-історичного розвитку Франції. У другій половині XVIII ст. французький абсолютизм дійшов повного розкладу. Влада короля була безмежною. Воля монарха була законом.

Перешкодою суспільного розвитку Франції був поділ населення на стани: (перший – духовенство, другий – дворянство, третій – решта населення, тобто, селяни, ремісники, робітники, буржуазія, непривілейована інтелігенція). Перших два стани складали всього 4% населення і були привілейованими – майже не платили податків і займали найвищі державні посади. Вкрай неоднорідним був третій стан.

У той же час, французьке Просвітництво дало ідеї, які здійснили переворот у суспільній свідомості освіченої частини населення. В умовах повного несприйняття реформ правлячим режимом, література і філософія неминуче стали опозиційними. Просвітителі піддали нищівній критиці ідеологічні підвалини феодально-абсолютистського ладу та його ключову опору – католицьку церкву, яку Вольтер називав „страховищем забобонів і гідрою фанатизму»

Ж.-Ж.Руссо став духовним батьком революціонерів-республіканців та джерелом революційного ідеалізму – республіканської демократії. Він був непримиренними противником нерівності і пригнічення однієї людини іншою. Ідеї просвітителів мали в тодішній Франції величезний революційний потенціал.

Революція 1789-1799 рр. має таку періодизацію:

1-й етап: 5 травня 1789 р. – 10 серпня 1792 р. Це початковий (монархічний) період революції – від початку роботи Генеральних штатів до повалення монархії;

2-й етап: 10 серпня 1792 р. – 2 червня 1793 р. Це республіканський (жирондистський) період – від повалення монархії до приходу до влади ультрареволюціонерів (якобінців);

3-й етап: 2 червня 1793 р. – 27 липня 1794 р. Це період якобінської диктатури – від встановлення більшості якобінського блоку в Конвенті до усунення його від влади;

4-й етап: 27 липня 1794 р. – 9 листопада 1799 р. Це період термідоріанського Конвенту та режиму Директорії – від ліквідації якобінської диктатури до перевороту, який встановив постреволюційний режим – Консульство.

Змовники зупинили свій вибір на постаті генерала Н.Бонапарта, який у вересні 1799 р. повернувся з Єгипту і що сам подумував про усунення нікчемної Директорії. Переворот стався 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. Законодавчі палати були розігнані. Потім декілька десятків депутатів були зібрані в ніч з 19 на 20 брюмера і було оголошено, що Директорія припиняє існування, а виконавча влада передається трьом тимчасовим консулам і створюється комісія для розробки нової конституції. Першим консулом став Н.Бонапарт.

Переворот 18-19 брюмера поклав край революційним потрясінням десятилітнього періоду і став важливим етапним рубежем політичного розвитку Франції. Тим самим, було завершено революцію, яка мала величезні наслідки для майбутнього не тільки Франції, а й Європи. Прийняття ж нової Конституції в грудні 1799 р. ознаменувалося встановленням нового режиму – Консульства, або ж військової диктатури Н.Бонапарта.