- •1. Давньоєгипетська держава як приклад східної деспотії.
- •2. Проблеми античного рабства в сучасних історичних дослідженнях.
- •3. Культура Греції класичного періоду.
- •4. Виникнення християнства та його рання історія.
- •5. Боротьба Риму за світове панування.
- •6. Велике переселення народів: причини, сутність, наслідки.
- •7. Виникнення і розвиток середньовічних міст в країнах Західної Європи.
- •8. Причини, хід і наслідки хрестових походів.
- •9. Виникнення та розвиток станово-представницьких інституцій в країнах Західної Європи в період середньовіччя /Англія, Франція, Іспанія/.
- •10. Великі географічні відкриття та їх історичне значення.
- •11. Реформація та Контрреформація в Європі: загальні риси та національні особливості.
- •12. Англійська революція XVII ст.: основні етапи, історичне значення.
- •13. Війна північноамериканських колоній Англії за незалежність та утворення сша.
- •14. Французька революція xviiі ст.: основні етапи, вплив революції на Європу, історичне значення.
- •15. Боротьба Франції з коаліціями європейських держав наприкінці xviiі – початку хіх ст. Наполеонівські війни.
- •16. Віденський конгрес держав /1814-1815 рр./. Система післявоєнного миру в Європі.
- •17. Об'єднання Італії і Німеччини. Порівняльна характеристика.
- •18. Громадянська війна в сша і Реконструкція Півдня.
- •19. Міжнародні відносини наприкінці хіх – на початку хх ст. Перша світова війна.
- •20. Основні проблеми внутрішньополітичного життя Англії, сша, Франції, Німеччини в останній третині хіх – на початку хх ст. /політичний лад, система політичних партій, основні політичні реформи/.
- •21. Тенденції соціально-економічного розвитку старих /Англія, Франція/ і нових /Німеччина, сша/ держав світу в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •22. Реформи XVIII ст. В Російській імперії. Російський абсолютизм та його еволюція.
- •23. Польща наприкінці XVIII – на початку хіх ст.
- •24. Народи Росії в період революції, іноземної інтервенції і громадянської війни (1917-1920 рр.).
- •25. Суспільно-політичний і економічний розвиток срср в другій половині 80-х – на початку 90-х рр. Розпад Радянського Союзу та утворення Співдружності Незалежних Держав.
- •26 .Основні тенденції розвитку міжнародних відносин між двома світовими війнами. Сутність та історичне значення Версальсько-Вашингтонської системи.
- •30. Друга світова війна: причини, характер, періодизація. Перебіг війни на основних театрах бойових дій.
- •31. Сучасні оцінки історії антигітлерівської коаліції. Міжнародні конференції 1941-1945 рр. Створення оон.
- •32. Етапи розвитку міжнародних відносин у другій половині хх ст. Сучасний стан вивчення “холодної війни”.
- •33. Тенденції політичного розвитку країн “великої сімки” другої половини хх ст.
- •34. Основні тенденції соціально-економічного розвитку країн “великої сімки” у другій половині хх ст. Нтр. Структурні кризи. Постіндустріальне суспільство.
- •35. Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку великих держав Латинської Америки (Мексика, Аргентина, Бразилія, Чилі) в другій половині хх ст.
- •36. Китай у другій половині хх ст.: підсумки громадянської війни, комуністичні експерименти Мао Цзедуна і реформи “прагматиків”.
- •37. Особливості процесу деколонізації країн Азії та Африки. Проблема вибору шляху постколоніального розвитку.
- •38. Етапи розвитку країн Східної Європи у другій половині хх ст. Сутність і форми демократичних революцій 1989 р. Посткомуністичне суспільство.
- •39. Суспільно-політичні рухи світу другої половини хх ст.
- •40. Світ на початку ххі ст. Глобальні проблеми людства.
14. Французька революція xviiі ст.: основні етапи, вплив революції на Європу, історичне значення.
Революція 1789-1799 рр. підготовлювалася всім ходом суспільно-історичного розвитку Франції. У другій половині XVIII ст. французький абсолютизм дійшов повного розкладу. Влада короля була безмежною. Воля монарха була законом.
Перешкодою суспільного розвитку Франції був поділ населення на стани: (перший – духовенство, другий – дворянство, третій – решта населення, тобто, селяни, ремісники, робітники, буржуазія, непривілейована інтелігенція). Перших два стани складали всього 4% населення і були привілейованими – майже не платили податків і займали найвищі державні посади. Вкрай неоднорідним був третій стан.
У той же час, французьке Просвітництво дало ідеї, які здійснили переворот у суспільній свідомості освіченої частини населення. В умовах повного несприйняття реформ правлячим режимом, література і філософія неминуче стали опозиційними. Просвітителі піддали нищівній критиці ідеологічні підвалини феодально-абсолютистського ладу та його ключову опору – католицьку церкву, яку Вольтер називав „страховищем забобонів і гідрою фанатизму»
Ж.-Ж.Руссо став духовним батьком революціонерів-республіканців та джерелом революційного ідеалізму – республіканської демократії. Він був непримиренними противником нерівності і пригнічення однієї людини іншою. Ідеї просвітителів мали в тодішній Франції величезний революційний потенціал.
Революція 1789-1799 рр. має таку періодизацію:
1-й етап: 5 травня 1789 р. – 10 серпня 1792 р. Це початковий (монархічний) період революції – від початку роботи Генеральних штатів до повалення монархії;
2-й етап: 10 серпня 1792 р. – 2 червня 1793 р. Це республіканський (жирондистський) період – від повалення монархії до приходу до влади ультрареволюціонерів (якобінців);
3-й етап: 2 червня 1793 р. – 27 липня 1794 р. Це період якобінської диктатури – від встановлення більшості якобінського блоку в Конвенті до усунення його від влади;
4-й етап: 27 липня 1794 р. – 9 листопада 1799 р. Це період термідоріанського Конвенту та режиму Директорії – від ліквідації якобінської диктатури до перевороту, який встановив постреволюційний режим – Консульство.
Змовники зупинили свій вибір на постаті генерала Н.Бонапарта, який у вересні 1799 р. повернувся з Єгипту і що сам подумував про усунення нікчемної Директорії. Переворот стався 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. Законодавчі палати були розігнані. Потім декілька десятків депутатів були зібрані в ніч з 19 на 20 брюмера і було оголошено, що Директорія припиняє існування, а виконавча влада передається трьом тимчасовим консулам і створюється комісія для розробки нової конституції. Першим консулом став Н.Бонапарт.
Переворот 18-19 брюмера поклав край революційним потрясінням десятилітнього періоду і став важливим етапним рубежем політичного розвитку Франції. Тим самим, було завершено революцію, яка мала величезні наслідки для майбутнього не тільки Франції, а й Європи. Прийняття ж нової Конституції в грудні 1799 р. ознаменувалося встановленням нового режиму – Консульства, або ж військової диктатури Н.Бонапарта.