19. Міжнародні відносини наприкінці хіх – на початку хх ст. Перша світова війна.

Поява після франко – прусської війни 1870 – 1871 рр. в центрі Європи об’єднаної Німеччини корінним чином змінило співвідношення сил на Європейському континенті. Франція в військовому та економічному відношеннях не могла протистояти Німеччині. Так само і Австро – Угорщина була нездатна протистояти Німеччині.

Троїста угода( Німеччина, Австро – Угорщина, Італія) була укладена 20 травня 1882р. Учасники забов’язувались не вступати в союзи спрямовані проти держав, що підписали угоду, консультуватись по питанням економічного та політичного характеру та надавати військову допомогу у разі агресії. Примкнула до Істро –німецького союзу і Румунія, яка в 1883р. уклала таємну угоду з Австро – Угорщиною проти Росії.

В кінці ХІХ ст. політичні та економічні інтереси Англії та Німеччини зіштовхнулись в усіх куточках світу, що призвело до загострення суперечностей між державами. Особливої гостроти набули суперечності в Африці, в Східній Азії та на Близькому Сході. Німеччина в 1897р. під видом оренди анексувала в Китаю порт Цзяочжоу, а потім розширила свій протекторат на весь півострів Шаньдун. В 80 – х рр. ХІХ ст. Німеччина почала створювати свою колоніальну імперію в Африці та на Тихому океані. На Африканському континенті інтереси обох держав не раз стикалися про що свідчать угоди 1890р. та 1898р. про поділ сфер впливу в Східній та Південно – Західній Африці.

Одним з головних засобів в боротьбі за переділ світу були військово – морські флоти, будівництву яких приділялась особлива увага. З кінця ХІХ ст. Німеччина постійно збільшує свої військово – морські сили. “Закон про флот” 1912р. передбачав довести чисельність німецького флоту до 245 бойових кораблів. В свою чергу Англія, розуміючи, що швидке зростання німецького військово – морського флоту може підірвати її морську могутність, також включилась в гонку військово – морських озброєнь. Вона поставила за мету мати на 60% більше кораблів ніж в німецькому флоті. Крім того, англійський уряд розпочав в 1905р. будівництво кораблів нового класу – “дредноутів”, що значно переважали кораблі всіх інших класів. Однак Німеччина не хотіла поступатись, і вже у 1908р. мала 7 дредноутів проти 8 англійських. В 1909р. Англія прийняла рішення будувати по два кораблі на кожний побудований в Німеччині. Свою військово – морську могутність Англія намагалась зберегти та захистити і дипломатичним шляхом. Після прийняття Німеччиною військово – морського закону 1906р. англійський уряд виступив з пропозицією обмеження масштабів будівництва нових військових кораблів. На Гаазький мирній конференції в 1907р. англійська дипломатія пропонувала світовим країнам підписати угоду про скорочення військово – морських флотів. Однак Німеччина погоджувалась на скорочення флоту при умові, якщо Англія відмовиться від союзу з Францією. Позитивного результату по даному питанню так і не вдалось досягти.

Таким чином міжнародні конфлікти поч. ХХ ст.. сприяли загостренню протиріч між Антантою та країнами Троїстої угоди і стали передвісником майбутньої війни.

Спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд, який прибув на ці маневри був вбитий 28 червня 1914р. в м. Сараєво( центр захопленої австрійцями Боснії) сербським націоналістом. Сараєвське вбивство послугувало причиною червневої кризи та стало приводом до розв’язання війни. Заручившись підтримкою Німеччини, 23 червня Австро – Угорщина висунула до Сербії ряд вимог у вигляді ультиматуму. Сербський уряд отримавши ультиматум звернувся за підтримкою до Росії та розпочав в країні загальну мобілізацію. 25 червні Сербія прийняла вимоги, що містились в австрійському ультиматумі крім одної, що порушувала суверенність Сербії. У відповідь Австро – Угорщина розпочала мобілізацію, а 28 червня оголосила Сербії війну. Росія, яка була зв’язана союзницькими обов’язками з Сербією 29червня розпочала мобілізацію та приготування до війни. На вимогу Німеччини припинити мобілізаційні заходи Росія відповіла відмовою. 1 серпня 1914р. Німеччина розпочала загальну мобілізацію та оголосила війну Росії. Перша світова війна розпочалась.

Перша світова війна 1914 – 1918 рр.

Тактичне планування та підготовка майбутньої війни розпочалась задовго до її фактичного початку. Генеральні штаби найбільших європейських держав багато років витратили на розробку планів війни. Їх остаточні варіанти найбільш повно відображали політичні цілі та відповідали їх військовим планам: визначали характер ведення війни, сили та засоби, необхідні для досягнення намічених цілей, розстановку сил на початку військових дій. Німецький план Шліффена(1905р.), що отримав назву від імені німецького генерала, начальника Генерального штабу, виходив з необхідності уникнення одночасного ведення війни на два фронти. Він передбачав нанесення швидкого удару по Франції, а потім по Росії.

Німецький та австро – угорські плани недооцінювали сили противників і переоцінювали свої власні можливості.

Сили противників перед початком війни теж були нерівні. Армії країни Антанти нараховували в своїх рядах понад 10 млн. чол., а за рахунок мобілізації союзники могли виставити армію яка б перевищувала 15 млн. солдатів. Країни Троїстої угоди мали в своїх рядах лише 6 млн. вояків, мобілізаційні заходи могли збільшити чисельність армій до 12 млн. чол. Крім того армії майже всіх країн мали на своєму озброєнні нові види зброї – літаки, важкі гармати, кулемети. Значну перевагу країни Антанти мали і в військово – морських силах. Їхні флоти нараховували 762 надводних корабля проти 403 австро – німецьких, союзники мали на своєму озброєнні 174 підводних човна, а їхні противники лише 35.

2 серпня нім. Армія окупувало герцогство Люксембург, а 4 серпня вдерлася на територію Бельгії, порушивши її нейтралітет. Несподіваний удар та активні дії німців призвели до того, що на кінець серпня бельгійська армія була розгромлена, а більша частина країни з її столицею була окупована, німецькі війська вийшли на південно – східний кордон Франції. Намагаючись уникнути оточення франц. армія нанесла контрудар, однак в ході прикордонних боїв в кінці серпня 1914р. французькі армії були розгромлені. Причинами перемоги німців стало вдале масове застосування важких гармат та грамотне маневрування і використання оперативних резервів. Результатом поразки став загальний відступ французьких військ і окупація німцями значної території, німецькі армії вийшли на позиції на річці Марна, на сході від французької столиці. Однак скориставшись рядом прорахунків німецького командування, французам вдалось перегрупувати війська і перейти в контрнаступ.

В Галіційській битві з обох боків брали участь понад 100 дивізій (близько 2 млн. чол.). В ході наступу російських армій, що тривав з 15 серпня по 26 вересня австрійські війська не лише зазнали значних втрат – 400 тис. вояків, включаючи 100 тис. полонених, а й втратили всю Галіцію з фортецею Перемишль. Військові операції продовжувались на Східному фронті до кінця року( на території Польщі), але вирішальної ролі не відіграли. На Балканському фронті австро – угорські війська здійснили ряд наступальних операцій, але досягти успіхів не змогли.

Військові дії на морях звелись до блокади німецького флоту та узбережжя з боку Англії, а зі сторони Німеччини – до марних спроб прориву блокади та спроб розгромити англ.. флот по частинах. В боротьбі з надводними кораблями значну роль починають відігравати підводні човни. Англійському флоту вдалось потопити німецькі крейсери в Індійському та Тихому океанах, яки постійно загрожували торгівлі в цих районах.

Військова компанія 1914р. стала перевіркою сил та можливостей всіх учасників війни. Не досяг результатів німецькій план швидкої війни, війна перейшла в фазу позиційної стратегії. Компанія показала значну матеріальну слабкість російської, сербської, турецької армій та їх залежність від поставок бойового спорядження з боку союзників. В ході компанії продовжувались політичні маневри по втягуванню у війну нових членів на боці обох ворогуючих блоків.

На Західному фронті союзники та німці проводили лише локальні операції. Англо – французькі війська в середині лютого атакували німецькі позиції в Артуа та Шампані, але без успіху. В свою чергу німці нанесли удар біля бельгійського міста Іпр. В ході наступу ними була вперше застосована хімічна зброя (хлор). Новий значний наступ союзники розпочали в вересні – жовтні знову в Артуа та Шампані, але як і перший він не досяг намічених цілей. В 1915р. розширилось коло учасників війни. 23 травня на боці Антанти у війну включилась Італія. Після війни їй були обіцяні Тріест, Албанія та ще ряд австрійських територій з італійсько мовним населенням. Був утворений новий фронт проти Австрії, але спроби прорвати оборону ворога італійськими арміями успіхів не мали. 14 жовтня на боці країн Троїстої угоди в війну вступила Болгарія, яка хотіла повернути втрачені в ході Балканської війни (1913р.)території. Зі вступом в війну Болгарії німецька коаліція наносить поразку Сербії. Сербська армія була розгромлена, її рештки евакуювались в Грецію, а територія країни була окупована. На Кавказькому фронті жодна з сторін не досягла значних результатів. В Месопотамії англійські війська здійснили наступ на Багдад, але були розбиті турецькими військами.

На початок 1918р.військово - політичне положення Німеччини та її союзників покращилось. Німеччина повністю окупувала Прибалтику, Білорусію, Україну. Крім того були ліквідовані Східний та Кавказький фронти. Однак співвідношення сил в області військової економіки змінилось не на користь держав Четверного союзу. Крім того з березня 1918р. в Європу почали прибувати американські війська. В березні - липні німецькі війська здійснили останні спроби переломити хід війни на свою користь. Вони здійснили ряд досить вдалих наступальних операцій в Пікардії, у Фландрії та на р. Марна. Не дивлячись на значні тактичні успіхи досягти головної мети німцям не вдалось. Союзницькі війська не були розгромлені. В свою чергу в серпні, вони розпочали наступальні операції під Амьєном і прорвали німецький фронт. 26 вересня союзники перейшли в загальний наступ, після чого німецький уряд звернувся до президента США В. Вільсона з проханням сприяти підписанню перемир’я. 29 вересня перемир’я з Антантою уклала Болгарія, 30 жовтня – Туреччина, а 3 листопада – Австро – Угорщина. 11 листопада делегація Німеччини підписала на станції Ретонд в Комп’єнському лісі умови перемир’я продиктовані союзним командуванням. У відповідності з ними німецькі армії роззброювались, а Рейнська область окупувалась союзними військами. Перша світова війна закінчилась.

Історіографічні розробки даної проблеми дуже значні. Однією з головних частин історіографії теми є мемуарна література. Багато учасників війни залишили свої спомини, щоденники та записи. Серед них слід відзначити праці французьких політичних та військових діячів Ж. Клемансо, Р. Пуанкаре, Ф. Фоша, англійців –Д. Ллойда Джорджа, В. Черчилля, Дж. Фішера, американського полковника Е. М. Пауза. Німецька мемуаристика представлена працями Вільгельма ІІ, Б. Бюлова, П.Гінденбурга, А. Тирпиця. В сучасній західноєвропейській та американській історіографії існують різні напрямки досліджень. Так по військовій історії вийшли солідні праці німецьких істориків К. Янзена, Ф. Фішера. В Англії цими проблемами займались Д. Едмонс, К. Фолс, У. Майлз. Праці німецького історика Г. Риттера.