30. Друга світова війна: причини, характер, періодизація. Перебіг війни на основних театрах бойових дій.

Причина Другої світової війни полягає в загостренні політичних суперечностей між двома блоками держав - фашистським та демократичним - через претензії фашистського блоку на новий переділ світу та світове лідерство. Вимагаючи для себе “життєвого простору” за рахунок інших держав, Німеччина, Італія, Японія прагнули до по­неволення народів Європи, Азії, Африки і навіть фізичного знищення деяких з них. Характер Другої світової війни визначає боротьба двох тенденцій - фашистської агресії, спрямованої проти територіальної цілісності і національної незалежності багатьох країн, та націо­нально-визвольної, антифашистської тенденції, пов’язаної з бороть­бою народів проти агресорів, за національний суверенітет, свободу і демократію, яка знайшла свою реалізацію в діяльності антигітлерівської коаліції.

СРСР на початку війни залишався “нейтральною” державою, але певні його кроки в цей період, починаючи з пакту 23 серпня 1939 р., об’єктивно сприяли розв’язанню Німеччиною світового конфлікту та подальшій ескалації її агресивних дій. 22 червня 1941 р. почався новий етап війни для СРСР. Ставши черговою жертвою свого вчорашньо­го “союзника”, Радянський Союз вступає на шлях активної антифашист­ської боротьби, перетворюючись на її головну, ударну силу і члена “великої трійки” в антигітлерівській коаліції.

Початок Другої світової війни: розширення масштабів агресії з переважанням сил агресора ( вересень 1939 - літо 1942 р.)

1 вересня 1939 р. після інсценованого нападу на німецьку радіо­станцію в Глєйвіці Німеччина розв’язала агресію проти Польщі.

На західному фронті на протязі семи місяців з початку війни тривала так звана “дивна війна”, під час якої бойових дій між англо-французькими та німецькими військами практично не відбувалося. У квітні 1940 р. німецькі війська завдали удару по Данії та Норвегії. Датська армія за наказом короля та уряду капітулювала без опору. Норвезькі патріоти дали відсіч агресорові, але вже на початку червня були змушені припинити опір. У травні німецькі війська захопили нейтраль­ні Бельгію, Нідерланди та Люксембург. Наприкінці травня 400-тисячне англо-французьке військове угру­повання виявилося притиснутим німецькою армією до моря біля Дюнкерка.

5 червня 1940 р. німецькі війська почали наступ на південь Франції, безпосередньо загрожуючи Парижу. На чолі французьких патріотів, які не визнали капітуляцію країни і виступили за продовження боротьби проти окупантів, став генерал Шарль де Голль. За його ініціативою в Лондоні виник рух “Вільна Франція”, який на протязі всієї війни був центром французь­кого антифашистського Опору.

З 15 вересня 1940 р. розпочалася “битва за Англію”.

У той час, як Німеччина розгортала бойові дії на європейському континенті, італійські війська почали наступальні операції у Схід­ній (Британське Сомалі) та Північній (Єгипет) Африці. Протягом останніх місяців 1940 - весни 1941 р. гітлерівська Німеччина встановила свій контроль над країнами Південно-Східної Європи. У жовтні 1940 р. німецькі війська вступили в Румунію, де встановилася фашистська диктатура генерала Антонеску. До фашистського блоку були також включені Угорщина та Болгарія. У квітні 1941 р. нацисти окупували і розчленували Югославію та Грецію, а у травні - острів Кріт - останню південну фортецю Балкан. Південно-Східна Єв­ропа почала перетворюватися Німеччиною на плацдарм для нападу на СРСР.

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина без оголошен­ня війни напала на Радянський Союз. Почалася практична реалізація плану “Барбаросса”, який передбачав “блискавичне” просування німе­цької армії у трьох основних напрямках (південному, центральному та північному) з метою протягом 8-10 тижнів досягти лінії Волга-Архангельськ.

1941 рік став для СРСР найважчим роком війни. .

Проте обстановка на Східному фронті у перші місяці радянсько-німецького конфлікту продовжувала залишатися вкрай складною і напруженою. Наприкінці вересня 1941 р. гітлерівські війська почали нас­тупальну операцію “Тайфун” по захопленню Москви. Ця операція мала призвести до знищення головних сил Червоної армії і переможного завершення війни, тому німецьке командування сконцентрувало на мос­ковському напрямі переважаючі за чисельністю та озброєнням сили.

Вранці 7 грудня 1941 р. японська авіація, що базувалася на авіаносцях, здійснила масоване бомбардування військово-морської бази США на Гавайських островах - Пірл-Харбор. Наступного дня США вступили у Другу світову війну.

Перевага в озброєннях (в першу чергу за рахунок авіаносців) і краща взаємодія родів військ, - все це зумовило успіх японського наступу у Південно-Східній Азії. На початок травня 1942 р. Японія захопила Тайланд, Бірму, Малайю, Індонезію, Філіппіни, оволоділа британськими військово-морськими базами Сінгапур і Гонконг, окупувала численні острівні володіння Англії та США, вторглася в Південно-Західний Китай і Східну Індію. Загалом японсь­кі загарбання охопили територію 3,8 млн.кв.км. з населенням 150 млн. чоловік. На цих землях почала створюватися японська “сфера взаємного співпроцвітання”.

Докорінний перелом у Другій світовій війні (літо 1942 -грудень 1943 р.)

Чинники успіху японської агресії в азіатсько-тихо­океанському регіоні виявилися тимчасовими. Загальна майже десятикратна економічна перевага англо-американського блоку над Японією, перекинення в район Тихого океану частини атлантичних флотів двох країн, розгортання антияпонського руху Опору в окупованих державах Азії привели до зміни ситуації в регіоні. Першою серйоз­ною перемогою США у війні був розгром японської ескадри у Коралово­му морі (травень 1942 р) .

19 листопада 1942 р. радянські війська перейшли у контрнаступ, який завершився 2 лютого 1943 р. оточенням і розгромом 330-тисячного угруповання противника. Перемога під Ста­лінградом стала початком докорінного перелому на Східному фронті.

Під час Курської битви (5 липня - 5 серпня 1943 р.) відбувся найбільший в історії Другої світової війни танковий бій в районі Прохоровки, в якому з обох боків брали участь 1200 танків.

Таким чином, спроба Гітлера узяти реванш за поразку під Ста­лінградом, відновити свій престиж і знову оволодіти стратегічною ініціативою провалилася. В результаті загального наступу радянсь­ких військ влітку-восени 1943 р. були визволені Орел, Бєлгород, Харків і згодом вся Лівобережна Україна і Донбас. Форсувавши Дніп­ро, Червона армія вступила на територію Правобережної України. Розгром гітлерівських військ на Східному фронті став неминучим.

Капітуляція Італії - основного союзника Німеччини в Європі - поклала початок розпаду фашистського блоку. У той же час політичні та військово-стратегічні позиції антигітлерівської коаліції продов­жували зміцнюватися. Внаслідок різкого збільшення обсягів військо­вого виробництва, особливо у США, вже восени 1942 р. вона випереджа­ла держави “осі” за кількістю літаків в 3 рази, зброї - у 5, тан­ків - у 10 разів.

Заключний етап Другої світової війни: військовий розгром країн „осі” (січень 1944 - 2 вересня 1945 р.)

З початком 1944 р. війна в Європі вступила в свою завершальну стадію. Військово-політичне становище гітлерівської Німеччини ста­вало практично безнадійним. Союзні збройні сили мали двократну чи­сельну перевагу над противником. Перевага у техніці була ще значні­шою.

12 травня було остаточно ліквідоване фашистське угруповання на Кримському півострові.

6 червня 1944 р. експедиційні війська англо-американських союз­ників на чолі з генералом Д.Ейзенхауером при підтримці канадських, французьких, чехословацьких, польських з’єднань та частин висади­лися на узбережжі Нормандії. Другий фронт був відкритий. Успіху десанта в значній мірі сприяли цілковите панування англо-американського флоту та авіації, а також чисельна перевага над противником, який до того ж, очікуючи на головний удар через протоку Па-де-Кале, продовжував тримати в цьому районі значні сили.

Наступ союзних військ у Південній, Південно-Східнії і Захід­ній Європі сприяв піднесенню там антифашистської національно-виз­вольної боротьби. Влітку-восени 1944 р. відбулися збройні повстання у Варшаві, Бухаресті, Софії; 29 серпня спалахнуло Словацьке національне повстання.

Всупереч прогнозам британських політиків, останнього удару Німецькій імперії завдала Радянська армія. Наступ, що почався 16 квітня 1945 р., привів до оточення столиці “третього рейху”. Одно­часно розпочався штурм Берліна. 25 квітня радянські війська вийшли до Ельби в районі Торгау, де відбулася історична зустріч союзних армій. 2 травня фашистський гарнізон в Берліні капітулював. В ніч з 8 на 9 травня 1945 р. в Карлсхорсті представники німецького верхов­ного командування підписали акт про беззастережну капітуляцію Ні­меччини. Верховна влада в країні перейшла до урядів союзних держав.

9 травня до Праги вступили передові частини трьох Українських фронтів, а 12 травня 1945 р. операція по визволенню Чехословаччини була завер­шена. Війна в Європі закінчилася.

Військові дії збройних сил США та Великої Британії проти Японії на Тихому океані весною-восени 1944 р. здійснювалися у двох напря­мах. У південно-західній частині Тихого океану збройні сили США на чолі з генералом Макартуром, оволодівши плацдармом на Новій Гвінеї, у жовтні 1944 р. почали Філіппінську наступальну операцію.

Але найтяжчі жертви спричинило атомне бомбардування японських міст Хіросіми та Нагасакі 6 та 9 серпня 1945 р., внаслідок якого загинуло та постраждало понад 503 тис. чоловік. Використання американ­цями ядерної зброї переслідувало головним чином політичні, а не воєнні цілі: воно було своєрідною демонстрацією сили перед СРСР в умовах розвалу анти­гітлерівської коаліції і початку протистояння двох світових центрів сили.

2 вересня 1945 р. у Токійській затоці на борту американського лінкора “Міссурі” генерал Макартур прийняв беззастережну капітуля­цію Японії. Остання крапка в історії Другої світової війни була поставлена.