- •1. Давньоєгипетська держава як приклад східної деспотії.
- •2. Проблеми античного рабства в сучасних історичних дослідженнях.
- •3. Культура Греції класичного періоду.
- •4. Виникнення християнства та його рання історія.
- •5. Боротьба Риму за світове панування.
- •6. Велике переселення народів: причини, сутність, наслідки.
- •7. Виникнення і розвиток середньовічних міст в країнах Західної Європи.
- •8. Причини, хід і наслідки хрестових походів.
- •9. Виникнення та розвиток станово-представницьких інституцій в країнах Західної Європи в період середньовіччя /Англія, Франція, Іспанія/.
- •10. Великі географічні відкриття та їх історичне значення.
- •11. Реформація та Контрреформація в Європі: загальні риси та національні особливості.
- •12. Англійська революція XVII ст.: основні етапи, історичне значення.
- •13. Війна північноамериканських колоній Англії за незалежність та утворення сша.
- •14. Французька революція xviiі ст.: основні етапи, вплив революції на Європу, історичне значення.
- •15. Боротьба Франції з коаліціями європейських держав наприкінці xviiі – початку хіх ст. Наполеонівські війни.
- •16. Віденський конгрес держав /1814-1815 рр./. Система післявоєнного миру в Європі.
- •17. Об'єднання Італії і Німеччини. Порівняльна характеристика.
- •18. Громадянська війна в сша і Реконструкція Півдня.
- •19. Міжнародні відносини наприкінці хіх – на початку хх ст. Перша світова війна.
- •20. Основні проблеми внутрішньополітичного життя Англії, сша, Франції, Німеччини в останній третині хіх – на початку хх ст. /політичний лад, система політичних партій, основні політичні реформи/.
- •21. Тенденції соціально-економічного розвитку старих /Англія, Франція/ і нових /Німеччина, сша/ держав світу в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •22. Реформи XVIII ст. В Російській імперії. Російський абсолютизм та його еволюція.
- •23. Польща наприкінці XVIII – на початку хіх ст.
- •24. Народи Росії в період революції, іноземної інтервенції і громадянської війни (1917-1920 рр.).
- •25. Суспільно-політичний і економічний розвиток срср в другій половині 80-х – на початку 90-х рр. Розпад Радянського Союзу та утворення Співдружності Незалежних Держав.
- •26 .Основні тенденції розвитку міжнародних відносин між двома світовими війнами. Сутність та історичне значення Версальсько-Вашингтонської системи.
- •30. Друга світова війна: причини, характер, періодизація. Перебіг війни на основних театрах бойових дій.
- •31. Сучасні оцінки історії антигітлерівської коаліції. Міжнародні конференції 1941-1945 рр. Створення оон.
- •32. Етапи розвитку міжнародних відносин у другій половині хх ст. Сучасний стан вивчення “холодної війни”.
- •33. Тенденції політичного розвитку країн “великої сімки” другої половини хх ст.
- •34. Основні тенденції соціально-економічного розвитку країн “великої сімки” у другій половині хх ст. Нтр. Структурні кризи. Постіндустріальне суспільство.
- •35. Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку великих держав Латинської Америки (Мексика, Аргентина, Бразилія, Чилі) в другій половині хх ст.
- •36. Китай у другій половині хх ст.: підсумки громадянської війни, комуністичні експерименти Мао Цзедуна і реформи “прагматиків”.
- •37. Особливості процесу деколонізації країн Азії та Африки. Проблема вибору шляху постколоніального розвитку.
- •38. Етапи розвитку країн Східної Європи у другій половині хх ст. Сутність і форми демократичних революцій 1989 р. Посткомуністичне суспільство.
- •39. Суспільно-політичні рухи світу другої половини хх ст.
- •40. Світ на початку ххі ст. Глобальні проблеми людства.
25. Суспільно-політичний і економічний розвиток срср в другій половині 80-х – на початку 90-х рр. Розпад Радянського Союзу та утворення Співдружності Незалежних Держав.
У середині 80-х років СРСР перебував у стані економічної, політичної і соціальної кризи. Тому в березні 1985 p., коли після смерті Черненка Генеральним секретарем ЦК КПРС став М.С. Горбачев, ним було взято курс на реформування радянського суспільства. Мета реформ - модернізація економіки і політики СРСР, пристосування їх до реалій сучасного світу.
Змінювати основи державного устрою ніхто не передбачав. Самі реформи, проголошені Горбачовим на квітневому (1985) пленумі ЦК КПРС, не були чітко розроблені, економічно прораховані, їхні гасла - «гласність», “прискорення”, “перебудова”. Під “гласністю” розумілися часткове оприлюднення раніше прихованої інформації, визнання наявності кризи в суспільстві, вельми обмежена свобода слова. “Прискорення” передбачало підвищення темпів економічного й соціального розвитку. “Перебудова” означала поступовий перехід функцій управління державою від партійних до державних органів.
З метою забезпечення підтримки перебудови в світі і одержання необхідних для її проведення іноземних кредитів Горбачев пішов на зміну всього зовнішньополітичного курсу СРСР. На XXVII з'їзді КПРС в 1986 р. він сформулював нову філософію зовнішньої політики, яка дістала назву “нове мислення” і передбачала відмову від класового, тобто конфронтаційного, підходу до розв'язання міжнародних проблем і пріоритетність в ньому загальнолюдських цінностей. Припинивши з боку СРСР “холодну війну” і визнавши тим самим його поразку, Горбачев здобув активну підтримку у західних держав, міжнародне визнання.
19 серпня 1991 р. в країні сталася спроба державного перевороту (путчу). Мета путчу - врятування старого Союзу та повернення до “старих порядків”. Та завдяки рішучим діям президента Російської Федерації Б. Єльцина, за підтримки громадськості країни й більшості урядів іноземних держав, заколотники вже 21 серпня зазнали поразки.
Підсумком процесу розпаду СРСР стала зустріч лідерів України Л.Кравчука, Білорусі В.Шушкевича й Росії Б.Єльцина 7-8 грудня 1991 р. під Брестом у санаторії Віскуле у Біловезькій Пущі. Була прийнята заява, що; зафіксувала розпад СРСР, і укладена угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Розпочався процес приватизації - акціонування, паювання підприємств, ваучерна приватизація. Життєвийі рівень населення впав нижче від біологічного прожиткового мінімуму. Це вкрай загострило політичну ситуацію. Президент пішов на певні поступки - новим прем'єр призначено В. Чорномирдіна, який очолював російський уряд з грудня 1992 р. до весни 1998 року. Він дещо пом'якшив хід реформ, але продовжував роботу по формуванню механізму ринкового господарства.
В грудні 1999 р. в Росії відбулися чергові парламентські вибори і в Державній Думі зміцнілися пропрези-дентські партійні фракції. Але несподівано для росіян і світової громадськості Борис Єльцин у телевізійному зверненні до громадян РФ 31 грудня 1999 р. заявив про добровільне дострокове складання своїх повноважень президента РФ і призначив виконувачем обов'язків голови держави прем'єр-міністра РФ (з серпня 1999 р.) В.Путіна.
26 березня 2000 р. були проведені нові президентські вибори в Росії, на яких перемогу одержав В.Путін. Почалася нова сторінка в історії Російської Федерації.
Концепція зовнішньої політики Росії, яка вважає себе прямою спадкоємницею Радянського Союзу на міжнародній арені, визначається її претензіями на відродження статусу наддержави, що повинна впливати на долю світу. Зокрема, вона оголосила територію колишнього Союзу зоною своїх національних інтересів і в 90-ті роки постійно втручалася у внутрішні справи суміжних держав.
Претензії на особливий статус Росії в пострадянському просторі Москва обґрунтовує потребою захисту прав людини в колишніх радянських республіках. Втім мається на увазі захист лише російського і т.з. “російськомовного” населення, що мешкає там. Про це свідчать відносини РФ з державами Балтії, Молдовою (проблема Придністров'я), Україною та деякими іншими суверенними республіками.