Середній рівень навчальних знань

- Які головні проблеми стояли перед країною після завершення війни?

- Назвіть головні проблеми Веймарської республіки в Німеччині.

- Які реформи були проведені в Іспанії після революції 1931 року?

Достатній рівень навчальних знань

- Визначте соціальну базу фашизму в Німеччині, чому багатьох німців приваблювала фашистська ідеологія?

- Який зв'язок між кризою 1929 – 1933 років та посиленням впливу фашистської ідеології в Німеччині?

- Назвіть головні риси нацистського режиму.

Високий рівень навчальних знань

- Які уроки можна винести із історії Веймарської республіки сучасним державам?

- Які, на Вашу думку історичні альтернативи були в Німеччині на початку 30-х років? Чому перемогла саме фашистська ідеологія?

- В чому, на Вашу думку, полягає феномен А.Гітлера? Чим можна пояснити, що в сучасних умовах він має достатньо багато прихильників?

План заняття

Дисципліна: «Всесвітня історія.»

Тема: « Італія та Іспанія в 20-30 роки.»

Мета заняття:

- навчальна: - розглянути основні етапи розвитку зазначених країн в повоєнний період, особливості їх становища на кожному етапі, фактори, які вплинули на перебіг внутрішньої та зовнішньої політики, а також причини встановлення авторитарних режимів.

розвиваюча: - сприяти формуванню у студентів навичок: історичного мислення, зіставлення; аналізу та узагальнення історичного матеріалу;

виховна:-виховувати у студентів почуття патріотизму, толерантності, поваги до історичного минулого своєї держави.

Вид заняття: лекція.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу.

Методи проведення заняття: словесні ( лекція, бесіда);

наочні ( карта; таблиці ).

Методичне забезпечення: - конспект лекції;

• карта «Міжнародні відносини в 1924-1939 роках.»

• тестові завдання.

Література

1.Всесвітня історія: 1914 – 1938 рр.: навчальний посібник для 10 кл.

середньої загальноосвітньої школи / авт.- упорядник Я.М.Бердичевський.- К.: А.С.К., 2000

2.Всемирная история: учебное пособие для 10 кл. сред. общеобраз. школы / авт.: Я.М.Бердичевский, Т.В.Ладыченко.- Запорожье: Премьер,2002

3.Всесвітня історія: навчальний посібник / Б.М.Гончар, М.Ю.Козицький, В.М.Мордвінцев, А.Г.Слюсаренко.- К.: «Знання»,2001

4.Всемирная история: учебник для вузов / под ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой.- М.: ЮНИТИ, 2000

5.Всесвітня історія: Навч. посіб./ Б.М. Гончар, М.Ю. Козицький, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слюсаренко.- К.: Т-во «Знання», КОО, 2001

6.Пивовар С.Ф., Слюсаренко А.Г., Стельмах С.П. Всесвітня історія. Новітній період. 1900 – 1997 рр. – К.: «Академія», 1998

7.Полянський П.Б. Всесвітня історія 1914 – 1939 рр.: підручник для 10кл. загальноосв. навч. закладу.- К.: Ґенеза, 2003

8.Щедріна І.Е. Всесвітня історія у схемах і таблицях. 10 – 11 кл.: навч. посібник. – Х.: Видавнича група «Академія», 2001

Хід заняття

1.Організаційний момент:

- привітання студентів;

- підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями, порядком роботи на занятті.

3. Актуалізація опорних знань студентів:

- Назвіть головні умови договорів, укладених в повоєнний період, які торкались інтересів Італії;

- Які основні протиріччя таїли в собі укладені договори?

- Як Перша світова війна вплинула на становище країни?

- Чому, на Вашу думку, в Німеччині відбулась революція на завершальному етапі війни, а в Італії – ні?

- Яку роль відігравала Іспанія в Першій світовій війні?

4. Коментар відповідей студентів, підведення узагальнюючих висновків.

5. Повідомлення плану заняття та вивчення нового матеріалу згідно теми заняття:

ПЛАН

1. Італія в повоєнний період.

2. Іспанія в повоєнний період.

5.1 Після завершення Першої світової війни країна вступила в тривалий кризовий період. Загинуло близька 460 тис. чол. Відносно слабка італійська економіка лише за рахунок перенапруження витримала фінансові затрати, пов'язані з війною. Державний борг Італії за 1915—1919 рр. збільшився з 15 млрд. лір до 50 млрд. (близька 4 млрд. доларів), виріс рівень інфляції у 8 разів. До проблем 400-тисячної армії безробітних долучилася проблема працевлаштування демобілізованих солдатів та офіцерів.

Зовнішньополітичне становище Італії також залишалось важким: обіцяні Італії країнами Антанти території на Паризькій конференції були значно урізані, недаремно Італію на конференції позаочі називали «переможеною в стані переможців». Це серйозна підірвало кредит довіри населення до правлячих партій, тим більше, що вони не змогли запропонувати бодай мінімальні зміни на краще. Чехарда урядів, криза монархічного устрою стали реальністю політичного життя.

Наслідки війни загострили соціальне протистояння. Протягом 1918— 1920 рр. відбулося понад 4 тис. страйків, під час яких ставилися вимоги підвищення заробітної плати, запровадження 8-годинного робочого дня, розширення профспілкових прав. З колишніх військових формуються загони «Ардіті» (сміливців), готових на будь-які радикальні дії і в усіх проблемах винними вважали парламент і демократію.

Активну роль у робітничому русі відігравала Соціалістична партія, одним із провідних діячів якої був Беніто Муссоліні, головний редактор партійної газети "Аванті". В 1914 р. між ним і керівництвом партії виник конфлікт, що закінчився його виключенням з партії. На початку 1915 р. він об'єднав навколо себе найрадикальніші сили соціалістів і націоналістів, які в 1919 р. створили фашистську партію. (У перекладі з італійської мови слово "фашіо" означає пучок; звідси виник термін фашизм.)

Програма партії передбачала встановлення республіки, запровадження Законодавчих зборів, передачу землі селянам, боротьбу проти буржуазії, підвищення зарплати, створення народної міліції, ліквідацію банків і бірж. Попервах «Фашіо ді комбаттіменто» (Союз боротьби) мав незначну підтримку і на виборах 1919 року не отримали жодного місця в парламенті, але досить швидко кількість прихильників партії зростає, передусім за рахунок молоді, колишніх військових і вже на виборах до парламенту 1921 р. фашисти здобули 35 депутатських мандатів (7 % голосів). Депутати-фашисти своєю поведінкою у парламенті фактично блокували його роботу, демонструючи народу і королю, що парламентська демократія вичерпала себе і щоб навести порядок у країні, потрібна сильна влада — диктатура. Готуючись до захоплення влади, фашисти створювали бойові групи «сквадри», одягнуті в чорні сорочки (за словами Муссоліні вони складали 400 тис. наприкінці 1921 р.). Муссоліні активно готувався здійснити похід своїх прихильників («чорносорочечників») на Рим, щоб взяти владу силою. Фашистський з'їзд у Неаполі поставив перед урядом ультимативну вимогу передати їм частину міністерських посад. Король Віктор-Еммануїл III під приводом того, що він не може допустити кровопролиття, яке неминуче спричинить громадянську війну, не наважився застосувати проти фашистів силу. Останні захопили важливі державні об'єкти в Мілані та інших містах. В жовтні 1922 р. король призначив Муссоліні прем'єр-міністром Італії.

Прийшовши до влади, фашисти змушені були певний час зберігати демократичні інститути. Уряд був коаліційним. Деякі важливі міністерські портфелі Муссоліні віддав буржуазним партіям. Але згодом він вже не збирався ділити владу ні з ким. У країні було створено культ особи Муссоліні. Поступово обмежуючи повноваження короля, Муссоліні, який присвоїв титул дуче (вождя), правив Італією майже одноосібно. Усі політичні партії були заборонені (як привід було використано чотири невдалі спроби замаху на Муссоліні), державну поліцію замінено фашистською міліцією, на таємну поліцію покладено організацію тотального шпигунства, провокацій і терору. Фашисти цілком монополізували владу.

Важливу роль в укріпленні позицій фашистів стало укладення в 1929 році «Лютеранського пакту» з Ватиканом. В обмін на визнання самостійності Ватикану, Муссоліні здобував широку підтримку католицької церкви. Не бажаючи ділити вплив у країні з кримінальним світом, Муссоліні серйозно підірвав позиції мафії, які вона змогла повернути лише після війни.

Фашисти провели широку денаціоналізацію, стабілізували курс ліри та прийняли закони про врегулювання відносин між підприємцями і робітниками. У 1928—1929 рр. Муссоліні сформував перший однопартійний фашистський уряд. Він провів грошову реформу, чому сприяли значні кредити США. 1929 р. рівень промислового виробництва в країні на 40% перевищував довоєнний, зростало виробництво сталі (на 80% від довоєнного рівня) , електроенергії (на 100%), продукції текстильної, харчової та інших галузей. Крім того, вдалося вирішити одну з найболючіших проблем – скоротити безробіття з 240 тис. до 100 тис. чол.