Хід заняття

1.Організаційний момент:

- привітання студентів;

- підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями, порядком роботи на занятті.

3. Актуалізація опорних знань студентів:

- Назвіть головні умови договорів, укладених в повоєнний період, які торкались інтересів США;

- Які основні протиріччя таїли в собі укладені договори?

- Як Перша світова війна вплинула на становище країни?

- Чому в цій країні, на відміну від країн Четверного союзу не відбулась революція?

4. Коментар відповідей студентів, підведення узагальнюючих висновків.

5. Повідомлення плану заняття та вивчення нового матеріалу згідно теми заняття:

ПЛАН

1. Сполучені Штати Америки в повоєнний період (1918 – поч.20-х рр.)

2. США в період стабілізації (поч..20-х – 1929 рр.)

3. Період «Великої депресії» (1929 – 1933 рр.)

4. США в 30-і роки.

5.1 Після завершення Першої світової війни США опинилися у надзвичайно сприятливому становищі. На відміну від європейських держав США не зазнали значних воєнних руйнувань. Армія взяла участь у повномасштабних воєнних діях лише з літа 1918 року, тому воєнні втрати були порівняно невеликими: близька 50 тис. убитими та 250 тис. пораненими. Монополії отримали величезні прибутки від воєнних поставок, які оцінюються у понад 33 млрд. дол.. Національне багатство США в роки війни зросло більш як у 2,5 рази. З боржника європейських країн США стали їх кредитором. Борг європейських держав США на початок 20-х років становив 11 млрд. доларів.

Велику роль в укріпленні могутності країни відіграла імміграція. Протягом 1900 – 1914 років до країни прибули 14 млн. чоловік з Європи, передусім з Польщі, Росії, Австрії, Німеччини, Ірландії та інших країн. В Америці зі люди досить швидко знаходили застосування своїм силам і здібностям і таким чином підсилювали інтелектуальний потенціал нової батьківщини.

Різке зростання економічного потенціалу США створило умови для курсу на світове лідерство. Програма активізації зовнішньополітичної діяльності була викладена в «14 пунктах». Виносячи ці пропозиції. Правлячі круги країни намагалися укласти вигідні для них договори про переділ світу. Вони добивалися міжнародного визнання принципів «відкритих дверей» та «рівних можливостей» з метою послаблення позицій європейських держав. Але результати Паризької мирної конференції продемонстрували, що Велика Британія та Франція зберегли за собою лідируючі позиції в світовій політиці. Крім того, адміністрація Вільсона зустрілася з серйозним опором республіканської партії, яка складала більшість у Конгресі і підтримувала курс на ізоляціонізм ( невтручання у європейські справи). Із-за протиборства республіканців Конгрес не ратифікував Версальський договір, аби не брати участі в роботі Ліги Націй. Так пропозиція В. Вільсона щодо створення Ліги Націй була реалізована без участі США.

5.2 На хвилі ряду зовнішньополітичних невдач, у внутрішній політиці, подолавши окремі проблеми ( зростання цін, безробіття, епідемія грипу, яка забрала життя 500 тис. чол..), Америка вступила в епоху процвітання (проспериті).

Подолавши проблеми повоєнної структурної перебудови і скоротивши видатки на оборонну промисловість, США стали на шлях створення економіки широкого споживання. Порівняно з довоєнним рівнем на кінець 20-х років промислове виробництво збільшилось на 70%. США виробляли на 10% більше світової продукції, ніж Англія, Франція, Німеччина, Італія та Японія. Країна виробляла 50% всієї нафти, 30% вугілля, 75% чавуну і сталі. Особливе місце у промисловому піднесенні США відігравала автомобільна промисловість, країна виробляла 80% автомобілів, завдяки конвеєрному методу збирання, вперше застосованому на заводах Г. Форда.

На чергових виборах в 1920 р. перемогу здобули республіканці і три наступних президента: У. Гардінг, К. Кулідж, Г. Гувер, являлись представниками цієї партії.

Адміністрація Гардінга категорично виступала проти втручання держави в економіку, тобто керувала країною з позицій класичної ліберальної ідеології. Президент закликав до скорочення державних витрат. Крім того, був скасований податок на прибуток. Фактично скасовано контроль за цінами. Разом з тим, в 1920 році ще за правління В.Вільсона, але при підтримці республіканців, був прийнятий «сухий закон», який призві до численних внутрішніх проблем: скорочення надходжень в бюджет, зростання організованої злочинності, створення підпільної мережі поширення спиртних напоїв, тощо ( в 1933 році закон був скасований).

Заради одержання понад прибутків підприємців не зупинилися перед порушенням законів. Корупція та зловживання службовим становищем деяких членів уряду та осіб, близьких до президента, стали компрометувати главу держави. Лише несподівана смерть в серпні 1923 р. президента врятувала його від принизливої процедури імпічменту.

Відповідно до Конституції наступним президентом стає віце-президент К. Кулідж ( в 1924 році був переобраний на наступний термін). Він продовжив ліберальний курс свого попередника і головним гаслом його правління стали слова: «Справа Америки – це бізнес». Передумовами для стрімкого економічного зростання стали:

- зміщення світового фінансового центру до США ( головний кредитор);

- зростання попиту на відносно дешеві і якісні американські товари;

- політична стабільність, великі внутрішні ресурси, протекціоністська політика уряду;

- масове оновлення капіталу, впровадження передових технологій; зростання продуктивності праці на 43%;

- розвиток фундаментальних досліджень та впровадження наукової організації праці сприяли економічному зростанню;

- розвиток новітніх галузей: автомобілебудування, електротехнічна, хімічна, виробництво синтетичних матеріалів.

Але разом з тим, уже в цей період, почали спостерігатись окремі негативні тенденції:

- в ряді традиційних галузей: вугільна, суднобудування, текстильна спостерігалися застійні явища;

- найбільш несприятливі умови склалися в аграрному секторі:на фоні зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, вона не знаходила попиту на внутрішньому ринку, і як результат велика кількість господарств стали збитковими;

- навіть в період проспериті в країні нараховувалося понад 3 млн. безробітних, а зростання заробітної плати практично припинилося на тлі зростання доходів крупних підприємств.

5.3 Новий президент Г. Гувер висунув програму «знищення бідності». Він намагався примирити профспілки та бізнес, залишаючись прихильником вільного підприємництва. Намагався реалізувати масштабну програму будівництва, але ці наміри і плани не було реалізовано.

24 жовтня 1929 року на Нью-Йоркській фондовій біржі було продано в 1,5 рази більше акцій ніж звичайно. Це стало початком найбільшої економічної кризи в історії країни та світу.

В основі цієї кризи лежала традиційна для країн з ринковою економікою криза перевиробництва, але характер і масштаби давали підстави визначити це не як рядовий спад виробництва, а «велику депресію».

Безпосередньою причиною кризи стали біржові спекуляції, тіньові угоди, в результаті яких курс акцій значно переважав їх реальну вартість.

Вирішальним фактором «великої депресії» стала криза перевиробництва. В результаті чого стрімко скорочується виробництво і зростає безробіття.

Криза стала також результатом удару, нанесеного світовій економіці світовою війною. Традиційні господарські зв6зки були порушені, світова економіка обтяжена борговими зобов’язаннями і занадто залежала від стабільності американської економіки.

Економічна криза 1929—1933 рр. особливо глибоко вразила саме США: загальний обсяг промислової продукції скоротився до 53% від до кризового рівня; розорилися сотні тисяч фермерів; збанкрутували 5 тис. банків (20% всіх банків країни) Розорилися понад 130 тис. підприємств, реальна заробітна плата зменшилася на 35%. Особливої гостроти фінансова криза набула навесні 1933 р.: мільйони дрібних вкладників втратили свої заощадження і перетворилися на жебраків. По країні почалися поширюватися загальнонаціональні «голодні походи», сутички з військами та поліцією. Але найбільш прикрим було те, що уряд втрачав контроль за ситуацією, в суспільстві поширювалися зневіра у майбутнє, у традиційні цінності американського способу життя.

5.4 На президентських виборах 1932 р. перемогу здобув представник Демократичної партії Франклін Рузвельт, який для виходу з кризи проголосив "новий курс", теоретичними підвалинами якого було вчення англійського економіста Кейнса, згідно з яким для забезпечення нормального функціонування виробництва необхідні державне регулювання економікою та соціальні реформи.

Стрижнем внутрішньої політики уряду було відновлення промисловості. З цією метою було прийнято закон, відповідно до якого підприємці мають укладати між собою угоди чесної конкуренції, що регулюватимуть рівень виробництва, цін, заробітної плати, ринків збуту. Було ухвалено закон про допомогу фермерам, за яким держава укладала з фермером контракт про скорочення посівних площ, поголів'я худоби, а також закон про відносини між підприємцями і робітниками (закон Вагнера), згідно з яким заборонялися втручання підприємців у справи профспілок, переслідування робітників. Того ж року вперше в історії США ухвалено федеральний закон про соціальне страхування, за яким встановлювалася система пенсій за віком і виплат з безробіття.

Активне державне регулювання сприяло поступовому послабленню кризових явищ в економіці.

Однак восени 1937 р. у США розпочалася нова економічна криза, у подоланні якої адміністрація Рузвельта (який на виборах у 1936 р. знову домігся перемоги) здійснила низку нових реформ: зменшення податкового тягаря, встановлення мінімальної заробітної плати, регулювання сільського господарства. Але з 1939 р. Рузвельт відмовився від подальших реформ. На початок Другої світової війни адміністрація Рузвельта намагалася закріпити результати "нового курсу".

Загалом економіка США 30-х рр. перебувала в стані застою, адміністрація Рузвельта не змогла цілком контролювати ринкову економіку.

У зовнішній політиці Рузвельт вважав, що Америка повинна відігравати активну роль у світовій політиці. Але загалом у країні переважали "ізоляціоністські" настрої, тобто бажання дистанціюватися від перебігу подій у неспокійному світі. 1933 р. США встановили дипломатичні відносини з СРСР. Своєрідним закріпленням ізоляціоністського курсу став закон 1935 р. про нейтралітет, згідно з яким у разі воєнного конфлікту президент повинен був застосувати ембарго (заборону) на експорт зброї воюючим країнам. Закон не розрізняв агресора і жертву і був за своїми наслідками подібним політиці "умиротворення", що її проводили Англія і Франція. Однак з посиленням агресії Німеччини та Італії в Європі, Японії на Далекому Сході позиція Рузвельта стала іншою. 1937 р. він закликав до створення системи "карантину" навколо агресорів, але не виявив особливої наполегливості в її організації. Лише початок війни змусив адміністрацію Рузвельта змінити закон про нейтралітет з тим, щоб мати можливість здійснювати військове постачання Англії та Франції.

Напередодні Другої світової війни у США були закладені підвалини державного регулювання економіки, здійснені важливі соціальні реформи, що свідчило про важливий крок у створенні "держави благополуччя".

5. Закріплення нового матеріалу завершується співбесідою за такими питаннями: