Хід заняття

1.Організаційний момент:

- привітання студентів;

- підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями, порядком роботи на занятті.

3. Актуалізація опорних знань студентів:

- Які головні події характеризують міжнародне становище напередодні Першої світової війни?

- Назвіть головні причини війни та цілі ведучих держав у цій війні.

- Назвіть головні події світової війни. Який характер носила війна з боку її учасниць?

- Які головні наслідки війни Ви можете назвати?

4. Коментар відповідей студентів, підведення узагальнюючих висновків.

5. Повідомлення плану заняття та вивчення нового матеріалу згідно теми заняття:

ПЛАН

1. Паризька мирна конференція. Створення Ліги Націй.

2. Версальський договір з Німеччиною. Договори з союзниками Німеччини.

3. Вашингтонська конференція та її рішення.

4. Головні протиріччя та наслідки Версальсько – Вашингтонської системи договорів.

5. Міжнародні відносини в 20-і роки. Спроби перегляду повоєнних договорів.

5.1 В історичній науці терміном "Версальська система" прийнято називати міжнародні угоди, ініційовані державами — переможницями у Першій світовій війні. Вони були укладені 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конференції між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом, Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом, Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною — з іншого.

Крім того, треба було укласти договори з іншими союзниками Німеччини по Четверному союзу з метою облаштування повоєнного світу. Конференція була відкрита 18 січня 1919 року. Головну роль відігравали країни «Великої четвірки»: лідери США, Великої Британії, Франції та Італії, хоча більшість питань вирішувалися без лідера Італії.

Складовою частиною Версальської системи стало прийняття Статуту Ліги Націй, який відразу підписали 44 держави. Метою нової міжнародної організації, згідно зі Статутом, був "розвиток співробітництва між народами та гарантування миру і безпеки". Ініціатором створення Ліги Націй виступили США, зокрема ідея містилась в програмі « 14 пунктів» Вільсона, але коли лідерство в цій організації зайняли Франція та Великобританія, США відмовились підписати Версальський договір в цілому.

5.2 Версальський договір містив 15 розділів (440 статей).

Німеччина зобов'язувалась: 1) дотримуватися встановлених згідно з договором кордонів з Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Австрією, Чехословаччиною, Польщею та Данією, визнавати незалежність цих країн та майбутні угоди держав-переможниць з Бельгією і Нідерландами; 2) здійснити демілітаризацію Рейнської зони; 3) повернути під французький суверенітет Ельзас і Лотарингію та передати Франції терміном на 15 років право на видобуток вугілля у Саарському басейні; 4) визнати незалежність всіх територій Російської імперії, які входили до її складу до 1 серпня 1914 р., недійсність договорів, укладених з радянською Росією, зокрема Брестського мирного договору 1918 р.; 5) відмовитися від власних колоній; 6) скоротити армію та флот, скасувати Генштаб, загальну військову повинність, зруйнувати укріплення на кордонах; 7) сплатити репарації переможцям; 8) дотримуватися принципу найбільшого сприяння в економічних відносинах із союзними державами, скасувати всі економічні угоди з Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією; 9) відкликати свої війська з Прибалтики.

Версальська система визнавала винними у розв'язанні Першої світової війни виключно Німеччину та її союзників.

Учасники конференції прийняли рішення про судове переслідування Вільгельма II та осіб, що "вчинили дії, супротивні законам і звичаям війни".

Версальський договір набув чинності у січні 1920 р. після ратифікації його Великою Британією, Францією, Італією, Японією та Німеччиною, він "офіційно завершив" Першу світову війну. США відмовились від ратифікації через небажання визнавати Лігу Націй, Китай, Хіджаз та Еквадор — через незгоду з деякими статтями.

Договори з іншими союзниками Німеччини:

Робота Паризької мирної конференції не обмежилася лише визнанням повоєнної долі Німеччини. «Велика трійка» затвердила майбутнє інших країн Четверного союзу.

Сен – Жерменський договір з Австрією ( 10 вересня 1919 року):

- Австрія втрачала Південний Тіроль та Істрію, які відходили до Італії;

- окремі території відходили до Польщі, Чехословаччини та Югославії;

- Буковина відходила Румунії;

- Австрії заборонено будь – коли об’єднуватися з Німеччиною;

- армія обмежувалася 30 тис. чол., флот поділявся між союзниками;

- країна виплачувала репарації на користь країн – переможців;

Нейїський договір з Болгарією (27 листопада 1919 року):

- окремі Болгарські території відходили Греції, Югославії та Румунії;

- армія обмежувалась 20 тис. чол..;

- виплата репарацій;

Тріанонський договір з Угорщиною (4 червня 1920 року):

- більшість територій угорської корони передавалось Чехословаччині, Румунії та Югославії;

- армія обмежувалась 35 тис. чол..;

- репараційні виплати;

Севрський договір з Туреччиною (10 серпня 1920 року):

- всі європейські території передавались Греції;

- близькосхідні території переходили під мандат Франції (Сирія) та Великої Британії (Палестина, Ірак, Іорданія);

- протоки Босфор та Дарданелли переходили під міжнародний контроль;

- виплата репарацій;

Але умови договору були настільки важкими та несправедливими для Туреччини, що в 1923 році на Лозаннській конференції вони були переглянуті:

- Туреччині повернули деякі території, передусім в європейській частин;

- через проливи Босфор і Дарданелли встановлювався режим вільного проходу військових та торгівельних сторін, заборонялось розміщати зброю та війська в проливах;

- країна визволялась від сплати частини репарацій.

5.3 Зазнавши дипломатичної невдачі на Паризькій конференції, США вирішили стати ініціатором перегляду балансу сил в Тихоокеанському регіоні, зокрема, посилити свій вплив у Китаї шляхом впровадження політики «відкритих дверей» та «рівних можливостей», а також послабити воєнно-морські сили своїх головних конкурентів – Британії та Японії.

Конференція відбулась у Вашингтоні з 12 листопада 1921 по 6 лютого 1922 року.

На конференції були підписані такі основні договори на таких умовах:

13 грудня 1921 року був підписаний «Договір чотирьох держав» (США, Великобританія, Франція та Японія):

- визначались спільні дії проти національно-визвольного руху в регіоні;

- припинялась дія англо – японського морського союзу від 1902 р., який зокрема передбачав розподіл сфер впливу;

6 лютого 1922 року підписаний «Договір п'яти держав» (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія):

- встановлювалось співвідношення між флотами зазначених держав загальною вагою у наступному співвідношенні: США та Великобританія по 525 тис. тон; Японія – 315 тис. тон; Франція та Італія – по 175 тис. тон;

- заборонялось будівництво кораблів вагою понад 35 тис. тон і мати на озброєнні гармати понад 16 дюймів;

Прийняті рішення були безперечно на користь США, які не мали змоги будувати таких великих кораблів, крім того Британія втрачала свою перевагу на морі ( її флот урівнювався з США ).

Також в останній день роботи конференції був підписаний «Договір дев'яти держав» (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Португалія, Нідерланди, Бельгія та Китай):

- проголошувалась незалежність та цілісність Китаю;

- замість поділу Китаю на сфери впливу, проголошувалися принципи «відкритих дверей» та «рівних можливостей». Це давало США великі переваги, оскільки вони, спираючись на свою економічну могутність, планували витіснити з Китаю своїх основних конкурентів.

Головні результати конференції:

- посилюється вплив США в Тихоокеанському регіоні;

- найбільш незадоволеною прийнятими рішеннями була Японія, яка постійно намагалась переглянути існуючий баланс сил в регіоні, що врешті-решт призвело до утворення загрози війни на Далекому Сході.

4. Значення Версальсько - Вашингтонської системи договорів:

- були закладені основи міжнародних відносин на весь міжвоєнний період;

- Створена Ліга Націй – перша міжнародна організація, для розв'язання спірних питань між державами;

- прийняття позитивного рішення по Китаю;

- визнання незалежності новостворених держав, які виникли після розпаду окремих імперій.

Протиріччя Версальсько - Вашингтонської системи договорів:

- Деякі держави (Німеччина, Японія, Італія) були поставлені в дуже жорсткі рамки, нав'язаними умовами договорів, які не могли не відгукнутись в подальшому майбутньому;

- Договори нав'язувались урядам країн, в яких пройшли демократичні революції, і які не могли в повній мірі відповідати за дії своїх попередників, тому принижували їх становище;

- кордони між державами, особливо в Європі, визначались не в інтересах відповідних країн, а урядів провідних держав: Британії, Франції тощо, що призводило до територіальних проблем в майбутньому;

- порушувались старі господарські зв'язки, що призводило до необхідності нового переділу ринків збуту та сировини.

4. Нові міжнародні правові норми, прийняті повоєнними договорами на Паризькій та Вашингтонській конференціях не вирішували заплутаних проблем, які виникли після Першої світової війни. Ще раз узгодити позиції по спірним питанням та прийняти виважені рішення призвані були міжнародні конференції, які відбулися в 20- роки.

Генуезька конференція (10 квітня – 19 травня 1922 року) – головна мета пошук шляхів для економічного відновлення країн Центральної та Східної Європи, зокрема питання взаємовідносин з Росією:

- Росії висунуто вимогу виплатити борги царського уряду на загальну суму 18,5 млрд. карбованців золотом; повернути або відшкодувати вартість націоналізованих підприємств з іноземним капіталом;

- Росія в свою чергу потребувала відшкодувати збитки, заподіяні іноземною інтервенцією в роки громадянської війни (39 млрд. крб..), надати економічну допомогу та вигідні кредити, підписати торгівельні угоди.

Оскільки переговори не визначили спільних позицій, угоди укладено не було, а роботу вирішено продовжити через деякий час в Гаазі (але і Гаазька конференція, що пройшла в червні – липні 1922 року ніяких рішень прийняти не змогла із-за розбіжностей в позиціях сторін.

Під час роботи конференції 16 квітня 1922 року між Росією та Німеччиною підписано угоду в м. Рапалло, яка поновлювала дипломатичні відносини між країнами, всі спірні питання врегульовувались шляхом відмови від взаємних претензій; Німеччина визнавала націоналізацію своїх підприємств; країни відмовлялись від будь – яких відшкодувань збитків, заподіяних в попередній період.

Однією з найбільш гострих проблем 20-х років стала виплата Німеччиною репарацій. Для Франції це було передусім важливо для відшкодування важких матеріальних збитків та гарантія того, що Німеччина не зможе швидко відновитися після війни.

До к. 1922 року Німеччина виплачувала репарації, але потім відмовилася це робити і у відповідь Франція та Бельгія окупували Рурську область – «серце німецької економіки» на поч.. 1923 року з метою вилучення обладнання та майна в рахунок репараційних виплат. Але зустрівши опір Німеччини і не знайшовши світової підтримки, Франція змушена була вивести війська з Руру восени 1923 року.

Але «Рурська проблема» змусила Лігу Націй до розробки міжнародного механізму вирішення економічних проблем. Так з’явились «план Дауеса» та план Юнга».

«План Дауеса» - висунутий в квітні 1924 року американським банкіром Ч. Дауесом, затверджений Лондонською міжнародною конференцією. В основі плану полягала ідея укріплення німецької економіки, що вона могла виплачувати репарації:

- Німеччина виплачує репарації в 1 млрд. марок в 1924 році, а протягом 1924 – 1929 років до 2,5 млрд. марок.

- джерела покриття розходів на виплати: встановлення високих податків на товари широкого вжитку, а також прибутки від важкої індустрії та залізнодорожного транспорту;

- - США надають Німеччині кредити понад 800 млн. марок ( для подолання інфляції та відновлення економіки).

В цілому цей план стабілізував ситуацію в країні: зменшилось безробіття, інфляція, виплативши 7,5 млрд. репарацій, країна одержала позик та інвестицій на 21 млрд. марок.

В 19129 році цей план замінено «планом Юнга» ( голови комітету по виплаті репарацій Ліги Націй). Головна ідея плану – загальне зменшення репараційних виплат до 114 млрд. марок;

- протягом 37 років Німеччина сплачує по 2 млрд.;

- репарації сплачуються лише за рахунок прибутків від залізних доріг;

- фінансовий контроль та контроль за економікою Німеччини скасовуються.

Значною мірою остаточно вплинули на повоєнну картину переговори в Локарно (Швейцарія) з 5 по 16 жовтня 1925 року. В конференції взяли участь Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Польща, Чехословаччина.

- прийняття Рейнського гарантійного пакту: Франція, Бельгія та Німеччина визнавали існуючі кордони; гарантами цього виступали Велика Британія та Італія;

- Країни зобов’язались не нападати одне на одного всі спірні питання вирішувати через міжнародний арбітраж;

- Рейнська зона залишається вільною від військ та зброї;

- укладено франко – польський та франко – чеський договори про захист в разі нападу Німеччини (Німеччина відмовилась визнати кордони на Сході незмінними).

Зокрема в результаті врегулювання цих спірних питань, Німеччина повернулась в світову політику і в 1926 році була прийнята до Ліги Націй. А в 1930 році війська Франції та Бельгії на 5 років раніше виведені з Рейнської зони.

На піці ейфорії в 1928 році 65 країн підписали так званий пакт «Бріана-Келлога», який закликав взагалі відмовитися від війни як засобу вирішення конфліктів, а силу застосовувати лише для «самозахисту».

Але навіть після цих позитивних зрушень баланс сил був дуже нестійким, головні протиріччя між країнами залишились неврегульованими.

6. Закріплення нового матеріалу завершується співбесідою за такими питаннями: