Регіональна економіка. книжка

46

14. Долішній М.І., Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е.

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник. – Львів:

Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2003.– 256 с.

15.Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки: Навч. посібник. – К.: Стафед-2, 2001. – 143 с.

16.Доступний з: Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. з англ.

–К.: Основи, 2001. – 670 с. www.rsuh.ru

17.Доступний з: Марков Л.С. Экономические кластеры: понятия и характерные черты // Актуальные проблемы социально-экономического развития: взгляд молодых ученых: Сб. научн. тр. / Под ред. В.Е. Селиверстова,

В.М. Марковой, Е.С. Гвоздевой. Разд. 1. – Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2005. – С. 102–123 / http://econom.nsc.ru/ieie/smu/conference/articles/%D0 %9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%9B%D0%A1.dos

18. Доступний з: Урунов А.А. Теоретические основы региональной экономики // Курс лекций по дисциплине “Региональная экономика”. Глава 3. –

М.: ГУУ, 2005. – / http://georgievsk.rsuh.ru/print.html?id=54668

19.Доступний з: http://georgievsk.rsuh.ru/print.html?id=54668

20.Доступний з: http://psbatishev.narod.ru/enc/02627.htm

21.Заболотний Г.М., Ступницький А.М. Стратегічні індустріальні кластери

іконкурентоспроможність компаній (підприємств) на світовому ринку:

Підручник. – Вінниця: Вид-во Вадим Клименко, 2004. – 192 с.

22.Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка: Навч. посібник. – Львів: Новий світ-2000, 2007. – 548 с.

23.Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. – К.: Академвидав, 2008. – 368 с.

24.Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка: Навч. посібник. – К.:

Наукова думка, 1999. – 344 с.

25. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах:

Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966. – 660 с.

47

26.Каганский В. Культурный ландшафт и советское обитаемое пространство. Сборник статей. – М.: Новое литературное обозрение, 2000. – 576с.

27.Кистанов В.В., Копылов Н.В. Региональная экономика России: Учебник для вузов – М.: Финансы и статистика, 2006. – 584 с.

28.Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. – М.:

Мысль, 1969. – 336 с.

29.Леонтьев В.В. Межотраслевая экономика: Пер. с англ. – М.: Прогресс,

1997.

30.Лёш А. Географическое размещение хозяйства. Пер. с нем. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1959. – 455 с.

31.Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. – М.:

Прогресс, 1992. – 520 с.

32.Липец Ю.Г., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студентов. – М.: ВЛАДОС, 1999. – С. 18–89.

33.Майергойз И.М. Территориальная структура хозяйства. – Новосибирск:

Наука, Сиб. отд-ние, 1986. – 302 с.

34. Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. с англ. Т. 1. – М.:

Прогресс, 1993. – 416 с.

35.Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка / За ред. проф. І.Р. Михасюка. – Львів: Українські технології, 1998. – 240 с.

36.Некрасов Н.Н. Региональная экономика. Теория, проблемы, методы. –

М.: Экономика, 1978. – 344 с.

37.Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К.: Знання, КОО, 1998. – 416 с.

38.Перру Ф. Экономика ХХ века // 25 ключевых книг по экономике / А.

Бейтон, А. Казорла, К. Долло, А. Мари Дре: Пер. с фр. – Урал: ІТО, 1999. – С.

427–448.

48

39. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посібник. – К.:

Вища школа, 1996. – 232 с.

40.Пістун М.Д., Мезенцев К.В., Тьорло В.О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект. – К.: ВПЦ “Київ. ун-т”, 2004. – 130 с.

41.Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наукова думка, 1993. – 219 с.

42.Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран: Пер. с англ. – М.: Международные отношения, 1993. – 669 с.

43.Портер М. Конкуренция: Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2000. – 495 с.

44.Региональная экономика: Учебник / Под ред. В.И. Видяпина, М.В.

Степанова. – М.: ИНФРА-М, 2005.– 665 с.

45. Региональная экономика: Учебник / Под ред. Т. Морозовой. – М.:

Юнити-Дана, 2003. – 520 с.

46.Родионова И.А. Макрогеография промышленности мира. Пособие для студентов вузов. – М.: Московский Лицей, 2000. – С.46–57.

47.Родоман Б.Б. Территориальные ареалы и сети: Очерки теоретической географии: Учеб. пособие. – Смоленск: Ойкумена, 1999. – 256 с.

48.Самуэльсон П., Нордхауз В. Экономика: Учеб. пособие: Пер. с англ. –

М.: БИНОМ, 1997. – 800 с.

49.Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки (Курс лекций). – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 422 с.

50.Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем:

Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1980. – 269 с.

51.Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Пер. с

англ. – М.: Наука, 1993. – 572 с.

52. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч.

посібник. – К.: Вікар, 2001. – 377 с.

53. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навч. Посібник. – Одеса:

Астропринт, 2001. – 560 с.

49

54.Тюнен фон Й.-Г. Изолированное государство. – М.: Экономическая жизнь, 1926.

55.Хаггет П. География: синтез современных знаний. – М.: Прогресс, 1979.

–685 с.

56.Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України.

Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 470 с.

57. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. –

Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 744 с.

50

Розділ 2. Закономірності, принципи і чинники розмі-

щення продуктивних сил і формування економіки регіо-

нів

2.1 Економічні закони суспільного розвитку і закономірності РПС,

їх об’єктивний характер.

Сучасна територіальна організація продуктивних сил (ТОПС) України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і фу-

нкціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розмі-

щення продуктивних сил (РПС). Пріоритетними стають загальні економічні закони, що властиві для всіх суспільно-економічних формацій.

Треба відзначити, що економічні закони (ЕЗ) – це об’єктивні закони ро-

звитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, роз-

поділу і споживання матеріальних благ та найтісніші, стійкі зв’язки між яви-

щами і процесами економічного життя суспільства. Розміщення продуктив-

них сил і їх подальший розвиток здійснюються під дією загальних економіч-

них законів, які в теорії регіональної економіки називають закономірностями РПС, які фактично є просторовим проявом окремих економічних законів.

Закономірності РПС є категорією такого ж порядку що й економічні закони. Однак специфіка їх просторового прояву, значна диференціація регі-

онів щодо специфіки розміщення окремих елементів РПС зумовили необхід-

ність встановлення просторових закономірностей РПС.

У сучасних умовах спостерігаються складні специфічні в кожному ре-

гіоні взаємозв’язки між РПС і географічним середовищем, залежність РПС від локальних природних умов і природних ресурсів, щільністю населення,

наявністю об’єктів соціальної інфраструктури, поєднанням галузей промис-

ловості і сільського господарства, наявністю транспортних комунікацій.

51

Закономірності РПС пізнаються і свідомо використовуються в практи-

чній діяльності. На основі пізнання закономірностей РПС суспільство втілює їх в життя, керуючись певними принципами і чинниками.

Фактичні закономірності РПС є законами територіальної організації го-

сподарства.

2.2 Сучасні процеси глобалізації і регіоналізації, їх взаємозв’язок.

Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується посиленням про-

цесів глобалізації. Власне глобалізація торкнулася всіх сторін суспільного життя і її можна характеризувати як процес, який постійно перебуває під впливом політичних, економічних, торгівельних, культурних зв’язків. Вини-

кнення і розвиток транснаціональних корпорацій можна вважати початковою стадією процесу глобалізації економічного життя суспільства. Процес глоба-

лізації посилюється завдяки розвитку кон’юнктури технологій, мас-медіа, а

також росту мобільності робочої сили, капіталів.

Результатом глобалізаційних процесів є стирання зовнішніх меж, зни-

ження ролі таких чинників, як простір, час. Що стосується розміщення про-

дуктивних сил, глобалізація проявляється в тому, що окремі підприємства, а

то навіть і цілі галузі, локалізуються всупереч традиційним принципам і чин-

никам розміщення. Сприяють процесам глобалізації і розгалужена система транспортних комунікацій, що дозволяє переміщувати сировину і матеріали на далекі відстані (газ, нафта, руда, вугілля).

Безперечно, що процеси глобалізації можуть зумовити виникнення не-

гативних наслідків для окремих країн або регіонів. Разом з тим глобалізація дає можливість окремим країнам скористатися результатами наукових дослі-

джень, реалізувати досягнення науково-технічного прогресу.

Протидією глобалізаційним процесам є регіоналізація тобто регіональ-

на інтеграція, в результаті якої проходить утворення регіональних організа-

цій типу єврорегіонів, ОПЕК, АСЕАН, спільного ринку країн Персидської за-

токи. Процеси регіоналізації дають можливість окремим країнам зберегти

52

національну ідентичність, обмежити ризик негативних процесів в економіці.

Наприклад, з 25 членів Євросоюзу лише 15 мають спільну грошову одиницю Євро.

Регіоналізація, як протидія глобалізації, одночасно їй сприяє шляхом об’єднання країн в регіональні організації, а також формування регіональних об’єднань економічного характеру.

Сьогодні для України пріоритетними напрямками інтеграції в Європей-

ський простір є її участь в структурах Євросоюзу і НАТО. Цьому сприяє в першу чергу її геополітичне розташування.

За роки незалежності власне економічні причини змусили мільйони українських громадян емігрувати в основному нелегально в країни Євросою-

зу і тим самим поповнити їх трудовий потенціал. Вже сьогодні окремі галузі економіки України відчувають дефіцит робочої сили і особливо кваліфікова-

ної, що є результатом процесів міждержавного переміщення робочої сили.

У той же час в Україну надходять із зарубіжжя значні грошові кошти,

які надсилають своїм родинам наші заробітчани. За рахунок цих коштів реа-

льний рівень життя населення, наприклад в західних областях України, пере-

вищує офіційний, який розраховують виходячи із середньомісячної заробіт-

ної плати, яка в цих областях є значно нижчою від середньо республікансь-

ких показників. Таким чином, глобалізаційні процеси, як прямо, так і опосе-

редковано впливають на рух робочої сили та рівень життя населення. Однак,

ситуація на ринку праці України змушує органи влади вишукувати шляхи стримування відпливу робочої сили задля подальшого розвитку вітчизняної економіки.

Прикладом сучасної регіоналізації може служити створення ЄАП об’єднання Росії, Казахстану і Білорусі. Створення потужних регіональних об’єднань свідчить про намагання груп країн захистити свої економічні інте-

реси в першу чергу в галузі енергетики. В останні роки все більше ведуться розмови про створення потужного регіонального об’єднання країн-

експортерів газу, щось подібне до ОПЕК.

53

В останні роки ХХ століття інтенсивно розвивалося прикордонне спів-

робітництво, в результаті чого створювалися єврорегіони, в яких беруть участь прикордонні області України і її сусіди.

2.3. Диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку.

Аналіз рівня економічного розвитку областей України, економічних районів свідчить про істотні відмінності між ними.

В першу чергу треба відзначити, що за розмірами території серед обла-

стей різниця становить чотири рази (Одеська область має площу 33,3 тис км2,

а Чернівецька – 8,1 тис км2), за чисельністю населення – п’ять разів (Донецьк

– 4,5 млн. осіб, а Чернівецька ≈ 0,9 млн. осіб). Впродовж ХХ століття еконо-

мічний потенціал регіонів України формувався під впливом багатьох чинни-

ків, серед яких домінуючими була наявність і обсяги природних ресурсів. Зо-

середження в Донбасі і Придніпров’ї значних запасів руд і палива було осно-

вою формування металургійних центрів гірничодобувної промисловості.

Власне індустрія Донецького і Придніпровського економічних районів є ос-

новою економічного потенціалу всієї України.

Визначення рівня економічного розвитку можна проводити за різними показниками. Однак найбільш суттєвим показником є обсяги ВВП на душу населення в розрізі областей.

До інших показників, що диференціюють області України за рівнем економічного розвитку є середня заробітна плата в регіоні, споживання на душу населення продовольства, обсяг послуг на душу населення, протяж-

ність транспортних комунікацій на 1000 км2 території, показники розвитку освіти і охорони здоров’я.

2.4 Основні закономірності розміщення продуктивних сил

Закономірність раціонального РПС випливає із загального економічно-

го закону економії праці, яким регулюються затрати на подолання просторо-

вої незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання

54

продукції. Транспортні витрати становлять значну частку в собівартості про-

дукції і їх зниження впливає на продуктивність праці. На практиці для зни-

ження транспортних витрат керуються принципом максимального набли-

ження підприємств до джерел сировини, палива, робочої сили і споживача.

З огляду на те, що ресурси сировини і палива є вичерпними, в резуль-

таті їх видобутку погіршується стан навколишнього середовища. Все актуа-

льнішим стає принцип комплексного використання природних ресурсів і ре-

сурсозбереження.

Охорона навколишнього середовища, забезпечення здорових умов життя і праці, обмеження надмірної концентрації промисловості в містах сприятиме більш рівномірному розосередженні виробництва в межах облас-

тей.

Для визначення ефективності (Е) раціонального розміщення виробниц-

тва застосовують формули:

Е Ед ,

В

де Ед – дохід, прибуток, національний дохід;

В – приведенні витрати.

Раціональність РПС оцінюється також його соціальними і економічни-

ми наслідками.

Закономірність пропорціонального розміщення продуктивних сил.

Ця закономірність випливає з економічного закону концентрації виро-

бництва. Реалізація цієї закономірності дає можливість більш рівномірно ро-

змістити виробництво по областях, тобто вирівняти виробництво національ-

ного доходу (НД) шляхом надання певних пільг інвесторам капіталу, держава може економічно регулювати РПС.

Для аналізу існуючих територіальних пропорцій визначають частку кожного регіону у виробництві валового внутрішнього продукту (ВВП), НД,

капітальних витратах, продуктивності суспільної праці. Доцільним є порів-

55

няння отриманого в регіоні капіталу і затрат праці та засобів виробництва,

що свідчитиме про ефективність господарського розвитку кожного регіону.

Закономірність раціонального територіального поділу праці випливає з закону суспільного поділу праці. Згідно з цією закономірністю за кожним ре-

гіоном закріплені певні галузі матеріального виробництва. Ця закономірність є визначальною в процесі формування економічних районів, а її дія проявля-

ється в спеціалізації господарства регіонів та виробництва найдешевшої про-

дукції. Однак, моноспеціалізація може і негативно впливати на соціальний розвиток регіонів, екологічну ситуацію в них.

Закономірність комплексного РПС є теж просторовим проявом закону суспільного поділу праці. Реалізація цієї закономірності дасть змогу мінімі-

зувати витрати в основному виробництві, здешевити витрати на перевезення сировини і готової продукції. Магістральним напрямом комплексного РПС є формування територіально-виробничого комплексу (ТВК), які складаються з органічно пов’язаних між собою підприємств, що дає змогу зекономити до

20% капіталовкладень, 20% комунікацій, 10% території.

2.5 Принципи розміщення продуктивних сил.

Принципи розміщення продуктивних сил – керівні положення сформу-

льовані суспільством, якими визначаються об’єктивні потреби та умови сус-

пільного розвитку і котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності.

Принципи визначають потреби суспільства на певному історичному етапі.

Принципи це свідомі дії спрямовані на реалізацію закономірностей ро-

зміщення продуктивних сил. Найбільш важливими принципами розміщення продуктивних сил є:

наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини, палива і води;

наближення трудомістких виробництв до регіонів з високим рівнем за-

безпечення трудовими ресурсами;