Розділ 6. Прикметник, присЛівник, числівник, займенник у давніх та сучасних германських мовах

6.1. Граматична будова прикметника.

6.2. Прислівник у германських мовах.

6.3. Характеристика будови займенника.

6.4. Числівник у германських мовах.

6.1. Граматична будова прикметника.

В усіх індоєвропейських мовах спостерігається давня неподільність імені: іменник і прикметник утворювали єдину категорію і мали єдину парадигму. Виокремлення прикметників як самостійної граматичної категорії в індоєвропейських мовах є доволі пізнім явищем. Давня індоєвропейська модель іменник + іменник (за типом камінь + хліб ‘твердий хліб’) лягла в основу виокремлення спеціальної частини мови – прикметника. Відокремлення прикметника від іменника стало можливим завдяки таким особливостям:

а) прикметник відмінюється за родами в залежності від роду іменника, який він модифікує;

б) наявність у прикметників ступенів порівняння – компаратив (вищий) і суперлатив (найвищий).

Особливістю прикметників у германських мовах є наявність двох відмін: сильної і слабкої. ‘Сильна’ відміна прикметників успадкована від індоєвропейської мови-основи, ‘слабка’ відміна (термін Я.Грімма) є германською інновацією.

Сильна (займенникова) відміна прикметників. У лінгвістиці панує думка, що в індоєвропейській мові-основі прикметники відмінювалися як іменники, рефлексом чого є сильна відміна прикметників у германських мовах. Припускають, що іменникові закінчення приєднувалися до основ на -а- (чол., сер. р.) , -ō- (жін. р.), -і-, -и- (усі роди). Оскільки прикметники часто вживалися з вказівними займенниками, ряд відмінкових форм останніх увійшов до парадигми прикметників (курсивом позначені форми, де спостерігаються займенникові закінчення). Напр.:

Парадигма 10

половина		герм.		гот.		двн.-ісл.		двн.-англ.		двн.-в.нім.
чол. наз. одн.		halbaz		halbs		halfr		healf		halb
чол. род. одн.		halbas		halbis		halfs		healfes		halbes
чол. дав. одн.		halbazmai		halbamma		hölbom		healfum		halbemu
чол. зн. одн.		halbanōm		halbana		halfan		healbne		halban
чол. наз. мн.		halbay		halbái		halber		healbe		halbe
чол. род. мн.		halbaysam		halbáizē		halbra		healbra		halbero
чол. дав. мн.		halbaymis		halbáim		hölbom		halbum		halbēm
чол. зн. мн.		halbanz		halbans		halba		halbe		halbe
сер. наз. одн.		halbatam		halb(ata)		halbt		healf		halb
сер. наз./зн. мн.		halbā		halba		hölb		halfu		halbu
жін. наз. одн.		halbō		halba		hōlb		halbu		halb
жін. род. одн.		halbaizōs		halbáizōs		halbrar		halbre		halberu
жін. дав. одн.		halbāy		halbái		halbre		halbre		halberu
жін. зн. одн.		halbon		halba		halba		halbe		halba
жін. наз. мн.		halbōz		halbōs		halbar		halba, -e		halbo
жін. род. мн.		halbaizō		halbáizō		halbra		halbra		halbero
жін. дав. мн.		halbaimiz		halbaim		holbom		halbum		halbēm
жін. зн. мн.		halbōz		halbōs		halbar		halba, -e		halbo

Слабка відміна прикметників у германських мовах – це іменникова відміна за моделлю основ на -n-­. Напр.:

Парадигма 11

		герм.		гот.		двн.-ісл.		двн.-англ.		двн.-в.нім.
чол. наз. одн.		halbō		halba		halbe		halba		halbo
чол. род. одн.		halbenaz		halbins		halba		halban		halben
чол. дав. одн.		halbeni		halbin		halba		halban		halben
чол. зн. одн.		halbonun		halban		halba		halban		halbon
чол. наз. мн.		halbaniz		halbans		hǫlbu		halban		halbon
чол. род. мн.		halbanōm		halbanē		hǫlba		halbena		halbōno
чол. дав. мн.		halbammiz		halbam		hǫlbom		halbum		halbōm
чол. зн. мн.		halbunz		halbans		hǫlbu		halban		halbon
сер. наз./зн. одн.		halbō		halbō		halba		halbe		halba
сер. наз./зн. мн.		halbōnō		halbōna		hǫlbo		halban		halbun
жін. наз. одн.		halbōn		halbō		halba		halbe		halba
жін. род. одн.		halbōn(i)z		halbōns		hǫlbo		halban		halbūn
жін. дав. одн.		halbōni		halbōn		hǫlbo		halban		halbūn
жін. зн. одн.		halbōnum		halbōn		hǫlbo		halban		halbūn
жін. наз. мн.		halbōniz		halbōns		hǫlbu		halban		halban
жін. род. мн.		halbōnam		halbōnō		hǫlbu		halbena		halbōno
жін. дав. мн.		halbamm(iz)		halbōm		hǫlbom		halbum		halbōm
жін. зн. мн.		halbōnz		halbōns		hǫlbo		halban		halbūn

Більшість прикметників у германських мовах відмінювалася як за слабкою, так і за сильною відміною. Проте існували прикметники, які мали виключно сильну (гот. alls ‘кожен’, fulls ‘повний’ та ін.) або слабку (гот. taisma ‘правий’ ibna ‘схожий’) форму. За слабкою відміною змінювалися прикметники в порівняльному ступені, дієприкметники І, порядкові числівники. Між прикметниками сильної і слабкої відмін існували семантичні розбіжності. Слабкі прикметники виражали постійну ознаку предмета і вживалися як прикладки. Спорадично слабкі прикметники супроводжувалися вказівним займенником, який поступово перетворився на граматичний супровідник іменника й уживаного з ним прикметника (означений артикль). Тому незалежно від іменника прикметник мав категорію означеності / неозначеності.

Ступені порівняння прикметників. Для індоєвропейської мови-основи реконструюють наступні суфікси при утворенні ступенів порівняння прикметників: *-ies/-ios (компаратив) *-isto (суперлатив). У спільногерманській суфіксом порівняльного ступеня були *-iza та *-oza, а найвищого ступеня – *-ist або *-ōst. У західногерманських мовах у порівняльному ступені прикметників -z перейшов у -r (ротацизм). Окрім того в західногерманському ареалі кореневий голосний зазнавав умлауту у тих прикметників, у яких суфікси ступенів порівняння походять від основ *-iza, *-ist. Напр.:

‘довгий’ звичайний вищий найвищий

двн.-англ. lang lengra lengest;

двн.-в.-нім. lang lengiro lengist;

двн.-ісл. langr lengi lengstr.

Поряд з вищезазначеними суфіксами в індоєвропейській мові-основі існували суфікси *-ter-, *-tm-, рефлекси яких збереглися в окремих германських мовах. Напр.:

і.-є. *-ter- гот. anþar ‘інший’, двн.-англ. ōþer, двн.-в.-нім. andar;

і.-є. *-tm- гот. fruma ‘перший’, двн.-англ. forma, meduma ‘середній’.

У низці слів індоєвропейських мов вищий та найвищий ступені прикметників утворювалися від іншого кореня, ніж у звичайному ступені. Напр.: лат. bonus ‘хороший’ – melior – optimus. Такі форми називають суплетивними. Напр.:

‘хороший’ звичайний вищий найвищий

гот. goþs batiza batists;

двн.-англ. gōd betera (bettra) betst;

двн.-в.-нім. guot bez,z,iro bez,z,isto;

двн.-ісл. goðr betri baztr.

Подальший розвиток прикметників має певні особливості розвитку в кожній з германських мов. Так, в англійській мові, зокрема в середньоанглійський період, спостерігається уніфікація форм, пов’язана з редукцією закінчень. У XIV ст. зникає система відмінків, а типи відмінювання розрізняються лише в однині, категорія числа – тільки в сильній відміні. У XV ст. прикметник перетворюється на невідмінювану частину мови. Вищий та найвищий ступені порівняння в середньо-англійський період утворюються за допомогою суфіксів -er, -est відповідно. В середньоанглійській набувають поширення сполучення з more, most для творення ступенів порівняння, а починаючи з XVII ст. В залежності від кількості складів чітко диференціюють утворення прикметників аналітичним (more, most) або синтетичним (-er, -est) шляхом.

У сучасній нідерландській мові прикметник має дві основні форми – коротку (jong ‘молодий’) та форму на -е (jonge). Перша форма властива для предикативного вживання і при модифікації прикметників середнього роду.

У мові африкаанс прикметники мають сильну (нульову) форму та слабку на -е. Напр.: vol ‘повний’ та volle.

Прикметники в німецькій мові зазнають також певних змін. Зокрема у середньоверхньонімецький період спостерігається редукція закінчень сильного і слабкого типів відмінювання. Слабка відміна закріпилася з означеним артиклем, частково з неозначеним артиклем та присвійним займенником. У системі ступенів порівняння відбулася уніфікація форм суфіксів: -er(e), -este.

Прикметники в ісландській та фарерській мовах змінюються за родами, відмінками, числами і ступенями порівняння. Збереглося два типи відміни – сильна та слабка. Особливістю прикметника в ісландській мові є те, що кожен граматичний рід у множині має власний набір закінчень.

Для прикметників у норвезькій, датській та шведській мовах властиві дві форми: ‘сильна’, яка не має закінчення в загальному роді та -t у середньому, та ‘слабка’, що характеризується закінченням -е (для шведської -а).