- •Передмова
- •Розділ 1. Германські мови та індоєвропейська мовна спільність
- •Протоіндоєвропейська мова
- •Давні германські мови
- •1.3. Порівняльно-історичний метод
- •Розділ 2. Суспільно-політичні та культурно-релігійні особливості давніх германців
- •2.1. Найдавніші свідчення про германців
- •2.2. Давньогерманські племена і народності
- •2.3. Суспільний устрій давніх германців
- •2.4. Міфологія і релігія германців
- •2.5. Велике переселення народів і утворення германських держав
- •Розділ 3. Мови германських народностей та перші писемні пам’ятки
- •Значення літер футарку
- •3.2. Мови германських народностей IV–хv ст.
- •Діалекти давньоверхньонімецького періоду
- •3.3. Особливе місце готської мови у вивченні германських мов
- •Розділ 4. Порівняльно-історична характеристика акцентуації, вокалізму та консонантизму давньогерманських мов
- •4.1. Типи словесного наголосу
- •4.2. Фонетична система давньогерманських мов
- •4.3. Комбінаторні зміни голосних
- •4.4. Переголошення (умлаут). Дифтонгізація та монофтонгізація
- •4.5. Чергування голосних (аблаут)
- •II: iu – au – u –u
- •V: I – a – ē – I
- •4.6. Редукція ненаголошеного вокалізму
- •4.7. Система консонантизму
- •Індоєвропейські приголосні
- •Германські приголосні
- •4.8. Західногерманське подвоєння приголосних (гемінація)
- •4.9. Закон а. Гольцмана
- •Розділ 5. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Іменник
- •5.3. Морфологічна класифікація іменників у давніх германських мовах.
- •5.1. Морфологічна структура слова в спільноіндоєвропейській та германських мовах
- •5.2. Іменник в індоєвропейській мові-основі
- •5.3. Морфологічна класифікація іменників у давніх германських мовах
- •5.4. Граматичні категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах
- •Відмінювання основ на -а-
- •Відмінювання основ на -ō-
- •Відмінювання основ на -і-
- •Відмінювання основ на -и-
- •Відмінювання основ на -n-
- •Відмінювання основ на -r-
- •Відмінювання основ на -s-
- •Відмінювання основ на -nd-
- •Відмінювання кореневих основ
- •Розділ 6. Прикметник, присЛівник, числівник, займенник у давніх та сучасних германських мовах
- •6.1. Граматична будова прикметника.
- •6.2. Прислівник в германських мовах.
- •6.3. Характеристика будови займенника.
- •6.3. Числівник у германських мовах
- •Розділ 7.
- •7.2. Граматичні категорії дієслова в давньогерманських мовах.
- •IV клас
- •Особові закінчення дієслів (презенс) у середньоанглійській мові
- •7.4. Категорії інфінітива та дієприкметника в германських мовах
- •Розділ 8. Синтаксична система давньогерманських мов
- •8.3. Ускладнення простого речення нефінітними конструкціями
- •8.4. Складне речення в давніх германських мовах
- •Сполучниковий склад для різних типів давньогерманських підрядних речень
- •Розділ 9. Давньогерманський словниковий склад: індоєвропейська спадщина vs. Власне германська лексика
- •9.1. Мовні контакти
- •9.2. Спільноіндоєвропейська лексика
- •2) Назви тварин або рослин. Спільноіндоєвропейська лексика представлена тут як назвами домашніх, так і диких тварин. Напр.:
- •Дієслово.
- •9.3. Власне германська лексика
- •9.4. Запозичення з класичних мов. Шляхи запозичення
- •9.5. Розвиток інструментальної лексики в англійській мові VII– XVII ст. Як приклад історичних змін номінативних одиниць
- •Розділ 10. Практичний блок Семінар 1. Германський мовний континуум, його основні характеристики
- •Семінар 2.Германська писемність та її пам’ятки
- •Семінар 3. Звукова будова індоєвропейської мови-основи та прагерманської мови
- •Семінар 4. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Система імені
- •4. Якого розряду займенників не існувало вдавньоанглійській мові?
- •Семінар 5. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Система дієслова
- •Семінар 6. Синтаксична система давньогерманських мов
- •Семінар 7. Давньогерманський словниковий склад
- •КоРоткий готсько-український Словник
- •Перелік умовних скорочень
Розділ 2. Суспільно-політичні та культурно-релігійні особливості давніх германців
2.1. Найдавніші свідчення про германців.
2.2. Давньогерманські племена і народності.
2.3. Суспільний устрій давніх германців.
2.4. Міфологія і релігія германців.
2.5. Велике переселення народів і утворення германських держав.
2.1. Найдавніші свідчення про германців
Частина індоєвропейських племен, що з плином часу поступово набирали мовних і культурно-етнічних ознак, характерних для майбутнього германського типу, науковці називають “протогерманцями”, “прагерманцями”, або “передгерманцями”. В їх побуті переважало скотарство. Ці войовничі племена, просуваючись на північ, зіткнулися на узбережжі Балтики з місцевим хліборобським неіндоєвропейським населенням. Протогерманці поступово асимілювали місцевих мешканців. Деякі вчені вважають, що саме завдяки цій історичній події германці виокремилися серед індоєвропейців.
Найдавнішими історичними відомостями про германців є дані археології, твори грецьких і римських авторів та пам’ятки самих германських мов, зокрема поетичні і прозові, а також наявність германської лексики в інших мовах (фінській, слов’янських).
Одним із перших свідчень про давніх германців є розповідь грецького купця Пітея із Массилії (м.Марсель) – ІІ пол. IV ст. до н.е. Хоча вона не дійшла у писемному вигляді до наших часів, опис племен гуттонів і тевтонів, які мешкали на узбережжі Північного моря, докладно переказали в своїх творах грецькі автори Полібій, Посидоній, римський історик Тіт Лівій. Свідчення про напади германських племен, зокрема бастарнів, на елліністичні держави північного Причорномор’я містяться у творах грецьких істориків і географів ІІ–І ст. до н.е. Грецькі (Посидоній) та римські (Тіт Лівій) джерела розповідають про навалу кімрів і тевтонів на південну Галію і північну Італію (114–101 рр. до н.е.), що поставило під загрозу існування Римської імперії.
Більш повна інформація про давніх германців міститься у “Записках про галльську війну” (52 р. до н.е.) Юлія Цезаря. Він наводить цінні відомості про їх суспільний лад, побут, звичаї та релігію. Саме Юлій Цезар перший почав використовувати назву “германці”, відрізнивши їх від кельтів.
Надійним джерелом відомостей про давніх германців є праці римських письменників Плінія Старшого (3–79 рр. н.е.) “Bella Germanica” (20 книг про війни з германцями не збереглася, і лише деякі уривки з них наведено в наступних творах латинських письменників), “Naturalis historia” (“Природна історія” 77 р.) та Корнелія Тацита (близько 55–120 рр. н.е.) “De origine et situ Germanorum” (“Про походження та місце проживання германців” – скорочено “Германія” 98 р.). Пліній Старший, який служив у римських військах і воював проти хавків і фризів, безпосередньо контактував з германцями, тоді як Тацит був інформований про них з творів інших античних авторів, з доповідей римських полководців, розповідей купців та легіонерів.
Епоха Великого переселення народів і створення перших варварських держав (IV–VII ст. н.е.) висвітлена в працях римських і германських істориків та богословів (Йордан, Амміан Марцеллін, Прокопій з Кесарії, Беда Високоповажний). Готський історик Йордан (VI ст.) повідомляє про історію готів та інші події, пов’язані з германцями. Амміан Марцеллін (близько 330–400 рр.) склав докладний опис подій римської історії 353–378 рр., включаючи розповіді про алеманські війни, повстання вестготів на Дунаї, падіння остготського царства Ерманріка та навалу гунів. Прокопій з Кесарії (VI ст.) у творі “Історія воєн з готами” виклав історію остготського королівства з моменту заснування до його занепаду. Франкський богослов і літописець Григорій Турський повідомляє про виникнення Франкської держави при Меровінгах. Історія створення королівств давніх германців на території Британії висвітлено в книзі ченця Беди Високоповажного “Церковна історія англійського народу” (VII ст.), написаній латиною, а згодом перекладеною давньоанглійською.