2. Оцінка та прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є першим найбільш складним етапом його дослідження. Воно вимагає залучення широкої інформації і кваліфікованих виконавців. Дослідження інвестиційного ринку включає кілька етапів:

1) формування переліку первинних спостерігаємих показників (основні показники, що визначають макроекономічний розвиток інвестиційного ринку в цілому; показники розвитку ринку капіталовкладень; показники розвитку ринку об’єктів приватизації; показники розвитку ринків нерухомості, фондового, грошей і т.п.);

2) аналіз поточної кон’юнктури ринку (виявляється загальна тенденція її динаміки і зв’язок з фазами економічного розвитку країни в цілому, тому що найбільш суттєві міни кон’юнктури відбуваються при зміні фаз циклічного розвитку економіки);

3) дослідження очікуваних змін факторів і умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку, і розробка прогнозу цього розвитку.

Макроекономічні фактори, що визначають розвиток економіки в цілому здійснюють вплив на результати досліджень, які проводяться в процесі фундаментального аналізу по всіх їх напрямам. Основними із цієї групи факторів є: фаза економічного розвитку країни і передумови її зміни в наступному періоді; динаміка валового внутрішнього продукту; динаміка національного доходу і пропорцій його розподілу на споживання і заощадження; динаміка обсягу доходів державного бюджету і розміру бюджетного дефіциту; тенденції і обсяги емісії грошей; рівень грошових доходів населення; темп інфляції; рівень облікової ставки НБУ і ін.

В процесі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку на основі фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:

1. Метод прогнозування “зверху-вниз” передбачає здійснення прогнозних розрахунків в напрямку від загального до часткового. Спочатку оцінюється можливість зміни параметрів загальноекономічного розвитку країни; потім прогнозуються основні параметри наступного розвитку окремих елементів інвестиційних ринків і т.д.

2. Метод прогнозування “знизу - вверх” передбачає здійснення прогнозних розрахунків в зворотній послідовності.

3. Ймовірнісний метод прогнозування здійснюється в умовах недостатності вихідної інформації, особливо тієї, що характеризує наступну динаміку макроекономічних факторів. В цьому випадку прогнозування окремих показників кон’юнктури інвестиційного ринку на всіх його рівнях має багатоваріантний характер в діапазоні від оптимістичної до песимістичної оцінки можливого розвитку окремих факторних показників. Такий метод дає можливість визначити діапазон коливань окремих показників кон’юнктури інвестиційного ринку і в рамках цього діапазону вибрати найбільш вірогідний варіант його розвитку. Це створює достатню надійну інформаційну базу для оцінки можливих інвестиційних ризиків.

4. Метод економетричного моделювання базується на побудові індивідуальних економіко-математичних моделей, як правило багатофакторних. З цією метою на першому етапі досліджується вплив окремих факторів на розвиток досліджуваного показника; потім ранжуються і відбираються найбільш впливові фактори, по яким будується багатофакторна модель; після цього встановлюється планове значення окремих факторів, які підставляються в модель для отримання пошукових прогнозних результатів.

5. Метод моделювання інвестиційних коефіцієнтів використовується головним чином для прогнозування показників розвитку окремих учасників інвестиційного ринку. Система таких коефіцієнтів дозволяє оцінити рентабельність, фінансову стійкість, платоспроможність і ін. сторони наступної інвестиційної діяльності підприємства.

6. Метод об’єктно-орієнтованого моделювання побудований на розклáді окремих прогнозуємих інтегральних показників на ряд часткових їх значень при використанні комп’ютерних електронних таблиць. Побудувавши в формі електронної таблиці відповідну модель формування інтегрального показника, можна потім, підставляючи в неї відповідні вихідні планові дані отримувати результати прогнозу.

2. Поняття інвестиційної привабливості окремих галузей економіки та методи її дослідження.

   Однією із головних задач, що стоять перед інвестором, є вибір в якості об’єкта інвестування підприємств тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку і зможуть забезпечити найвищу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки.

   Процес вивчення інвестиційної привабливості галузей економіки складається із трьох етапів: 1) вибір системи інформативних показників для спостереження; 2) побудова систем аналітичних показників аналізу (оцінки) інвестиційної привабливості; 3) прогнозування інвестиційної привабливості окремих галузей економіки.

На першому етапі проводиться макреокономічний аналіз ефективності діяльності галузей по укрупненим групам, прийнятим в сучасній статистиці. Наприклад, промисловість, транспорт, будівництво і т.д. В процесі цього аналізу відбираються для більш детального дослідження галузі, які можуть визвати найбільший інтерес з позиції довгострокової ефективності інвестуємого капіталу. Основним показником макроекономічної оцінки ефективності діяльності галузей (наприклад, будівництва) може бути прийнятий рівень прибутковості використовуваних активів. Розхрахунки можна проводити в двох варіантах:

а) прибуток від реалізації продукції, віднесений до загальної суми активів, що використовувались;

б) балансовий прибуток, віднесений до загальної суми активів, що використовувались.

При розрахунку цих показників враховуються сучасні принципи оцінки вартості активів, що використовуються, вплив інфляційного фактору на рівень витрат і відпускні ціни на продукцію, політика оподаткування продукції і прибутку та ін.

По прогнозованим показникам рівня прибутковості активів, що використовуються, здійснюється ранжування галузей в процесі макроекономічного аналізу.

Оцінку і прогнозування інвестиційної привабливості окремих галузей промисловості можна здійснювати на основі використання більш широкої системи синтетичних показників:

1. рівень прибутковості діяльності галузі (враховує наступні аналітичні показники: рівень прибутковості всіх використовуючих активів; рівень прибутковості власних активів; рівень прибутковості реалізації виготовленої продукції; рівень прибутковості затрат);

2. рівень перспективності розвитку галузі (враховує наступні аналітичні показники; значимість галузі в економіці країни, що визначається питомою вагою продукції галузі в валовому внутрішньому продукті країни; стійкість галузі до економічного спаду виробництва в країні – визначається співвідношенням динаміки обсягу виробництва галузі і динаміки обсягу валового внутрішнього продукту країни; соціальну значимість галузі, що характеризується чисельністю зайнятих в галузі працівників; забезпеченість перспектив росту власними фінансовими ресурсами; ступінь державної підтримки розвитку галузі);

3. рівень інвестиційних ризиків, характерних для галузі (враховує наступні аналітичні показники: рівень конкуренції в галузі; рівень інфляційної стійкості продукції галузі, який враховує співвідношення динаміки рівня цін на основну продукцію галузі і динаміки індексу оптових цін в цілому по країні).

Розрахунки синтетичних показників враховують шляхом “зваженості по значимості” ролі в прийняті рішень значення аналітичних показників. На основі отриманих трьох груп синтетичних показників і їх рангової значимості розраховується інтегральний показник оцінки інвестиційної привабливості галузі. Він визначається як сума добутків рангового значення кожного синтетичного показника на його значимість (в процентах) при прийняті інвестиційного рішення. По значенню розрахованого інтегрального показника визначається місце галузі по інвестиційній привабливості в загальному складі галузей, що розглядаються.

Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів здійснюється в тій же послідовності, що і для галузей, однак показники і фактори прогнозування тут дещо інші. Оцінка здійснюється на основі ранжуваня по наступним узагальненим показникам:

1. рівень узагальненого розвитку регіону;

2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

3. демографічна характеристика регіону;

4. рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

5. рівень криміногенних, екологічних, техногенних та інших ризиків.