3. Управління формуванням оптимальної структури інвестиційного капіталу

Оскільки середньозважена вартість капіталу (WACC) залежить від вартості окремих його компонентів (видів), то виникає логічне питання про можливість та доцільність управління структурою капіталу підприємства або інвестиційного проекту.

ЕТАПИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

Аналіз капіталу підприємства

коефіцієнт автономії – ступінь використання власних джерел;

коефіцієнт фінансового лівериджу;

коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності;

коефіцієнт співвідношення довго- і короткострокової заборгованостей;

період обороту капіталу;

коефіцієнт рентабельності;

капіталовіддача;

капіталоємність.

Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

галузеві особливості операційної діяльності;

стадія “життєвого” циклу;

кон’юнктура товарного ринку;

кон’юнктура інвестиційного ринку;

рівень рентабельності операційної діяльності;

коефіцієнт операційного лівериджу;

відношення кредиторів до підприємства;

рівень оподаткування прибутку;

інвестиційний менталітет власників;

рівень концентрації власного капіталу.

Оптимізація структури капіталу по критеріюmах рівня фінансової рентабельності

Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації його вартості

Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації рівня фінансових ризиків

Формування показника цільової функції

Граничні межі максимально рентабельної і мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період.

Кінцеве рішення, прийняте по цьому питанню, дозволяє сформувати на майбутній період показник “цільової структури капіталу, у відповідності з яким буде здійснюватись подальше його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових засобів і відповідних джерел.

З метою оптимізації структури інвестиційних ресурсів із урахуванням рівня прибутковості та ризику інвестицій можна використовувати фінансовий ліверидж, який характеризує використання підприємством запозичених засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Метод фінансового лівериджу дає змогу знайти оптимальне співвідношення між валовим доходом і прибутком до оподаткування шляхом перегрупування пасивів.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку, який генерується на власний капітал за різної частки використання запозичених засобів, отримав назву “ефект фінансового лівериджу” і розраховується за формулою:

, де

Т – ставка податку на прибуток;

КВР – коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

–середній розмір відсотків, що сплачують за запозиченими засобами підприємства, %;

3К – величина запозиченого капіталу, гр. од.;

ВК – величина власного капіталу, гр. од.

Ефект фінансового лівериджу відсутній, якщо підприємство не використовує у своїй господарській діяльності запозичений капітал. Чим вища частка запозичених засобів у загальній структурі капіталу підприємства, тим вищий рівень прибутку воно отримує на власний капітал.

З метою мінімізації вартості залучення різноманітних форм фінансового кредиту використовується спеціальний показник – “грант-елемент”, який характеризує міру відхилення вартості окремих комерційних кредитів від середньоринкової вартості аналогічних кредитних інструментів.

Цей показник розраховується у відсотках за формулою:

Грант-елемент = ,

де: t – досліджуваний інтервал кредитного періоду, за яким здійснюється платіж засобів комерційного банку;

n – загальна тривалість кредитного періоду (кількість досліджуваних інтервалів);

ФВ_t – сума сплачених відсотків у конкретному інтервалі (t ) кредитного періоду;

ПБ_t – сума основної частини боргу, що амортизується в кожному інтервалі (t );

ЗК – загальна величина кредиту, що використовується підприємством;

K – середня ставка відсотків за кредит, що склалася на фінансовому ринку за аналогічним кредитним інструментом, у частках одиниці.

Розрахований показник грант-елементу може характеризуватись як додатніми так і від’ємними величинами. Ранжир значень цього показника дає змогу оцінити ефективність умов залучення підприємством альтернативних пропозицій фінансового кредити комерційних банків.