Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лабораторний практикум ТС-2012.doc
Скачиваний:
39
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.73 Mб
Скачать

Визначання вмісту загального азоту в мелясі.

Прилади та реактиви:

-Колба Кьєльдаля;

-Аналітичні ваги;

-Установка для відгонки азоту;

-Сірчана кислота, х.ч. концентрованана, що витримує пробу Саваля

-Сірчана кислота, 0,1 моль/дм3 розчин;

-Метиловий червоний;

-Гідрооксид натрію, 0,1 моль/дм3 розчин;

-Гідрооксид натрію, 33%-розчин;

Для визначання вмісту загального азоту по Кьєльдалю беруть наважку від 1,5 до 2,5г. меляси. Зважують на аналітичних вагах у пробірці, яку вносять у колбу Кьельдаля, і виливають. При цьому спостерігають, щоб частинки аналізуємої речовини не прилипали до шийки колби. Масу меляси, яку взяли для аналізу, визначають по різниці між масою пробірки з наважкою і масою пустої пробірки. У цю ж колбу з мелясою додають 20-30см3 концентрованої хімічно чистої сірчаної кислоти (відносною густиною 1,84) і дають кислоті добре просочити мелясу протягом 2-4 год., щоб уникнути пінення в процесі спалювання.Колбу Кьєльдаля закріплюють в штативі, наважку спалюють при нвагріванні до знебарвлення.

Вміст колби Кьєльдаля після охолодження розбавляють дистильованою водою невеликими порціями і зливають через лійку в колбу для відгону (об'єм рідини складає біля 400-500 см3), додають 50-100см3 33% розчину NaOH. Колбу для відгону підігрівають і відганяють аміак із водяною парою. Перегонку ведуть до зменьшення обєму колби у два рази. По закінченню перегонки вміст приймальної колби титрують 0,1н. розчином гидроксиду натрію с(NaOH)=0,1 моль/дм3.

Перегонку роблять в апараті, який зображений на рис. 1. Круглодонну або плоскодонну колбу встановлюють на штатив, з'єднують її щільною гумовою пробкою з краплеуловлювачем, та з холодильником.

До холодильника приєднують алонж, який занурюють у рідину. У приймач наливають 50см3 розчину сірчаної кислоти с(1/2H2SO4)=0,1моль/дм3 і додають 1-2 краплі метилового червоного.

Вміст загального азоту X обчислюють по формулі:

X=0,0014(аК1 – ЕК2)100/Н,

де а-кількість розчину сірчаної кислоти с(1/2H2SO4)=0,1моль/дм3 в приймальній колбі, см3;

К1-поправочний коефіцієнт сірчаної кислоти;

Е-кількість розчину гідроксиду натрію с(NaOH)=0,1моль/дм3, який пішов на титрування,см3;

К2-поправочний коефіцієнт до розчину гідроксиду натрію с(NaOH)=0,1моль/дм3;

0,0014-кількість азоту , що відповідає 1 см3 розчину сірчаної кислоти с(1/2H2SO4)=0,1моль/дм3;

Н - наважка меляси, г.

Для перерахунку на білок кількість азоту множать на 6,25. Результати аналізу виражають з точністю до 0,01% і розходження між двома паралельними Визначаннями не повинно перевищувати ±0,3%.

Рисунок 1- Апарат для перегонки

1-конічна колба, 2-розширювач, 3-трійник, 4-холодильник, 5-капле уловлювач, 6- колба для відгонки, 7- нагрівач.

Визначання амінного азоту «мідним методом».

Прилади та реактиви

-Колба мірна, Кн-100згідно з ГОСТ 25336;

-Піпетки, 1-2-2-5 згідно з ГОСТ 29227;

-Гідроксид натрію, розчин с(NaOH)=0,1моль/дм3;

-Тимолфталеїн;

-Суспензія фосфату міді (II);

-Оцтова кислота, 80%-ний розчин;

-Крохмаль;

-Йодит калію;

13г меляси розчиняють дистильованою водою в мірній колбі на 100см3. З отриманого розчину відбирають 5см3 у мірну колбу на 25 см3, додають розчин гідроксиду натрію с(NaOH)=0,1моль/дм3 до блідо-синього забарвлення ( індикатор тимолфталеїн ) і 15см3 суспензії фосфату міді, і доводять водою вміст колби до мітки. Після фільтрування відбирають 5 см3 отриманого фільтрату, додають 0,25 см3 80%-ної оцтової кислоти і 0,5 г йодиту калію.

Йод, що виділився, відтитровують із мікробюретки розчином тіосульфату натрію с(Na2S2O7)=0,01моль/дм3 (індикатор-розчин крохмалю).

Вміст аміного азоту X(у %) визначають за формулою:

X=0,28· аКV1V3100/HV2 б· 1000,

де 0,28-кількість аміного азоту, еквівалентна 1см3 розчину гіпосульфіту натрію с(0,01 моль/дм3), мг;

а-об´єм розчину гіпосульфіту натрію с(0,01 моль/дм3), який пішов на титрування, см3;

К-поправочний коефіцієнт гіпосульфіту натрію;

Н-наважка меляси г;

V1-обєм розведеної меляси, см3;

V2-кількість розведеної меляси, см3;

V3-кількість освітленого розчину, см3;

б – кількість фільтрату освітленої меляси, см3;

100-перерахування у відсотки;

1000-переклад мг у г.

На аналіз беруть 13г меляси і проводять розведення (V1=100см3) , відбирають розчин на освітлення (V2=5см3), доводять кількість освітленого розчину до 25 мл (V3=25см3) і на Визначання беруть 5см3 фильтрату. Підставляючи ці постійні величини в рівняння і виконавши скорочення, одержимо:

Х=0,28аК·100·25·100/13·5·5·1000=0,2154аК.